Те, що українська армія свого часу вважалась однією з найпотужніших і найпрофесійніших у світі загальновідомо. Тому особливо цікаво: на що вона здатна нині?
Фінансування
Так і не ухваленим бюджетом на 2009 рік передбачалося на фінансування української армії виділити 13,3 млрд. грн., що складає лише третину потрібної для неї суми. В економічно благополучних країнах на фінансування війська виділяється не менше 2% від ВВП. Витрати на оборону України в 2008 році було на рівні 1,03% ВВП, що є найменшим за всю історія незалежності. Для належного стану наших Збройних сил Міноборони має отримати на 2009 рік 34,2 млрд. грн. (за прогнозними показниками Мінфіну обсяг ВВП у 2009 році визначено на рівні 1 268,4 млрд.грн і сума у 34,2 млрд. становитиме приблизно 2,5% ВВП). Це дасть можливість не тільки утримувати, а й розвивати армію. При цьому варто нагадати, що Законом України «Про оборону України» передбачене фінансування «…не менше трьох відсотків… від запланованого обсягу ВВП». />
Світова практика передбачає розподіл коштів на оборону у такому співвідношенні: до 50% на утримання і по 25% на розвиток та підготовку армії — це бюджет «розвитку». В Україні у2 008 році із виділених 10 млрд. гривень на утримання пішло 74,2%, на розвиток 10,8%, на підготовку 15%. Міністра оборони Юрій Єхануров вважає такий бюджет «проїдальним».
Поповнення
Нині в українській армії на строковій та контрактній службі перебуває 200 тисяч осіб. І, за словами начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил , генерала армії Сергія Кириченка, незважаючи на передбачені програмою розвитку українського війська скорочення, — їх не буде. Призовників не поменшає, справа у тому, що програмою скорочення передбачене впровадження новітніх військових технологій та техніки, на утримання яких великої кількості людей не потрібно (наприклад, екіпаж літака У-76 складає до 10 осіб, у світі літаки з такими ж функціями мають екіпаж у 2 особи), але оскільки цього не відбувається, можливе навіть збільшення особового складу. Тож недофінансування породжує ще одну проблему – чисельності армії.
Міжнародні навчання
Тим часом, попри недостатнє фінансування Україна активно проводить міжнародні військові навчання. У 2008 році вона взяла участь у 17 з 20 запланованих міжнародних військових навчань, зокрема, у 8 поза межами держави.
Організація непроведених навчань не залежала від України: через недостатнє фінансування Канада перенесла навчання «Канадська арка — 2008» на наступний рік, ракетні стрільби, які мали бути проведені в Росії через певні обставини відбулись на українських полігонах, і також не було проведене українсько-бельгійське тактичне навчання.
За цей рік також відбулося безліч внутрішніх навчань, серед основних здобутків яких військове керівництво називає перехоплення крилатих ракет. Виконання цього непростого завдання у Збройних силах оцінюють майже на “відмінно “— із 32 ракет перехоплено 27.
Перспективи контрактної армії
Якщо говорити про перехід української армії на контрактну основу, то, за словами, командування, це завдання важко виконати і до 2011 року. Як вважає головком Сергій Кириченко, українське військо стане контрактним лише з набуттям членства у НАТО. За його словами, комплектування збройних сил на професійній основі характерне для країн, що входять до систем колективної безпеки.
«У Державній програмі розвитку Збройних Сил України є певні крок по професіоналізації армії та переходу її на контрактну основу, наскільки я розумію цю програму, до кінця 2011 року ми будемо у системі колективної безпеки, щоб не відстати від загальноприйнятих світових темпів розвитку. Та вона не дуже реальна за темпами виконання і спішити нам не треба»- зазначив генерал.
Таким чином, перехід до контрактної армії не маючи без членства у НАТО є поспішним рішенням, наголошує він, адже експедиційна комплектація Збройних сил України при національній системі оборони не досить ефективна. До неї, вважають військові, потрібно пререходити паралельно із набуттям членства.
Готовність українських ЗС до спецоперацій та конфліктів
Як запевняють у нашому Генеральному штабі, Україна — навіть у сьогоднішніх умовах — готова до участі у міжнародних військових операціях. Основна проблема — це прийняття політичного рішення і виділення відповідного фінансового забезпечення. Також потрібен якийсь проміжку часу для підготовки військовослужбовців.
Зокрема, у Генштабі заявляють про готовність взяти участь у операціях під егідою ЄС у боротьбі з піратством. На сьогодні Збройні Сили виконують завдання у 10-ти миротворичих операціях в 9-ти регіонах світу, в яких беруть участь 722 військовослужбовці. Під егідою ООН та в рамках міжнародних домовленостей в Ліберії перебуває 305 українських військових, у Косово — 4, в Грузії — 5, у Судані та Конго по 13, в Молдавії — 10, та у складі Коаліційних сил в Іраку — 29 осіб. Під орудою НАТО у Косовому перебувають 184 українці, в Іраку та Афганістані по 10, допомагають безпечному судоплавству у Середземному морі — 139 українців.
Як наголосив експерт, колишній голова парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Георгій Крючков, здатність України брати участь у міжнародних військових операціях доволі велика.
«На відміну від більшості країн Європи ми беремо участь майже у всіх миротворчих місіях ООН. Ми маємо професійних та покладистих військових, та на жаль, українці мають, скоріше, грошову мотивацію. Операції, що здійснюються, не потребують значного технічного оснащення, то ж Збройні сили доводять свою професійність у безлічі різних конфліктів» — зазначив експерт.
Що ж до боротьби із піратством, то, на думку Крючкова, це до снаги лише при наявності великого військово-морського потенціалу. Щодо обороноздатності українського війська, то, на його думку, єдиним центром можливої небезпеки може бути Румунія (о. Зміїний та заява президента Бесеску про Ізмаїльщину) і Україна у цьому аспекті цілком зможе себе захистити. Якщо ж порівнювати з такими країнами як Грузія — український військовий потенціал викликає позитивні сподівання, — переконаний Георгій Крючков.