Аби ще раз довести, що українці найспівучіша нація, доля, нарешті, подарувала нам подвійний шанс. Позаяк на щорічних європейських оглядинах музичних талантів, що цього разу проходять в Москві, Європа побачить і почує аж двох українок. Киянку Анастасію Приходько, яка всіма правдами і неправдами пробилася таки до фіналу “Євробачення” і представлятиме Росію на її домашньому конкурсі. Й Світлану Лободу з досвідом ВІА Гри позаду, новим, “антикризовим” іміджем та оригінальною композицією. />
Як би не сварили цей пісенний конкурс, але прорватися таким чином на європейську арену для артиста є справжнім дарунком долі. У нашому випадку це аж дві привабливі, кожна по-своєму, співачки.
“Чим завершиться “подвійний український удар” по Європі залишилось чекати зовсім небагато часу, — говорить Олександр Ксенофонтов — продюсер і чоловік співачки Руслани Лижичко, — Впевнений, незабаром ми будемо спостерігати як вітчизняний артист буде відштовхуватись від бренду “Євробачення” з надією відхопити ласий шматок від західного шоу-бізнесу. “Євробачення” для цього не найлегший шлях, але один з найкоротших”.
Успіхи наших артистів у Європі можна розглянути на кількох прикладах.
Отже, перемога Руслани у 2004 році на цьому пісенному конкурсі у Стамбулі дала можливість українці спробувати по справжньому увійти у вищу лігу світової музичної індустрії. Серед досягнень співачки за цю п’ятирічку – концерти на святкування дня міста в столиці Румунії Бухаресті, презентація свого шоу в Азербайджані, Сербії, Туреччині, Болгарії, Австрії. Записаний в США англомовний альбом. І головне, сума $7 тис. виплат за трансляцію пісень співачки на фм-станціях навіть в невеликій Голландії, що не снилось до цього її колегам в Україні. Адже їхній основний доход продовжує залежати від зіграної кількості корпоративів, а не кількості ефірів на радіо чи продажу дисків. “ В цьому і перевага роботи в захищеному від піратства цивілізованому шоу-бізнесі, — розмірковує лідер етно-рок гурту „Гайдамаки” Олександр Ярмола, — Тому й існує комплекс в артистів, які грають тільки в Україні, — обов’язково прорватися в Європу”.
До слова, “Гайдамаки” у січні 2006 підписали контракт з німецьким рекордингом “EastBlock Music”, який популяризує на заході музику зі Східної Європи. Їхній третій альбом "Перверзія" був перевиданий у Німеччині під назвою “Ukraine Calling”. За декілька тижнів після виходу альбому гурт опинився на сьомому місці європейського хіт-параду співів світу “World Musics Chart Europe”. Зараз наш гурт „Гайдамки” знають добре окрім Німеччини ще в Польщі, Нідерландах, Португалії, Швеції. Квиток на їхній виступ в клубах коштує від 20 до 40 євро.
“Є така тенденція, що європейці не змозі поодинці протистояти англомовному музичному ринку, тому активно цікавляться артистами сусідів. Німці слухають фінів, поляки — українців. Це все одно локальні успіхи, бо для більш високого рівня потрібно інше. В Голландії, наприклад, на радіо можуть поставити тебе, якщо співаєш винятково англійською або голландською. Тільки раз чув там румунську мову від молдаван "Здоб ші здуб", але це дуже рідкий випадок”, — продовжує Ярмола.
Одним із важливих критеріїв успіху в світовій музиці на сьогодні є потрапляння до хіт-параду американського часопису „Білбоард”. Найвищим досягненням музикантів з колишнього СРСР в ньому залишається 80-та позиція серед двохсот найпопулярніших за продажем альбомів. На хвилі інтересу до музики із Радянського Союзу ця вершина підкорилась російському англомовному рок-гурту „Парк Горького” у 1989- му році.
До свого активу може записати потрапляння на 6- те місце французького хіт-параду українець Андрій Данилко — він же Вєрка Сердючка — після „засвітки” на Євробаченні 2007 з піснею "Lasha Tumbai". На батьківщині шансону відзначали, що востаннє таке вдавалося нефранцузькому виконавцю лише в 1990 році — італійцеві Тото Кутуньйо.
Але співаюча провідниця із срібною зіркою на голові, наче щойно знятою зі Спаської вежі Московського Кремля, все ж виявилась черговим каліфом на час для європейської публіки. Крім того, експансія Вєрки Сердючки на західну сцену була не першою спробою “прорубати вікно “у Європу українського продюсера Юрія Нікітіна. У 2002-му році у Варшаві він відкрив філіал своєї компанії „Mama Music Polska». Після того в Польщі вийшов польськомовний варіант альбому співачки Ірини Білик «Країна». Особливого ажіотажу диск «Biłyk» не викликав. Пробували просувати братам слов’янам і творчість Асії Ахат. Після невдачі в Польщі Ірина Білик, не закінчивши навіть промо-тур «Країна», взялася за створення свого першого російськомовного альбому «Любовь. Яд». Юрій Нікітін каже, що з польським офісом довелося розпрощатись: “Офіс „Mama Music Polska» працював три роки. Я його закрив через слабкість польського музичного ринку. Нема у поляків грошей просто”.
А щодо популярності співаків в контексті конкурсу “Євробачення”, то музичний критик Олександр Євтушенко переконаний, що тут неабияку роль грає так зване лобі сексменшин: “Сердючка не “розкрутилась”, тому що єдність і солідарність європейських “голубих” не настільки велика, щоб виштовхнути її в справжні зірки. А саме ті кола зробили її “намбер ван”. На “Євробаченні” чітко проглядається лобі сексменшин, але щось не спрацювало в промокомпанії. “Ґринджоли”, які представляли Україну на її домашньому “Євробаченні -2005”, наприклад, розповідали, що під час їхньої презентації в Європі їх весь час питали: „А чи ви наші?” У нас цей момент зовсім не враховується. З іншого боку, реальна популярність „Гайдамак”- зароблена потом і кров’ю. Вона не залежить від телебачення і радіо. Їх слухає переважно розумний європейський середній клас, для якого основне джерело інформації мережа Інтернет. І таких слухачів половина на заході. Інша частина публіки продовжує надавати перевагу жуйці МТВ”, — переконаний пан Євтушенко.
Певною мірою цю думку поділяє і лідер гурту „ВВ” Олег Скрипка: “Що стосується Сердючки, вважаю, що тут якраз був проведений досить грамотний маркетинг. Такий епатажний образ викликав сильний резонанс в Європі. Щодо успіхів Сердючки саме у Франції можу пояснити це тим фактом, що в цій країні дуже поширена травесті культура. Щодо “Євробачення”, то це ідеальний конкурс, який побудований на амбіціях менш розвинених країн Східної Європи пробитися на музичний ринок Західної Європи. Але треба зрозуміти, що прагнення виступати на “Євробаченні” це, все ж таки, робота, спрямована на ще більшу популяризацію та просування власного імені всередині країни. Це загальновідомий факт, що “Євробачення” в самій Європі не є таким популярним фестивалем, як, скажімо, в країнах Східної Європи”, — гадає музикант.
Вітчизняні співаки й музиканти часто нарікають, що в Україні не надто сприятливі умови для розвитку їхньої творчості. Аби на українського виконавця звернули увагу західні промоутери, він має домогтися успіху в себе на батьківщині, — переконаний музикант Кирило Стеценко: “В Україні не побудовано ринку ані академічної, ані поп-музики. Якість менеджменту залежить від якості держави. У нас немає ніякої культурної політики. Я не кажу що держава має опікувати своїх артистів. Необхідно просто усвідомити чого ми хочемо домогтися. Закони мають налагодити конкурентне поле, щоб українські музиканти мали шанс на успіх. Поки що вони його не мають. Наприклад, кримський татарин Енвер Ізмайлов, визнаний в Лондоні найкращим гітаристом ХХІ століття, бандурист Роман Гриньків, який записується із зіркою світового джазу американським гітаристом Ел Ді Меолою — для їхньої музики ринку в Україні просто немає! Треба щоб сталось щось екстраординарне, як з Русланою. Їй вдалося використати фінансовий потенціал власної рекламної фірми, плюс спонсорів, під час виборів і після. Команді співачки вдалося залучити для себе серйозні фінансові інвестиції і вони зуміли блискуче провести рекламну компанію „Диких танців”, на цьому успіху виграти “Євробачення”, і якийсь час бути помітними на європейському ринку. Але це лише перший етап. Другий — це професійний менеджмент і робота зі структурою світового шоу – бізнесу”, — Але поки в державі з музичним ринком, та й не тільки, не все гаразд, сподіватимемось на успіх наших талантів на європейських теренах, всупереч усім негараздам!