Історія українського мораторію на продаж землі сільгосппризначення триває протягом всього періоду незалежності — майже 18 років. Вперше землевласникам було заборонено відчужувати належну їм ділянку в Земельному кодексі України ще у 1992 році і ця норма проіснувала до 1998 року. У період з 1998 до 2001 року мораторію не було. У першій половині 2000 року було здійснено видачу селянам державних актів на земельні паї, після чого з’явилися факти їх продажу та інші способи переуступки права власності. Власники ставилися до паїв як до дармових і спускали їх за безцінь, що призводило до обезземелення селян.
Тому у 2001 році законодавчо було заборонено здійснювати будь-які операції із земельними паями, крім передачі їх у спадщину та при викупі для державних і громадських потреб. Новий Земельний кодекс, прийнятий у 2001 році, передбачав обмеження на період до 1 січня 2010 року права власності громадян і юридичних осіб на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів, заборону до 1 січня 2005 року вносити право на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств, заборону до 1 січня 2005 року продавати або відчужувати земельні паї.
Водночас, планувалося прийняти закони з організації ринку землі, земельного кадастру і реєстрації прав на землю, однак більшість з планів не реалізована і досі. У жовтні 2008 року у зв”язку з фінансовою кризою була встановлена заборона на відчуження усіх без винятку земель сільськогосподарського призначення. Чергове обмеження на продаж землі в Україні спливає 1 січня 2010 року.
Однією з причин оголошення мораторію була необхідність формування відповідної законодавчої бази щодо ринку землі. Але з близько 50 законів, які було передбачено розробити відповідно до нового Земельного кодексу, прийнято було менше половини. Досі немає основних законів — «Про ринок земель» і «Про державний земельний кадастр».
Прихильники скасування мораторію на продаж землі стверджують, що такий крок є не тільки доцільним, а й необхідним. “Земля — це товар і вона має бути суб’єктом продажу. Ми без ринку землі не обійдемося. Питанням проведення ринку землі можна багато речей зняти — це навчання, лікування людей і так далі. Якоюсь мірою це повернення землі у державну власність”, — стверджує народний депутат від “НУ-НСу”, секретар парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Роман Ткач. На його думку, головною причиною гальмування парламентом відповідних законів є те, що представники двох великих політичних сил — БЮТ і Партії регіонів не хочуть офіційного запровадження ринку землі. “Така українська дійсність, що у їхніх політичних силах є люди, які мають у власності, у користуванні, в оренді сотні гектарів землі, і вони розуміють, що, якщо завтра запрацює офіційний ринок землі, всі ці тіньові схеми пропадуть”.
Разом із тим, Роман Ткач вважає, що справжня приватизація, в тому числі й землі, в Україні ще попереду. “В Україні ще не було приватизації. Те, що приватизувалося декілька шахт, металургійних заводів — це все дурниці. Лишилася земля — це вічне, лишилося ще декілька крупних об’єктів з сфери інфраструктури, залізниці , автомобільні дороги. І, видно, хтось до цього всього приглядається і виписує для себе правила гри”.
Заступник директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин Валерій Новицький вважає, що найбільша біда України полягає у корумпованості влади, що призводить до невиконання будь-яких законів, стосується це і земельного законодавства. «Найбільша небезпека не в тому, що земля буде продана або не буде продаватися в принципі. Проблема в тому, що земля розподіляється несправедливо і непродуктивно. Можна створити нормальну життєздатну ситуацію і з продажем земель, і без продажу земель. Продавати землю до того моменту, доки не буде, я не скажу, знищено корупцію, але якісно знижено її рівень — це дуже небезпечно»
Противники передачі української землі у приватну власність наголошують, що, навіть роздавши державні сертифікати на право володіти землею, простих українців заможнішими можна й не зробити. За словами лідера українських комуністів Петра Симоненка, головними покупцями і власниками землі в Україні стануть іноземці. «Під вибори все можуть продати, всю нашу землю. В Україні офіційно діють 3100 іноземних фірм, що представляють інтереси одинадцяти держав: дев’яти європейських та Канади й Сполучених Штатів Америки. У розпорядженні цих 3100 іноземих фірм вже опинилися 11 мільйонів гектарів нашої ріллі”, — наголосив Петро Симоненко.
За даними Держкомстату, площа української ріллі складає 32,5 мільйона гектарів. Третина її вже зараз є непідконтрольною українському народу. Скасування мораторію легалізує скуповування землі українськими та іноземними товстосумами, або ще гірше — викличе боротьбу за перерозподіл власності на землю.