Материалы пресс-конференции на тему: «Отмена зерновых квот и продовольственная безопасность Украины», которая состоялась15 июня в информагентстве «ГолосUA» (окончание, начало тут).
Участники пресс-конференции: Леонид Козаченко, президент Украинской аграрной конфедерации; Катерина Ващук, народный депутат, секретарь Комитета Верховной Рады по вопросам финансов, банковской деятельности, налоговой и таможенной политики; Сергей Терещук, народный депутат, заместитель председателя Комитета Верховной Рады по вопросам аграрной политики и земельных отношений; Владимир Клименко, президент Украинской зерновой ассоциации; Василий Коробейко, фермер.
Модератор — эксперт Фонда общественной безопасности Юрий Гаврилечко.
Юрий Гаврилечко: Мне бы очень хотелось, чтобы журналисты услышали те данные, которые вы представляли на пресс-конференции в Фонде Блейзера, что из села на самом деле забирается намного больше денег, чем, скажем, потребовалось бы, чтобы хлеб в Украине стал бесплатным. И в принципе, насколько я вас понял, когда говорят об инвестициях, забывают, что из села выкачивается столько, что если бы оно там оставалось, то нам бы внешних инвестиций и не нужно было бы такое дикое количество, о котором сейчас говорят. Да и продавать землю сейчас, собственно говоря, не имело бы смысла именно ради того, чтобы получить деньги. Так ли это, сможете вы на этот вопрос ответить?
Леонид Козаченко: Дякую. Я, на жаль, не зміг на початку бесіди брати участь і не чув, про що говорилося. А якщо відповідати конкретно на запитання, то дійсно, у нас є великі проблеми, пов’язані з тим, що сільське господарство є донором суспільства, це дуже легко довести. Я наводив графіки, які й зараз маю, на яких показано ціну на зернові культури в Україні з моменту заборони в минулому році експорту зерна. Ось видно, наскільки ціна не корелюється з ринковою. Це ціна на умовах ФОБ, це внутрішня ціна на території України. Якщо ви подивитися на цей графік, то тут показано, наскільки ціни з моменту прийняття рішення по заборону експорту зерна.
Притому інше питання, в який спосіб його забороняли. Ви знаєте, за півтора місяці було оголошено, що причиною заборони є те, що вивозять не зерно, а іншу продукцію, контрабандну, і півтора місяці протримали велику кількість зерна. Збитків заподіяно понад сто мільйонів доларів за простій кораблів, але ніхто їх не відшкодував і навіть не було порушено кримінальної справи проти митниці, яка, власне, не змогла довести в жодному випадку, що там була контрабанда.
Але от втрати від заборони експорту зерна становили у минулому сезоні, який закінчується зараз, близько 17 мільярдів гривень. Якщо до цих втрат додати інші втрати, яких зазнає сільське господарство, пов’язані з ціновим регулюванням, такі приклади кожного дня виникають. Вчора я зустрічався з представникам Асоціації виробників дитячого харчування, у нас їх є всього двадцять одне підприємство в Україні, які сьогодні практично зупинили свою роботу, тому що їх поставили на такий режим як хлібопекарів — п’ять відсотків рентабельності. Вони наводили приклади, що деякі підприємства ще з радянських часів працювали, коли була планова економіка, у них було планом доведено, показали мені документ, датований ще 1986-м роком, де планова рентабельність 45 відсотків. Сорок п’ять відсотків, розширене виробництво, реінвестування прибутку.
В умовах, коли п’ять відсотків рентабельність, це вже за межею ризиків, тому що цінові коливання такі на ринку під впливом зміни вартості газу, електроенергії, пального, іншої сировини, це такі зміни, що ці п’ять відсотків рентабельності, якщо їх фіксувати на поточний момент, то загалом упродовж року підприємство знаходиться в зоні збитку. І немає сенсу цим бізнесом займатися, тому що на імпортну продукцію дитячого харчування немає такого регулювання. Й імпортні постачальники практично завойовують наш ринок.
Те саме з випічкою хліба. Сорок два види продовольства в Україні — це так звані об’єкти цінового регулювання, яке минулого року не дало отримати (знову ж таки, не було корелювання ринкової ціни з адміністрованою (фіксованою) ціною) десь приблизно 1,9 мільярда гривень. Якщо до цього додати ще податки, сплачені у бюджет, тому що ті втрати, які я назвав першими, це є втрати не бюджету, це втрачена вигода так звана сільгосппідприємств, а якщо ще взяти від них те, що вони законно мають платити, вони це сплатили в бюджет, то це синя колонка за кожен рік — оці сплати в бюджет плюс витрати. Червона колонка — це те, що держава повертає у вигляді дотацій і пільг по податках, тому що є акумуляція по ПДВ, є нульова ставка ПДВ, є спеціальний режим оподаткування. Оце все, що держав дає, плюс бюджетна підтримка — червона колонка, і те що відбирає і те що дає, і різниця — проти сільського господарства.
Що таке ця різниця? Якщо взяти валову продукцію АПК за три роки, то це приблизно 11,2 відсотка від валової продукції, це те, що сільське господарство віддає суспільству. А от я таку ще табличку наводив в Євросоюзі, в Сполучених Штатах, у Японії — скільки держава дає сільському господарству. Так от у Європейському Союзі, ви бачите, дотація в одиниці ціни продукції або дотація в валовій продукції сільського господарства Євросоюзу — 40 відсотків практично. Це значить, що якщо ми беремо оцю пляшечку води, вироблену в Україні, то порівнюючи її з водою в Європейському Союзі, то в цій вартості, а «Моршинська», наскільки я знаю, коштує 8 гривень, там буде сорок відсотків дотації держави. Тобто якщо реально порівнювати.
Кажуть, що м'ясо в Польщі, у Франції, в Німеччині дешевше, ніж в Україні. Щоб порівняти ціни, потрібно помножити ту вартість, яку ви бачите на полицях магазинів у Польщі, або у Німеччині, чи Франції, на 1,4, щоб порівняти реальну ціну. Тому що сорок відсотків у тій ціні становить дотація. У наших цінах 11,2 відсотки — це те, що ми навпаки державі віддаємо. Тобто сільгоспвиробники є донорами суспільства. Такі цифри, власне, мало ким називаються, але це реальні цифри, їх можна перевіряти.
Що нас у поточному сезоні не влаштовує? Через два тижні починає діяти норма по податку на додану вартість — не буде повернення ПДВ. Сільське господарство недоотримає 12 мільярдів гривень від уведення нової норми по ПДВ — не буде відшкодовуватися ПДВ при експорті зерна. Казали, що це направлено проти трейдерів, але трейдери абсолютно нічого в цьому не втрачають, вони просто на двадцять відсотків зменшать закупівельну ціну й усе. Втрачає фермер.
Далі. Президент підписав Закон про експортне мито. Ось розрахунки, тут конкретно вказано, що з вартості контракту тут різні показники на пшеницю, на кукурудзу, на ячмінь, але середній відсоток, якщо взяти «середню температуру по госпіталю», то виходить 9,8 відсотка на вартості зернових фермер платить державі. Майже десять відсотків. Тобто це ще 6 мільярдів.
От ПДВ плюс експортне мито — це вісімнадцять мільярдів уже село втратило, ще не почався новий сезон, а ми вже віддали у бюджет. Тепер міністерство транспорту підписало постанову про збільшення тарифів на обробку сільськогосподарської продукції у портах. Я точно не пам’ятаю, не хочу помилитися, десь на тридцять відсотків з першого липня. Ще існує величезна проблема, пов’язані з тим, що ми вперше, мабуть, за всю історію, але точно за сто років останніх у нас не було на початку жнив перехідних залишків більше восьми мільйонів тонн зерна з минулого сезону, які, безумовно, будуть тиснути на поточний урожай, і будуть бити по ціні також.
Я не хочу зараз називати конкретно ціни, які прорахували, вони дуже просто рахуються. Росія на минулому тижні оголосила ціну у своєму порту Новоросійську 275 доларів за тонну пшеницю третього класу. Коли я цю цифру називав у Міністерстві економіки, а вони там кажуть, що ми заставимо продавати по триста з України. Я кажу, хто ж її купить, якщо поруч продають по 275, то кого ви заставите прийти купити дорожче — китайця, саудовця? Хто заплатить на 25 доларів більше на тонні, коли поруч у Новоросійську по 275? Так от візьміть самі порахуйте, тому що я не хочу, щоб розповсюджували, що Козаченко сказав, що ціна з першого липня буде така-то. Візьміть 275 доларів відніміть вартість перевалки в наших портах, яку зараз збільшили, відніміть експортне мито, відніміть ПДВ, відніміть вартість перевезення залізницею до елеватора, добавте до цього (трейдери сьогодні ставлять 30-50 гривень на тонні прибуток), відніміть його теж і порахуйте…
Катерина Ващук: І буде 1800.
Сергій Терещук: Та не буде. 1200…
Леонід Козаченко: Які 1800? 275 доларів — це 2150 гривень, а тепер від 2150 відніміть 20 відсотків, потім десять відсотків і так далі.
Сергій Терещук: Тисячу гривень мінус.
Леонід Козаченко: Не буду я цю цифру називати. Оце те, що буде на перше липня. Звичайно, це нижче собівартості, яка склалася під впливом вартості енергоносіїв, мінеральних добрив, пального, електроенергії і таке інше. Це непосильно на сьогоднішній день.
Ви просили мене навести приклад по вартості хліба. Ми рахували, якщо зробити хліб безплатним соціальний, то на це потрібно десь 6,5 мільярда гривень. І тоді йди у магазин, бери безплатно скільки хочеш. Для того, щоб тримати ціну хліба незмінною у поточному сезоні, офіційно було сказано, що заборона експорту — це мета тримати стабільними ціни і плюс контролювати інфляцію. Так от за рахунок цього було 9,7 мільярда гривень — це тільки на продовольчій пшениці. Так от я говорю, якщо від селян забрали 9,7 мільярда, а безплатним зробити хліб потрібно 6 мільярдів…
Юрій Гаврилечко: Тобто держава ще три мільярди в прибутку.
Леонід Козаченко: Самі рахуйте. Наскільки дискримінована сьогодні ця галузь і наскільки важко говорити про перспективу в таких умовах! Звичайно, ситуацію потрібно змінювати, треба сьогодні рішучіше боротися селянам за свої права, тому що в таких умовах дуже й дуже важко буде розвивати цю галузь.
Галина Квітка, «Голос України»: У мене запитання до всіх присутніх. Сьогодні йшлося про те, що Президент підписав закон про встановлення ставок експортного мита на зернові. Якщо такий закон приймає Верховна Раді та підписує Президент, значить, хтось у цьому зацікавлений. Мабуть, разом із тими збитками для сільгоспвиробників, ви, як люди державні, прораховували, можливо, прибутки для галузі птахівництва, тваринництва, для хлібопекарів? Кожен із вас, які позитиви бачить у цьому законі? Дякую.
Сергій Терещук: По-перше, я не бачу позитивів у тому, що замінили квоти вивізним митом. Які цілі? Мінфін хоче збалансувати видатки та надходження — ось і все. Порахували, що декілька мільярдів буде надходжень, от це може збалансувати видатки. Деякі депутати, ті, хто не розбирається, сьогодні намагаються втручатися у сільське господарство і говорити, що вони фахівці: і бізнесмени, і лікар, і вчитель — всі говорили про те, що трейдери будуть менше заробляти. Трейдер своє заробить. Хто виграв у цій ситуації? Виграли ті, хто займається виробництвом м’яса птиці — це українські компанії. Тому що введення експортного мита зменшить внутрішню ціну на зерно. Тому виграли, оскільки на внутрішньому ринку буде ціна нижча. Хоча у них запас є, вони могли й по тих цінах закупити продукцію, у них виробництво рентабельне. Якоюсь мірою виграють, можливо, й ті, хто виробляє хліб, — вони зможуть дешевше купувати зерно, щоб виробляти хліб.
Але, ви знаєте, міністерство аграрної політики повинно навпаки — турбуватися про те, щоб ціни на сільськогосподарську продукцію були адекватними. Міністерство економіки, міністерство соціальної політики мають шукати шляхи, як компенсувати затрати тим, хто не може цю продукцію купити. Шляхом виробництва соціального хліба, шляхом дотацій і таке інше. А загалом. більшою мірою програли всі.
Василь Коробейко: Хто виграє? Я вам зараз скажу, хто виграє. Адже квоти введені до 1 грудня 2011 року. Сільськогосподарський рік закінчується у листопаді-місяці. А тепер селянину-фермеру діватися немає куди, він буде продавати, тому що йому треба розраховуватися за кредити, платити заробітну плату, розраховуватися за паї. Йому знову ж треба орати, сіяти і він змушений буде продавати цю продукцію за безцінь. Хто її скупить? Трейдери. Куди її продадуть і по якій ціні? За кордон. Тому що світові ціни тенденції до зниження не мають, практично всі поля в Європі погоріли, хліба в Європі немає. І Євросоюз каже, що тільки Росія та Україна, які можуть у два рази збільшити експорт зерна за кордон. Тільки ці дві країни, де сьогодні склалися нормальні сприятливі умови для отримання гарного врожаю. Тепер самі подумайте, хто заробить? Трейдери зароблять. А хто за цими трейдерами стоїть? Відповідь звісна, я думаю. А селяни залишаться з тим, з чим були.
Володимир Клименко: Я два слова добавлю по поводу цієї ситуації. Ну, шести миллиардов недосчитаемся, мы можем только все что-то рассказывать друг другу. Вот в Бразилии, которая уже опередила весь мир по темпам развития сельского хозяйства, есть такая Бразильская аграрная конфедерация. Мы там с Леонидом Петровичем были. Так вот, у них парламент 450 человек, такой как в Украине — совпадение. 150 депутатов в этом парламенте — аграрии. И 100 человек — это те, когда аграрии говорят, что нужно принять такой-то законопроект, то еще эти сто человек за него голосуют. И того 250 голосов. У нас в Украине ситуация создана, думаю, что она создана специально, когда аграрное лобби полностью развалено, оно отсутствует и никому не приходит в голову ввести пошлины на экспорт минеральных удобрений. Никому же не приходит, а они же очень дорогие. Казалось бы, хорошо, тормозни это дело, и производители сельскохозяйственные получат более дешевые минеральные удобрения.
Никому не приходит в голову сделать невозврат НДС для химических предприятий. Потому что за ними стоит один человек — Фирташ. Его все знают, он лоббирует свои интересы. Если говорить о металле, вы знаете, несколько знаменитых людей у нас стоят за этими заводами и там проще все это дело.
А аграрии — это двадцать тысяч предприятий, которые неорганизованные, которых легко бить, потому что они все разрозненные. Вот основная у нас такая беда. Пропала Аграрная партия куда-то и последние пять процентов в парламенте, которые у нее были, исчезли. Лобби отсутствует. А в результате всего этого, люди, которые пишут бюджет, фактически никогда не видели и не видят — и так во всех государствах — они не видят реальной экономики, у них своя песня. А бороться против всего этого организованно некому.
Я, честно говоря, очень надеюсь, что вот это уже тот случай, который доведет нас до такого дела. Мы же написали в четыре общественных организаций, обратились к Президенту, попросили встретиться, попросили изменить законы. Ассоциация фермеров, Аграрный союз, Аграрная конфедерация, Украинская зерновая ассоциация. Несмотря на то, что одни производители, а другие экспортеры, переработчики, обратились к Президенту, не подписывать этот закон. Но правительство, во главе с нашим Минфином «любимым», в данной ситуации победило. По всей видимости, есть очень большие сложности с бюджетом и с Международным валютным фондом.
Катерина Ващук: Я лише одне додам. Якби не було ситуації з неповерненням ПДВ зернотрейдерам, а лише з”явилася відміна квот та мито, то можна було би вважати, що тут більше позитиву, ніж негативу. Бо зменшувалася можливість корупції й доступ до ринку отримувало набагато більше компаній. Не було б такого, що одна чи дві наближених до влади компаній отримують можливість бути головними на зерновому ринку. І коли ми зустрічалися з зернотрейдерами, вони казали, що з двох бід, обираємо другий варіант — і це було б позитивно. Але погіршується все тим, що сьогодні є питання по поверненню ПДВ. І це треба сьогодні обговорювати. Зараз у нас починається засідання комітету, ще трошки, і, можливо, вже дійшли вчора якоїсь згоди, завтра я буду знати. Але сьогодні, скоріше за все, у Верховній Раді ці зміни розглядатися не будуть, бо немає ще готовності.
І я хотіла б ще раз, от ви слухали всі слова й бачите, в чому виражається те, що досьогодні селянин дотує державний бюджет. Якщо проаналізувати Податковий кодекс у першому його вигляді хорошому спеціалісту і подивитися його останній варіант, то можна проаналізувати тенденцію, коли все, що стосується великого капіталу, про який сьогодні колеги говорили, то їхні інтереси захищаються і в митному, і в податковому кодексі. Все те, що стосується селянина — село по всій Україні розкидане, разом не прийде бастувати — його можна образити. І знову всі ці моменти б’ють по цінах, а ціни по рентабельності — й у кінцевому варіанті — маємо те, що маємо.
Вадим Шинкарук, Фумігаційна асоціація: Леоніде Петровичу, у мене запитання до вас. Чи відомі вам факти корупції у Держкарантині рослин і обласних карантинних інспекціях? Як ви прокоментуєте факти, які я зараз наведу? До карантинного знезараження експортних вантажів у портах фактично за останні три тижні допускаються тільки дві компанії, а інші фумігаційні компанії дискримінуються. І заявки на контроль фумігації від портових експедиторів не підписуються по кілька днів, якщо в тих заявках стоять назви інших компаній, а не цих двох. Як тільки ставиться назва оцих двох, вони моментально підписують і моментально надається дозвіл. Як ви прокоментуєте цю ситуацію?
Леонід Козаченко: Як я прокоментую? Я отримав позавчора листа від Фумігаційної асоціації, в якому вони описали всі ці випадки. Я дуже, скажімо так, підтримую Фумігаційну асоціацію в тому, що вони написали не тільки в Раду підприємців при Кабінеті Міністрів, а написали листа й на голову Служби безпеки України, написали в цьому листі конкретні прізвища людей, які, скажімо, «допускають» до цього бізнесу при виконанні певних умов інші компанії, крім цих двох. Вони написали Генеральному прокурору, голові Служби безпеки України, Прем’єр-міністру, міністру сільського господарства і в Раду підприємців. Я відреагував на це звернення таким чином: я написав доповідну міністру, щоб він негайно запросив керівництво Держкарантину, людей, які названі в цьому листі, й за участі представників Служби безпеки, Генеральної прокуратури провів нараду керівників цих фумігаційних компаній. Якщо це відбудеться, то це може бути першим кроком у вирішенні інших проблем, які паралельно існують, але мають теж саме підґрунтя.
Єгор Гаврилов, телеканал «ТВі»: У мене таке запитання. З того часу, як Президентом став Віктор Янукович, я часто дуже ходжу на ваші прес-конференції й знаю лише одне: те, що тиск на сільськогосподарський бізнес весь цей час лише посилюється. І крім того Президент вже давно заявив, що має бути ринок землі. Є така думка, що нібито люди, наближені до Президента, мають дуже багато незв’язаних грошей, навіть якихось тіньових капіталів і вони дуже хочуть займатися цим бізнесом. Саме для того й посилюється тиск на агробізнес, з метою змінити форму його власності й потім ринку землі остаточно вирішити питання інвестувати ці непов’язані капітали, яким немає зараз місця в реальній економіці. Таким чином люди, наближені до Президента, можуть стати найбагатшими людьми, можливо, навіть у Європі. Чи це дійсно так?
Леонід Козаченко: Якщо з мене починати, то я скажу, що у нас є експертна оцінка німецьких фахівців, які дуже добре розуміються на ринковій вартості землі в Європейському Союзі, вони дійшли такого висновку: якщо сьогодні почати приватизацію землі в Україні, то ціна буде 400-500 доларів за гектар. Якщо буде сільське господарство динамічно розвиватися, то максимум через п’ять років ціна буде становити близько восьми тисяч доларів. Порахуйте. Вони не написали це, але жартома, коли презентували свої розрахунки казали, що, «мабуть, Білл Гейтс буде плакати через п’ять років, якщо дізнається, що найбагатша людина на планеті живе в Україні». Тому що вартість землі в таких умовах, які склалися на сьогоднішній день, а я особисто завжди був за ринок землі, виступав за ще на початку дев’яностих років, ще до тих реформ, які поламали.
На сьогодні я вже два роки поспіль кажу: Стоп! Не треба спішити. Тому що не можна цього допустити і ось цю арифметику, яку вам показав, то це велика буде несправедливість стосовно власників землі й до самої держави. Але чи це буде так, чи ні, я не знаю. Ті люди, у яких є гроші, про яких ви сказали, я не знаю, чи вони хочуть вкласти їх у сільське господарство й стати багатшими від Білл Гейтса. Не знаю, тому я не можу сказати, що саме так, як ви сказали, буде. Дякую.
Катерина Ващук: Думаю, що це питання риторичне, ви це самі дуже добре розумієте.
Василь Коробейко: Я хочу відповісти на ваше запитання так — процес уже пішов. У даний момент, що відбувається в Україні? Вже просто їздять по господарствах, які мають три-п’ять тисяч гектарів землі й уже пропонують гроші за корпоративні права. Тобто, щоб їм продали ці господарства. Якщо не погоджуються фермери, вони приїжджають другий раз, третій. На четвертий раз приїжджають уже з конкретними погрозами, впритул до фізичної розправи. Ось таке відбувається зараз в Україні.
Єгор Гаврилов: Хто приїжджає?
Василь Коробейко: Приїжджають комерсанти.
Єгор Гаврилов: Як вони себе позиціонують? Вони кажуть, що вони представники найбільших, наприклад, аграрних компаній?
Василь Коробейко: Так. Вони кажуть, що ми представники ось такої-то компанії, у нас є ізраїльський капітал, у нас є американський капітал, німецький капітал. Ми готові платити вам зараз за те, що ви продасте господарство, 400 доларів за гектар.
Єгор Гаврилов: Тобто це нові структури, а не ті, що вже працюють на ринку?
Василь Коробейко: Ні, це зовсім інші структури. І можна здогадатися звідки «ростуть ноги». Тому що металургія це металургія, сьогодні той завод є, а завтра газ — 600 доларів і той завод — це купа металолому, а земля… І враховуючи те, що проблема з продуктами харчування на планеті існує, існувала, і з кожним роком стає все гострішою й гострішою, то земля, мабуть, буде другим золотом, другою нафтою, можна ще так сказати.
Єгор Гаврилов: А вам відомі приклади, коли фермери погоджувалися продавати свої землі цим структурам, і яким чином ведуться розрахунки — чи вони відбуваються юридично прозоро чисто, чи просто все це сірими грошима?
Василь Коробейко: Не можу вам конкретно про це сказати, я спілкуюся зі своїми колегами, то вони мені жаліються і депутату, що йдуть такі, грубо говорячи, наїзди й пропонують таке.
Єгор Гаврилов: А чи є такі наїзди на найбільші компанії, наприклад…
Василь Коробейко: На господарства, на компанії ні. Поки знаю, що на господарства, у яких три-п’ять тисяч гектарів землі. Їх тисяча гектарів не цікавить, те само собою прийде.
Владимир Клименко: Я дополню. Вчера «Нибулон» обратился в Аграрный комитет Верховной Рады. Вернее, он обратился раньше официально, письмами и просил рассмотреть вопрос. Вчера на заседании Аграрного комитета рассматривался вопрос по «Нибулону» о том, что различные органы: Налоговая служба, СБУ, прокуратура фактически ведут беспрерывные проверки в офисе «Нибулона», не дают возможности работать. И министерство, как сказал представитель «Нибулона» Алексей Вадатурский, — и это тоже правда — не дало квоты абсолютно необоснованно. Этот факт установил Николаевский суд. Сейчас, поскольку «Нибулон» подал в суд на министерство, министерство сейчас подало в апелляцию. Судиться они будут долго — в нашем государстве это, думаю, года три, все уже забудут к тому времени повод, по которому подавались иски. И на вопрос одного из народных депутатов: это просто с вас хотят денег взять или у вас хотят забрать собственность? «Нибулон» — Алексей Вадатурский ответил, что хотят забрать собственность.
И вчера очень был рад тому, что Аграрный комитет принял решение обратиться к Президенту Украины по поводу проблем в компании «Нибулон», обратиться в Генеральную прокуратуру. И не исключено, что одна из фракций Верховной Рады будет инициировать создание следственной комиссии по всему, что делается вокруг «Нибулона».
От себя хочу добавить еще одну маленькую реплику. Я недавно вернулся из поездки в Чикаго и Вашингтон, со Штатов, и меня поразило то, что мы встречались с аграрным комитетом украинско-американского делового совета, там собрался аграрный комитет разных компаний, представителей Госдепартамента. И представители Госдепартамента начали задавать вопрос: «А что у вас происходит с компанией «Нибулон»? И смысл был такой — если у вас прессуют компанию украинскую, которая является крупнейшим инвестором, а «Нибулон» только основных средств — и вчера он об этом объявил — на 1,2 миллиарда долларов приобрел за последние десять лет: построил элеваторы и прочее, то что уже говорить о нас, иностранных компаниях. И они серьезно обсуждают вопрос о сворачивании бизнеса.
Я знаю только две компании, которые прекратили свои проекты по строительству портовых элеваторов, которые Украине очень нужны. Ряд компаний свернули все планы по строительству элеваторов внутри Украины. Европейский банк, который официально здесь был, господин Миттеталь заявил о том, что они готовы давать деньги в Украину, но никто в нашей стране не хочет брать этих денег. Потому что всем абсолютно понятно, что если такое отношение к инвесторам, то, взяв деньги, что-то построив и имея собственность, ты рискуешь попасть тоже под пресс, когда у тебя захотят эту собственность отобрать. Поэтому очень много товарищей пытаются сейчас с собственностью расстаться и вообще уехать из страны. Это тоже нужно иметь в виду.
Єгор Гаврилов: Есть ли еще крупные компании, которые испытывают такое же давление, и у них пытаются отчуждать их права собственности?
Владимир Клименко: На рынке ходит информация, что практически все крупные компании испытывают подобное давление. И более того, кое-кто уже с определенной частью своих акций расстался, чтобы их не трогали.