На сьогоднішній день в більшості цивілізованих країн світу існує три варіанти формування армії. Це контрактний, призовний, а також змішаний види, кожен з яких характерний для певного типу країни. Наприклад, нейтральні держави частіше обирають призовну армію, а члени систем колективної безпеки надають перевагу контрактним.
Зокрема, у Швеції — країні, яка підтримує нейтральний статус — військова служба обов`язкова. Термін військової служби шведів залежить від роду військ, але триває не менше 7,5 місяців. Однак, всі чоловіки у віці до 47 років повинні кожні чотири роки брати участь у військових зборах. Таким чином, у разі проголошення надзвичайного стану все чоловіче населення країни зможе взяти участь у військових діях. Професійні військові кадри Швеції налічують 8,7 тис. чоловік, а військовий бюджет країни складає близько 2,5% ВВП.
Військова служба в США здійснюється на професійній основі. Збройні сили США налічують 1,4 млн чоловік, ще 1,3 млн американців перебувають в резерві. Окрім того, в Америці існує Національна гвардія, яка надає допомогу місцевій владі в надзвичайних ситуаціях та може підтримувати дії Збройних Сил США. Загальна чисельність Національної гвардії США становить близько 700 тис. осіб.
У Аргентині, рівень розвитку якої іноді порівнюють з Україною, призовна система була скасован ще в 1995 році. На думку владних кіл держави, запроваження професійної контрактної армії сприяло покращенню дисципліни та порядку серед військових. У процесі військової реформи за 15 років аргентинцям вдалось скоротити витрати на оборону країни в 10 разів, кількість особового складу зменшилась вдвічі, зате кількість генералів зросла вдвічі. Станом на 2005 рік у Збройних силах Аргентини налічувалось 70 тис осіб, а військовий бюджет становив 940 млн доларів.
Швейцарія є однією з країн, яка запровадила змішаний тип формування армії. Служба в швейцарській армії є обов`язковою для всіх чоловіків та зазвичай складає 260 днів, які розділені на довгий період часу. Кожного року швейцарці проходять тижневу підготовку та поновлюють свої знання з військової справи. Починаючи з 2004 року, 524-тисячна армія зменшилась до 220 тисяч, з яких 80 тисяч є резервістами. Протягом найближчих років це число повинно скоротитись ще на кілька тисяч. Окрім того, Збройні Сили Швейцарії складаються з 3600 професійних вояків, половина з яких — офіцерський склад, а решта — це контрактні службовці.
В Ізраїлі військова повинність є обов`язковою не лише для чоловіків, але й для жінок. Чоловіки зобов`язані відслужити 3 роки, а жінки — 2 роки. Після проходження служби кожен громадянин приписується до резервного підрозділу. Чоловіки віком до 51 року служать не більше 39 днів на рік. Окрім того, після проходження основного навчання кожен може лишитися в армії на контрактній основі. Чисельність ізраїльських Збройних Сил під час мобілізації досягає 631 тис осіб, а під час звичайної служби — близько 186 тис осіб.
Україна наразі стоїть на роздоріжжі військових тенденцій. З однієї сторони, існує ще радянська традиція обов`язкової військової служби. Та з іншого боку, країна не відкидає досвід західних держав, які все більше об`єднуються в системи колективної безпеки. Як зазначив експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергій Згурець, існує державна програма реформування Збройних сил, пов`язана з переходом на контрактну основу вже з 2008 року. Та з`ясувалось, що перехід на професійну армію, або на контрактну армію вимагає більших коштів, ніж було визначено попередніми оцінками. Тому, за його словами, зараз обрано такий підхід, що зберігається і контрактна форма набору, і загальний військовий обов`язок. Така ситуація буде зберігатись впродовж наступних 3-4 років саме через економічні проблеми, тому що не можна забезпечити повністю прийнятні соціальні умови для контрактної служби; немає стимулів, які дозволяють повністю створити умови для того, аби люди йшли на військову службу на тривалий час за контрактом. Сергій Згурець вважає, що зараз оптимальна форма для України — це збереження одночасно і контрактної служби, і служби за призовом”.
На думку експерта, вибір між контрактною та призовною службою пов`язаний з плануванням міжнародної політики країни. Якщо країна є позаблоковою, то вона повинна мати достатньо великі мобілізаційні ресурси у вигляді вояків, які проходять строкову службу, а потім звільняються, і на їхнє місце приходять інші. Якщо ж країна входить до якогось блоку, то це означає, що завдання оборони можуть вирішуватись спільно, і кожна держава може відповідати за якийсь окремий сегмент оборони. Таким чином, можливо значно зменшити кількість особового складу і перейти на контрактну армію. Саме цим Сергій Згурець пояснює, що в рамках НАТО переважна частина держав має контрактну систему комплектування війська, оскільки вона залежить від того, яким чином держава забезпечує свою безпеку.
Подібної думки дотримується директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорій Перепелиця. За його словами, принцип формування армії залежить від геополітичного статусу та середовища країни, а також від її міжнародних пріоритетів. Професійна контрактна армія, на його думку, можлива в Україні після вступу до НАТО. За його оцінкою, у нас великою мірою рішення про перехід на контрактну армію було викликане, по-перше, вірою в те, що Україна приєднається до системи колективної безпеки НАТО, по-друге, популізмом, який був поширений під час передвиборчих кампаній, а також браком коштів. Відтак, як зауважив Григорій Перепелиця, якщо ми підійдемо до аналізу з точки зору цих трьох питань, то професійна контрактна армія може забезпечити військові потреби України, якщо вона увійде до Північноатлантичного альянсу. Водночас, він звертає увагу на те, що контрактна армія не завжди є професійною. У цьому зв»язку експерт пригадав, що в Україні на початку 90-х років за вказівкою всі військовослужбовці написали, що вони переходять на контракт, але це виявилось, що тільки на папері і стосувалось, перш за все, не солдат строкової служби, а офіцерів та прапорщиків, які лишались працювати. />
Як відзначив Григорій Перепелиця, поки Україна не входить до системи колективної безпеки, професійна армія не зможе забезпечити потреб країни. Вона може бути більш-менш ефективною в мирний час, але під час воєнного конфлікту вона буде не здатна вирішити весь комплекс завдань. “Тому, якщо ми залишаємось поза рамками НАТО, професійна армія не може виконувати завдань з оборони країни і треба переходити до призовної армії”, — зауважив він. Призовна армія в такому разі має бути не менше 250 тис осіб. Якщо ж Україна проголосить нейтральний статус, то має готувати абсолютно все населення до війни. Тому що нейтральні країни, за словами спеціаліста, базуються не на ефемерній міжнародній гарантії і не на гарантії нейтрального статусу, а на власних боєздатних силах. Тобто, нейтралітет є дійсно інструментом безпеки в тих умовах, коли це озброєний нейтралітет, коли озброєний весь народ. З іншого боку, Григорій перепелиця не впевнений, що Україна може реалізувати такий нейтральний статус при великих геополітичних розбіжностях Сходу і Заходу та при несталій державності, при відсутності, власне, патріотизму народу.
На думку директора військових програм Центру ім. Разумкова Миколи Сунгуровського, в Україні доцільно використати змішаний принцип формування армії. Тобто, кадрові війська формувати з контрактників, а мобілізаційній запас — за призовом. Контрактна армія, на думку експерта, повинна складатися з 100-120 тис осіб. У свою чергу, мобілізаційний запас можна було б зробити за швейцарським принципом, коли чоловіків призивають кожного року на тиждень. У той же час, Микола Сунгуровський вважає, що перехід на контрактну армію дозволить значно зекономити бюджетні кошти. За його словами, поточні витрати, звісно, більші на професійну армію, оскільки необхідно більше платити призовникам. Але з іншої сторони, по-перше, професійна армія є меншою, по-друге, на контрактника не потрібно витрачати стільки коштів на підготовку. Контрактника один раз набрав, навчив — а потім йому потрібна лише перепідготовка. І, по-третє, витрати матеріальних засобів призовником та контрактником — це неспівставні речі. Контрактник, який отримує свою зброю, машину, літак буде експлуатувати їх як власні.
Начальник відділу прес-служби Міністерства оборони України, підполковник Костянтин Саділов стверджує, що зараз Україна стоїть на шляху до контрактної армії. Проте, такий перехід можливий лише за умови постійного достатнього фінансування оборонних питань на рівні не менше 2% ВВП, тобто, 32 млрд грн. за умовами 2008 року. Щоправда, торік міністерству було виділено лише 9,9 млрд грн. На 2009 рік Міноборони подало пропозиції на 32,4 млрд грн, а виділено було 11 млрд грн. Це, за словами Костянтина Саділова, зумовило те, що міністерство за такого рівня фінансування відмовляється говорити про перехід на контракт до кінця 2010 року іти не може”. Окрім того, представник Міноборони вважає, що контрактна армія буде дорогою, але більш дійовою. За його словами, обороноздатність і боєздатність країни коштує дорого. Проте потрібно подумати, що краще: їздити в “хаммерах”, на які може впасти бомба, чи їздити на трошки менших “тойотах” та “ланосах”, але спати спокійно, знаючи, що нашій країні нічого не загрожує.