Куди поділися всі ручки? Знову нічим писати… Знову потрібно смикати колег з проханням дати запасну ручку. І куди вони діваються? Відповіді я так і не знайшов, тому вирішив поставити питання дещо інакше: звідки беруться ручки? Благо така постановка питання відразу передбачала і відповідь: власне виробництво або Китай…
Заглянемо в історію:
Взагалі, кулькову ручку як засіб письма винайшли в кінці 19 століття. До того людство використовувало пір’яні ручки в комплекті з банкою чорнил. Починаючи з 1820-1850 років в Європі активно поширювалися і використовувалися грифельний олівець і стальні пір’яні ручки.
Проте, проривом в області засобів письма став винахід саме кулькової ручки. Переваги останньої очевидні: вже не потрібно тягати з собою банку чорнил. Це просто ручка, яка просто пише…
Винахід принципу роботи кулькової ручки офіційно датується кінцем 19-го століття. У 1888 році патент отримав Джон Лауд, в 1916 — Ван Вечтен Райзберг. Проте лише в 1943 були виготовлені перші промислові екземпляри. Кулькова ручка використовувалася військовими під час другої світової війни оскільки була зручніша і міцніша пір’яної. Велике поширення кулькові ручки отримали відразу після закінчення другої світової війни.
СРСР
У СРСР інтерес до кулькових ручок також з’явився після Великої Вітчизняної війни. Спочатку з пропозицією налагодити їх випуск Радянський Союз звернувся до одного з піонерів цієї галузі американського бізнесмена Джорджа Паркера, оскільки ручками його фірми, що належали генералові Ейзенхауеру, підписувався акт про капітуляцію Німеччини. Проте американський бізнесмен в проханні відмовив і Союзу довелося «винаходити» власну ручку.
Виробництво вітчизняних кулькових ручок спочатку стикнулося з труднощами. Кульки, що випускалися на Куйбишевському заводі шарикопідшипників, ніяк не набували потрібної форми, потім з’явилися проблеми з пастою. Врешті-решт пасту почали робити з суміші касторки з каніфоллю. Перша радянська кулькова ручка з’явилася в 1949 році.
У результаті, в СРСР існувало 3 великих підприємства по виробництву засобів письма: харківський завод „Оргтехніка”, ленінградський завод „Союз” і московський завод „Сакко і Ванцетті”. При цьому харківська „Оргтехніка” виробляла понад 50% кулькових ручок в Союзі. />
Харківська „Оргтехніка”
Після розпаду СРСР канцелярський ринок звузився в 4-5 разів, бо поставляти продукцію до Росії було дуже складно. До 1995 року завод більш-менш нормально працював: Росія таки купувала продукцію. При цьому виникали проблеми із завезенням імпортної сировини на „Оргтехніку”. Так, в 1995 році, коли було неможливо купити валюту, на заводі почали намагатися виробляти власну пасту: у результаті нічого не вийшло. З 1996 року завод „Оргтехніка” почав імпортувати німецьку пасту. Проте, в цей час український ринок масово заполонила китайська продукція.
„Завдяки тому що підприємство було величезним у прямому розумінні – різко знизити собівартість не було можливим. Відповідно китайська продукція витісняла товари „Оргтехніки”, що у результаті призвело розвалу заводу. На його базі утворилося декілька невеликих підприємств, які намагалися займатися виробництвом канцтоварів. Але на сьогоднішній день з вітчизняних виробників засобів письма наша компанія залишилася практично єдиною в Україні” – згадує колишній співробітник заводу, нині начальник відділу збуту компанії „Синтез Лтд” Андрій Дубовой.
„Оргтехніка” сьогодні
На сьогоднішній день харківський завод «Оргтехніка» виробляє всього 4 види ручок, проте їх беруть тільки старі клієнти, які давно працюють із заводом. Основна робота заводу по ручках – це нанесення різних символік на завезені переважно з Китаю імпортні ручки.
«А за обсягами — що до кризи, що зараз — змін практично немає, але спочатку вони були мізерні. І, звичайно ж нанесення символіки на ручки під час виборів. Коли в країні вибори – для нас це мільйонні тиражі» — говорить начальник відділу виробництва заводу "Оргтехніка" Лідія Тимченко.
За її словами, завод сьогодні виробляє переважно господарські товари: «Ми зараз виготовляємо прес-форми і литво з пластмаси. Вироби з пластмаси – це відра, тази, тобто господарські товари. Такі замовлення масовіші і постійні, тому ми перепрофілювалися більше на цей напрямок» — зазначила вона і додала, що виробництво ручок на заводі "частково зжило себе… вже роки два. Причина – китайська продукція. Тому близько двох років ми працюємо лише під індивідуальні замовлення".
Ринок ручок сьогодні: менше писати ніхто не став
Як такого лідера на українському ринку немає: жодна компанія не володіє великою часткою ринку. З імпортерів на ринку сьогодні близько 10 крупних фірм і кожна замовляє і завозить продукцію під своєю торговельною маркою зі своїми назвами, при цьому жодна компанія не має і 10% ринку. А частка китайської продукції на українському ринку ручок складає понад 80%. А нижній ціновий асортимент ринку взагалі весь китайський, навіть якщо продукція завозиться під якимись європейськими торговельними марками.
Практично всю канцелярську продукцію в Україні виробляють вітчизняні компанії, окрім засобів письма: ручки, фломастери, маркери, олівці. Зокрема олівці ввозять з Росії, Чехії і, звичайно ж — з Китаю.
Що ж до ручок, то „масові ручки” менше купувати не почали — писати менше ніхто не став. „Проблеми, які виникли у зв’язку з кризою, це те, що в супермаркетів, в які ми поставляли свою продукцію, виникли фінансові складнощі і вони перестали розраховуватися за продану продукцію. Вони продовжують замовляти, але ми поки не відвантажуємо, бо ми не можемо отримати гроша за минулі партії товара” – пояснює Андрій Дубовой.
„По інших каналах (дрібні приватні підприємці, оптові фірми) збуту у нас навіть наростає обсяг продажу, бо імопртний товар подорожчав, грубо кажучи в 2 рази, а наша продукція подорожчала приблизно на 30%. Пластмасу ми використовуємо українську, полістирол купуємо лисичанський, горлівський, інколи беремо в Росії, а поліпропілен – лисичанський. Наконечник ми завозимо з Швейцарії, а пасту беремо в Німеччині і вже самі виготовляємо стрижень для пасти і саму ручку” – доповнив фахівець.
Криза допоможе…
Сьогодні в заводу "Оргтехніка" є всі передумови до збільшення виробництва ручок. Якщо ще в грудні, завдяки девальвації гривні у імпортерів мінімальні ціни складали 0,67-0,7 гривень за виріб то сьогодні зі збільшенням мита і ще більшим знеціненням гривні мінімальні ціни у імпортерів однозначно вищі. «Ціна нашої ручки сьогодні складає 0,45 гривень з ПДВ, тому ми своєї години дочекаємося» — висловила надію фахівець заводу Лідія Тимченко.
Якщо з девальвацією гривні все зрозуміло, то зі встановленням 13% надбавки до мита не все так добре для вітчизняного виробника. „Річ у тому, що імпортери завозять ручки за заниженою митною вартістю… якщо б митниця брала податки з кілограму виробів – результат був би. А так виходить, що кілограм пластмаси коштує набагато дорожче за кілограм ручок. А пластмасу ще необхідно переробити, плюс паста і наконечник, які коштують набагато дорожче за пластмасу, якщо брати по вазі” – пояснив Андрій Дубовой.