Коли кандидати на виборах активно демонструють свою підтримку бойових дій на Сході України, особисто беруть участь в добровольчих батальйонах або організовують збір допомоги, безумовно — ці заслуги будуть гідно оцінені виборцями. Але як бути у випадках, коли війна використовується деякими кандидатами для особистої вигоди — виключно попіаритися на темі війни. Особливо, коли участь у виборах допомагає ухилитися від військового призову.
Кандидат в народні депутати Андрій Лаврусь
В якості такого кричущого прикладу — кандидат на Кіровоградщині в 102-му виборчому окрузі Андрій Лаврусь. У вересні поточного року військкомат вручив йому повістку про призов на військову службу. Але в армію молодий політик, на відміну від багатьох своїх ровесників, не поспішає і ухиляється від призову, мотивуючи відмову участю у виборчій кампанії. Проте це не зупиняє його продовжувати експлуатувати чутливу військову тему у виборчій кампанії. Зі сторінок газет і екранів місцевого телебачення Лаврусь активно закликає збирати допомогу учасникам бойових дій в зоні АТО та записуватися добровольцями. Здавалося б, випав йому шанс взяти участь в бойових діях і на особистому прикладі довести задекларовану життєву позицію. Цей факт ухилення від військової служби в скрутну для країни хвилину, подвійно кричущий, особливо, коли щодня ми стаємо свідками героїзму не тільки звичайних хлопців з усіх куточків України, а й відомих політиків і бізнесменів, які відправилися зі зброєю на схід захищати Україну.
Повістка про військовий призов, яку отримав Лаврусь
Не вдаючись в тривалу розповідь про історію кандидата, зазначимо, що за зовсім незначний проміжок часу він встиг зробити стрімку політичну кар'єру — Андрій Лаврусь став депутатом Олександрівської районної ради від «Фронту змін», очолив районну партійну організацію «фронтовиків» та увійшов до ради Самооборони місцевого майдану. Він примудрявся поєднувати роботу помічника народного депутата Андрія Табалова, який проголосував в парламенті за антидемократичні закони 16 січня і … ведучого кіровоградського Майдану, який виступав проти влади Партії регіонів. Після закінчення трагічних подій, коли на вулицях вже намітився перелом на користь протестуючих проти влади біло-синіх, в пресу була штучно запущена інформація, що нібито кіровоградський Майдан фінансувався структурами «хлібо-булочного» магната. Метою кампанії була спроба відбілити «господарів» Лавру від «регіональної» пилу та підготувати підгрунття для їхнього повернення в нові політичні реалії.
Цими, зовсім неприйнятними фактами співробітництва по обидві сторони барикад, цілком розкривається образ кандидата в народні депутати Андре Лавруся, який на зустрічах із виборцями неодмінно розповість, що мешкає в Олександрівці та щоденно турбується за добробут жителів району, а насправді — вже давно забезпечив собі житло в Кіровограді . Обов'язково виступить перед журналістами з осудженням колег-депутатів Олександрівської районної ради та розповість всьому світу, що вони нібито не підтримують АТО. Насправді, депутати були одностайні в тому, що лист президенту писати недоречно, бо допомога українським військовим в зоні АТО повинна бути не словесною, а конкретною. На підтвердження цього голова Олександрівської РДА тоді повідомив, що громада району, в тому числі і депутати, керівники підприємств, установ, організацій перерахували на благодійний рахунок підтримки військових більш 167 тис. Гривень і відправили більше двох тонн продуктів.
Як і з ухиленням від призову на військову службу, так і в інших випадках, Андрій Лаврусь з транспарантом «громадських» вимог, із закликами й гаслами напереваги, намагається зіграти на почуттях виборців. Насправді, майстерно приховуючи справжнє обличчя «маріонетки», яку смикають за ниточки його справжні «господарі». Спекулюючи на смерті героїв, загиблих в зоні бойових дій на сході, він усього лише безсоромно ховається від армії за посвідченням кандидата в народні депутати.
Зрештою, напрошується висновок, що відмова деяких кіровоградських «важковаговиків» балотуватися на майбутніх виборах до Верховної Ради, вбачає певний політичний розрахунок їхнього реваншу на місцевих виборах у 2015 році. Ці далекоглядні плани пов'язані з очікуваним розширенням владних повноважень місцевих органів. Тоді настане благодатна пора становлення чергових містечкових «януковичів» і «лозинських». А зараз, як на тренувальному полігоні, майбутні «феодали» відпрацьовують виборчі технології, розчищаючи дорогу до влади за допомогою «кишенькових лідерів», подібних до Лавруся. Як тут не згадати вислів, що революцію роблять романтики, а плодами користуються негідники-псевдополітики, для яких існують лише особиста вигода та політична воля їхніх «господарів».