10 декабря в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Насколько бюджет-2013 поднимет градус социальной напряженности в обществе?»
В пресс-конференции участвовали: Александр Присяжнюк — народный депутат, представитель фракции Компартии Украины; Юрий Андреев — президент Всеукраинской общественной организации «Союз Чернобыль Украина»; Сергей Червонописский — председатель Союза ветеранов Афганистана; Светлана Полякова — член президиума ЦК профсоюза работников НАН Украины.
Модератор — журналист Ольга Смалюхивская.
Ольга Смалюхівська: Шановні колеги, доброго дня! Вітаю у прес-центрі інформаційної агенції «ГолосUA». Кілька днів тому ми обговорювали досить важливу тему для нас — це прийняття Верховною Радою держбюджету на 2013 рік. У нас були в основному економісти, які в принципі говорили про те, чи вдасться взагалі виконати головний фінансовий документ на наступний рік. Сьогодні спробуємо послухати думки вже більш соціального сектору, послухати наших експертів — чи, власне, прийняття головного фінансового документу країни на наступний рік не призведе до так званого соціального бунту серед українців.
Наші гості сьогодні, це: Олександр Присяжнюк — народний депутат, представник Комуністичної партії України, Світляна Полякова — член президії ЦК профспілки працівників Національної академії наук України, Юрій Андрєєв — президент Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль Україна», а також Сергій Червонописький — голова Спілки ветеранів Афганістану.
Пане Олександре, думаю, власне, варто почати саме з вас. Хотілося б, щоб ви змалювали нам таку більш загальну картину, і щоб ви дали власне соціальну оцінку головному фінансовому документу країни на наступний рік. Скажіть, будь ласка, наскільки в ньому враховані інтереси, не беремо олігархів, зрозуміло, що їхні інтереси будуть враховані завжди, от власне інтереси пенсіонерів, соціально незахищених верств населення, працівників бюджетної сфери, простих українців? Будь ласка.
Олександр Присяжнюк: Добрый день! Первое, на чем хочу остановиться, это то, что фракции Компартии Украины шестого созыва не голосовала за этот бюджет, поскольку он однозначно является таким, который не выражает интересы большинства нашего населения. А именно: пенсионеров, молодежи, наемных рабочих. То есть тех людей, которые составляют основу нашей страны, и которые изо дня в день работают на эту страну, и в том числе на этот бюджет.
На мой взгляд, этот бюджет не сможет решить те назревшие проблемы. Например, я хотел бы остановиться на одной из них — предвыборной. Помните, когда Партия регионов шла на выборы, она очень широко разрекламировала то, что будут вводиться большие такие социальные инициативы президента: это по молодежному жилью, по строительству, это что касается, была «Юлина», а теперь «Витина тысяча» и так далее. Сегодня мы видим, что все эти программы, в том числе и ипотека по жилью будут сокращены в три раза.
Что касается молодежи. Например, в отношении молодежи в этом году запланировано в госбюджете только 14 миллионов гривен, и это на четырнадцать миллионов молодых людей, которые живут в нашей стране. То есть государство финансирует одна гривня в год на одного молодого человека. Что мы сможем с этим сделать? Абсолютно ничего.
Второй момент очень важный. Несколько лет назад, два года еще не прошло, принимали пенсионную реформу, которую, скажем так, разрекламировали, и одним из основных моментов этой реформы, идеологии пенсионной реформы было то, что не будет дефицита Пенсионного фонда уже в 2013 году. В этом году мы видим, что снова в бюджете на следующий год заложено дефицит Пенсионного фонда. И мы сегодня вправе ставить, и фракция Компартии Украины, возможно, даже и через референдум будет ставить остро вопрос об отмене пенсионной реформы.
И то, что мы сегодня собрались обсудить эти вопросы, будет ли всплеск социальных протестов в отношении того главного финансового документа, по которому страна будет жить в следующем году, я однозначно отвечу, что будет. Вот уже и ученые совершенно недавно протестовали. Думаю, что и все остальные слои населения, включая в том числе и молодежь, включая пенсионеров, афганцев, чернобыльцев, которые после того, как ощутят все «прелести» этого бюджета, конечно же, что рост протестных настроений в следующем году будет несомненно повышаться.
Поэтому я хотел бы завершить свое выступление следующим образом, что как всегда пострадал от такого жесткого бюджета только народ Украины. Силовые ведомства, которые обслуживают партию власти, сама партия власти, сам бизнес не пострадал, а наоборот — увеличивает свои доходы. И, образно говоря, и дальше паразитирует на народе Украины. Поэтому ключевым вопросом для нас будет являться также и то, чтобы все-таки добиться принятия налога и на роскошь, добиться возврата денег из оффшоров для того, чтобы закрыть эти проблемы, и полностью профинансировать социальные стандарты, которые должны быть хотя бы на минимально необходимом уровне.
Потому что жить сегодня пенсионеру за 900 гривен в месяц, это вряд ли возможно. Ровно так же, как за минимальную зарплату госслужащим, молодым ученым и молодым спортсменам. Это абсолютно нереально. Поэтому главными задачами для нас в новом парламенте будет как раз заострение вопросов на вот этих социальных проблемах, и несомненно добиваться, чтобы они финансировались в полном объеме, как это необходимо.
Ольга Смалюхівська: Пане Олександре, ви будете домагатися якихось окремих рішень? Чи, можливо, мова йтиме, можливо, як от опозиція вимагає зараз повністю переглянути та прийняти новий державний бюджет на наступний рік? Комуністична партія, власне, буде пропонувати якісь точкові зміни, чи зміни повністю існуючого документу?
Олександр Присяжнюк: Наши изменения, в первую очередь, будут направлены, я повторюсь еще раз, на отмену пенсионной реформы, на поднятие прожиточного минимального уровня, чтобы он реально соответствовал хотя бы тем физиологическим и духовным потребностям каждого человека в нашей стране. И чтобы они финансировались. Источники финансирования, я еще раз хочу сказать, это олигархи, которые не платят сегодня налогов. Я плачу сегодня налоги, студенты платят, молодые ученые платят налоги со своей зарплаты, а олигархи и бизнесмены не платят. Они должны платить.
И второй вопрос, что касается возврата денег из оффшоров, пересмотра процесса приватизации предприятий в девяностые годы, которые попросту были украдены у народа. То есть, во-первых, мы ставим вопрос в отношении того, что социальные стандарты должны расти. А во-вторых, ставим вопрос о том, откуда эти деньги брать. Мы эти источники называем и будем все возможное делать для того, чтобы так оно и было.
Ольга Смалюхівська: Пане Олександре, і ще один момент, будь ласка, уточніть. Дивіться, от уже в поствиборчому проекті документу, який прийняв уже теж Кабмін, який по суті пішов у відставку. Мова йде про дефіцит бюджету у п’ятдесят мільярдів гривень. Але сьогодні вже експерти говорять про те, що цей дефіцит буде набагато більшим. От є заяви конкретних чиновників, колишніх, які зазначають, що цей дефіцит може перевищити і сто мільярдів гривень. На кому тоді будуть економити, що будуть «різати», які статті, як ви думаєте?
Олександр Присяжнюк: Я думаю, что, в первую очередь, это будет касаться пенсионеров, в первую очередь, это будет касаться всех бюджетников, учителей, врачей, педагогов, которые как всегда вынесут на своих плечах все то, что по сути олигархическая власть не в состоянии выполнить. Я думаю, что за счет новых попыток привлечения кредитов от МВФ. Но мы все прекрасно понимаем, чем для народа Украины чревато такое получение кредитов. Это снова рост цен на услуги ЖКХ, это снова рост цен на проезд, на электроэнергию и тому подобное. То есть выход у власти будет только один — экономия на бюджетниках и привлечение новых кредитов, которые будут увеличивать и общий долг Украины, и внешний в том числе.
И если уже сегодня при тех прогнозах, которые существуют по дефициту бюджета, уже на каждого гражданина Украины, даже на тех детишек, которые сегодня родились, по десять тысяч гривен будет долга на каждого. Вот это конкретная политика власти, которая привела к таким последствиям.
Ольга Смалюхівська: Пані Світлано, долучайтеся до нашої розмови. Власне, в бюджеті попала «під ніж» і наука. В принципі виходить, що мозки державні, як кажуть, не зовсім-то турбують і цікавлять нашу владу. Все ж таки, ми побачили пікети біля Верховної Ради, й те, що науковці говорять, що їм навіть не буде за що зарплати виплачувати, взагалі прожити науці як такій. Про що це власне свідчить? У якому стані ми тоді будемо мати науку, і на що розраховує влада, скорочуючи так ваш бюджет?
Світляна Полякова: Складно сказати, на що розраховує влада. Адже проголошено вектор інноваційного розвитку нашої економіки. Всі ми говоримо про те, що без нових технологій, без енергозберігаючих технологій Україна далі не піде, ми не зможемо конкурувати на рівні з державами, світовими державами на світовому ринку, ми не зможемо забезпечити гідний рівень життя нашим громадянам.
А говорити про розвиток, інновації, нові технології та разом із цим скорочувати видатки на науку, навряд чи ці два протилежні процеси зможуть якось кореспондуватися як на наступний рік, так і надалі.
Що ми на сьогодні маємо? З 3,7 мільярди гривень бюджетного запиту Національної академії наук України, на сьогодні в держбюджеті передбачено трошки більше, ніж 2,5 мільярди. Якщо врахувати, що лише на заробітну плату з нарахуваннями піде саме ця сума, то зрозуміло, що ні про які комунальні платежі не буде йти мова, ні про придбання нового обладнання, ні про реактиви для проведення наукових досліджень, ні про фінансування нових розробок. Не буде просто коштів. На одну зарплату працювати… Або в холодних приміщеннях із зарплатою, або без зарплати в теплих приміщеннях — ось така дилема.
Ще є такі варіанти: скоротити вісім тисяч працівників, або 2,5 місяців Академії наук узагалі не працювати. Що це означатиме? Сьогодні ми вже втрачаємо науковий потенціал, а це передусім молодь, яка виїздить за кордон. Звичайно, для світового наукового співтовариства вони не втрачені, вони будуть працювати в інших країнах, але для України вони вже втрачені. Немає сьогодні таких механізмів, я вже не говорю про якісь державні обов’язкові механізми, які б спонукали молодих людей повертатися й працювати саме в Україні на нашу науку, на нашу державу, на наш народ, яких немає на сьогодні.
Наука — це та сфера, яка сьогодні для молоді мало цікава. Оклад, скажімо, провідного економіста, людини, яка прийшла після університету, яка має науковий потенціал, яка може працювати в науці, мізерна. Але ж не секрет, що всі можуть бути науковцями. Тому що для цього потрібен необхідний хист, а не лише відмінні знання в університеті, школі й таке інше. Оклад провідного інженера, який готує, скажімо, дисертацію проводить, наукові розробки — 1900 гривень. Це тільки оклад, а з вирахуваннями — 1700 гривень приблизно. Чи можна на ці гроші сьогодні прожити? Навряд чи можна.
Якщо взяти ще до уваги, що наука зосереджена в основному у великих наукових центрах, таких як Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, зрозуміло, що не всі наші молоді люди, які здатні працювати в науці, є вихідцями саме з цих міст. Є талановита, здібна молодь по всій Україні. Але для того, щоб її долучати до наукових розробок, необхідно як мінімум забезпечувати житлом і такою заробітною платою, яка б давала змогу прожити хоча б в академічному житлі. На жаль, ми сьогодні не можемо забезпечити ні того, ні іншого.
Звичайно, престиж наукової праці серед молоді знижується з кожним роком. Ми сьогодні маємо середній вік доктора наук по Академії наук більше, ніж шістдесят років, кандидат наук — більше, ніж п’ятдесят років. А для того щоб підготувати того самого кандидата наук, то це як мінімум потрібно після закінчення університету п’ять років. Три роки тільки для підготовки дисертації, і ще два-три роки, і це самі мінімальні такі терміни, щоб людина дійсно почала працювати, й потужно працювати.
От якщо порахувати, скільки ми витрачаємо на підготовку науковців і як ми потім ставимося до науковців, як ми їх мотивуємо до роботи в науці та в нашій державі, то виходить не зовсім гарна картина.
Ольга Смалюхівська: Пані Світлано, наскільки я розумію, цей бюджет, ті гроші, які виділені на науку, є й певною небезпекою, так? Увесь наш інтелект, наші уми будуть за кордоном, і будуть там працювати для Європи та для Америки?
Світляна Полякова: Звичайно. Якщо на два з половиною місяці ми підемо всі у відпустку безоплатну відпустку, то не будуть же люди сидіти, склавши руки. Тому що у нас в основному в науці працюють сім’ями. А у науковців, скажімо, не існує іншої можливості заробляти гроші, як тільки робота в науці. Ми робимо те, що ми вміємо робити. І якщо в сім’ї не буде інших доходів 2,5 місяці, то звичайно, будуть шукати іншу роботу, і знайдуть.
Багато наших науковців, зараз навіть не можна сказати скільки наших науковців працюють за кордоном, де саме вони працюють. Не існує такого реєстру, у нас просто немає такої інформації. Але виїздять дуже багато. І якщо ми знову змушені будемо йти у відпустку за свій рахунок, то частина науковців знову ж буде шукати кращого собі місця за кордоном.
Ольга Смалюхівська: Пані Світлано, скажіть, будь ласка, як усе ж таки ви будете захищати свої права? Чи от цей мітинг ваш біля Кабінету Міністрів у день прийняття бюджету дав якісь результати? І наскільки пам’ятаю, якщо не помиляюся, то в саме у виборчий період, у вересні відбулася зустріч із науковцями, й тоді Азаров пообіцяв, що все ж таки дасть вам достатню кількість грошей, щоб ви хоча б протягнули, як кажуть, у 2013 році.
Світляна Полякова: Так. Це було 9 жовтня, коли Микола Азаров підписав доручення міністру фінансів Колобову максимально врахувати запит Національної академії наук України. 10 жовтня пішло це доручення. Але максимально врахували, знову ж таки, це тільки на зарплату з нарахуваннями. Це без урахування того, що на 2013 рік заплановано подвійне зростання заробітних плат, і ми будемо змушені теж підвищувати відповідно до законодавства і заробітну плану. Але оскільки немає коштів, то знову ж таки, або скорочувати працівників, або працювати якийсь термін, чи не працювати взагалі, а йти у відпустку за власний рахунок.
За результатами пікетування шостого грудня біля Кабміну, нам додали аж 80 мільйонів.
Ольга Смалюхівська: Тобто будете, я так розумію, ще добиватися якимось чином грошей?
Світляна Полякова: Будемо добиватися, тому що виходу іншого немає. Люди не будуть сидіти ні в холодних приміщеннях, ні без заробітної плати. Ми просто втратимо й те, що ми сьогодні ще маємо.
Ольга Смалюхівська: Пане Юрію, долучайтеся також до нашої розмови. Наскільки я розумію, не краща ситуація ні в чорнобильців, ні в афганців? Тому що в принципі Кабінет Міністрів у нас має можливість згідно з Бюджетним кодексом у ручному режимі розподіляти виплати, соціальні виплати та пільги таким категоріям населення як чорнобильці, афганці. Скажіть, будь ласка, власне на що ви сподіваєтеся? Чи будуть ваші інтереси все ж таки забезпечені в державному бюджеті на наступний рік? Будь ласка.
Юрій Андрєєв: Мы рассчитывали хотя бы на скромные такие увеличения размеров финансирования наших жизненно необходимых программ. Если бюджет растет на пять процентов в доходной части, мы рассчитывали, что где-то примерно в такой же пропорции должны вырасти выплаты по нашим социальным программам. Но мы видим, что пусть не намного, но идет сокращение по всем социальным программам чернобыльцев. Есть только незначительное увеличение финансирования по строительству жилья.
Но в этом году, кстати, в 2012-м у нас освоено только десять процентов средств на строительство жилья, которые были выделены. Треть средств освоено тех, которые планировалось выделить на строительство медицинских объектов по нашей чернобыльской строительной программе. Страшно то, что сокращается финансирование даже детских программ, что вообще недопустимо. Пусть ненамного происходит сокращение, но эти сокращения говорят о тенденциях, которые будут продолжены. Это позволит в перспективе в будущем говорить о том, что эти программы неприоритетные, и не первоочередного финансирования.
Уже мы говорил о том, что осуществляется ручное управление финансированием всех программ. В частности, медицинские программы, год заканчивается, а более трети, ну, почти половина медицинских программ не профинансирована.
И я хотел бы затронуть такую тему, которая мне непонятна. Почему самая такая закрытая тема для обсуждения в бюджете это Пенсионный фонд. Самая секретная. В Пенсионном фонде у чернобыльцев существует три собственных таких пенсионных программы. Первая — для тех, кто вышел по льготному стажу на пенсию, вторая — по инвалидности, и третья программа — по досрочному закрытию Чернобыльской атомной станции. Мы до сих пор не знаем, в каком виде наши пенсионные фонды. А ведь это половина всех средств, которые выделяются на государственные чернобыльские программы, и это основа жизни ветеранов, пенсионеров, чернобыльцев, афганцев.
И меня поражает именно то, что именно вот эта тема полностью скрытая и от прессы, и от общественности, да и от самых чернобыльцев и ветеранов.
Ольга Смалюхівська: І про що це власне свідчить, пане Юрію, як ви думаєте? Вами хочуть маніпулювати?
Юрій Андрєєв: Это говорит о том, что если где-то минимально увеличена пенсия где-то на пятьдесят, и минимальная зарплата на семьдесят гривен, это говорит фактически о полном замораживании социальных программ, замораживание их увеличения. Это недопустимо.
И когда мы с Сергеем Васильевичем Червонописским 30 сентября прошлого года подписывали соответствующие меморандумы с правительством Украины, с Николаем Яновичем Азаровым, там был конкретный пункт. О том, что по всем вот таким программным позициям, особенно перспективным, как бюджет, должны предварительно проводиться консультации совместно с общественными такими массовыми организациями как наша, и как Украинский союз ветеранов Афганистана.
Ольга Смалюхівська: І знову ж таки, таких консультацій ніхто не проводив?
Юрій Андрєєв: Но таких дискуссий не было.Все делается втемную.
Ольга Смалюхівська: Так бюджет прийняли за день…
Юрій Андрєєв: Да, и бюджет приняли без всякого обсуждения в комитетах, никто не обсуждал наши социальные разделы ни в социальных комитетах Верховной Рады, ни в ветеранских комитетах, ни в Чернобыльском комитете Верховной Рады. Это полное нарушение вот такого общественного диалога, на который мы рассчитывали, подписывая меморандумы в сентябре 2011 года. То есть нарушение всех соглашений, которые привели к гражданскому, будем говорить, миру.
Ольга Смалюхівська: Пане Сергію, долучайтеся, будь ласка, до розмови. Скажіть, будь ласка, по суті афганці, чорнобильців у нас вважаються найбільш активною частиною суспільства. Ми пам’ятаємо осінь 2011 року. Якщо власне не будуть усе ж таки ваші інтереси враховані в повному обсязі в цьому бюджеті, чи нагадаєте ви владі той період, той час? Чи будете захищати свої інтереси біля Кабінету Міністрів і Верховної Ради?
Сергій Червонописький: Не тільки біля Кабміну та Верховної Ради. Я скажу так, що, на жаль, на судьбу нашого покоління, тих хлопців, які свого часу більше тридцяти років назад пішли на афганську війну, припало в житті боротися. Тоді ми боролися, свято вірячи державі, яка нас послала в той бій, а сьогодні боремося, не вірячи державі, яка знову нас посилає в бій, але вже за свої права. Це така преамбула, але це факт.
Відомі цифри, й вони не менш страшні, ніж у чорнобильців, у нас уже на сьогодні по Україні (прошу журналістів звернути на це увагу, це якраз конкретні такі моменти) афганців померло в вісім разів більше, ніж загинуло під час війни. У вісім разів! І це враховуючи те, що середній вік афганців не досяг п’ятдесяти років. І це люди, які не вражені там «збожеволівшим атомом», не вражені чимось іншим, це люди, які просто пройшли війну.
На сьогодні, для порівняння, Харківська область: 240 — загинуло, а на минулий рік уже 1600 — померло. Це на грудень минулого року. Київська область: 132 людини загинуло, на грудень минулого року — 810 ми вже поховали. Такими темпами у нас скоро вже не буде кому підвищувати пенсію, і згадувати про пільги. Тому що ці процеси з наростанням відбуваються, на жаль. Це перший момент.
Другий момент. Дійсно, ми минулого року 30 вересня після того, як ми спільно разом із чорнобильцями вийшли до Верховної Ради й майже взяли штурмом її, хоча спочатку не планувалося такого, то ми підписали меморандум, і дечого добилися. Пішли на діалог із владою, домоглися, і власне почали виділятися кошти на будівництво житла, придбання житла афганцям. Це ж ганьба, в нашій державі ще й досі інваліди не отримали житла, хоча вважаються першочерговиками, позачерговиками. Ще інвалідам не закрите житло.
І тільки наведу цифри цього року. Виділено коштів у бюджеті на 2012 рік на придбання 308 квартир, заплановано було. Виділено лише п’ятдесят відсотків, тобто якраз половина цієї суми виділено, тобто недофінансовано було. Але навіть із цих грошей тільки на п’ятнадцять процентів укладені угоди. У нас трошки більше, у чорнобильців — десять.
Ганебна ситуація у нас у місті Києві, мені соромно називати себе киянином. 19 мільйонів виділили місту Києву, але столиці цього не треба — вони повертають гроші знову у Держказначейство. Бо, бачите, ті нормативи, там три тисячі… Вибачте, щоб не збрехати, 7900 гривень за квадратний метр — це для Києва замало, і немає у цього величезного мегаполіса грошей добавити, скільки там їм не вистачає, сто чи двісті гривень за квадратний метр, щоб забезпечити інвалідів житлом. Бо ще всіх інвалідів квартирами не забезпечили.
І власне тому, я відповідаючи на ваше питання, ми не зупинимося, ми мовчати не будемо. Більше того, вибори, які минули, скажімо так, це не наші вибори, у нас немає таких величезних коштів, щоб виставляти свою кандидатуру і змагатися на державному рівні за проходження у Верховну Раду. Тому ми свої партії, Партії ветеранів Афганістану, Спілка ветеранів Афганістану та партія — це, скажімо так, один із різновидів нашої роботи та боротьби.
Так от ми ставимо собі завдання: зараз прорватися на виборах, отримати значний результат уже на місцевих виборах, і на наступних виборах. А я думаю, що з таким складом парламенту, який ми обрали, сьоме скликання довго не проіснує. Дай Бог їм усім здоров’я, але вони довго не проіснують. Тому, я думаю, що всім небайдужим, і чорнобильцям, і афганцям потрібно готуватися, серйозно вже братися до справи, щоб усе-таки навести порядок у цій державі, щоб ми тут не плакалися одне одному, що олігархи не платять, що той хоче платити, а той не хоче. Треба, щоб був порядок, щоб була нормальна держава, у якій би працював закон.
Ольга Смалюхівська: Тобто, пане Сергію, я розумію з ваших слів, що високу «температуру» ви їм обіцяєте біля Верховної Ради? Власне будете відстоювати свої інтереси, так?
Сергій Червонописький: Без сумніву.
Ольга Смалюхівська: Колеги, долучайтеся, будь ласка, до розмови, задавайте ваші запитання. Представляйтеся перед тим. Невже ні в кого немає запитань? Давайте тоді ще поспілкуємося, якщо запитань немає.
От, пане Сергію, власне запитання до вас. Скажіть, будь ласка, знову ж таки, я вже запитувала пана Олександра, що мова йде про дефіцит держбюджету в п’ятдесят мільярдів. Але говорять про те, що він ще збільшиться. Як ви думаєте, чи будуть намагання все ж таки скоротити власне витрати на програми, які стосуються вашої організації? Це перший момент. І другий момент. Чи все ж таки уряд злякався минулорічних ваших протестів? Як ви гадаєте, якщо зараз будуть виникати якісь критичні моменти, чи буде йти все ж таки уряд з вами на співпрацю?
Сергій Червонописький: Я не можу сказати за уряд. А те, що злякалися… Розумієте, це соромно, коли український уряд лякається власних громадян, навіть соромно про це говорити. Мені як офіцеру якось не з руки говорити про таке, що ми там когось лякаємо, чи щось подібне.
Але дійсно, був такий пікантний момент. Коли ми тоді підійшли до Верховної Ради, майже увійшли всередину, то там була така ситуація, коли виникли панічні настрої, втікали депутати, евакуювалися з кабінетів. Я вам розкажу про такий момент, про який мало хто знає, мені потім розказали співробітники Верховної Ради. Говорять: знаєш, чому виникла така паніка? Тому що вони ж там недоторканні, і щоб у приміщення Верховної Ради зайти і зробити обшук, наприклад, потрібно дуже серйозні документи оформляти, щоб туди зайти відповідним структурам. Але коли прийшли туди афганці, що ті гроші, які вони там тримають у сейфах у своїх кабінетах, це якраз те, що ми говоримо так тишком-нишком у кулуарах. Так вони екстрено евакуювали якраз оті кошти, які вони зберігати у тих сейфах у своїх кабінетах, куди ніхто не може зайти. І дуже великий у них був тоді переляк.
А мої хлопці потім казали: Васильович, чому ти про це не сказав, ми би швидше зайшли б туди… Але це так, для сміху. А якщо серйозно, то знову соромно дивитися, й ще більше соромно за державу, коли ми бачимо такі цифри, коли ні чорнобильцям, ні афганцям, ні ветеранам не піднімають виплати, а піднімають кошти на утримання державних апаратів, на утримання посадових осіб, на утримання депутатів. Вони вже дуже такі у нас, що страшно подивитися, як вони живуть. Невже вони не можуть собі на автомобіль резину зимову придбати? Обов’язково потрібно це робити за державний кошт, щоб усі бачили ці скандальні моменти, і про це все говорили? Але ж бачите, у нас жадібність чиновників, мабуть, раніше них народилася.
Ольга Смалюхівська: Пане Олександре, і ще одне запитання до вас. Пан Сергій говорить про те, що аби захистити свої права, афганці та чорнобильці готові виходити на вулиці. Як ви думаєте, хто може потягнуться за ними ще — студентство, пенсіонери, підприємці? Хто ще? Власне, хто може показати таку свою активну позицію? Тому що ми бачимо, що насправді це не бюджет розвитку, а «геноцид» по суті?
Олександр Присяжнюк: Абсолютно вірно. Ви знаєте, склалася така ситуація за останніх двадцять років, що дійсно активність населення, всіх його прошарків надзвичайно низька. Тому, що стосується представників нашої фракції, навіть осередків на місцях, я навіть більше скажу, що нашим ключовим завданням якраз і буде організовувати та допомагати громадянам самоорганізовуватися в боротьбі за свої соціальні та економічні права. Тому що дійсно, в країні склалася така ситуація, коли за народ ніхто не думає. В тому числі і за молодь.
Для того щоб молодь та молода людина сьогодні мала змогу самореалізуватися в суспільстві, треба всього лише, щоб виконувалося три умови: це освіта з гарантованим робочих місцем, робота по спеціальності, житло та перспективи. Жодної з цих трьох позицій не виконується протягом уже двадцяти років, і виконуватися не буде.
І от на прикладі навіть науковців. У мене також є багато знайомих, молодих людей, які сьогодні аспіранти, то виявляється, що сьогодні молодому аспіранту легше вивчити іноземну мову, зробити нострифікацію диплому, перездати всі спеціальності, та поїхати в Німеччину чи Францію, або Австрію й там знайти роботу, ніж знайти її тут. Тому що сьогодні зарплата, наприклад, у аспіранта 1400 чи 1600 гривень. А за цю зарплату треба, ви вдумайтеся, винайняти собі житло, опублікувати свої праці, та поїхати на науково-практичну конференцію. І це все має відбуватися за рахунок, власне кажучи, тієї мінімальної заробітної плати, яку він отримує.
Тому, звісно, що проблеми надзвичайно великі. І я вважаю, що цей бюджет зайвий раз підштовхне й молодь у тому числі до активних дій, до дій, які б дійсно допомогли їм вирішити ті чи інші соціальні проблеми. Але знову ж таки, ми наголошуємо ще на одному факті. В умовах ринкової економіки, в умовах, коли влада у олігархів, вирішити всі ці соціальні проблеми ми не зможемо, тому ми будемо боротися за те, щоб усе-таки країна поверталася й набирала лівих обертів, щоб усе-таки в країні був соціалізм, який би гарантував вирішення всіх соціальних проблем. Тому що там ключовим завдання є інтереси людини, її життя, а не прибутки олігархів.
Ольга Смалюхівська: Колеги, можливо, в когось виникло вже запитання?
Володимир Богун, «Робоча газета»: Вопрос к Светлане Поляковой. Скажите, у Национальной академии наук есть свои концептуальные предложения пооптимизации, скажем так, бюджетного процесса? То есть, где брать это финансирование? И второе к этому же. Привлекались ли специалисты, ваши эксперты, ученые Академии наук к разработке бюджета?
Світляна Полякова: Щодо першого запитання щодо оптимізації. Академія наук, враховуючи важке становище країни, про яке нам розказують наші можновладці й те, що буде високий дефіцит держбюджету, різні цифри дефіциту називаються, порахувала й вийшла на іншу цифру — 3,2 мільярди гривень. Не 3,7 мільярди, це обсяг коштів, який був би необхідний для нормальної роботи академії, а скоротивши все, що можна було скоротити до мінімуму. Ми вийшли на цифру 3,2 мільярди, але для нас навіть цих видатків не закладено.
Якщо брати закон «Про наукову та науково-технічну діяльність», то там чітко прописано, що обсяг фінансування науки має бути на рівні не менше, ніж 1,7 відсотки ВВП. На сьогодні ми маємо десь 0,2-0,3 відсотки. Тобто ми не вимагаємо кардинального підвищення, пошуку для нас якось нових резервів, чи нових джерел для того, щоб підвищити заробітну плату науковцям, щоб дослідження краще фінансувалися. Ми вимагаємо тільки виконання закону «Про наукову та науково-технічну діяльність». Не виконується. Якщо брати розвинені країни, то там наука фінансується на рівні близько трьох відсотків ВВП направляються видатки на науку.
За рахунок чого? Особисто я та мій інститут не займаємося проблемами фінансування бюджету. Існують інститути, які розраховують ці цифри, ми не брали участь у розрахунках надходжень до бюджету. Але якби мова йшла тільки про те, щоб знайти джерела фінансування держбюджету, то вони були би знайдені, мова йде про те, що у нашій країні не виконується багато законів, якщо вони є, або їх навіть немає. Якщо вони є, то вони не виконуються в повному обсязі, не наповнюється бюджет так, як він мав би наповнюватися.
Якщо існують певні прогалини, то вони стосуються в основному законодавства, й це треба виправляти, це потрібно вирівнювати. Звичайно, це процес, який не може відбутися за один день, і в межах терміну прийняття бюджету на 2013 рік цього не вирішити. Потрібно реформувати комплексно й реформувати в цілому, а не частинами й під прийняття держбюджету. Тому це питання доволі важке, й воно потребує дуже детального вивчення.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка, ТВі.
Олена Зоріна, телеканал ТВі: У мене запитання до всіх учасників прес-конференції. Власне, ви казали про те, що і науковці, і чорнобильці, афганці незадоволені. Чи не плануєте об’єднатися задля того, щоб влаштувати, наприклад, загальнонаціональний страйк? Чи все ж таки будете страйкувати окремо? І коли це може статися? Дякую.
Світляна Полякова: Я відповім. Сьогодні на другу годину планується зустріч голів профспілок України, і, мабуть, там буде прийнято якесь рішення. Зараз я ще не можу сказати, які там будуть підсумки. Але такі намітки є, і думаю, будуть якісь спільні рішення.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка, пане Юрію, пане Сергію?
Юрій Андрєєв: Я могу только добавить, что в прошлом году, когда мы с афганцами призывали и профсоюзы, и ветеранские организации объединиться для совместных действий, мы только с афганцами вышли к Верховной Раде. А дальше уже и к Кабинету Министров, и к президентской администрации. Поэтому мне хотелось бы, чтобы профсоюзы более активно защищали права своих членов.
Сергій Червонописький: Я власне підтримую те, що сказав Юрій Андрєєв. Ми не закрита каста, і коли йдемо відстоювати, коли ми в минулому році вийшли з чорнобильцями разом, ми відстояли не тільки пільги нашої категорії, ми відстояли тоді шістнадцять категорій населення, які власне повинні були знищитися тим законом, який мали прийняти тоді. Тому ми себе не відокремлюємо від суспільства, щоб тільки давали афганцям, чи тільки чорнобильцям, і все. Ні. Ми живемо в цій країні разом, і наші жінки такі самі науковці, вчителі, лікарі. І ми знаємо всі ці проблеми по собі. Афганці та чорнобильці теж працюють лікарями, вчителями та науковцями. Тому ми не відокремлюємо себе від суспільства, й готові з усіма, як кажуть, прогресивними силами, як раніше казали, йти разом і відстоювати наші права. Й дуже серйозно.
Олена Зоріна, телеканал ТВі: До якого часу, власне, ви будете чекати? Коли настане точка кипіння — до Нового року, після Нового року?
Ольга Смалюхівська: Чи подивитеся, коли нова Рада запрацює, можливо, щось вони там вирішать?
Сергій Червонописький: Ви знаєте, я вже казав, що я військовий, я закінчував Рязанське повітрянодесантне училище, то ми нужное время в нужном месте сконцентрируем силы и ударим.
Юрій Андрєєв: И от нас, если говорить о чернобыльцах, у нас с афганцами принято соглашение: проводить все свои действия скоординировано. То есть, не выйдут отдельно афганцы, и не выйдут отдельно чернобыльцы.
Ольга Смалюхівська: Якщо запитань немає, дякую вас усім за увагу. Дякую дуже.