10 сентября в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Итог первой недели работы Рады: провал социальных законопроектов».
В пресс-конференции участвовали: Александр Голуб — народный депутат, представитель фракции Компартии Украины; Михаил Чечетов — народный депутат, представитель фракции Партии регионов; Павел Петренко — народный депутат, представитель фракции «Батькивщина».
Модератор — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко : Доброго дня, шановні гості, шановні колеги! Вітаємо вас в інформагенції «ГолосUA»! Ви знаєте, ми все-таки вирішили провести прес-конференцію, зважаючи на те, що досить цікавим був перший пленарний тиждень, саме минулий, коли розпочався політичний сезон, і всі зараз у принципі (і політики, і суспільство) захоплені тими євроінтеграційними процесами, які зараз відбуваються в Україні. В принципі там і головною темою, яка обговорювалася, були євроінтеграційні законопроекти.
Але ми тут в агентстві вирішили, що життя не завершується, і якщо Україна визначила на найвищому рівні, куди рухатися, ми будемо за цим спостерігати, як це буде відбуватися. І соціальні моменти, які є дуже важливими, так само мають бути пріоритетними, і тим більше в роботі народних обранців. Але чомусь значною мірою чимало соціальних законопроектів залишилися поза увагою, тому ми тут, в інформагентстві «ГолосUA», після кожного такого пленарного тижня будемо робити своєрідний аналіз тих законодавчих ініціатив, які не пройшли, або залишилися поза увагою.
І ми будемо обговорювати причини та наслідки таких дій, оскільки так чи інакше кожний обранець все-таки готовий допомогти своїм виборцям, іде в депутати з найкращими намірами. І звичайно, ми будемо спостерігати, яким чином ці наміри будуть реалізовуватися в стінах парламенту, оскільки по таким діям видно, які фракції готові підтримувати певні законопроекти, а які не готові.
Я би хотіла презентувати наших сьогоднішніх спікерів, це: Олександр Голуб, Михайло Чечетов, Павло Петренко — люди відомі вам, публічні, оскільки кожен із вас має можливість у стінах Верховної Ради поспілкуватися в форматі тет-а-тет саме з ними. Це депутати, які представляють різні політичні фракції і, звичайно, в кожної фракції є план дій на нинішній політичний сезон.
Пане Олександре, давайте почнемо з вас. У принципі, як ви оцінюєте з точки зору соціальних питань — наскільки цей політичний сезон буде складний? Бо до Вільнюського самміту, здається, що все буде розглядатися лише через призму євроінтеграційних законопроектів, а ті моменти, які стосуються перегляду прожиткового мінімуму, держбюджету, податкових навантажень, тарифної політики — залишаються на другому плані. І цікавий був законодавчий документ, який стосується мораторію на відчуження житла за борги. Цей законопроект не пройшов, його відправили на повторне перше читання. Ваш прогноз — чому все-таки ваші колеги його не підтримали, і що відбуватиметься далі? Будь ласка.
Олександр Голуб: Прежде всего я, наверное, согласился бы с тем, что первая неделя сессии, которая открылась, собственно говоря, после каникул, действительно очень знаменательна и символична во многих моментах. В первую очередь, я хотел бы обратить внимание, что фактически, на наш взгляд, сформировался новый формат большинства в парламенте — это такое олигархически-националистическое большинство, которое, с одной стороны, вроде бы объединено так называемыми европейскими, евроинтеграционными процессами.
Но, собственно говоря, и переходя уже к теме нашей пресс-конференции, голосование по целому ряду социальных законопроектов как раз свидетельствует о том, что это достаточно прочное объединение, которое объединяется не только на основе евроинтеграции. Оно объединяется еще и интересами крупного капитала, который стоит за спиной большинства и фракций, составляющих это большинство. И, собственно, голосования, которые произошли (знаковые голосования) на этой сессии, это подтверждают.
Ну, прежде всего, действительно, давайте возьмем закон о моратории на отчуждение, продажу квартир, жилья тех людей, которые, собственно говоря, не могут на сегодняшний день платить за коммунальные услуги. Совершенно очевидно, почему это происходит. Происходит это потому, что на сегодняшний день более порядка миллиарда гривен в стране задолженность по заработной плате, высокий уровень безработицы, который есть, и третий сегмент в этом всем — это те долларовые кредиты, которые в свое время выдавали людям. Масса молодых семей после того, как изменился, собственно говоря, курс доллара, не в состоянии сегодня выплачивать эти кредиты. Сегодня эти люди оказались под угрозой еще и потери своего собственного жилья.
К сожалению, парламент… Я подчеркиваю, что решение, которое предлагалось принять Верховной Раде, это не оправдать тех людей, которым нечем платить, а наложить мораторий на определенный временной отрезок времени, когда люди действительно смогли бы расплатиться по тем долгам. По тем кредитам, которые они брали, с тем, чтобы у них не отобрали это жилье сегодня.
Вы знаете, приводилась очень удивительная логика. Ну, логика правительства была понятна в этом вопросе, а вот логика так называемых оппозиционных фракций, которые не проголосовали за данный законопроект, была в том, что якобы у нас есть милиционеры, судьи, которые тоже не платят квартплаты, и поэтому не нужно принимать этот законопроект.
Но, вы знаете, у меня возникает такой встречный вопрос: а знают ли они пример хотя бы одного судьи, или одного начальника милиции, или одного какого-то олигарха, у которого через суд пытались бы забрать квартиру? Думаю, что по всей Украине таких фактов нет. Поэтому это были, на мой взгляд, безусловно, пустые отговорки с тем, чтобы не голосовать.
Особенно циничную позицию, как по мне, заняла позиция фракции «УДАР», к сожалению, здесь нет ее представителя. Но что интересного они делают? Они выпускают на трибуну такого штатного антикоммунистического клоуна, который является лицом этой фракции, и тот призывает всех голосовать за этот законопроект, но при этом обливает грязью, в первую очередь, коммунистов, которые подавали законопроект, а потом фракция «УДАР» сама же не голосует за этот законопроект. То есть такого цинизма, честно говоря, даже в этом составе Верховной Рады очень трудно было себе представить.
Следующий законопроект, на котором сошлись интересы и националистов, и национал-демократов, и олигархов — это закон, если вы помните, о так называемом исполнении решения судов. О чем идет речь? Много можно об этом рассказывать, но его суть, чтобы было понятно нашим гражданам, и журналистам, состоит в том, что вот эти дела, которые будут людьми выигрываться в судах, и которым не выплатили денег, а это афганцы, «дети войны», ветераны и пенсионеры, эти деньги им выплачиваться не будут. Почему? Потому что этот вопрос привязывается к возможностям бюджета, в госбюджет на выполнение таких решений закладывается абсолютный ноль денег.
А это значит, что вот таким законным решением вот те люди, список которых можно сегодня посмотреть в Интернете, кто за этот законопроект проголосовал, показали нашим гражданам, что в суд они теперь могут не ходить. А если и пойдут, то это будет пустая трата времени, потому что решением этих депутатов деньги им выплачиваться больше не будут.
Ну, и, к сожалению, еще один законопроект, который не набрал голосов, это коллеги из «Батькивщини» его вносили, тоже по социальным вопросам. Но опять-таки, смотрите, что мы видим? Мы понимаем, что такие вопросы нужны, и хороший законопроект, добротный законопроект, который был ими разработан. Но так называемые оппозиционные фракции, которые почему-то еще называют себя оппозиционными, собственно говоря, тоже не смогли обеспечить необходимое количество голосов под свой законопроект. То есть даже своих депутатов, которые входят в их состав.
Когда голосуются такие законопроекты, безусловно, важен каждый голос, для того чтобы он прошел или не прошел. Иногда судьба решается в два-три голоса. И я считаю, что это сознательная политика, потому что не один раз уже демонстрировала та же партия «УДАР», когда происходят принципиальные голосования и по выборам. Если вы помните, в Киеве, и по отмене пенсионной реформы, и по здравоохранению, у них как всегда кто-то куда-то уходит, уезжает, находит какие-то другие себе работу или задание и, собственно говоря, не голосуют. Вот поэтому такое их поведение дает нам возможность утверждать, что сформировалось достаточно прочное, достаточно стабильный новый формат большинства в Верховной Раде.
И, безусловно, он не направлен на решение социальных проблем, он направлен на решение вопросов тех людей, которые стоят за спинами фракций, то есть тех финансово-промышленных группировок, которые поддерживают ту или иную партию, ту или иную фракцию.
Оксана Ващенко: Михайло Чечетов — представник фракції Партії регіонів. Пане Михайле, от скажіть, чи справді сталося таке переформатування в стінах Верховної Ради? Можливо, це лише тимчасове явище, що зараз відбувається? Чи, можливо, це результат певних переговорів, які відбуваються між різними політичними силами в стінах парламенту?
І цікавим усе-таки є цей законодавчий документ щодо виконання судових рішень. Чи можна говорити зараз про те, що немає сенсу сьогодні справді людям подавати позови до суду? Оскільки все одно в цьому законодавчому документі написано, що лише в разі, якщо в бюджеті будуть додаткові гроші на виплату таких зобов’язань, будуть здійснюватися ці виплати. Але якщо вони й будуть здійснюватися, то лише в 2014 році.
Михайло Чечетов: Два конкретных вопроса и два немножко развернутых ответа. В части переформатирования парламента. Мы заинтересованы в двух вопросах — чтобы мы не пустили «под откос» 2014 год и остаток 2013-го в части эффективной работы Верховной Рады. Кто-то уже поднял партийный флаг и идет на президентские выборы, он готов на обочину выбросить украинский парламент и пожертвовать эффективной работой Верховной Рады. Мы этого не хотим, это слишком большая роскошь для страны.
Во всех цивилизованных нормальных странах, а мы к их стандартам движемся, выборы занимают три-четыре месяца, а до этого все работают, засучив рукава. У нас же хотят на полтора года растянуть кампанию, пожертвовав работой парламента. Это большая роскошь. Я думаю, разумная, зрелая в политическом плане часть Верховной Рады, я не персонифицирую, не позволит это сделать. И начало вы видели — искрометная, яркая, хлесткая, четкая, аргументированная речь президента, где четко были расставлены акценты, выделены приоритеты, это был мощный импульс для консолидации работы парламента.
Да, прошлая сессия — это было время утраченных возможностей. Но для того, чтобы обеспечить эффективную работу парламента, или повышению эффективности работы парламента способствует его структуризация. И вот на сегодня возник вопрос, и журналисты подняли эту тему, — переформатирования в контексте повышения эффективности работы Верховной Рады за счет ее структуризации. Ну, пяти человекам проще договориться, когда есть пять фракций, чем пятидесяти пяти. А когда есть еще миноритарные фракции в лице отдельных депутатов-мажоритарщиков, и когда у каждого свое видение собственных программ и обещаний, то естественно свести это к консолидации в парламенте тяжелее.
Кроме того, мажоритарщики же прозрели, они же поняли, что один депутат в парламенте не воин, один парламентарий в Верховной Раде не воин, он ничего не может решить. Ну, написал он законопроект, а дальше? Чтобы провести его в закон, нужна поддержка политических партий и фракций. Есть такая поддержка у него? Нет. Ему нужно что-то решить созидательное для округа, опять нужна поддержка политическая. Есть у него такая? Нет. И вот теперь возникает вопрос — нужно дать самоорганизоваться этим депутатам во фракции.
На сегодняшний день планка — 32 депутата минимальная численность фракции для ее образования, это зафиксировано в регламенте в соответствии с тем, какая минимальная численность действующих фракций в Верховной Раде. И вот сейчас вопрос заключается в том, что можно и тридцать два набрать теоретически, но практически иногда бывает психологическая несовместимость. Один говорит: вы знаете, я бы с Ивановым пошел во фракцию, а с Петровым не пойду и так дальше.
С другой стороны, есть часть депутатов, которые готовы выйти из оппозиционной фракции, особенно из одной из самых крупных оппозиционных фракций, я имею в виду «Батькивщина». Готовы выйти, ну, не устраивает их позиция руководства фракции, но они не хотят уйти в никуда. То есть они не могут оставаться в данной фракции, они не хотят идти к нам, но с другой стороны, они же не могут уйти в никуда. Опять быть «блуждающим форвардом», понимая, что без политической поддержки им тяжело будет работать. Поэтому им надо предоставить возможность самоорганизоваться, возможно, понизив планку в два раза для создания фракции, например, 15-16 депутатов.
Тогда образовывается одна или две фракции, усиливается структуризация парламента, в конечном итоге это играет на конечный результат — повышение эффективности, конструктивизма в работе парламента. Я думаю, к этому мы идем, и к этому вопросу о переформатировании, который вы мне задали, я думаю, мы подошли вплотную. Переформатирование Верховной Рады с целью повышения ее конструктивизма и эффективности работы за счет структуризации парламента.
Теперь в отношении выплат. Вот когда я встречаюсь вот так с простыми людьми, они мне задают вопрос, говорят: «Михаил Васильевич, почему не платите?» Вот там есть льготы афганцам, есть чернобыльцам, есть тем и тем. Я говорю: понимаете… И начинаю объяснять, как политики, как науковець, говорю, что денег нет в бюджете, там у нас дефицит большой, денег не хватает и так далее. Они говорят: «Мы это все понимаем, мы не понимаем одного — у вас же там есть умные люди в парламенте, которые должны знать одну вещь: если денег нет, зачем вы принимаете пустые законы? Зачем вы популистские законы принимаете?» Ведь вы же приняли закон, напечатали, что нужно платить, мы же верим вам. А вы же знали, что под эти законы денег нет. Не принимайте пустые законы!
И у нас на сегодняшний день это примерно вот так: деньги уже закончились, а вот такой навес обещаний в миллиарды висит. Вот закон есть, что платить надо, а деньги закончились вот здесь. Вот это называется «преступление против государства».
Если вы заходите в магазин, имея сто гривен, вы можете на сто гривен набрать любых товаров, а вы набрали на сто пятьдесят, причем не бутылку водки взяли, вы взяли ребеночку там масло, ребенку взяли молоко и так дальше. Подходите на кассу, а вам говорят: «Подождите, вы на 150 гривен взяли, отложите на пятьдесят гривен». А вы говорите: «Да это же я ребенку взял!» Никого не волнует, ребенку вы взяли, не ребенку, через кассу вы провезете только на сто гривен. Появится еще пятьдесят, еще на пятьдесят купите. Вот так и в государстве.
Поэтому, вот это преступление делалось не одной каденцией парламента, начиная… Депутаты всегда популисты, и не одной каденцией Верховной Рады такое преступление делалось, когда вот создавался вот такой навес обещаний. В Советском Союзе такого не было, там заработали деньги — распределили. При всем плохом, что тогда было, такого не было. Как только рухнул, как только мы пошли вроде в рынок, и пошли обещания — сперва деньги вот такие, а обещания вот такие! И с каждым годом больше и больше. И каждый депутат щеголял своими обещаниями перед другими. В конце концов скоро ж крыша обвалится от обещаний. Как платить? Денег-то нет в государстве.
И вот в этой ситуации естественно, что разумное решение же должно приниматься: реструктуризировать долг, установить очередность, может, по категориям посмотреть, кому в первую очередь платить. Но сразу крыша обвалится — под наши обещания денег нет, вот о чем идет речь. Поэтому я как бы всегда обращаюсь и к себе, и ко всем политикам и парламентариям в том числе через власть, что популизм должен быть реальным, реалистичным — можно обещать то, что возможно будет выполнить. Если же ты обещаешь то, что не сделаешь, это называется не популизм, это называется «обман». А на обмане мы же нормальную жизнь в Украине просто не построим.
Оксана Ващенко: Дякую. Павла Петренка долучаємо до розмови. В принципі, Михайло Васильович м’яко натякнув, що великі фракції будуть так чи інакше мінімізовані до кількості, не знаю, якої, але ваш ряди будуть рідіти, тобто склад опозиції не буде вже настільки великим. От як керівництво і фракції, і політичної сили зараз оцінює ці процеси? Наскільки ви будете готові підтримувати відповідні законодавчі ініціативи за зменшення кількості депутатів, які могли би ухвалювати, в депутатській групі чи фракції?
І друге запитання. Якщо усе так складно, що ніколи в бюджеті немає достатньо коштів, щоб виконувати всі соціальні обіцянки, які давалися і під час виборчої кампанії, але тим не менше, існують і інші питання, як-то підвищення тарифів по ЖКГ, ми не знаємо, якою буде ціна на газ цієї осені, чим завершаться перемовини в цьому плані. І виходить, що якщо така тарифна політика, зростають соціальні проблеми, коли видатки з кишень людей підвищуються, то яким чином усе це можна компенсувати? Адже додаткові робочі місця не створюються, і економіка належним чином не розвивається.
Павло Петренко: Почну з того, що ми почули на цій прес-конференції. Знову суміш популізму, на жаль, двох попередніх спікерів і порожніх слів. Наскільки я зрозумів, ця прес-конференція присвячена роботі першого тижня третьої сесії. Я би хотів наголосити на тому, що зараз Україна знаходиться перед історичним вибором — куди ми рухаємося, яким чином будуть наступні десятиріччя жити наші співвітчизники. Чи ми будемо жити в темному минулому, в квазірадянському Союзі з усіма негативами, які зараз ми бачимо у наших східних сусідів, чи ми будемо рухатися до Європейського Союзу і станемо повноправним членом європейської сім’ї, й дійсно побудуємо в нашій країні Європу.
Те, що відбулося на минулому тижні, це дуже чіткий програмний блок питань фракції «Батьківщина». Ми чітко заявили, наш лідер до нас звернувся, що ми підтримуємо євроінтеграційні закони, не заради виступів президента, як тут попередній спікер розказував, що президент «искрометно» виступав, не заради якихось політичних амбіцій, а заради долі кожного українця та українського народу загалом.
І ті голосування та ті конструктивні рішення, які приймалися, дуже чітко усвідомлені — ми розуміємо, що у нас є єдиний шанс зберегти країну, зберегти демократію і можливість права вибору, а це може статися тільки через асоціацію з Європейським Союзом. У кожної з політичних партій існують свої мотиви та цілі, я не буду зараз аналізувати мотиви та цілі Партії регіонів, чому вони голосують за євроінтеграційні закони, але можу сказати, що іншим застереженням, яке ми чітко розуміємо, є те, що під приводом євроінтеграційних законів будуть спроби (і такі спроби вже є) протягувати лобістські закони.
Тут було наведено приклад закону «Про виконання судових рішень». Мені дуже прикро, що спікери, які його оцінювали, думаю, особливо в нього не заглиблювалися, тому що той текст закону, який був поданий урядом до сесійної зали, дійсно був грабіжницький і рейдерський закон, який фактично передбачав позбавлення сотень тисяч українців права на виконання судових, задумайтеся на хвилиночку — на тридцять мільярдів гривень! Через схему повторної подачі судових позовів, підтвердження свого права на виконання судових рішень, через схему непрозорої реструктуризації виконання цих судових рішень.
Я особисто виступав із трибуни парламенту і чітко вказав на ці недоліки, і чітко зазначив, що Верховна Рада немає права ні морального, ні юридичного такі рішення приймати. Після того робочою групою у складі чотирьох фракцій (комуністи не брали в ній участь) відбулося фактично коригування тексту закону, ми прибрали звідти всі моменти, які надають можливість не виконувати рішення суду, яке отримав громадянин. Більше того, на вимогу опозиції туди було включено дуже важливе положення, яке говорить, що рішення судів по соціальним і пенсійним виплатам виконується в першу чергу.
Тому що на сьогоднішній день склалася така ситуація, коли існує шалена заборгованість по виконанню судових рішень (це тридцять мільярдів гривень), є Державне казначейство, яке в «ручному» режимі приймає рішення, кому платити, а кому не платити, і є фактично зневіра українців, що після багатьох років поневірянь по судовим інстанціям, отримавши рішення суду, та бабця розуміє, що вона до смерті не отримає ті три тисячі гривень доплати. Тому однозначно ми чітко розуміємо, що діючий режим не змінився, він не став кращим, там не з’явилася купа євроінтеграторів і людей, які борються за демократію, у нього є свої цілі, він рухається по своєї мети, яку поставив перед ними президент.
Тому наше основне завдання — це не допускати, в першу чергу, протягування через Верховну Раду такого роду законопроектів із такими формулюваннями. І друге основне завдання — все ж таки підтримати євроінтеграційний курс України, і забезпечити підписання угоди у Вільнюсі.
Стосовно соціальних питань, які тут піднімалися. Мені було дивно чути з вуст спікера від Комуністичної партії критику стосовно провальної соціальної політики. Хочу всім нагадати, що Комуністична партія в повному складі підтримала повторне призначення Азарова на пост прем’єр-міністра. І хочу всім нагадати, чому у нас склалася зараз така погана ситуація з соціальними виплатами. В 2012 році, коли приймався черговий закон про бюджет ще минулою каденцією Верховної Ради, тоді ввели таку практику, що Кабінет Міністрів отримав право в «ручному» режимі виплачувати відповідні соціальні виплати. І цей же склад Кабінету Міністрів потім був внесений у повному складі на затвердження Верховною Радою, і Комуністична партія успішно проголосувала за прем’єра Азарова, а також підтвердила його повноваження на наступну каденцію. Тому, коли ми говоримо відверто про соціальна закони, то треба говорити до кінця всю правду, що відбувається в парламенті та поза його стінами.
Стосовно всіх соціальних ініціатив, які подаються незалежно від фракцій та авторів таких соціальних ініціатив, у нас є рішення політичної ради партії «Батьківщина» та рішення фракції, що ми підтримуватимемо всі соціальні ініціативи. Більше того, ми такі соціальні ініціативи вносимо і якщо подивитися статистику тих законопроектів, які подані фракцією «Батьківщина» стосовно соціальної політики, я думаю, що ми входимо в перелік лідерів із цього приводу. Це і питання щодо скасування пенсійної реформи, це питання щодо соціального захисту дітей-інвалідів, яке було прийнято буквально на минулому сесійному тижні за авторства нашого колеги — депутата Сушкевича. І дуже приємно, що весь сесійний зал підтримав цей законопроект у першому читанні.
Це і питання, які були подані іншими колегами, стосовно фіксації строку контрактів для медичних працівників. Тому ми повинні бути відвертими перед своїми виборцями. Якщо ми рухаємося до Європейського Союзу, то ми повинні розуміти, що тоді в Україні з’являться соціальні стандарти, які існують у Європейському Союзі.
Я сьогодні був на «круглому столі» стосовно розвитку охорони здоров’я в Україні. Це жахлива ситуація. Мало того, що фінансування охорони здоров’я знаходиться на рівні африканських країн, так і рівень корупції та розкрадання в цій сфері просто б’є всі рекорди. Щодо МОЗ порушено близько двохсот кримінальних справ із приводу зловживань у сфері державних закупівель. До прикладу, та сама Литва, яка входить до складу так званих нових членів Європейського Союзу, коли у них рівень фінансування охорони здоров’я знизився нижче семи відсотків, тому що стандарти Європейського Союзу становлять сім відсотків від ВВП повинно бути направлено на охорону здоров’я, Європейська комісія зробила їм відповідну вказівку, і наступного року вони одразу ж поправили ситуацію.
В Україні зараз рівень фінансування охорони здоров’я становить 3,2 відсотки. За даними ВООЗ це взагалі критична ситуація, яка свідчить про те, що рівень смертності прямо залежить від того, що недофінансовується система охорони здоров’я. Тому у нас питання дуже просте. Якщо ми рухаємося до Європейського Союзу, ми рухаємося до таких самих соціальних стандартів, до такого ж рівня життя, до того терміну життя. Тому що в Європейському Союзі середній строк життя понад сімдесят років. В Україні ця цифра набагато нижча. У нас чоловіки масово не доживають до пенсії.
І насамкінець я хотів би все ж таки розвінчати міфи, які тут озвучували мої колеги. Якщо ми все ж таки говоримо про євроінтеграцію та про конструктивну роботу парламенту, то вся фракція «Батьківщина» та всі наші інші колеги, яких тут, на жаль, немає, будуть підтримувати ті закони, тому що історичний, це сутнісний вибір. І це вибір мільйонів українців, які чітко сказали своє «так» за євроінтеграцію.
А з приводу питань, пов’язаних із тим, що хтось буде розпадатися, або переформатовуватися, то у Михайла Васильовича якась своя статистика і власна інформація. Ви контролюйте свою фракцію, щоб вона не розповзлася, бо ми вже спостерігали ті конфлікти, які у вас виникали з приводу євроінтеграційних законів, а за опозиційні фракції не переживайте.
Оксана Ващенко: А депутатські групи можуть бути утворені і в якій кількості? От як щодо вашої фракції, якщо буде поставлено питання про зменшення кількості депутатів для утворення фракції, буде голосувати за нього чи ні?
Павло Петренко: Наша фракція чітко підтримує ту позицію, яка існує на сьогодні, що недопустимо в Верховній Раді «тушкування» та політична корупція. Коли приходять представники Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента і намагаються перекуповувати депутатів і шляхом тиску та репресій тиснути на депутатів. Це основне. І дійсно, опозиційні фракції своїми конкретними діями підтверджують власну чітку позицію в цьому напрямку.
Я вважаю, що створювати ще якісь додаткові лобістські групи немає жодного сенсу. Парламент структурований політично, і парламент структурований конкретними політичними рішеннями. І нехай ті політичні сили, які пройшли до Верховної Ради за списком або за мажоритарними округами й мали відповідні політичні програми, повинні ці програми виконувати. Тому що коли в парламенті будуть створюватися квазігрупи по інтересам так звані, знаєте, то це відбуватиметься фактично обман виборців. Виборці голосували за конкретну політичну силу, знайомилися з її програмою, знайомилися з її програмними законопроектами, і ця політична сила повинна по закінченню каденції роботи Верховної Ради чітко відзвітувати, що вона зробила для того, щоб виконати свої програмні засади.
А коли створюється ситуація, як це відбувалося в минулому скликанні, коли створювалися квазігрупи, які «за все хороше й проти всього поганого», то це був чіткий обман виборця. Особисто я вважаю, що це неправильно.
Михайло Чечетов: Можно, я один нюанс добавлю?
Оксана Ващенко: Будь ласка, по репліці і я хотіла би передати слово колегам, щоб вони могли задати свої запитання.
Михайло Чечетов: Я далек от той мысли, что только в политических партиях собрались самые лучшие, самые умные, самые талантливые, самые профессиональные, самые государственно мыслящие люди. Если бы так было в действительности, что именно в политических партиях собрались вот такие люди, аккумулировались, нам бы не нужен был ни Европейский Союз, ни Таможенный союз, мы бы жили как в раю сами, к нам бы все присоединялись.
Но это свидетельствует лишь о том, что в политические партии входит два-три процента, а есть еще беспартийных девяносто с лишним процентов населения, и там не глупее люди, чем люди, состоящие в партиях, может быть, и умнее. Может, они не хотели вступать в партию, потому что они, может быть, смотрят и не видят себя в той или иной политической партии. Им дали возможность через мажоритарку войти в парламент, и они вошли, люди проголосовали за многих мажоритарщиков беспартийных. А мы у них забираем право, у этих мажоритарщиков, и говорим, что вы к нам присоединяйтесь. Это не демократия.
Демократия предполагает равные права для всех. Раз вы нас пустили в парламент как мажоритарщиков, сказавши «А», говорите «Б» — дайте возможность нам структурироваться, создать свою группу, фракцию, чтобы мы могли то же самое, опираясь на эту свою политическую силу, политическую группу, фракцию проводить свои законы, решать свои проблемы в округах и так далее. Это вполне логично, поскольку мажоритарная система предполагает возможность структурирования. В противном случае у нас будут «белые» и «черные» депутаты, а это уже не демократия, это уже попахивает тоталитаризмом. Политическим тоталитаризмом.
Олександр Голуб: Я, наверное, тоже реплику небольшую скажу?
Оксана Ващенко: Так, будь ласка.
Олександр Голуб:Не хотелось бы оправдываться или еще что-то, но, знаете, как говорится, «Сократ мне друг, но истина дороже». Прозвучал целый ряд мыслей, на которые нужно отреагировать. Прежде всего, я хотел бы напомнить насчет уровня жизни, что он не просто сейчас у нас такой низкий, он до 1990 года был нормальный, как в современной Европе, просто когда начали двигаться в сторону Евросоюза и проводить рыночные реформы, уровень жизни и срок жизни начали катастрофически падать.
Второй момент. Если мы говорим о «ручном» управлении Кабинета Министров, то в принципе это ноу-хау внедрила, когда первый раз стала премьер-министром, Юлия Владимировна Тимошенко.
Михайло Чечетов: Совершенно правильно.
Олександр Голуб:Когда в «ручном» режиме происходило финансирование всех программ. И тогда первый раз была внедрена практика, которая останавливала, когда принимался госбюджет, действие целого ряда, десятков социальных законов. Это просто для справки.
Ну, и второй момент. Знаете, когда мы говорим о том, как оппозиция чудесно убедила Партию регионов, правительство изменить этот закон, якобы убедила изменить закон «О выполнении решений судов», извините, но здесь же собрались разумные люди. Если бы вы его переписали, изменили суть этого закона, тогда бы ни Партия регионов, ни правительство за этот закон не голосовали бы, потому что это противоречило бы их логике. И поэтому, я думаю, что миллионы и тысячи наших сограждан в этом убедятся.
Ну, и пару реплик в отношении слов коллеги Чечетова, с которым мы в хороших отношениях, но опять-таки истина дороже. Вы знаете, когда мы говорим об эффективности работы парламента, да, это правильная фраза, но, наверное, эффективность мы должны рассматривать с той точки зрения, для кого эта эффективность. Для олигархов? Для той или иной финансово-промышленной группы? Или это для всех граждан эффективность?
То есть, можно принять и двадцать, и тридцать законов, но если они никак положительно не отразятся на судьбе миллионов наших сограждан, то о какой эффективности мы можем говорить?
Следующий момент. Не надо все-таки говорить такие слова как «преступление против государства» и так далее, голосование за социальные законы. Насколько я помню, то Закон о «детях войны» и все другие были практически стопроцентно поддержаны Партией регионов, когда такие законы голосовались в Верховной Раде. Поэтому, я думаю, что такие ярлыки как «преступление» вешать не надо.
Ну, и второй момент насчет денег, что в бюджете нет денег. Я думаю, что это полная профанация. Когда понадобились деньги на проведение «Евро-2012», нашелся не один миллиарда, и они были потрачены. Но почему-то на больных, на пенсионеров, на афганцев мы эти миллиарды тратить не хотим, а вот на такие всякие мероприятия мы их можем тратить и деньги находятся. Причем находится не один миллиард. Я подчеркиваю, речь идет о миллиардах. Поэтому, если бы государство хотело выполнять это, то оно бы выполняло.
Павло Петренко: Можна, ще я репліку додам, бо це важливо?
Оксана Ващенко: Будь ласка.
Павло Петренко: Тут колегою було сказано, що Юлією Тимошенко застосувалася така сама практика «ручного» розподілу коштів. Це неправда. Я доводжу до вашого відома довідку, що вперше це положення з’явилося в Законі про державний бюджет на 2012 рік, за який проголосував попередній склад Верховної Ради, де чітко було написано, що Кабінет Міністрів може в «ручному» порядку це робити.
А Юлія Тимошенко свого часу єдина зробила осучаснення пенсій, привівши розмір пенсій до середньої заробітної плати станом на 2008 рік. І з того часу жоден з урядів таке не спромігся зробити. Це для довідки, щоб ми були чисті з точки зору статистики. Дякую.
Оксана Ващенко: Будь ласка, шановні колеги, ваші запитання. Хто готовий? Усім усе зрозуміло? Тоді, знаєте, якщо ми так максимально лаконічно зможемо сьогодні завершити, то на завершення ваш прогноз стосовно того, чого нам очікувати принаймні до кінця цього року? Як наповнюється зараз державна казна, чи є там гроші? Наскільки зараз уряд і парламент розраховують на кредитні гроші від Міжнародного валютного фонду? І чи варто очікувати громадянам, що, скажімо, певні соціальні стандарти будуть наприкінці цього року переглянуті? Будь ласка, хто готовий?
Михайло Чечетов: Давайте я.
Оксана Ващенко: Михайло Чечетов, будь ласка.
Михайло Чечетов: Реализация, я бы сказал, политики повышения социальных стандартов закладывается через бюджет. Согласно Конституции, до пятнадцатого сентября Кабинет Министров в лице Министерства финансов подаст в Верховную Раду проект бюджета на 2014 год, будет его презентация, будет его первое чтение, второе. Мы хотели бы, чтобы состоялась такая широкая публичная дискуссия по проекту госбюджета, развернутая дискуссия, ну, и тем не менее надеемся, что к концу ноября бюджет будет принят, и страна войдет в новый год с новым бюджетом, с новой сметой.
Это будет бюджет развития, в который хорошо будут вмонтированы социальные компенсаторы, которые должны будут защитить прежде всего широкие слои населения от второй волны кризиса, идущего с Запада.
Теперь второй вопрос в отношении того, чего мы ждем, и когда мы проиграем. Вот нас подталкивают к тому, чтобы мы проиграли. Мы проиграем только тогда, когда мы развернемся спиной, или спиной развернемся к Европе, или спиной развернемся к Таможенному союзу. Это будет проигрыш. Это безальтернативный проигрыш.
Кто-то пытается… Есть экстремистские политические силы разные и в нашей страна, и в России, которые пытаются, так сказать, столкнуть два великих дружных братских народа, которые пытаются вывести Украину на тропу войны с Российской Федерацией, войны политической, экономической и финансовой. Я хочу сказать сразу всем этим желающим «оптимистам», как в Одессе: не дождетесь! В нашем лексиконе в отношениях с Россией слово «война» вычеркнуто вообще, его нет. У нас есть проблемы, и эти проблемы мы будем решать за «круглым столом», как два соседних дружественных государства.
Вопрос состоит в другом. Европейская перспектива — это дальняя перспектива. Да, если в Украине провести сегодня опрос, и запитати українською мовою на Львівщині, и на русском в Донецке, спросить на русском языке на Урале, в Поволжье, на Сахалине: хотите ли вы европейского качества жизни? Ответ будет однозначным и в России, и в Украине, на якій би мові ми не запитували би: «Да, хотим». А вот как достичь этого? Я еще раз повторяю