Голова Прогресивної соціалістичної партії Наталія Вітренко стала першим політиком, який зібрав з’їзд своєї партії після заборони Кабінету міністрів на проведення масових зібрань через епідемію. Пожертвувати своїм абсолютно безперспективним кандидатством у президенти заради безпеки однопартійців Наталя Михайлівна не захотіла. Втім, схоже, що прогресивним соціалістам, як співається у їхньому гімні, жодні хвороби не страшні. Ейфорія від спілкування з політичним лідером та захоплення нею – найкращий захист від будь-якої інфекції. XXIII позачерговий з’їзд ПСПУ нагадував не ділову політичну подію, а фан-клуб за інтересами. Наталії Михайлівні дарували квіти, короваї, читали вірші, співали пісень і виконували гімн. />
Відкрив з’їзд незмінний «Санчо Панса» лідерки ПСПУ Володимир Марченко, який на цьому шоу був і за спікера, і за фотографа, і за оператора чотирьох (!) відеокамер, які за відсутністю представників телебачення створювали масовку. До речі, почав він свій ексцентричний виступ зі скарг на журналістів, половина з яких, за його словами, відмовилися навіть розглядати можливість трансляції зібрання ПСПУ, а інші назвали, що цілком природно, суми в які це обійдеться. На що прогресисти образилися. Поскаржившись на ЗМІ, представників яких на з’їзді було троє, включаючи камеру з “1+1», Володимир Романович заходився зачитувати і кидати до відра з написом «сміття», ой, пробачте, «мусор», бо ж в ПСПУ української мови не визнають, програми кандидатів у Президенти. Найбільше дісталося Тігіпку, Януковичу та Симоненку.
Сергія Тігіпка лаконічно назвали «зрадником», бо, мовляв, не дав ПСПУ можливості привезти під час помаранчевої революції у Київ шахтарів, аби ті «розібралися» з Ющенком та Тимошенко.
Програму «регіоналів» розкритикували за відсутність механізмів виконання передвиборних обіцянок, «незрозумілу» зовнішня політику, а самого Віктора Федоровича — за зраду даних ПСПУ обіцянок «розливу» 2004 року.
Найбільше дісталося Лівому блоку. Прогресивні соціалісти навіть включили до своєї програми окрему заяву, в якій задекларували намір «притягнути до відповідальності за обман» його лідерів. В чому саме обман Симоненка, Волги, Ніколаєнка та Задорожнього з»ясувати не вдалося. Вони, мовляв, «очорнюють» Наталію Михайлівну у своїх виступах, запевняючи, що внесли всі її пропозиції до спільної декларації. Ліві дійсно внесли пропозиції Вітренко до спільної виборчої програми, але тільки ті, які, як вдало відзначив Василь Волга, «не суперечили здоровому глузду». За словами лідера партії «Союз лівих сил», ще за тридцять хвилин до підписання паперів про створення блоку, він вів перемовини з Вітренко про об’єднання. Протягом всього часу до початку офіційної виборчої кампанії Петро Симоненко неодноразово підкреслював, що Лівий блок відкритий для всіх лівих сил. Єдиним критичним коментарем на адресу Вітренко були слова Юрія Задорожнього про те, що їй не зайве було б відділити риторику від реальності перш ніж вносити пропозиції до спільної політичної програми.
Окрім цього, прогресивні соціалісти заходилися критикувати й програму Лівого блоку. Не сподобалось їм те, що комуністи разом з іншими партіями лівого спрямування вирішили не “підігрівати” проблеми, які викликають протистояння в країні. А тому ухвалили надати можливість народу самостійно вирішити щодо НАТО та державної мови шляхом референдуму. Обурилися в ПСПУ такий пункт програми єдиного кандидата від лівих, як «активна підтримка ідеї створення нової структури загальноєвропейської євроатлантичної безпеки, яка ґрунтується на відмові від контраверсійного мислення і блокових підходів». В ПСПУ очевидно не знають, що саме таку ідею обстоюють Росіяни, яку Вітренко хоче мати за союзника. Логічне створення тристороннього європейського союзу теж не влаштувало ПСПУ, а за те, що Петро Симоненко пообіцяв після парламентських виборів за новою системою передати владу парламенту, ПСПУ запропонували внести його програму до «Книги рекордів Гінеса». Навіть цього достатньо, щоб зрозуміти, що вітренківці, на відміну від комуністів та їх соратників по виборчому блоку не здатні стати на шлях переосмислення та осучаснення підходів як політичних, так і соціальних.
Власна ж програма ПСПУ не витримує не те що критики — навіть уявити намальовану Наталією Михайлівною картину надзвичайно важко. Зокрема, вона пропонує Україні терміново вийти з Міжнародного валютного фонду. «Своїми реформами МВФ приніс Україні збитків на 1,5 трильйона доларів. Як президент я змушу МВФ компенсувати нам ці втрати. Як вчений-економіст я стверджую, що криза не буде подолана, якщо України не вийде з МВФ та СОТ та не перейде на нову соціалістичну модель економіки», — заявила Вітренко.
Зовнішнім пріоритетом Наталія Михайлівна визначила союз з Росією та Білорусією, тільки, напевно, їй в такому разі доведеться змінити керівництво у Мінську, яке вже не хоче об’єднуватись з північним сусідом.
Для підняття промисловості лідер ПСПУ має намір використовувати політику протекціонізму. Обіцяє вона водночас і інвестиції, «які прийдуть в Україну після економічної інтеграції». Куди інтегруватиме Україна після виходу з СОТ та МВФ і хто інвестуватиме у неї після цього — невідомо.
Услід за Юлією Тимошенко Вітренко обіцяє за три роки повернути українцям повернути знецінені вклади. Також вона має намір через референдум змінити гімн, прапор, державну символіку та написати нову конституцію, яка передбачить позаблоковість, подвійне громадянство, федеральність, право загальнодержавної власності на землю та природні ресурси. Цікаво, що політичні експерти взагалі відмовилися коментувати гіпотетичні наміри Вітренко…
Фінальною крапкою у програмі ПСПУ стала обіцянка притягнути до кримінальної відповідальності всіх прем’єр-міністрів незалежної України – Марчука, Лазаренка, Пустовойтенка, Януковича, Кінаха, Єханурова та Тимошенко. Очевидно, декого з них їй вже не вдасться посадити за грати, а декого цим вже не злякати.
Емоційний монолог Наталії Михайлівни тривав понад годину, представники телеканалу, яких так бажали бачити на з’їзді, не подужали дочекатися голосування. Несподіванки не було – Вітренко обрали одностайно. Невдовзі вона піде до ЦВК реєструватися. До речі, Наталія Михайлівна пообіцяла у разі перемоги скасувати «безсоромну практику олігархів» встановлювати заставні внески для кандидатів у президенти. Мабуть, тому, що цього разу їй не просто було «назбирати по однопартійцях» 2,5 мільйона гривень.