16 мая в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Почему Украина становится заложницей торговых войн?»

В пресс-конференции участвовали: Олег Юхновский —президент Союза производителей пищевой промышленности Украины; Александр Балдинюк — президент Ассоциации «Укркондпром»; Мария Колесник — руководитель аналитического отдела консалтингового агентства «ААА».

Модератор — журналист Ольга Смалюхивская.

Ольга Смалюхівська: Колеги, доброго вам дня! Вітаю вас у прес-центрі інформаційної агенції «ГолосUA». Сьогодні маємо розмову на темуторговельних війн. Україна, я думаю, останнім часом таких приводів має декілька, в основному це з країнами Митного союзу, і про це ми сьогодні поговоримо з нашими експертами, послухаємо їхні експертні думки з цього приводу, чого нам чекати в майбутньому. Хочу вам представити наших спікерів, це: Марія Колесник — керівник аналітичного відділу консалтингової агенції «ААА»; Олег Юхновський — президент Союзу виробників харчової промисловості України; а також Олександр Балдинюк — президент асоціації «Укркондпрому».

Пані Маріє, за останній рік, та й останнім часом узагалі ми спостерігаємо таких кілька війн по кільком різним напрямкам: молочному, м’ясному, зараз так звана «цукеркова війна» з Білорусією. Що, як кажуть, на часі? Які ще продукти, можливо, у подальшому зазнають подібних заборон найближчим часом? І на яких напрямках можливі нові торговельні війни? Будь ласка.

Марія Колесник: По-перше, я думаю, що саме ці напрямки є найбільш такі потужні в Україні і для української економіки, оскільки вони найбільш швидко розвиваються, найбільш динамічні. І проблеми, якщо виникають у цих галузях, є найбільш болючими. Можна додати ще пивну галузь, яка теж потерпала…

Ольга Смалюхівська: І я ще сирну забула.

Марія Колесник: Сирну можна віднести до молочної, але це вже якась перманентна протидія то з боку Росії, то з боку Білорусії, і фактично таким чином намагаються нашу країну змусити вступити до Митного союзу, обіцяючи, що у випадку, коли Україна стане членом Митного союзу, відповідно все завершиться, і все буде дуже добре.

Але проблема в тому, що нічого не завершиться, і добре нічого не буде. Фактично наші галузі будуть потерпати ще більше, оскільки ми не матимемо в тому випадку ще й міжнародного захисту. І якщо ми станемо країною — членом Митного союзу, відповідно вже всі європейські ринки для України будуть закриті, а ці ринки є більш багаті та більш перспективні, а головне те, що саме на європейських ринках є доволі прозорі заходи співіснування різних товаровиробників і різних країн. І немає такого, що коли ви щось виробляєте, чи щось постачаєте, а потім, можливо, навіть там заднім числом щось там знаходять і кажуть, що ви вже не можете постачати цю продукцію.

В деяких випадках ми фактично стикаємося з проблемами, яких на разі не існує, це стосується, в першу чергу, молочної чи м’ясної галузі, коли нас починають звинувачувати в тому, що наша продукція є геть неякісна, і це впливає як на імідж країни, так і відповідно на імідж певних товаровиробників. От як останнім часом була проблема саме з м’ясом курятини, коли в пресі спочатку з’явилася навіть інформація про те, що саме українська ветеринарна служба заборонила. Але потім уже коли з’ясувалося, то виявилося, що без будь-яких перевірок був просто лист із російської сторони. І для того щоб цей конфлікт не роздмухувати, українська сторона сказала: так, що ми зараз забороняємо цей експорт, відповідно будемо провадити свої перевірки, щоб не голослівно казати, що у нас усе добре, а мати документальне підтвердження, що в Україні якісна продукція. І, скажімо, там для інших споживачів української продукції, чи споживачів інших країн намагатися підняти імідж нашої продукції та наших товаровиробників.

Але, напевно, головна проблема полягає в тому, що країна як така не захищає власних товаровиробників. У нас існують механізми, і це, в першу чергу, механізми СОТ, які ми мали б використовувати в цих торговельних війнах, але наша влада чомусь або побоюється звертатися до провідних світових організацій, або намагається перекласти все це на плечі товаровиробників. У всякому випадку позитивних таких прикладів, коли влада повністю б захистили свого товаровиробника, в Україні немає. Напевно через це й ці торговельні війни продовжуються, бо якби був прецедент, коли влада стала на захист власної галузі, власних товаровиробників, в майбутньому інша країна вже подумала б, чи слід розв’язувати ці торговельні війни, які в принципі є необґрунтованими, а це просто захист власного товаровиробника з боку тих країн.

Ольга Смалюхівська: От ви говорите про те, що треба все ж таки Україні в європейському напрямку рухатися. Але ж ми знаємо, що там країни Європи власне кожна держава захищає свого товаровиробника. Якщо ми прийдемо на ті ринки незахищеними, чи не будемо ми ще в більшому мінусі, ніж ми є зараз, пані Маріє?

Марія Колесник: Ні, ми не будемо в мінусі, оскільки ми будемо під «парасолькою» самої Європи. Вже європейська спільнота та Європейський Союз будуть частково захищати Україну. І, я думаю, що оскільки там більш цивілізаційні засоби спілкування між конкурентами, то все ж таки наша продукція важко, але буде просуватися на європейський ринок. Я не кажу, що це буде легко.

Ольга Смалюхівська: А яка це буде продукція? Тобто які наші продукти от реально можуть на сьогодні конкурувати з продуктами Європи?

Марія Колесник: У першу чергу, це кондитерська галузь. На другому місці, я би сказала, що це м’ясна галузь. Існують певні проблеми у молочної галузі, але вони лежать у такій соціальній площині, оскільки вони пов’язані з якістю сировини. Сама кінцева продукція молочної галузі доволі якісна, але оскільки у нас є сире молоко, яке приймається від населення, то це є певною перешкодою для того, щоб наша продукція реалізувалася безпосередньо кінцевому споживачеві в Євросоюзі. Тому тут держава повинна зробити певні кроки. Та сама пивна галузь у принципі в нас працює, крім там одного власне українського бренду, по всім світовим брендам, і ця продукція може постачатися на європейський ринок. Я думаю, що якщо Україна підпише угоду про асоціацію, якщо наша країна підпише угоду про Зону вільної торгівлі, то протягом хоча там трьох-п’яти років наша країна зможе зайняти належне місце на європейському ринку.

Ольга Смалюхівська: Добре. А що тоді, скажіть, будь ласка, на фланзі співпраці з країнами Митного союзу? Оскільки сьогодні, наскільки я читала в різних повідомленнях, експерти говорять, що ринок Митного союзу це майже сімдесят відсотків українського експорту. Що тоді відбуватиметься, адже по суті це наш основний ринок — ринок країн Митного союзу. Ми зможемо повністю переорієнтуватися на Європу? І зможемо ми дійсно туди всю свою продукцію постачати?

Марія Колесник: Я не вважаю, що потрібно переорієнтовуватися, і замінювати один ринок іншим. Треба розвиватися й постачати продукцію в різних напрямках. Звичайно, якщо без нашого бажання відбудеться певне обмеження, ми не зможемо постачати на ринки Митного союзу, і повинні будемо шукати якісь заміни. Але не треба розглядати європейський ринок виключно в контексті того, що ми будемо переорієнтовуватися, це має бути додатковий ринок. Але якщо ми зараз не приєднуємося до європейського ринку, а потім для нас закривають ще й ринок Митного союзу, то ми взагалі свою продукцію не зможемо нікуди постачати, і від того Україна лише програє.

Ольга Смалюхівська: До речі, якісь нові ринки окрім ринків Митного союзу та ринків Європи для України на сьогодні можуть бути актуальними? По яким напрямкам ми можемо ще реально працювати, з якими країнами?

Марія Колесник: Це країни Арабського світу, азійські країни, хоча там зовсім інший менталітет, і набагато складніше виходити нам на ці ринки. У будь-якому випадку саме товаровиробник повинен шукати нові ринки, але за підтримки держави. На сьогоднішній день Україна дуже мало бере участь у провідних виставках, у провідних заходах просування своєї продукції. І, на превеликий жаль, саме урядові установи, наші амбасади не займаються протекціонізмом українських товарів за зовнішніх ринках. І через це ми потерпаємо.

Ольга Смалюхівська: І саме в цьому великий і значний мінус, я правильно розумію?

Марія Колесник: Так.

Ольга Смалюхівська: Пане Олеже, долучайтеся до розмови, будь ласка. От ви вже як практик, якщо вас можна так назвати, скажіть, будь ласка, від чого насправді сьогодні найбільше потерпає Україна? В політичному плані, що ми незрозуміло де, і з ким, чи ми до Митного союзу прагнемо, чи до Євросоюзу, і тут якісь політичні моменти відіграють свою роль у тих самих торговельних війнах? Чи все ж таки тут має місце більше якась економічна складова? Будь ласка.

Олег Юхновський: Найперше, дозвольте власне сказати, що стосується торговельних війн. Коли ми говоримо «торговельні війни», то вже підсвідомо розуміємо, що тут присутній певний політичний аспект, тому що експерти говорять, що існують там певні торговельні суперечки з тією чи іншою країною. А коли от журналісти говорять про торговельну війну, то вже підсвідомо ми розуміємо, що є існують певні не економічні підстави для обмеження руху тієї чи іншої продукції.

Торговельні війни старі як світ, як і торговельні суперечки, і це абсолютно зрозуміло. І зрозуміло, що світ намагається якимось чином цивілізовано вирішувати ті проблеми, які виникають у взаємовідносинах торговельних із іншими країнами. Основним інструментом, який дозволяє цивілізовано вести торгівлю, звичайно, це є Світова організація торгівлі. Україна вже п’ять років як стала повноправним членом СОТ. Але наскільки активно ми використовуємо можливості, засоби та інструменти, які надає СОТ, це вже проблемне питання. Пані Марія вже трошки сказала про цю проблематику.

Але, шановні колеги, дозвольте мені зробити ще трошки такий відступ невеличкий, і все-таки повернутися до 2007-2008 років, власне до продовольчої кризи, яка тоді виникла, і яка підняла от весь цей пласт, колосальний пласт проблем навколо забезпечення продовольством населення Землі. Адже до 2007 року в принципі ситуація з продовольством була більш-менш стабільна, і в принципі так гостро ці питання не піднімалися ні науковим середовищем, ні експертним, ні в пресі. А от якраз криза 2007-го, 2008-го років висвітлила колосальне коло проблем, які існують власне в цій сфері. І те, що понад мільярд населення в світі сьогодні, скажімо так, недоїдає, або голодує, це є достеменний факт, і експерти ООН постійно підтверджують і наголошують на цьому.

Чи зробив світ, чи зробили цивілізовані країни висновки після кризи 2007-2008 років? Проводилася ціла низка заходів, звіти ООН. Як на мене, то найбільш об’єктивним усе-таки був звіт з рекомендаціями для G-20 від Світового банку, в якому був чіткий перелік власне тих проблем, які призвели до кризи, і власне певні рекомендації, які надавали можливість у перспективі унеможливити таке різке коливання цін на продовольство. Не буду акцентувати увагу, але ви чудово розумієте, до чого це призвело в окремих країнах, у тому числі Африки.

Зрозуміло, що забезпечення продовольством є ключовою функцією будь-якої держави, продовольча безпека є складовою, головною складовою національної безпеки. І це не лише економіка, це й соціальний спокій, це політична стабільність у будь-якій країні. Тому це ключове питання. І зважаючи на це, кожна держава вибудовує свою політику, аграрну політику, продовольчу політику таким чином, щоб максимально мінімізувати ризики, для того щоб максимально забезпечити продовольством власного виробництва населення країни. І це зрозуміло, і це є факт.

У даному випадку, коли ми говоримо про харчову промисловість, то 83-84 відсотки, за даними наших наукових установ, наша харчова промисловість забезпечує внутрішній ринок вітчизняними продовольчими товарами високої якості. Це продукція, яка конкурентна на внутрішньому ринку, яка конкурентна і на зовнішньому ринку. Дуже багато проблем у галузях. Якщо говорити про зовнішні ринки, ви запитували про конкурентні галузі нашої харчової промисловості. Так, це кондитерська промисловість, це олійно-жирова промисловість — один із лідерів у світі по виробництву якісних рослинних жирів, беззаперечний лідер. Експорт цієї продукції становить в понад п’ятдесят країн світу. Це виробництво м’яса птиці на сьогодні, це виробництво м’яса та молока, це виробництво слабоалкогольної та алкогольної продукції, яка також є конкурентною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Щодо торговельних війн, я вже переходжу до теми, до суті, які виникли в контексті, власне, політичного подальшого розвитку країни, або як пані Марія сказала, цивілізаційного вибору України — Митний союз чи Європейський Союз. Напередодні підписання угоди з Європейським Союзом про асоціацію та укладання угоди про Зону вільної торгівлі, такі випадки, які маємо сьогодні і з курятиною, я боюся, що за цих чотири місяця до підписання цієї угоди, прогнозовано буде ще дуже багато таких випадків. Основна їх ціль, основна мета буде дискредитувати вітчизняного виробника, показати, наскільки наші виробники є не конкурентоздатними на європейському ринку. Повірте, що сьогодні у нас є присутні, а ми вчора радилися з Олександром Васильовичем, наші виробники, окремі галузі є конкурентними не лише на внутрішньому ринку, а на зовнішніх ринках, у тому числі в Європейському Союзі.

Дві складові, на яких я хотів акцентувати увагу, власне, по Зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом. Перша, входження в європейське співтовариство, на європейський ринок, підвищить суттєво конкурентоспроможність нашої продукції, в тому числі й у подальшому на ринках Митного союзу та країн СНД. І друге, Європейський Союз, а це чітко обумовлено в зобов’язаннях України, наша країна вимушена буде привести наше національне законодавство у відповідність до європейського, а це також черговий крок по підвищенню якості продукції для національного споживача всередині ринку, і знову ж таки, підвищення конкурентоспроможності нашої продукції на зовнішніх ринках. Це два аспекти, які дають можливість говорити про те, що європейський ринок є перспективним і для вітчизняної харчової промисловості, і для наших інших галузей.

Звичайно, якщо говорити про ринок Митного союзу, так дійсно, це є ринки, які є на сьогодні теж актуальними, і які, ми сподіваємося, й завтра будуть актуальними, вони є базовими. Але треба реально дивитися на ситуацію, чи зможе, скажімо, Росія заповнити ту нішу, яка виникла сьогодні, умовно, з вітчизняними товарами власного виробництва? На жаль, для того потрібен час, зусилля, інвестиції й таке інше. Тому наше завдання на сьогодні, коротко ще одна теза. Для того щоб унеможливити будь-які спекуляції навколо цієї проблематики, виробники на сьогодні мають максимально дотримуватися вимог стандартів якості для того, щоб не допустити будь-яких, власне, конфліктних ситуацій з точки зору поставок нашої продукції на митну територію. Дотримуватися максимально стандартів, у тому числі внутрішніх і стандартів Митного союзу, для того щоб унеможливити всі ці проблеми. І друге питання, це все-таки ми сподіваємося, що і Росія, і у найближчій перспективі Казахстан, і, можливо, Білорусія стануть членами СОТ, і тоді ці проблеми буде вирішувати значно простіше Україні.

Ольга Смалюхівська: Пане Олеже, два моменти. Дивіться, по-перше, ось ця ситуація з курятиною. Як ви думаєте, все ж таки це більше політичний аспект, чи щось інше? От експерти висловлювали думки про те, що це, мовляв, російські виробники, їхні лобісти таким чином намагаються якось зменшити імпорт, тому що хочуть розвиватися самі, і заповнювати свій ринок власною продукцією. І другий момент, ви говорили про те, що поки що Зона вільної торгівлі з ЄС не підписана, виникатимуть ще якісь подібні війни. Яких конкретно продуктів це може стосуватися? У вас є, можливо, певні прогнози, за що ще можуть взятися, що може підпасти «під ніж», як кажуть?

Олег Юхновський: У даному випадку я би у даному разі залишив би, власне, надавати політичну оцінку цим подіям нашим політикам. Виробники ж сумлінно дотримуються, власне, законодавства внутрішнього, зовнішнього.

Ольга Смалюхівська: Якщо вони дотримуються, тоді чому ж ця ситуація з курятиною виникла? Що там якісь мікроорганізми небезпечні є. Де вони взялися?

Олег Юхновський: На даний час ніхто офіційних документів не бачив про підтвердження такого. Для того щоб вести розмову і об’єктивно надавати оцінку тому чи іншому факту, мають бути офіційні документи, які б чітко вказували на ті проблеми, на ті порушення, які власне мають наші експортери. Оскільки таких паперів немає, то й коментувати в принципі немає чого. Ще раз наголошую, дозвольте коментувати це нашим політикам, і нехай би вони давали цьому політичну оцінку.

Ольга Смалюхівська: А з приводу того, яких ще продукти може торкнутися така проблема?

Олег Юхновський: Ризик не виключений, оскільки структура експорту до Російської Федерації в загальному об’єму експерту становить 26 відсотків продукція сільського господарства та харчової промисловості зрозуміло. Із цих двадцяти шести відсотків, майже сімдесят відсотків — це експорт до Російської Федерації, основного торговельного партнера. Зрозуміло, що ті галузі експортно-орієнтовані, за три місяці я вам наведу дані щодо експорту до Російської Федерації у відсотках, щоб ми орієнтувалися, власне, які галузі, можливо, можуть зазнати певних ризиків.

Сорок п’ять відсотків від харчової продукції — це експорт рослинних жирів на світовий ринок. Левова частина експортується в тому числі і в Європейський Союз. Кондитерські вироби — це в основному ринок СНД (1,4 відсотка). Продукти переробки овочів — 5,4 відсотка, м'ясо та субпродукти — 3,6, і молокопродукти — 4,1 відсотки. Це показники за три місяці, за перший квартал, звичайно, що вони будуть змінюватися. При цьому необхідно зазначити, що в принципі як кондитерська промисловість так і м’ясо-молочна промисловість втратили, якщо говорити про загальну структуру експорту, за останніх декілька років. Якщо зараз 80 тисяч тонн сирів, то ми пам’ятаємо час, коли експортували 130-140 тисяч тонн до Російської Федерації. Власне, це ті галузі, які можуть зазнати певних ризиків, або можуть…

Давайте говорити так, що вирішення таким чином торговельних проблем є характерним для пострадянських країн так званих, це адміністративні, інші методи впливу. В цивілізованому світі така практика практично відсутня. Тому маємо зважати на ті реалії, які існують, і, ще раз наголошую, сподіватися на те, що наші партнери, сусіди з Митного союзу найближчим часом стануть членами Світової організації торгівлі, для того, щоб нам можна було в більш цивілізованому вигляді вирішувати ці, власне, конфлікти.

Далі, ще одне скажу з точки зору європейського права та європейського законодавства. Заручившись європейською підтримкою, реорганізувавши наше законодавство до європейських вимог, нам значно простіше буде відстоювати наші інтереси в тому числі на ринках Митного союзу, однозначно.

Ольга Смалюхівська: Пане Олександре, долучайтеся до розмови. Поговоримо про солодке. Не знаю, наскільки вам зараз солодко, але все ж таки, ситуація на білоруському напрямку з повідомлень ЗМІ, в яких мова йде про те, що у квітні були проблеми на білоруський митниці, обмежили постачання українських кондитерських виробів до цієї країни. Як зараз розвивається ситуація? Будь ласка, просвітіть нас, надайте якісь останні дані. І чи тільки по білоруському напрямку, чи маєте ще проблеми по якихось інших? І ще третій момент — яких збитків ви зазнали?

Олег Юхновський: Дозвольте я зроблю вступне слово перед Олександром Васильовичем? Я його представлю. Олександр Васильович молодий і найбільш енергійний із керівників асоціації.

Олександр Балдинюк: Дякую.

Олег Юхновський: І ця галузь одна з лідерів по залученню інвестицій та інновацій. І ті проблеми, які сьогодні вирішує кондитерська промисловість, теоретично з такими проблемами може зіштовхнутися завтра будь-яка галузь, яка активно буде працювати на зовнішніх ринках. Це захист інтелектуальної власності і таке інше. Тобто це ті проблеми, які на сьогодні ще окремі галузі не мають, але з якими в перспективі будуть зіштовхуватися, так що Олександр Васильович з цією галуззю вперше проходить вирішення цих проблем.

Ольга Смалюхівська: Будь ласка, пане Олександре.

Олександр Балдинюк: Дякую. Шановні колеги, я би, можливо, почав із короткого паспорту нашої галузі. Справа в тому, що кондитерська галузь — це одна із лідерів по модернізації наших підприємств, на наших підприємствах-лідерах працюють не нові, а найновіші лінії з виробництва, які тільки існують у світі. Галузь пройшла повну модернізацію за останніх десять років, і ми здатні виробляти найсучасніші кондитерські вироби, які тільки існують зараз у світі.

Крім того, ми бачимо за останні роки, що по суті в Україні сформувалися конкурентні переваги, які дозволяють нам успішно конкурувати на зовнішніх ринках. Кожний ринок, де споживчі характеристики співпадають із тими, які ми бачимо в Україні, це традиційні ринки, і на кожному з цих ринків ми успішно конкуруємо з виробниками з усіх країн. Тому українська кондитерська промисловість займає достатньо потужний, достатньо великий сегмент на традиційних ринках збуту. Перш за все, це, звичайно, ринок країн СНД.

В останні роки відбувається достатньо активне вивчення і просування нашої продукції на інші зовнішні ринки, зокрема це ринки Близького Сходу. Наші підприємства пройшли процес сертифікації на відповідність стандартам халяль, що дозволяє експортувати нашу продукцію в мусульманські країни. Ми починаємо боротися за ринок Китаю, вивчаються інші ринки, в тому числі й ті, які знаходяться за океаном. У цілому зараз галузь постачає продукцію в більше, ніж п’ятдесят країн світу.

Але, звичайно, найбільш важливим на сьогодні для нас ринком, найбільш освоєним ринком, ринком, на якому ми достатньо успішно конкуруємо, це ринок країн СНД і, звичайно, країн Митного союзу. Три із країн Митного союзу входять в четвірку найбільш ємних ринків для нашого експорту української продукції.

Ольга Смалюхівська: Це які країни?

Олександр Балдинюк: Це Казахстан, Росія та Білорусь, звичайно. І, звичайно, оскільки ми достатньо успішно конкуруємо на цих ринках, інших інструментів боротьби з нами, як адміністративні, обмежувальні заходи, на жаль, у цих країнах влада не знаходить. Та ситуація, яка створилася протягом останніх двох місяців у Білорусії, не випадкова, вона, можливо, прогнозувалася нами. Оскільки білоруський виробник не може успішно конкурувати з нашими виробами, тому вони не знайшли нічого кращого, ніж шукати якісь адміністративні способи витіснення, блокування нашого доступу до місцевого ринку.

Зокрема, як ви знаєте, на початку квітня цього року у нас почалися серйозні ускладнення з проходженням митних процедур, наші вантажі було знято з митного огляду і направлено на склади тимчасового зберігання. Причому ми проходили різні перевірки, які ніяким чином не можна було пояснити, власне, білоруська сторона й нічого не намагалася пояснювати дуже довгий час. Я вам тільки такий приклад наведу, що деякі наша вантажі були направлені на поглиблений огляд 4-5 квітня, а перші зразки для відбору аналізу проб були відібрані лише на початку третьої декади квітня-місяця. Тобто через кілька тижнів після того, як вони зупинили наші вантажі. Тобто ми можемо говорити не про ускладнення митних процедур на кордоні з Білорусією, а про використання цих процедур білоруською владою для блокування нашого доступу на білоруський ринок.

Ольга Смалюхівська: Що ви збираєтеся робити у подальшому? І яких втрат ви зазнали за цей час?

Олександр Балдинюк: Втрати… Ми вважаємо, що втрати вже перевищили п’ятдесят мільйонів гривень. Але, шановні колеги, ми маємо говорити не лише про втрати кондитерів, оскільки від цього страждають також і суміжні галузі. Я вам скажу, що, наприклад, кондитери продають цукру за кордон більше, ніж цукру продає безпосередньо цукрова галузь в Україні у вигляді самого цукру.

Наприклад, якщо ми експортуємо за кордон в цілому у вартісному вираженні кондитерських виробів на суму близько мільярда сто мільйонів доларів, з восьмисот мільйонами доларів чистого позитивного сальдо на користь України. Тобто ми нетто експортер кондитерської галузі. В цукрі наш коефіцієнт десь приблизно п’ятдесят відсотків. Це приблизно чотириста тисяч тонн ми постачаємо кожний рік за кордон, і приблизно двісті тисяч тонн таким чином іде за кордон у вигляді кондитерських виробів, як складова, інгредієнт цих виробів. Тому треба говорити про те, що певним чином буде негативний уплив на попит на продукцію, яку виробляє цукрова галузь. Також постраждають виробники борошна, виробники патокової продукції, виробники масложирової продукції, оскільки всі ці галузі виробляють продукцію, яка є сировиною для кондитерської галузі України.

Я хотів би ще повернутися до ситуації з Білорусією. Справа в тому, що зараз, оскільки ми спостерігаємо деяке послаблення митних процедур на кордоні з Білорусією, ще не можна говорити про врегулювання цього питання, оскільки зараз Білорусія вдається до інших інструментів блокування нашого доступу до місцевого ринку. Насамперед ми знаємо про розпорядження, адміністративне розпорядження всім об’єктам торгівлі, незалежно від форми власності, забезпечити продаж білоруських кондитерських виробів на рівні не менше вісімдесяти п’яти відсотків за перше півріччя цього року.

Якимось іншим чином це зробити, крім як заборонити доступ до торговельних мереж вони не можуть. Тому зараз навіть прориваючи блокаду на білоруському кордоні, ми не можемо продати та поставити наші товари в торговельні мережі, які побоюються того, що проти них влада буде застосовувати якісь адміністративні заходи. Таким чином ми не можемо бути представлені в місцевій торгівлі. Насправді, тут фактично важко говорити про якусь ринкову економіку, власне, це можна було би розглядати як якесь національне питання самої Республіки Білорусь, якби ці дії не були прямим безпосереднім, достатньо нахабним і цинічним порушенням двосторонньої угоди про вільну торгівлю між Білорусією та Україною, зокрема статті другої, яка торкається національного режиму для товарів та послуг, походженням із обох країн, на митній території іншої країни, по-перше.

По-друге, статті восьмої, яка стосується недобросовісної торговельної практики, ділової практики. Власне, також можна було би апелювати до того, що і Росія, коли вступала в СОТ, гарантувала, що всі країни Митного союзу будуть дотримуватися норм і принципів Світової організації торгівлі, а ми знаємо, що там принцип «національний режим» є одним із базових у рамках СОТ, а тут ми теж бачимо безпосереднє порушення вже тепер із боку Митного союзу.

Ольга Смалюхівська: Пане Олександре, ще один момент. Скажіть, будь ласка, а українські кондитери поки що в очікуванні якихось змін, можливо, ситуація якось владнається? Чи все ж таки вже, можливо, якісь нові стежини пробуєте, десь в інших напрямках працювати, розвивати якісь інші напрямки експорту?

Олександр Балдинюк: З Білорусією ви маєте на увазі, чи в цілому?

Ольга Смалюхівська: Так.

Олександр Балдинюк: Ми неодноразово зверталися до представників влади на всіх рівнях. Нам відомо, що прем’єр-міністр України порушував це питання перед віце-прем’єр-міністром Білорусії під час його візиту в Україну, і той обіцяв, що він розбереться в цій ситуації, і проблема буде вирішена. Також це питання порушував перший віце-прем’єр-міністр України Сергій Арбузов на зустрічі з тим же віце-прем’єр-міністром Білорусії Володимиром Семашком. І знову Семашко обіцяв, що питання буде вирішено.

Але насправді ми спостерігаємо тактику затягування, коли Білорусія обіцяє, але нічого не виконує. І насправді у нас зараз, я знаю, що цим питання зацікавився вже більш глибоко наш перший віце-прем’єр-міністр України Сергій Арбузов, на завтра запланована на одинадцяту годину дня його робоча нарада з представниками нашої галузі в тому числі. Він достатньо глибоко це питання вивчає й обіцяє, що воно буде поставлено під час наступної міжурядової двосторонньої комісії з економічного співробітництва.

Ольга Смалюхівська: Пане Олександре, ще один уточнюючий момент. Скажіть, будь ласка, тільки у білоруському напрямку у наших кондитерів зараз проблеми, чи можливо ще по якимось?

Олександр Балдинюк: Ні. Я хочу наголосити, і хочу звернути вашу увагу, що за останні два роки ми втрачаємо другий найбільший ринок для України, зовнішній ринок для нашої країни з чотирьох найбільших. Перший ринок, який ми втратили, це був ринок Казахстану, який уже два роки застосовує спеціальні захисні заходи стосовно української карамелі та шоколаду. Попри численні порушення з казахської сторони, виявлені при проведенні відповідного розслідування, які були чітко зафіксовані українськими переговірниками, попри той факт, що наша міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі визнала такі кроки Казахстану як дискримінаційні та недружні по відношенню до України, другий рік наша влада не вживає будь-яких активних кроків для того, щоб ми відвоювали цей ринок назад.

Кондитери зробили все від них залежне — ми виробили якісну та смачну продукцію, ми пройшли на цей ринок, наші там позиції завоювали, тепер справа за владою. Але вже другий рік ми маємо, наскільки я знаю, після рішення міжвідомчої комісії не відбулося жодної цільової консультації з Казахами з цього приводу. Більше того, ми знаємо, що українська сторона по суті погодила питання по трубах у розмін на всі інші питання співпраці з Казахстаном при вступі Казахстану в СОТ, обітявши підтримати вступ казахів до Світової організації торгівлі, не ставлячи питання про ті незаконні, по суті блокуючи заходи, які вони застосовують проти наших кондитерських виробів.

Білорусія — це другий випадок за два роки, і знову ми достатньо аморфно реагуємо на всі ці проблеми, в той час, коли кондитери щоденно зазнають достатньо серйозних втрат. Можливо, треба сказати і про те, що Російська Федерація вже десять років застосовує спеціальні захисні заходи з різними перервами, які вже давно перетворилися з тимчасових захисних на режим постійного бокування української карамелі в Російській Федерації.

Тепер у них є новація, вони ці заходи поширили на всі країни Митного союзу. В мене є графік, який показує, яким чином поставки нашої карамелі змінилися, зменшилися, до Російської Федерації. Якщо десять років тому ми постачали до Росії близько ста п’ятдесяти тисяч тонн, то в минулому році ми поставили туди лише близько п’ятнадцяти тисяч тонн, тобто в десять разів менше. По суті можна сказати, що неринковими, неконкурентними методами Російська Федерація витіснила нас із власного ринку. Дякую.

Ольга Смалюхівська: Зрозуміло. Дякую, пане Олександре. Колеги, будь ласка, долучайтеся до розмови. Ваші запитання ставте, будь ласка, нашим гостям і представляйтеся. Є запитання у когось? Можливо, хтось має бажання ще щось додати до ситуації в цілому?

Марія Колесник: Я хочу доповнити пана Олександра буквально однією реплікою. Україна підписала також зону вільної торгівлі з країнами СНД, і все це відбувається за умов підписаної угоди про зону вільної торгівлі. І безпосередньо з кожною з цих країні, відповідно з Казахстаном, Білорусією та Росією, так і взагалі в рамках СНД підписані угоди про цю зону вільної торгівлі, про яку наша влада доволі багато говорила останнім часом, що вона покращить ситуацію. Ну, от вам, вона підписана, все ратифіковано, але, як ви бачите, на краще нічого не змінюється.

Ольга Смалюхівська: Ви хотіли щось додати, пане Олександре?

Олександр Балдинюк: Так. У нас створено документ достатньо ґрунтовних напрацювань у міжнародно-правовому аспекті, які гарантують нам достатньо ефективний розвиток вільний обмін товарами та послугами між країнами — членами Митного союзу. Але існує такий принцип міжнародного права: pacta sunt servanda — «договори потрібно виконувати». То було би непогано, якби країни Митного союзу почали їх виконувати, а не формально інколи навіть порушуючи формальності у цих договірних відносинах тоді, коли ми перемагаємо в конкуренції. А все-таки були уважні до букви та духу тих двосторонніх і багатосторонніх інструментів міжнародного права, які укладені між нашими країнами.

Дуже важливий момент я хотів би підкреслити, і повернутися до тих слів, які говорила пані Марія та пан Олег щодо ринку ЄС. Це для нас надзвичайно важливий ринок, і я не погоджуюся з тим, що нас на тому ринку ніхто не чекає, тільки споживач вирішує, який сектор той чи інший товар буде займати на тому чи іншому ринку. Для нас зараз надзвичайно важливо підписати, щоб Україна все-таки підписала угоду про асоціацію та угоду про Зону вільної торгівлі, як невід’ємну частину цієї угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Справа в тому, що це величезний ринок — це близько двадцяти мільярдів євро ємність цього ринку, і цей ринок для нас зараз закритий фактично повністю через надзвичайно високі тарифні бар’єри. Причому у нас зараз нерівноправний торговельний режим із Європою. Якщо бар’єри з боку України для ЄС — це приблизно п’ять-десять відсотків для товарів європейських, то для наших товарів у Європу — це до сорока п’яти відсотків.

Ольга Смалюхівська: Будь ласка, запитання.

Яна Брензей, інформаційне агентство УНІАН: У мене запитання до пана Олега. Як ви вважаєте, наскільки може затягнутися ситуація з курятиною? Скільки часу буде відбуватися блокування нашого експорту? І скільки наші виробники на цьому втратять?

Олег Юхновський: Дякую за запитання. Зараз складно спрогнозувати, наскільки, власне, ця ситуація буде затягнута в часі. Ми пам’ятаємо проблему з поставками сирів і таке інше, іншої молочної продукції. Дуже складно щось прогнозувати. І ще раз наголошую, враховуючи ще й те, що ситуація в такому, скажімо так, допоки не в критичному стані, я би не хотів би якимось чином додавати певних негативних аспектів, даруйте, робити такі критичні, або жорсткі оцінки. Будемо сподіватися, що ситуація найближчим часом врегулюється, ми в цьому зацікавлені, і я вже про це говорив.

Ольга Смалюхівська: Ми не знаємо, чи зацікавлена в цьому російська сторона.

Олег Юхновський: Ми знаємо, насправді, знаємо. І ще дозвольте мені в двох словах зупинитися по Зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом. Насправді, ми дуже багато говоримо про певний прогрес, власне, про ті квоти, які відображені в угоді про Зону вільної торгівлі, але ми забуваємо, що в цій угоді про Зону вільної торгівлі існує певний перехідний період для наших галузей. Певні перехідні періоди дуже швидко закінчуються, і станеться так, що окремі наші галузі попадуть в дуже жорсткі конкурентні умови європейських виробників, і ми про це не повинні забувати. І тут існують питання, які не залежать від виробників, які влада зобов’язана вирішувати, і терміново віршувати.

Перше питання — законодавство. Ми дуже багато про це говоримо, принаймні в 2006 році, колись ми акцентували увагу, ще працювала в «Укроліяпромі» Зінченко Людмила, ми вже тоді говорили про нетарифні заходи, і ми тоді говорили про зміну законодавства. Пер

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# юхновский