До 9 лютого Мінрегіонбуд повинен був визначитися щодо переліку компаній-забудовників, які «застигли» у зведенні своїх будівль на 70% і вище, і яким конче необхідна допомога держави. По суті, це і було проголосовано в пакеті закону про подолання економічної кризи в країні напередодні 2009 року. Однак в призначений день такого не сталося.
Юристи, вперед!
Обурені забудовники, а також ріелтори зібралися 11 лютого на круглий стіл, щоби поспілкуватися одне з одним та з представниками преси і поскаржитися на державу, яка про них, як вони вважають, фактично не дбає. До своїх лав будівельники залучають кращих юристів країни, які включаються в активну роботу щодо захисту інтересів будівельників. Так, адвокат юридичної фірми «Василь Кисіль та партнери» Наталія Доценко-Білоус інакше як знущанням держави над будівельниками антикризовий закон не називає. «В пакеті прийнятих парламентом актів є ціла низка пунктів, які підривають довіру інвесторів до первинного житла. Так, наприклад, це стосується заборони на достроковий вихід інвесторів із будівельного проекту», — бідкається Доценко-Білоус. /> За її словами, таким чином інвестиції взагалі є недоречними. До того, ж, як вважає юрист, дотепер залишаються досить ризикованими затверджені механізми фінансування будівництва, наприклад, цільові облігації та фонди фінансування будівництва.
Чому ж ви раніше мовчали?
По суті, пані Доценко-Білоус має рацію. Так, сьогодні інвестор діє на свій страх та ризик і до цього всього не має можливості виступати як кредитор будівництва у суді. Це він може робити лише через посередників, які, до того ж, не несуть жодної відповідальності. Таким чином треба усунути із зв”язки “будівельна компанія – посередник – інвестор” цього самого посередника.
Напевно, і це слушно. Але, як кажуть, пізнувато. Сьогодні можна хіба що запитати у шановних юристів: а чого ви, мовчали тоді, коли будівництво процвітало, будівельники мали добрячий зиск, а інвесторам було практично все одно і вони підписували будь-які договори. До речі, тоді не можливо було підписати жодного іншого контракту, а лише той, що який пропонував забудовник.
Банки не кредитують, бо їх лякають…довідки
Тим часомбудівельники продовжують свою скорботну «пісню» про таких собі нехороших банкірів, які не хочуть кредитувати будкомпанії. Керівник Центру правового аналізу та досліджень політичних ризиків Михайло Дяденко також винуватить законодавчу базу, яка відбиває усіляку охоту у комбанків надавати гроші будівельним компаніям. «Забудовник сьогодні може звернутися в Торговельно-промислову палату за довідкою, що він не може виконувати свої зобов’язання перед інвестором, тому що має певні форс-мажорні обставини. В цьому випадку забудовнику жоден банк не надасть грошей», — констатує Михайло Дяденко.
Ясна річ, що не надасть або надасть із великими труднощами. А як же інакше. Так, що виходить треба на законодавчому рівні зняти таку норму?! І тоді десятки компаній, які опинилися на грані банкрутства або в інших форс-мажорах, будуть спокійнісінько «жити» надалі і дурити інвесторів, які чекатимуть на добудову квартири?!
Водночас, будівельники сподіваються досягти порозуміння із банкірами і просять їх сісти за «круглий» стіл переговорів. Банкіри ж в свою чергу сьогодні і не безпідставно кажуть, що доти, доки ми не вирішимо свої власні проблеми, ніякого поновлення кредитування, тим більше сумнівних проектів не відбуватиметься.
Домовляйтеся із виробниками будматеріалів
А будівельникам сьогодні гроші потрібні конче. Так, вони, за словами голови компанії «Герц» (Донецьк) Олександра Ротова, винні великі кошти виробникам будматеріалів.
Можливо, з ким в першу чергу треба сісти за стіл переговорів, так це саме з виробниками будівельних матеріалів. І слід домовлятися з ним про ціни, якіповинні вже давно значно знизитися, як це відбувається за умов кризи. Чомусь ціни на будматеріали в країнах Європи знижуються, а в Україні зростають? Хто ж взагалі буде купувати таке дороге житло, якщо і будівельники на цьому захочуть заробити, і інші компанії, включаючи ріелторів?! До речі, як заявив голова Асоціації ріелторів України Андрій Шульга, ціни на нове житло в 2009 році не впадуть. І знову заяложений аргумент: в Україні маштабний дефіцит житлової площі. Так, якщо у нас будується в 4 рази менше, аніж потрібно, то виходить, що купувати будуть за будь-якої ціни?! Однак більш реалістичні прогнози передбачають, що падіння цін на житло триватиме і “дна” воно досягне в 2010 році, коли навіть в столиці воно коштуватиме на рівні цін 2002 року.
Далекоглядний та запізнілий Салій
У нинішній ситуації слушною виглядає думка голови спостережної ради Асоціації «Всеукраїнський союз спеціалістів будівельних матеріалів» Івана Салія. Він пропонує перейти до масового зведення не “висоток”, а котеджів, невеликих будинків тощо. За даними Салія, «висотки» сьогодні коштують на 40% дорожче для тих, хто їх купує. Інша річ, невеликі будиночки. Ідея має сенс, але в сільській місцевості. Хоча, за даними українських кадастрових служб, землі в Україні навколо міст дуже багато. Сучасні технології сьогодні забезпечують будівництво котеджів за 20-30 тис доларів. Як кажуть, бери та працюй. А от і ні… І два роки тому, і три роки тому на це будівельники відповідали так: «Навіщо з цим панькатися і заробляти на цьому копійки? Краще будуємо дороге житло, його ж купують».
Головне чого не можуть збагнути сьогодні представники будіндустрії – час для заробляння надприбутків вже минув — 300% рентабельності може лише снитися. Тепер потрібно зводити мільйони квадратних метрів, яких немає швидко в країні, і мати на цьому до 10% прибутку. Так в усьому світі відбувається. Добре, що хоч криза сказала про це будівельникам і девелоперам відверто.
( На сьогодні Міністерство регіонального розвитку та будівництва відібрало перші 60 будинків зі ступенем готовності не нижче 70% для добудови за рахунок державних кредитів.- ред.).