Материалы пресс-конференции на тему: "Смогут ли закрыть крупные социальные сети в Интернете?", которая состоялась 14.12.20011 г. в информагентстве “ГолосUA”.В ней участвовали: Александр Ольшанский — заместитель руководителя правления Украинской интернет-ассоциации, президент компании "Imena.ua"; Игорь Розкладай — юрист Института медиа-права; Алиция Касьян — бизнес-девелопмент-менеджер компании «UMG-International».

Модератор — журналист Анна Штепура.

Анна Штепура: Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні будемо говорити про ймовірність закриття соціальних мереж, наскільки це взагалі реально, бо нещодавно, як ми усі знаємо, з’явилася така новина, що збираються закривати соціальні мережі «Вконтакті» та «Однокласники», а потім і “Facebook”. Говоритимемо також і про спроби контролювати інтернет.

Перше запитання до Олександра Ольшанського. Як ви вважаєте, чи необхідно взагалі таке закриття соціальних мереж, чи не була така новина фейком (англ. fake — підробка, фальшивка, липа)?

Олександр Ольшанський: Дело в том, что надо понимать, что восход солнца от нас не зависит. Точно так же и существование социальных сетей от нас не зависит. Точно так, как от нас не зависит изобретенные уже атомное оружие или антибиотики, которыми мы пользуемся. В истории человечества не было ни одного случая, когда бы людям удалось повернуть время вспять и загнать назад в бутылку того джина, которого уже выпустили. Поэтому идея совершенно какая-то странная, и новость по поводу закрытия «Facebook” — это был fake полугодовой давности. То есть это просто шутка.

А что касается того, что у кого-то там, в каких-то странах, то в Китае, то в России, то в Украине появляются какие-то идеи что-либо закрыть, то что я могу на это сказать? Это ведь история очень старая. Первый раз люди столкнулись с подобной историей, когда изобрели печатный станок. И когда изобрели печатный станок, то сразу появилась идея, чтобы чего-либо лишнего не печатали люди, сразу решили его закрыть — и появилась святая инквизиция. Как успехи за пятьсот лет — помогло, закрыли?

Есть некие законы природы, которые мы не можем отменить. Один из законов природы заключается в том, что любая модель, основанная на ограничении распространения информации, рано или поздно рушится. Причем скорее рано, чем поздно. И это в силу нематериальной природы самой информации, в силу того, что она существует вне зависимости от нашего желания. Поэтому, для того чтобы реально закрыть социальные сети, нам необходимо повернуть время вспять. Нам нужно отказаться от Интернета, мобильных телефонов, современных средств связи, вернуться во времена, когда люди ходили пешком или ездили на лошадях. В общем, как минимум лет сто — сто двадцать нужно отмотать назад.

Анна Штепура: Тобто цього не зможе зробити ні Служба безпеки України, ні Федеральна служба безпеки Росії?

Олександр Ольшанський: Этого не сможет сделать никто, я же сказал, это может произойти только в результате какого-то природного или неприродного катаклизма, который отбросит нашу цивилизацию хотя бы лет на 100-120 назад.

Другой вопрос, что все эти службы с большим удовольствием потратят на это огромное количество денег, собранных с налогоплательщиков, с большим удовольствием власть разных стран использует это для того, чтобы там прищучить каких-то неугодных и так далее. Объясняя нам это, конечно же, благими целями — борьбой с порнографией, терроризмом и еще какими-нибудь -измами, которых на самом деле много и с которыми, конечно, тоже бороться надо. Но в общем это идея из серии шаманства, существует такие шаманы, которые ходят и рассказывают, что вы нам дайте денег, и мы сейчас все закроем, наведем порядок и люди станут хорошими, добрыми и вообще все будет так, как было раньше.

Но как было раньше не будет. И это не потому, что мы злые или люди плохие, а потому, что так мир устроен.

Анна Штепура: Дякую. Тепер звернемося до пана Ігоря, він нам зможе розказати про правові причини та наслідки цього. Чи необхідно це, чи зможуть закрити соціальні мережі?

Ігор Розкладай: Закрити, я згоден абсолютно з моїм колегою в тому плані, що це є «боротьба з вітряками», це таке «донкіхотство», коли держава намагається шляхом закриття, обмеження, регулювання втрутитися в ту сферу, яку дуже важко регулювати. І яка, насправді, має максимум, що робити, це саморегулюватися. І такі механізми вже існують. Якщо взяти, наприклад, політику будь-якого більш-менш нормального форуму, то там є правила користування, там є підстави для заблокування користувача, зокрема, для не розпалювання ворожнечі. Інтернет-товариство в цьому спектрі, напевно, є найбільш прогресивним по відношенню навіть до традиційної журналістики, або інших сфер нашого життя.

Тому в закритті будь-яких мереж, як мінімум, самі провайдери будуть не зацікавлені, вони будуть допомагати своїм користувачам обходити цей закон, як це було в Росії. Один із судів Росії свого часу постановив заблокувати доступ до “YouTube” за порушення авторських прав. При тому, що провайдер надіслав повідомлення своїм абонентам, в якому сказав, що ми мусимо закрити, але ось вам відкритий проксі-сервер, через який ви можете далі ходити на цей сайт. Тобто, щоб заборонити доступ до соціальних мереж, треба просто поставити на повний контроль інтернет, щоб туди люди приходили с паспортом, вівся повний облік усіх адрес, куди користувач ходить, тоді ще якийсь контроль може бути. Але це вже тоталітарна держава буде. Це, власне, щодо соціальних мереж.

Анна Штепура: А з приводу того, що в Україні створюється або реорганізується, як говорить СБУ, підрозділ Служби безпеки з інформаційного захисту, як ви можете це прокоментувати?

Ігор Розкладай: Насправді, це сталося на тому тижні, 9 грудня було ухвалено закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо структури та порядку обліку кадрів Служби безпеки України», законопроект внесений Президентом України. В ньому говориться про те, що в структурі центрального управління Служби безпеки України запроваджується підрозділ із захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки.

Інформаційні безпека — це така «конячка», з якою деякі як фахівці, так і чиновники носяться, напевно, вже не одне десятиліття, вона досить давно існує, вона мігрує з різних концепцій, із різних актів, на кшталт закону «Про основні засади інформаційної безпеки», «Про основні засади інформаційного суспільства на 2007-2015 рік», де є пункт 13, в якому власне говориться, що «за умов швидкого розвитку глобального інформаційного суспільства, широкого використання інформаційних і комунікаційних технологій у всіх сферах життя, особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки» і дається визначення, що «інформаційна безпека — це стан захищеності життєво важливий інтересів людини, суспільства, держави, при якому запобігається заподіяння шкоди через неповагу, неповноту, невчасність та невірогідність інформації, негативний інформаційний вплив, несанкціоноване розповсюдження, використання та порушення цілісності інформації».

За цим визначенням я одразу бачу слід того самого СБУ, тому що така термінологія й такі категорії властиві для осіб, які займаються технічним захистом інформації. ТЗІ — це те, що закріплено старим і оновленим, власне, законом про захист інформації в інформаційній та телекомунікаційній системах, і ця сфера стосувалася, перш за все, захищеності ресурсів, які знаходяться у держави. Це бази даних, податкова, міліція — це, власне, ті дані, які ми, громадяни, передаємо державі для виконання певних цілей, які вона має захищати. Захищає вона не дуже добре, тому що, ми знаємо, що ці бази можна купити на ринку, існував сайт «Радарікс», який поширював досить великий спектр конфіденційної інформації, аж до притягнення до адміністративної відповідальності. Сайт існував два роки, і в принципі спочатку безплатно, а потім за невеликі гроші можна було зібрати невелике досьє на кожну людину.

І, власне, мені було приємно прочитати висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради, в якому, по-перше, говориться про те, що в принципі регулювання вже існує, по-друге, на функції СБУ не покладається захист в інформаційній сфері, і (цитую) «з урахуванням цього виникає певна неясність стосовно того, для протидії яким іншим сучасним викликам і загрозам має бути створений новий підрозділ СБУ. А так само зі змісту законопроекту неможливо чітко визначити види правопорушень, для протидії яким створюється вказаний підрозділ, права та обов’язки співробітників СБУ, що мають протидіяти цим правопорушенням, а також ряд інших питань. Що в свою чергу не досить корелюється зі статтею 19 Конституції України, яка говорить, що органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень і в спосіб, що перегачені Конституцією України».

Тому в мене особисто поява такого законопроекту викликає негативну оцінку. Але, враховуючи те, що його ініціатором був Президент, досить великий шанс, що він буде все ж таки підписаний, і як на мене, то це той ланцюжок дій влади, який вони вже кілька років педалюють. І закон про персональні дані, який абсолютно не досягає тієї мети, яку, власне, передбачають міжнародні стандарти захисту персональних даних, так само спроби зараз ввести нову редакцію закону «Про захист суспільної моралі», який так само передбачає створення якихось там систем за державні гроші, які будуть захищати дітей від негативного контенту. Притому, що зараз у будь-якому нормальному роутері є вже системи «батьківського контролю», будь-яка операційна система, браузери це передбачає. І що вони ще хочуть розробляти й скільки на це хочуть витрачати грошей це велике питання. І таке інше.

Тобто це є певний наступ на свободу слова, і єдине, що зараз можна робити від спільноти: як медіа, так і інтернет-спільноти мають, по-перше, влаштовувати певні акції протидії, по-друге, дійсно удосконалювати механізм саморегулювання. Є прекрасний свіжий приклад: Інтернет-асоціації України спільний з Інститутом масової інформації, коли запроваджено систему добровільної ідентифікації інтернет-ЗМІ, тобто не через систему державного регулювання, а через самоідентифікацію, самозаявлення, і взяття на себе певних правил та обов’язків. Це є абсолютно нормальною міжнародною практикою, і дійсно, державі тут немає чого робити.

Але тенденції нехороші, тенденції говорять про, що держава досить сильно хоче контролювати інтернет, і всі ці покрокові дії, коли зараз розробляється законопроект про внесення змін до шістдесяти нормативних актів, які пов’язані з узгодженням із законом «Про доступ до публічної інформації», так само СБУ намагається лобіювати собі повноваження контролю, наприклад, за службовою інформацією, що в принципі зовсім не має бути в її ведені.

Анна Штепура: Чи зможуть реально Служба безпеки та влада контролювати дії людей в Інтернеті?

Ігор Розкладай: Розумієте, прямий контроль, навряд чи зможуть здійснювати, але опосередкований, очевидно, можливо. Тобто опосередкований через методи залякування, через створення якихось ситуацій, коли особа буде вчиняти порушення, а потім її зможуть притягати за це порушення, це очевидно, можливо. Причому, я так розумію, що вони вже намагаються це робити. Можна пригадати ту ж справу блогера Шинкаренка, коли за пост в “Live Journal” у людини, в якої менше трьохсот друзів, єдине, що блог відкритий, але висловлена така гаряча позиція, чи знайдеться якась сила, яка нарешті доб’є цього президента, його викликали в СБУ й проводили з ним роз’яснювальну бесіду.

Тобто, суспільна небезпечність цієї людини очевидно є сумнівною, тому що й особа невідома, це навіть не блогер тисячник, який міг би ще за певними міжнародними практиками вважатися вже ближчим до ЗМІ, а абсолютно приватна особа. Так, вона емоційно сказала, але це не є прямий заклик, там навіть не було заклику, що «давайте вб’ємо», чи давайте щось зробимо. Але СБУ так само намагається проводити якісь профілактичні бесіди з журналістами, особливо з тим, хто їздить на навчання за кордон і таке інше. Є такі випадки, і можна звернутися до ваших колег і вони вам розкажуть про те.

Але, знову ж таки, сенсу в такій діяльності абсолютно ніякого немає. Це більше створення видимості діяльності, видимості захисту прав, притому, що є більш нагальні проблеми, пов’язані в тому числі з наявними певними військовими формуваннями на території України, а СБУ в цьому напрямку, наприклад, мало що робить.

Анна Штепура: Дякую вам. А зараз запитання до пані Алісії. На жаль, вона не говорить ні російською, ні українською мовою, лише англійською, або польською. Якою мовою вам зручніше говорити — англійською, чи польською?

Аліція Кас’ян: Англійською. Польською дуже повільно.

Анна Штепура: Пані Алісія розуміє трохи російську, тому запитання можна ставити російською мовою. Алисия, скажите, нужно ли закрывать социальные сети в Украине?

Аліція Кас’ян: Actually the whole idea of the social media is (it) like a such a broad and popular topic right now and actually what it seems to be the question (like) should we or should we not close social media is a kind of a crazy question because it's not even up to anyone to decide should we or should we not close social media. Social media, to discuss about closing and the legal stuff and the technical possibilities of closing such powerful tool because this is powerful, really powerful tool, we would have to come back to the origins of the social media; which is like, there is no like one point and one person who started and created social media as a product as a something and decided "let's start to use it".

Social media (it) was creation at the beginning (the beginning) of (of) whole social media started exactly from gamers, from people who started together in one place just to play some games online. And then, of course, the development of the (of the) just this idea of gathering people started to grow and grow to this big, actually huge size that we have currently, so many portals, so many places, so many forums — all of this stuff are social media.

So to ask the question, even if you'd find (like a) technical possibility to close, to block. Let's take a look what's going on in China. Even if those people have like a 15 minutes a day to access to Facebook; all of the students all of the people, everybody in China have special software (laughs) to cheat and to be able to use Facebook even for a whole day. So is there any sense to close social media. Social media, of course as everything has positive and negative point, and we can discuss about it like even 3 days and not (to) find any conclusion about social media, but its like. Social media cause kind of a global consumerism it is much easier to spread information, it is much easier to get information, it is easier to communicate. And even if anybody, the country, the politicians, any company, even if someone would try to close social media or blocked it in any kind of way — people will find the way to use the social media and even they will be more willing to use the social media because people are those who created the social media and its all about the people. The business idea in social media the presence of the companies and marketing in social media is something that entered to this world additionally. People created social media and no one can block and ban access to using such a tool.

So I think first of all should we or should we not its even not a kind of question because, I think, of course, we shouldn't. And, is it possible? I think its not possible even if we will try to find like the best technical tool to close social media the exactly the members of the social media, they will find much better tool to unblock this block to social media. So I think its even impossible right now, its too powerful too big, became international, global tool, kind of phenomenon in our world nowadays. So I think, not even think, I'm sure that its impossible and its even not a kind of point. Right now we should be much more concentrated how to use, is it dangerous, what are the results, what is influence and there is many (many) very positive examples of how well can we use social media to spread information to share (…) to share information about everything. So I think the whole idea of closing or blocking social media its not reality, its not real, its not possible.

Анна Штепура: Thank you, thank you so much. Колеги-журналісти, чи є запитання до наших гостей? Будь ласка.

Наталья Виноградская, интернет-издание «ГолосUA»: У меня вопрос к господину Ольшанскому и к госпоже Касьян. Уже известно, что на вчерашний день в Украине пользователей Facebook было свыше миллиона семисот тысяч. Вопрос в том, почему их количество растет? Почему украинцы стали отказываться или отходить от социальных сетей СНГ? И еще вопрос. С точки зрения бизнеса, как вы думаете, когда Facebook лопнет как мыльный пузырь? Потому что стоимость сети очень завышена, а на самом деле она не приносит реального дохода, как кто-то считает. Спасибо.

Александр Ольшанский: Начнем с конца, по поводу того, когда лопнет и приносит ли он доход. У меня директор компании любит рассказывать, что вера — это материальное понятие, и если вы верите, то вы платите. Если вы уверены, что «Facebook” лопнет, пойдите на биржу, поставьте против «Facebook” и вы выиграете колоссальные деньги. Точно так же, если кто-то уверен, что он вырастет в цене, он ставит на это деньги, и надеется выиграть. Цена на рынке образуется как соотношение, как в букмекерской конторе, как соотношение между теми, кто верит, что он вырастет и теми, кто верит, что он лопнет.

И сразу же ответ на первый ваш вопрос по поводу роста «Facebook”. Дело в том, что вы сами говорите, что количество пользователей этой социальной сети растет, но из этого не следует, что какие-то социальные медиа сокращаются. Вполне возможно, что скорость роста посетителей того же «Вконтакте» выше. Это первая проблема. А вторая проблема, что социальная сеть не может расти больше, чем есть количество людей. То есть график роста пользователей социальной сети такой S-образный — сначала медленно, потом очень быстро, и потом очень медленно. И поэтому, когда вы сравнивает две социальные сети, то надо понимать, на каком участке этого графика они находятся. Если говорить о «Вконтакте», то она находится явно уже на участке верхнем, где она уже не может расти, потому что потенциальные пользователи уже туда включились и их не может быть больше, чем есть людей.

А «Facebook” сейчас для украинской аудитории находится на участке графика, который обеспечивает очень быстрый рост. Поэтому сравнивать так нельзя.

Анна Штепура: Дякую. Можливо, почуємо думку пані Алісії, якщо вона зрозуміла запитання.

Алісія Кас’ян: So, I'll try to repeat this question is like, why there is like so many people that are quitting being in «Вконтаке» and they are moving to Facebook, yes? Its, what I think because as we heard its like if someone would knew like win 100% that would be like the best way to making money, yes? Like (Ольшанский) information’s, but what I think on only basis of observation and the results of researches and the numbers like, because «Вконтакте» is kind of a, of course we can say, kind of a local social media and (the) what I think is also connected with the mentality of people in Ukraine and in Russia in all actually former Soviet Union is like the idea of being kind of separated from the rest of the world is not fun anymore. Yes, why should, why can't we be like the member of the global society, everybody prefers to be a member of the global society. It is much easier and better to get the information like for the that everybody gets.

So I think that maybe depend that Facebook is getting, of course there is also kind of phenomenon of popularity that its kind of un-researchable, yes something is getting trendy, something is getting very popular. My friends are on Facebook, my friends from abroad. We should (…) like remember all the time that we are like citizens of world, yes? So, if people are travelling, if people are getting friends like from abroad, from all the world it is much better to be in touch with people in the place in the platform that everybody gets, yes? And for example awareness of the membership «Вконтакте» in the whole world is huge, of course, the biggest Russia-Ukraine, but the awareness is not such a big as for Facebook, yes? So, I think that might be the reason that people want to be the member of global society. And the second question, it was that Facebook is not bringing actually the…

Наталья Виноградская, интернет-издание «ГолосUA»: About bubble, soap bubble… "Facebook" its a bubble and when it…

Алісія Кас’ян: That its really doesn't bring the money, yeah? About the business, bringing business to “Facebook” and why isn't bringing the money. Actually what I think from the, now it will be like batch more from the (sides) side of public relations it is like we cannot say that (it is) its not bringing the money. Is it or not bringing the money. Because it is kind of activity, kind of also business, yes? That(s) works on an image of a brand. And its not possible to measure if its really bringing the money or not bringing the money.

We can measured engagement of people in the (in) brand, we can (we can) measure the attitude to brand. But this is like public relations, this is very hard to measure the percentage of a brand image in the whole result of a sale. So, personally, and according, of course, to the whole results and, like presence of a brand in “Facebook” in of course in all social media, and what really the consumers are doing, and how they acting, how they participate in all the campaigns and all the actions organized by brands. And why actually they are putting this like on Facebook or «Вконтакте». It is much more about their engagement and their like connection with the brand, but we cannot say is it like bringing, I don't know, 15 or 20 percent of a sale or not bringing.

So, I think, someone who is telling “Facebook” is not bringing the specific percentage of income to the company its very brave person to say something like that. Because economically like idea of public relations, it is (its) almost impossible to measure something like that. Of course, we can start like to put, to, we can check how many people, how often, how long and even ask them if you buy or not buy, but its like, of course whole public relations society and also Facebook by including new tools to their in-sites and statistic they trying to make it possible to measure how big is percentage of the income which was brought to the company by such tools, but I don't think its possible to say very like directly, yes, like it is bringing such a quantity of money. It is part of a whole image, and right now its much more kind of a question "to be present, or not to be present". If we are, are we like getting something more, or if we aren't are we loosing something? So, I think that is much more, is it bring to us something more, but I would not say it is countable in money. Yes.

Анна Штепура: Thank you. Будь ласка, ще запитання до наших гостей.

Журналіст: Не может ли быть законопроект Президента реакцией на события в арабском мире? Есть и эта сторона вопроса: вмешательство спецслужб других стран, общественная мораль, манипуляция общественным мнением и тому подобное. И не находите ли вы, что эта часть сетей должна контролироваться каким-то образом?

Олександр Ольшанський: Дело в том, что нужно подумать над таким вопросом, что сам по себе интернет и сами по себе социальные сети ведь ничего не производят — они являются просто зеркалом, в котором отражаются те люди, которые их наполняют. Вот когда мы говорим, что социальные медиа плохие, мы пеняем на зеркало на самом деле, потому что там ничего само по себе не появляется, а просто те же самые люди. Просто раньше эти разговоры нам не были доступны, но от этого сами эти разговоры никуда не девались, просто мы теперь получили некую возможность проникнуть в эту социальную среду общения и услышать, о чем говорят люди. Хорошо это или плохо — это на самом деле наша внешняя оценка, которая ничего общего с реальностью не имеет. Ну, плохо, мы считаем, что это плохо, а кто-то считает, что хорошо.

Я говорю о другом. О том, что нельзя тратить общественные ресурсы на заведомо бесперспективное занятие. Вот если бы вам сейчас предложили потратить ваши налоги, забрать у ваших детей, которые учатся в школах, забрать из вашего медицинского обслуживания, из пенсии и так далее, забрать какую-то часть этих денег и предложить, например, составить предполагаемые словари инопланетных языков. Вы бы согласились на такой проект? Вы бы сказали, что это полезно? Нет. Но если вам при этом скажут, что это поможет улучшить нашу общественную мораль, или это в случае нападения инопланетян убережет нашу страну от чего-то. Согласитесь, или нет? Уже сложнее. Все зависит от искусства манипулирования мотивировкой.

К сожалению, вот любая бюрократическая организация так устроена, что она пытается все время расширить свои полномочия и это тоже закон природы и никак от нас не зависит. Не потому, что СБУ плохое, СБУ хорошее, а так мир устроен.

По поводу того, нужно ли бороться с влияниями иностранных разведок. Нужно. Нужно ли бороться с терроризмом? Нужно. Нужно ли бороться за общественную мораль? Нужно. И на это нужно тратить деньги, и нужно это делать. И мы всячески, наша организация, и я лично, и миллионы людей в Интернете вас всегда поддержат в этом. Вопрос только в том, чтобы некоторые, некие люди не использовали эту поддержку и ваше стремление сделать доброе дело для того, чтобы вами манипулировать и пустить эти деньги и эти ресурсы на вещи, которые сделать невозможно, которые запрещены законами физики. Понимаете? Вот в чем проблема.

Конечно, регулировать соцсети, на мой взгляд, совершенно бесполезное занятие. Если мы хотим заниматься общественной моралью, давайте заниматься образованием наших детей, давайте заниматься тем, чтобы у них было что читать, было что смотреть, чтобы украинские производители, кинематографисты, писатели и так далее производили достойный продукт. Понимаете? Давайте этим заниматься. А если вы будете говорить, что мы занимаемся моралью благодаря тому, что запрещаем какие-то там каналы распространения информации, чего вы сделать не в силах, вы будете просто что делать? Вы будете забирать те деньги, которые можно было бы потратить на образование детей и растрачивать их на совершенно бесполезное занятие.

Как уже упоминавшийся Китай, который потратил… Вдумайтесь над цифрами — десятки миллиардов долларов(!) на то, чтобы создать иллюзию, что они что-то там регулируют. На самом деле, я был в Китае, я это все наблюдал — это просто детский сад. Детский сад! Это как в советские времена государство тратило баснословные деньги на глушение «Голоса Америки». Ну как, помогло? Нет. Деньги потратили? Потратили.

Анна Штепура: Дякую. Пане Ігорю, будете коментувати?

Ігор Розкладай: Так. Насправді дійсно, абсолютно так, не буду повторюватися. Просто у нас традиція, в тому числі й традиція права склалася таким чином, що у нас борються завжди з наслідками. Наприклад, є проблема, що показують порнографію по телебаченню, чи показують якісь неетичні шоу — все, треба заборонити. Але ніхто не думає про те, чому це з’явилося, чому найрейтинговішими програмами є просто непотріб?. Тобто, очевидно якраз проблема в тому, що існує проблема з освітою, що діти в принципі не дуже хочуть ходити в школу, вони там «відбувають» досить часто, тому що мало досить добрих шкіл, дуже мало гарних викладачів. І так і будь-якій сфері.

І коли ми говоримо про ту саму суспільну мораль, церкви закликають установити обмеження… Але чому самі церкви дозволяють собі висловлювання на кшталт: «нам не потрібен тут притон», настоятель Лаври говорить про лікарню, яку збудували кияни сто років тому на свої власні гроші? Лікарню! І вони тепер, що хочуть там те створюють. Чому вони дозволяють собі їздити на «Порше», на «Хаммерах», чому зникають приходські школи? Тобто питання цінностей і питання в тому, що хтось намагається перекласти відповідальність на інших за те, що він би мав робити за своїм призначенням, і створюють якісь заборони, регулювання.

Навіть поняття суспільної моралі викликає досить таке стійке відторгнення, тому що коли ми говоримо про якісь загальні людські цінності: не вбий, не вкради, то вони частково регулюються тим же законодавством. Беремо Кримінальний кодекс і починаємо читати: не вбий — стаття 115, не вкради — інша стаття й таке інше.

А якщо ми вже говоримо вже про те, чи подобається комусь чи не подобається, то це можна відстоювати, але це не може регулюватися через якусь інституцію, яка не зрозуміло як сформована, не зрозуміло, хто туди входить, люди, які абсолютно не знаються на елементарних правових питаннях і намагаються встановити там тотальний контроль, установити регулятора, щоб була можливість у проведенні експертиз, штрафування й таке інше.

Тобто є певні механізми. Так, з дитячою порнографією очевидно треба боротися, але чи треба боротися з самою порнографією — велике питання. Наразі у нас борються, це навіть закладено в рішенні РНБО 2008 року, де зокрема говориться про те, що треба боротися з порнографією. Зараз СБУ займається досить цікавою діяльністю — це боротьба із засобами прихованого зняття інформації. На будь-якому сервісі на кшталт «Амазон» можна купити ручки, якісь брелки, в яких вмонтована камера, більше того, навіть у каталогах “duty-free “Lufthansa” я бачив такі засоби, які можна купити просто в літаку. Тим не менше зараз СБУ займається тим, що в кожній області виловлює продавців і покупців таких засобів і притягає їх до кримінальної відповідальності. Крім того, було ще й славнозвісне рішення Конституційного Суду, яке заборонило використовувати дані прихованої зйомки в кримінальному судочинстві.

Тобто знову ж таки, мета не зрозуміла, а обмеження прав очевидне. І для чого це все? Щоб показати, що Служба безпеки чимось займається? Витратили гроші, посадили на плечі платників податків ще одних фактично, вибачте, дармоїдів, які будуть тепер на нас сидіти, по-перше, а, по-друге, споживати наші кошти, кошти наших платників податків. Яка суспільна небезпека і до чого це все призвело? А ні до чого — гроші витратили, результату немає.

На жаль, у нас більше йдуть саме шляхом того, щоб заборонити, заховати, не дати. І це знову ж таки, призведе до порушення прав, з одного боку, з іншого боку, до корупції. Це очевидно.

Анна Штепура: Пане Ігорю, а як щодо тієї частини запитання, чи пов’язано це бажання закрити соціальні мережі з тим, що влада боїться свого суспільства.

Ігор Розкладай: Насправді, враховуючи те, як у нас зараз перекриваються дороги, як у нас допускають журналістів у тому ж Кабінеті міністрів до міністрів, то очевидно, що страх у цієї влади присутній. І цілком можливо, що навіть ці дії пов’язані саме зі страхом. Але питання: якщо влада боїться своїх громадян, то нормальна ця влада чи ні?

Олександр Ольшансьский: Я пока ни в каких документах не читал о том, что кто-то хочет закрыть какие-то социальные сети, это, скорее, все-таки провокационный заголовок, нежели реальность. Но мы тут занимается тут таким футуризмом. Показать абсурдность, например, идеи с регулированием общественной морали можно очень просто. Дело в том, что вас же не удивляет, например, что судья, который выносит приговор по криминальному делу, при этом не должен быть криминальным преступником. Вас же это не удивляет, и вы считаете это правильным. А у меня тогда вопрос, тот, кто выносит приговор относительно состояния чьей-то морали, он должен быть святым. Где грань, где найти такого святого и как его назначить? Уж точно механизма нет.

Возможно, что такие моральные авторитеты существуют в обществе, но уж точно механизм их нахождения никак не связан с назначением этих людей решением какого-то властного органа. В истории появлялись люди, которых общество считало святыми, моральными и чье слово имело решающее значение в этих вопросах, но ни разу эти люди не были назначены кем-то. Понимаете? То есть вмешательство государства в эту сферу совершенно бесперспективно, на мой взгляд.

Журналист: Но социальные сети это не просто абстрактное явление — это инструмент влияния и достижения конкретных целей. Скажем, в той же Ливии после революции, в которой свою роль сыграли и социальные сети, собственники нефтяных скважин сменились. Достигнут совершенно конкретный результат.

Олександр Ольшанський: Я с вами согласен, но вопрос в том, что когда мы говорим, что какая-то комиссия будет этот вопрос регулировать, то мы говорим о том, что мы должны найти, к примеру, трех-пять, семь, одиннадцать человек, которые являются эталонами морали, то есть они являются святыми. А если нет, то какое у них право судить всех остальных? Если нет таких, то у них нет возможности, и они не могут отождествлять свои принципы с принципами общества.

Алісія Кас’ян: Yes, I'd like to actually because this is a question, very important question that was touched like according to the first question at the beginning. Like can we actually talk about morality and all the question of political manipulation of social problems, moral problems on such background as a social media which is completely global background, global platform, international platform and not take into consideration cultural differences, cultural background, like differences between people. So, so to say shortly, to not to repeat everything what was said, but mostly I agree, but it is like kind of wasting the time and money and people's attention, I would say even, and energy to concentrate on a fact that to find some rule, to find some regulations, to try to create any kind of contracts and terms of use to predict.

This is the same what is going on and it was going on in the newspapers in the TV and the whole Internet. Social media is just the next step, is just is a word created by people and those people are exactly the same as the were like 10, 20 years ago. I mean in general, yes, so they gonna do the same, the politicians are gonna use social media as well as they use TV and the newspapers. And the much more important questions is try to create kind of awareness between like among young people what is this tool and how everybody can use, to try to show if you can share every single photo, every single information. If everybody in the world can find the information about you in the Internet so the politicians even the terrorists to go father, they can do the same. So much more important is to show and to make to promote awareness of the kind of a danger I would say of the Internet of such a broad source of the information. Then to concentrate on finding regulations. Just let's show, let's make people, especially young people completely aware of the fact that what you put there and what you write there is up to you how you will, like, understand and how you will take this information.

It’s the same about newspapers, TV, any single article in the Internet about everything. You need to know what is, you need to know which information is were for you, how to distinguish good from wrong information and informative from not informative and so to promote (Ольшанский?) like to promote awareness, not make a regulations.

Ігор Розкладай: Насправді, так, впровадження медіа-грамотності, наприклад, у школах було би набагато кориснішим, ніж якісь заборони. Тобто, це як ніж. Ножем можна назріти ковбасу, а можна зарізати людину. І питання в використанні інструмента. Інтернет і соціальні медіа — це інструмент.

Анна Штепура: Дякую нашим гостям! Дякую журналістам! Дякую всім, що завітали до нас! Завершуємо прес-конференцію.

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# розкладай