Основною проблемою погіршення демографічної ситуації в Україні є старіння населення, про що свідчить збільшення частки осіб похилого віку та зміна співвідношення між поколіннями. За прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, протягом 2010–2025 років співвідношення осіб пенсійного віку і населення працездатного віку досягне 50%, а до 2050 року – 76%. Уже нині чисельність платників внесків на пенсійне страхування становить 15,2 млн. осіб, а чисельність пенсіонерів – майже 14 млн., тобто пересічний платник внесків фінансує понад 90 відсотків середньої пенсії, а в окремих регіонах — і більше. При цьому частка пенсійних видатків у валовому внутрішньому продукті країни вже перевищує 15%.
Складна демографічна ситуація разом із проблемами у економіці невпинно підштовхують Україну до запровадження пенсійної реформи, на чому наполягають, в тому числі, і міжнародні фінансові структури. Ця вимога висувалася МВФ ще під час співпраці з попереднім урядом, однак нинішня влада категорично відмовляється від такої перспективи. Так, заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова після від’їзду технічної місії МВФ наприкінці березня заявила, що “тема зменшення дефіциту Пенсійного фонду… звучала під час переговорів, але що стосується інструментів, якими Україна буде цього добиватися, це залишається прерогативою уряду. На сьогодні тема негайного підвищення пенсійного віку для того, щоб підписати меморандум з МВФ, не звучала”. />
Попри заспокійливі месиджі влади, переважна більшість експертів вважає підвищення пенсійного віку, принаймні для жінок, неминучим. Таку думку підтримує і директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський. За його оцінкою, хронічний дефіцит української пенсійної системи потребує збалансування. Поки ж він закривається лише за рахунок трансфертів державного бюджету, зовнішніх та внутрішніх запозичень. “Що стосується безпосередньо віку виходу на пенсію, то я думаю, що його треба підвищувати, до цього нас штовхає як економічна, так і демографічна ситуація. Але зрозуміло, що таке підвищення має бути продуманим, має бути елементом більш широкого пакета заходів, спрямованих на пенсійну реформу. Питання не про те, щоб, скажімо, сьогодні на завтра підвищити пенсійний вік на п’ять чи на десять років. Ясно, що ці моменти треба обговорювати. Але те, що треба рухатися у напрямку підвищення пенсійного віку, робити це, можливо, короткими порціями, з тим, щоб якось розтягнути цей період часу і супроводжувати це іншими змінами у пенсійній системі — це абсолютно об’єктивно. Думаю, що Україні цього просто не уникнути”, — переконаний він.
Відповідаючи на запитання про те, звідки ж взялася “діра” у Пенсійному фонді, коли пересічні громадяни сумлінно сплачують внески, експерт пояснив, що це є наслідком неефективності солідарної системи пенсійного забезпечення. Вихід з цієї ситуації Бураковський бачить у запровадженні добровільного пенсійного страхування, перегляді порядку нарахування соціальних внесків, змін у їх розподілі і, можливо, зниженні загального розміру цих внесків, що призведе до детінізації заробітних плат. На думку експерта, потрібно також скасувати або реструктуризувати “дострокові” пенсії, тобто, велику кількість професійних пенсій, які фактично мають соціальне значення. Загалом, переконаний фахівець, підвищення соціальних стандартів потребує середньострокового планування і ніколи не повинно бути політичним рішенням.
Дещо інший погляд на збільшення пенсійного віку має заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин Валерій Новицький. Немає ані достатніх аргументів проти підвищення, ані абсолютно достатніх аргументів за таке підвищення, бо у обох випадках є дуже сильні контрагументи, вважає він. “З одного боку, можна казати, що фінансова, економічна скрута є об’єктивим фактором підвищення пенсійного віку. Але, водночас, є, безумовно, і моральний аспект, і є момент, пов’язаний з економічною доцільністю і справедливістю. Фактично, пенсійний вік в Україні піднімається настільки високо, що середній час між початком пенсії і смертю пересічної людини є надто невеликим і він буде поступатися відповідному показнику переважної більшості країн світу. Люди виявляються у черговий раз ошуканими, вони на щось розраховували і виходить, що їх сподівання були марними, хоча вони сумлінно працювали протягом життя”, — наголосив Валерій Новицький.
На збільшення відрахунків до Пенсійного фонду завдяки підвищенню заробітної плати за умов дефіциту робочої сили, що має настати у найближчі десятиріччя, дуже розраховувати не слід, вважає фахівець. “Це логіка мікроекономічна. У масштабах держави жодних змін не відбудеться, оскільки у такому випадку вмикається друкарський верстат. Якщо збільшуватиметься цінність фактору робочої сили, це означатиме лише збільшення грошової маси, без збільшення кількості товарів, лише зростання інфляції”, — сказав Валерій Новицький. Вихід із замкненого кола — достатнє наповнення Пенсійного фонду — відбуватиметься лише за умови розвитку економіки України, тобто при підвищенні ефективності господарювання, переході до ефективних інструментів розвитку національної економіки, запровадженні високих технологій виробництва, — переконаний вчений.