Цього року Україна знову представить свої творчі здобутки на одній з найпомпезніших виставок світу — 53-й Венеціанській бієнале. До створення вітчизняного проекту, який має назву «Степи мрійників» (Steppes of Dreamers), долучились український художник Ілля Чичкан та японський дизайнер Міхара Ясухіро. Та поліетнічність учасників — це не єдина «фішка» українського проекту. Організатори обіцяють, що розмах проекту, який розміститься в Палацо Пападополі, буде насправді вражаючим.
Передусім, потрібно відзначити, що організацією українського проекту, як і минулого року, зайнявся широко відомий ПінчукАртЦентр. За словами заступника міністра культури і туризму України Тимофія Кохана, міністерство не мало жодних сумнівів щодо можливого організатора, і конкурсів на кращий проект проводити не збиралось. «З того досвіду, який ми маємо, і з тієї інформації, яка відома за результатами 52-ї бієнале, нам видається, що наша співпраця з ПінчукАртЦентром цікава та продуктивна. У нас не виникає сумнівів щодо патріотизму та професіоналізму його фахівців», — прокоментував свій вибір заступник міністра.
Зважаючи на таке рішення, зовсім не дивно, що комісаром українського павільйону було призначено арт-директора ПінчукАртЦентру Петра Дорошенка. Проте, сюрпризом стало обрання куратора проекту — ним став боксер зі світовим ім`ям Володимир Кличко. Такий неочікуваний вибір пояснюється концепцією проекту — учасники повинні показати себе в незвичних та абсолютно непересічних ролях. «На початку своєї кар`єри Ілля Чичкан пробував себе в фешн-дизайні, а потім став художником. Міхара Ясухіро навпаки починав свій творчий шлях художником, а став дизайнером. А боксер Володимир Кличко є куратором. Така ситуація підводить нас до актуального питання сьогодення — дослідження тих ролей, які люди відіграють в суспільстві», — прокоментував творчу ідею Петро Дорошенко.
Щоправда, сама концепція проекту не є такою ж окресленою, як список учасників. Організатори розповідали про своє творіння досить описово та метафорично. Згідно з задумом митців, Ніколо Пападополі — це власник Палацо Пападополі в 19 столітті, який відвідує Україну, Монголію, Китай та допливає до узбережжя Японії. Відповідно, він прямує шляхом Марко Поло, а Україна виявляється державою на перехресті культурних течій. «Я хотів глянути по іншу сторону, в Азію, бо в нас теж є з нею зв`язки», — зазначив комісар павільйону.
Саме втілення проекту покрите завісою таємничості. Стало відомо лише те, що «Степи мрійників» будуть інтерактивним проектом, який складатиметься з чотирьох основних інсталяцій, які розмістяться не лише в приміщенні, але й на території всього міста. «Багато павільйонів бояться з будинку вийти. У нас все інакше. Ми хочемо поза будинком працювати; ми хочемо, щоб люди знали про нашу виставку, про наші думки, про художників», — зазначив Петро Дорошенко.
Проте, в чому суть інсталяцій, а також як проявлятиметься їх інтерактивність, залучені особи розповісти не могли. Мовляв, організатори збираються показати світу щось по-справжньому неочікуване, і тому вважають, що краще один раз побачити, аніж сто разів почути. «Яка-небудь нація може привезти художника, картини, фотографії, на стіні повісити і сказати: дивіться, це супер! Може, воно й супер, може ні, але ми хотіли щось цікавіше зробити», — повідомив Петро Дорошенко. Ще більш туманно висловився один з безпосередніх творців проекту Ілля Чичкан. «Майже нічого не буде — буде тільки атмосфера», — оголосив він.
Бюджет проекту також тримають у таємниці. Тимофій Кохан зауважив, що міністерство культури і туризму виділило 500 тис грн на участь у бієнале. Минулого року, нагадаємо, ця сума була майже вдвічі більшою — 900 тис грн. Більшість із цих грошей піде на оренду приміщення і переказуватиметься одразу до венеціанських організаторів. Скільки залучив ПінчукАртЦентр — невідомо, та за словами його директора Дмитра Логвина, «500 тис грн — це кілька відсотків від загальної суми».
Поки що розповіді про венеційський проект нагадують промови продавців повітря. Тому хвалити чи критикувати його можна буде лише після урочистої презентації, яка відбудеться 7 червня в Палацо Пападополі. Всі інсталяції для української виставки будуть зроблені безпосередньо у Венеції, тому митці не матимуть проблем з оподаткуванням своїх робіт. Після бієнале інсталяції не будуть показувати в жодному іншому місці, адже, як зазначили організатори, твори повинні бути в безпосередньому зв`язку з їх розташуванням. По закінченні виставки всі роботи будуть розібрані та викинуті на смітник. Цей акт деструкції нагадує буддійські картини-мандали на піску, які знищують майже одразу після створення для демонстрації непостійності цього світу. На місці старого виникає нове, і можна сподіватись, що поки що ефемерна виставка стане черговим кроком до популяризації українського мистецтва у світі.