Днями українська культурна спадщина поповнилась вагомим внеском від діаспори. Йдеться про мистецьку колекцію, яка була подарована Україні громадянкою Канади Галиною Горюн Левицькою. До збірки увійшли 119 творів українських художників, які більшу частину свого життя провели в еміграції. За оцінками експертів, вартість даних робіт становить 850 тис доларів. Непересічний подарунок оцінило керівництво держави, у зв`язку з чим 19 лютого 2009 року Указом Президента України Галину Горюн Левицьку було нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
Важливою складовою колекції (77 картин) є твори чоловіка Галини — видатного художника Мирона Левицького. Окрім того, до збірки увійшли 42 роботи Василя та Миколи Кричевських, Олекси Грищенка, Михайла Кміта, Любослава Гуцалюка, Василя Хмелюка та інших митців. Картини виконані в різних стилях та різними техніками, тому вони багатопланово змальовують світогляд української діаспори 20 століття.
Найдавнішою картиною є робота «Алушта, Крим» Василя Кричевського, яка датується 1924 роком. Окрім того, фахівці виділяють з-поміж інших твір Василя Хмелюка «Жінка в білому». Проте мистецтвознавці одноголосно зазначають, що головною окрасою колекції є твори Мирона Левицького, які широко презентують етапи його творчості. Особливо схвальні відгуки отримали такі картини, як «Бики при заході сонця» та «Богородиця», яка є прикладом сучасного українського іконопису.
Як наголосив директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Ігор Кожан, Галина Горюн Левицька збирала свою колекцію свідомо. «Це не були якісь випадкові речі чи випадкові автори. Вона збирала твори тих художників, які в 50-80 роках були заборонені в Україні. Імена їх заборонялось згадувати, вони не існували в мистецтвознавчій літературі», — зазначив Ігор Кожан. За його словами, у 1952 році в Національному музеї у Львові було вилучено з фондів та знищено понад 4 тисячі творів відомих українських митців. Тому дана колекція нарешті покаже українцям те мистецтво, від якого радянська влада невпинно намагалась позбутись. «Це не лише повернення колекції як такої, а повернення цілого покоління, яке в Україні абсолютно втрачене», — відзначив міністр культури і туризму України Василь Вовкун.
Перемовини щодо передачі колекції до України розпочались у 2008 році. Голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Юрій Савчук повідомив, що вперше побачив дарувальницю в листопаді минулого року. Вже за кілька місяців, в лютому 2009 року, збірку було урочисто передано Україні у приміщенні Генерального консульства України в Торонто.
Юрій Савчук зазначив, що не лише Україна зацікавилась творами митців української діаспори. Галині Горюн Левицькій неодноразово надходили пропозиції від бізнесменів щодо продажу картин. Окрім того, на колекцію претендувала діаспора, яка вважала, що дані шедеври мають залишитись в Канаді. Проте, власниця збірки вирішила, що твори повинні бути виставлені на її Батьківщині. Під час перевезення картин не було помічено жодних серйозних перешкод. Більше того, колекція отримала певні пільги від держави і була звільнена від оподаткування. Наразі твори експонуються в Українському домі, після чого будуть доставлені до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Та побачити національне надбання зможуть не лише львів’яни. Згідно з умовами передачі, виставка в повному обсязі не лише буде експонуватися впродовж 2 місяців раз на 5 років у Львові, але й повинна бути представлена в інших містах України.
Наприкінці варто зауважити, що на передачі даної колекції діяльність служби контролю за переміщенням культурних цінностей не припиняється. Зокрема, Василь Вовкун повідомив, що Міністерство культури і туризму вже розробило програму для обміну цінностями з іншими країнами. «Ми вже домовилися з польським міністром культури про те, що ми даємо їм з фондів польські речі, які для них є дуже важливими. Це ікони, які для поляків є великими духовними цінностями. За це ми можемо взяти у Польщі від булави Хмельницького до багатьох інших державотворчих речей. Наприклад, мені розповіли про те, що в архівах у Гданську знайдено дуже цікавий панегірик Івана Мазепи, який розмальований чи не його рукою», — зазначив міністр. Хотілося б вірити, що процес обміну з Польщею буде успішним та стане добрим сигналом для інших країн, де також є українські скарби.