6 июня в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Почему наши пляжи в таком ужасном состоянии?»
В пресс-конференции участвовали: Владимир Борейко — директор Киевского эколого-культурного центра; Николай Щепец — председатель Киевской городской организации Украинского общества охраны природы.
Модератор — журналист Ольга Смалюхивская.
Ольга Смалюхівська: Колеги, ще раз вітаю вас у прес-центрі інформаційної агенції «ГолосUA». Сьогодні маємо розмову в принципі на місцеву тему, яка стосується київських пляжів. Але, думаю, що в Києві ситуація з пляжами, напевно, ще найкраща в Україні. Чому все ж таки наші пляжі в такому жахливому стані — будемо обговорювати сьогодні з нашими гостями. Хочу вам їх представити, це: Микола Щепець — голова Київської міської організації українського товариства охорони природи, а також Володимир Борейко — директор Київського еколого-культурного центру. Пане Миколо, давайте розпочнемо з вами розмову. Все ж таки, якщо я не помиляюся, тут мені колеги підказували, що ви свого часу очолювали КП «Плесо», так?
Микола Щепець: КП я не очолював ніколи, я й на сьогоднішній день є директором ДКП «Плесо», яке не існує, а зараз воно КП.
Ольга Смалюхівська: Зрозуміло. Тому вам ця проблема, ця історія ближча, і ви можете нам більш детальніше розказати. Дивіться, от постійно щороку у нас виникає проблема, як тільки починається купальний сезон, завжди, як кажуть, випливають нагору всі проблеми, пов’язані з тим, що міські пляжі не готові здебільшого, більшість пляжів не готова до купального сезону, до того щоб приймати відвідувачів. І кияни, які хотіли би в спеку вийти до води, розуміють, що небезпек і ризиків занадто багато, щоб заходити в воду, а потім мати досить негативні наслідки.
Про такі наслідки ми зараз поговоримо. Але просто хотілося б від вас почути насамперед, у чому ж насправді сьогодні найголовніша проблема київських пляжів — це недостатнє фінансування, це брак якогось менеджерського підходу? Чого бракує? Чому наші пляжі не можуть привести в порядок? А їх у нас багато.
Микола Щепець: Добре, я зрозумів напрямок. І хочу сказати так, в радянські часи до 1985 року в місті Києві існувало десять пляжів. Із 1986 року вони перестали функціонувати в силу Чорнобильської катастрофи. І практично не функціонували до 1997 року. Хоча існували, працювали там люди, але пляжі офіційно ніхто не відкривав, ніхто не закривав, заборонено купатися — і все. Відповідно за десять років інфраструктура пляжного господарства прийшла в абсолютну непридатність.
І от коли в 1997 році вперше санітарні лікарі практично дозволили вільно перебувати на берегах водойм, розпочалося відновлення київських пляжів. В 1999 році знову повернулися до санітарних паспортів, які, до речі, по всій Україні були забуті, і санітарні лікарі нікому санітарних паспортів нікому не видавали: «Купайтеся, на здоров’я…», але ніхто про наслідки не думав.
І от перші санітарні паспорти на водойми в Києві були отримані в 1999 році. Пік відвідування київських пляжів припав на 2002-2003 роки, коли за рік, тобто за сезон (за літній сезон) на наших пляжах відпочило близько 70-75 мільйонів осіб. За один сезон.
Ольга Смалюхівська: В останні роки, до речі, яка це цифра?
Микола Щепець: Набагато менша, зменшилася до 30-40 мільйонів. Я хочу підвести до сьогоднішнього дня…
Ольга Смалюхівська: Так, будь ласка.
Микола Щепець: Яким чином? А пік міської підготовки до літнього сезону теж припав на 2005-й, 2006-й і 2007 роки. Це був останній рік, коли у розпорядженні Київської міської адміністрації декларувалася підготовка двадцяти чотирьох пляжів у межах міста Києва, з яких у 2006 році чотирнадцять уже отримували санітарні паспорти. Чотирнадцять! Сьогодні декларується підготовка тільки одинадцяти пляжів. На вчорашній день чотири пляжі отримали санітарні паспорти. Все.
До речі, за всі дванадцять років, скільки мені довелося керувати державним комунальним підприємством «Плесо», у нас не було жодного випадку, щоб закривалися пляжі, вони могли не мати санітарного паспорта, але щоб поступала заборона від санітарних лікарів на їх експлуатацію, такого теж не було. Минулого року ми мали два випадки закриття тих пляжів, які отримали санітарні паспорти.
Ольга Смалюхівська: Закриття з якої причини?
Микола Щепець: Це, наприклад, пляж на озері Райдуга, чи Веселка на Воскресенці. Цього року якась дивна ситуація, що санітарних паспорт отримав пляж, який у нас його жодного разу не отримував. Він ніколи не закривався, але жодного разу не отримував санітарних паспорт. Це пляж Передмісна Слобідка в Гідропарку. Це найменш придатний для купання пляж із підводною частиною.
Ольга Смалюхівська: На що ви натякаєте, пане Миколо?
Микола Щепець: Він найменш придатний. Я ні на що не натякаю в даному випадку, я просто не розумію, яким чином складений там паспорт підводної частини.
Ольга Смалюхівська: І це може бути небезпечно там купатися?
Микола Щепець: Так. Я би не сказав, що дуже небезпечно, як можна уявити собі, але там дно давним-давно не відповідає вимогам, які пред’являються до піщаних пляжів.
Ольга Смалюхівська: Чому?
Микола Щепець: Чому?.. Той берег потрібно укріплювати. Його закріпили в 1998 році, підсипали пісок, але за ці роки, за п'ятнадцять років рибалки, які виходять ранньої весни на риболовлю, практично знищили ті захисні кам’яні споруди, і все каміння розійшлося по всьому берегу. І практично, будемо так говорити, люди на сьогоднішній день перебувають там у таких умовах, немовби на якомусь кар’єрі, де тільки-но зірвали камінь, і це каміння там серед піску лежить. Я не впевнений у тому, що водолази, які готують підводну частину пляжу, здатні були очистити підводну частину того пляжу.
Далі. Ще одна проблема. Проблема, пов’язані з шести-туровими дератизаціями, або боротьба з гризунами проти лептоспірозу. Щороку мало би проводиться шість турів дератизації: три весняних тури, і три осінніх тури. Наскільки мені відомо, не проведено на наших пляжів навіть однотурової дератизації. Оце одна з причин, до речі, й санітарні лікарі в такому випадку ніколи не видадуть санітарного паспорту, якщо така робота не проведена.
Ольга Смалюхівська: Знову ж таки, яку це становить небезпеку?
Микола Щепець: Тим більше, що цю роботу здійснюють організації, які підконтрольні саме санітарним лікарям. Так і називається комунальна структура «Профдезінфекція».
Ольга Смалюхівська: Пане Миколо, але от у «Плесі» повідомляли на днях про те, що насправді всіх гризунів знищили, і що немає ніяких з цим проблем.
Микола Щепець: Знищити їх усіх узагалі неможливо і не варто знищувати, бо далеко не всі гризуни є носіями лептоспірозу. Наприклад, землерийки не відносяться до лептоспіроносіїв, а от сірі щурі, чи польові миші здатні бути носіями. Скажу так, що в попередні роки жодного випадку не було зафіксовано захворювань на лептоспіроз після перебування людей на київських водоймах навіть, не кажучи вже про пляжі. Минулого року пляж на Райдузі закривався саме з причини появи лептоспірозу на цій водоймі. Це один нюанс.
Інший нюанс. Практично я знаю тільки один пляж, де проведено повний комплекс робіт по боротьбі з комахами-кровососами, у першу чергу з кліщами. Це пляж «Золотий» знову ж таки в Гідропарку. Але він санітарного паспорту не отримав. У чому полягає ця боротьба? Вона дуже проста — вчасно викошують, вчасно прибирають старик, вчасно вивозять сміття.
І ось тут ми, мабуть, торкаємося найбільш болючої теми, яка стосується не тільки пляжів, не тільки зон відпочинку, а практично всього міста. Чому санітарні лікарі не мали до нас претензій? Тому що ми прибирали щоденно, і щоденно вивозили сміття. Сьогодні сміття лежить навіть зібране… Я не можу пред’явити претензій до працівників «Плесо», які працюють на місцях, де краще, ще гірше, але прибирають. А от сміття не вивозиться місяцями. Хочете побачити? Будь ласка, приїдьте на «Міністершу», там сміття лежить з минулого року не вивезене. Зібране, і не вивезене. То що там буде? Будуть гризуни там? Будуть. Будуть там комахи шкідливі? Будуть. І таке інше. От вам ще один приклад. Тепер ще одне. Не буду говорити про технічне оснащення, але про туалети, мабуть, треба сказати декілька слів.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка.
Микола Щепець: Хоча б декілька слів. Для того щоб функціонував пляж, існує п’ять абсолютно необхідних складових. Перша — наявність якісної води природної, наявність якісного дна та берега природного, пляж може бути піщаним, кам’яним, гальковим, може бути трав’яним. На поверхні, мається на увазі. На дні може бути галька, або пісок. У нас піщані пляжі, а на березі піщані та трав’яні. Це друге.
Третє — обов’язкова наявність рятувальників у період купального сезону і цілорічно, бо, як ви знаєте, відвідування наших пляжів не припиняється навіть узимку, коли щоденно в місті Києві на водоймах купається більше десяти тисяч осіб узимку. Відповідно за ними треба все-таки, нехай періодично, але все-таки слідкувати. Це третя складова.
Четверте — надання першої медичної допомоги. Звичайно, якщо буде працювати у «Плесо» п’ятнадцять медсестер чи фельдшерів, вони не забезпечать необхідну допомогу на всіх територіях, де знаходяться люди на відпочинку. А коли працювало п’ятдесят два, то, мабуть, таке обслуговування було кращим.
І нарешті останнє — це санітарна чистота, включаючи і наявність туалетів. Ну, що можу сказати? Навіть ті туалети, які минулого року підготували до «Євро-2012», цього року не працюють на Трухановому острові. То про що тут говорити, поясніть мені? Я не знаю, про що можна говорити в такому випадку.
Ольга Смалюхівська: Пане Миколо, виходячи з того, що ви сказали, з цих моментів, які з пляжів, за вашою оцінкою, відповідають усім цим стандартам? І де би ви радили киянам усе ж таки купатися?
Микола Щепець: На сьогоднішній день киянам можна відпочивати практично на всіх пляжах міста Києва, але думаючи, і забезпечуючи свою безпеку самотужки. Вибираючи місця, щоб було чисте дно, вода в принципі відповідає нинішнім потребам, я не говорю, що вона ідеальна. Особливо цього року, до речі, на підготовку пляжів, звичайно, весняна повінь уплинула, але подібні проблеми траплялися в історії міста Києва дуже й дуже багато разів, а за останні вісімдесят років, будемо говорити, такої величини повені були разів п'ятнадцять, усі інші були меншими. І тільки дві, три точніше, що виходили за рамки нинішньої повені. Тільки три — це в 1931 році, в 1970-му, і 1979-му. Більше за останні сто років у місті Києві більшої води не було.
Але це, до речі, і плюс для наших водойм, особливо для Дніпра, тому що ця повінь очистила практично всі острови, особливо маленькі острівки по території міста Києва. А в межах столиці тридцять два острови.
Ольга Смалюхівська: Тобто якість води у самих водоймищах, я вас правильно зрозуміла, не погіршилася значно?
Микола Щепець: Звичайно, ні. Вода з точки зору хімії, хімічного забруднення в нормі, з точки зору бактеріології, на сьогоднішній день санітарні лікарі не відмітили поки що в тих водоймах, чи в тих водах, які призначені для купання, не відмічено якихось серйозних, великих відхилено від норм нашого законодавства та правил купання. Ми не можемо сказати… Так, є водоймища, в які не треба залазити і купатися, і нікого туди не можна пускати.
Ольга Смалюхівська: Де це? Наприклад, кілька місць?
Микола Щепець: Це маленькі водойми, типу копанок на Осокорках, на Позняках, ставки на наших маленьких річечках, наприклад, на Курячому Броді, в районі хутора Шевченка. Туди взагалі не можна. Потім у парку Перемоги прекрасні водойми, очищені й усе інше, але ж очисні споруди побудовані сучасні, але вони не працювали жодного дня, а здавалися в експлуатацію в 2007 році. От вам вкладання грошей, гроші витрачені колосальні на ті очисні споруди, але вони не працюють жодного дня. Відповідно така водойма не придатна для купання.
Але є й великі водойми, навіть таке озеро як Вирлиця, де купатися не можна тільки з однієї причини, що по берегу, гарному березі, по чистій воді проходить лінія електропередач. Якби ЛЕП проклали в кабель, тобто під землю, то там була би шикарна зона відпочинку. Це третє за величиною озеро міста Києва, його площа більше ста двох гектарів. Найбільше — це Алмазне озеро біля Лісового кладовища, чи на Троєщині.
Ольга Смалюхівська: Таке місцеположення вражає…
Микола Щепець: Це не страшно. Знову ж таки, воно ніякого впливу те кладовище не має, тому що перенос ґрунтових вод іде від озера через кладовище на Воскресенку.
Ольга Смалюхівська: Тобто в іншому напрямку?
Микола Щепець: Так, в іншому напрямку. Тобто там упливу кладовища немає. І друге — це Тягле, знову ж таки, на Позняках.
Ольга Смалюхівська: Ще от з вами, просто як із людиною, яка працювала в цій сфері, все це пройшла, фінансову сторону хотілося б зачепити.
Микола Щепець: Я якраз до цього хотів перейти.
Ольга Смалюхівська: У «Плесі» кажуть, що їм потрібно не менше двохсот п’ятдесяти мільйонів для того, аби повністю привести в нормальний стан київські пляжі, щоб на все вистачило грошей, і щоб не було ніяких нарікань. От ви можете сказати, скільки реально потрібно грошей для того, щоб привести в порядок наші пляжі?
Микола Щепець: Ви знаєте, при нинішніх розкладах, якби дали навіть двісті п’ятдесят мільярдів, не мільйонів, а мільярдів, «Плесо» не вистачило б. Поясню свою думку. Цього року до Дня Києва та до проведення фінального туру Чемпіонату Європи з футболу на пляж «Венеціанський» виділено 3,5 мільйони гривень. Побудовано тільки доріжку і поставлено освітлювальні стовпи, і для замилювання ока висаджені квіточки. Все. І це коштує 3,5 мільйони!
Володимир Борейко: Вже немає, зняли квіточки.
Микола Щепець: І грошей немає. А квіточки вже й зняли, бо садили їх, забираючи з інших вулиць. От вам щодо того, вистачить чи не вистачить. Я можу сказати, що цього року «Плесо» з Фонду охорони навколишнього середовища на розвиток, підкреслюю, різних об’єктів, якими вони опікуються, виділено більше грошей, ніж нам свого часу за дванадцять років разом узятих.
Ольга Смалюхівська: І де вони?
Микола Щепець: А от цього я не знаю. Як вони будуть освоюватися, можу показати на одному малесенькому прикладі. Річка Любка, яка бере початок на території авіазаводу, тече через річечки і впадає в Ірпінь. Вона заповідна, а якщо вона заповідна, що на ній можна робити? Нічого, крім прибрати сміття, і дерева, які впали, що перегороджують русло, і не більше. Але проект коштує, розробка проекту, десять тисяч, а виділено коштів 2,2 мільйони гривень. У вас асоціації є якісь стовно цих двох цифр? У мене є. Чи буде там узагалі щось зроблено, і чи прийде туди хто-небудь? Але ж 2,2 мільйони, я думаю, що будуть використані. І повірте, що це серйозне питання.
Ольга Смалюхівська: Пане Володимире, долучайтеся до розмови. Ми ще до вас, пане Миколо, повернемося. Просто, бачу, що час іде, а ми пана Володимира ще ніяк не залучили до розмови. Хотілося б і вас теж почути фінансову сторону питання. Як ви думаєте, скільки реально потрібно коштів, і скільки вистачило б «Плесо» для того, щоб якось змінити ситуацію з київськими пляжами? І також хотілося б з вами поговорити ще й про те…
Микола Щепець: 30-35 мільйонів на рік реально вистачало би для того, щоб утримувати пляжі в пристойному стані. В пристойному, повторюю. 30-35 мільйонів на сьогоднішній день було би достатньо. Не включаючи ті гроші, які вони вже мають на просте утримання. Ми мали дванадцять мільйонів на рік на утримання, а вони на сьогоднішній день мають 25 мільйонів на утримання.
Ольга Смалюхівська: Дивіться, ще один момент існує, що в столиці протікає кілька рік, багато дуже озер. Тобто це наше багатство, яким у принципі Київ мав би опікуватися. Чому, на вашу думку, все ж таки питанням водоймищ у Києві, якщо сказати, що ніхто не займається, думаю, це не буде великою помилкою, на достойному рівні? І скільки реально потрібно тоді в столиці пляжів, водоймищ, щоб вони перебували в нормальному, придатному стані? Будь ласка.
Володимир Борейко: Николай Степанович уже в общем-то дал исчерпывающую информацию, я только дополню некоторые нюансы. Дело в том, что куда мы не посмотрим по киевскому хозяйству, везде у нас проблемы. Бортнические очистные — это постоянная проблема, зеленые зоны — это постоянные проблемы, незаконное строительство, застройки — постоянные проблемы, Киевский зоопарк — постоянная проблема. Вот сменили очередного директора — он лишил животных санитарного дня, чего мы добились пять лет назад.
То есть, все в общем-то, можно сказать, упирается все-таки в руководство. А рассказы о том, что не хватает финансирования — это от лукавого. Николай Степанович был хорошим руководителем, при нем действительно состояние пляжей улучшалось, и он, как говорится, профессионально об этом рассказал. Я хочу привести всего лишь один такой пример по Гидропарку, я там часто бываю. И вот недавно выхожу я на платформу «Гидропарк» и прямо на платформе я вижу лужу крови. Честно, лужу крови. И идет кровяная дорожка буквально к дверям, откуда выходят люди.
Я спрашиваю у работницы метро, что это такое, может, порезали кого-то, или что. Она говорит, что нет, ребята тащили своего товарища, который купался, и который распорол во время купания ногу где-то сантиметров на десять. То, что они кровь не смогли остановить, это говорит, в общем-то о том, что они, наверное, плохо владеют методикой остановки крови, но вот вам подготовка киевских пляжей. Получил он, как говорит Николай Степанович, санитарный паспорт от СЭС, не получил, все равно люди там купаются. Причем Гидропарк — это место, где купаются действительно миллионы людей.
Получается, что никто не смотрел это дно, которое забито битым стеклом, потому что зимой там сидели выпивохи, кидали битые бутылки, и никто это стекло не убирает. Вот человек и порезал ногу.
Дальше. Еще лет пять назад, может быть, семь, там работала женщина-медсестра, которая могла оказать помощь, сейчас там все закрыто. Дальше. Например, в Польше запрещена рыбалка в местах пляжей, потому что рыбаки…
Микола Щепець: У нас теж офіційно заборонено, але ніхто не може їх спинити. Офіційно не можна рибалити там.
Володимир Борейко: Да, и их там буквально, когда идет плотва, огромное количество рыбаков, ловят рыбу, и оставляют крючки. Я сам лично убеждался в этом, когда даже дети насаживали на пятки себе крючки. А что такое «выпадает» рыболовный крючок, это даже не стекло, и вытащить его неспециалист не может, это ужасная боль, это кровь, это серьезный шок.
Туалеты — то же самое. Наверное, уже лет пять там не работают туалеты, там со времен советской власти стоят огромные туалеты, которые не работают. Мусор. Как решается проблема с мусором? Совсем недавно возле Молодежного пляжа мы обнаружили огромную яму, вот такая яма, в какую при обороне Киева немецкие танки ловили. Оказывается, ее выкопали работники «Плесо», чтобы туда скидывать мусор. Они скинули туда мусор, закинули огромное количество мусора…
Микола Щепець: Это я могу оспорить, это не работники «Плесо» сделали, это «Зеленбуд», который обслуживает ту территорию, где вот эти все забегаловки работают. С ними мы боролись, начиная с 1997 годавместе с замглавы администрации при Омельченко, выезжали и вот это останавливали.
Ольга Смалюхівська: А з кого взагалі питати в подібних ситуаціях? Хто буде нести відповідальність узагалі за подібні дії?
Володимир Борейко: У нас по закону отвечаютрайонные администрации и городская власть. Это все-таки их территория, они с нас берут налоги за эту работу. И еще я хотел сказать, Николай Степанович не упомянул, это незаконная добыча песка. Конечно, в Гидропарке или на Трухановом его не добывают, но если мы возьмем пляжи того же Жукова острова, где также отдыхает огромное количество людей, там весь песок, который продается на Окружной, и чернозем незаконно добывается в районе речки Ирпень, а весь песок на пляжах или возле пляжей Труханова острова.
Когда убили одного эколога Гончарова, тогда немножко как бы прекратили его там брать, а сейчас они снова туда вышли, и этим никто не занимается. А что такое добыча песка? Приехала компания выпившая, стали купаться с детьми. Буквально начинается постепенное понижение воды, и тут вдруг ни с того, ни с сего — десять метров глубины. Естественно, могут быть случаи просто гибели людей. И опять этим никто не занимается.
Ольга Смалюхівська: І хто буде за це відповідати, незрозуміло. Всі розводять руками, і винного не знайдеш.
Володимир Борейко: Да, поэтому в общем-то вот такая нерадостная ситуация. И мы Николаем Степановичем уже третий раз вначале лета встречаемся с прессой, об этой теме рассуждаем.
Микола Щепець: Мы говоримпрактически одно и то же.
Володимир Борейко: Да, и вопросне решается.
Ольга Смалюхівська: Пане Володимире, як змінити ситуацію? І знову ж таки, ваші поради — де ви все ж таки рекомендуєте людям хоча б з мінімальним ризиком відпочивати?
Володимир Борейко: Наверное, все-таки на курортах Турции.
Ольга Смалюхівська: Але не на київських пляжах, так?
Володимир Борейко: Вы знаете, после того, как я увидел эту лужу крови, мне просто стало страшно, я даже сам боюсь заходить в воду. Я человек в общем-то не боязливый, но это все-таки ужасно.
Ольга Смалюхівська: Але, дивіться, що все ж таки може змінити ситуацію?
Володимир Борейко: Ситуацию может изменить смена городской власти.
Ольга Смалюхівська: До чого я веду? Тому що за часів Черновецького була мова про те, щоб віддавати інвесторам пляжі. Як ви ставитеся до такої ініціативи?
Володимир Борейко: Вот Николай Степанович ответит на этот вопрос.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка.
Микола Щепець: Знаєте, якщо політика міста — віддати, то проста людина туди більше не доступиться. Це ми бачимо по Конча-Заспі, це ми бачимо по Осокорках, де до берега добратися пересічному киянину чи гостю столиці неможливо.
Ольга Смалюхівська: Триметрові паркани, так?
Микола Щепець: Так, ми тоді туди більше не доберемося, або будемо платити великі гроші, як на озері Синьому на Обухівській трасі.
Ольга Смалюхівська: Пане Миколо, зате будемо в безпеці, будемо на нормальних пляжах.
Микола Щепець: Не будемо у безпеці, тому що… На березі — так, а в воді — я не впевнений. Чому? Тому що після рибалок, пан Борейко торкнувся теми крючків, так от водолази, коли справді чистять дно, вони виходять з-під води як ялинка в гірляндах таких гачків, стальок і таке інше. Як гірлянда, клянусь.
Якщо ми говоримо про скло, то я завжди наводжу один приклад. Якість дна біля пам’ятника Засновникам Києва у парку напроти Гідропарку. Там півтораметровий шар пляшок із-під шампанського. Вибрати їх уже звідти вручну практично неможливо, це нашарування останніх мінімум п’яти десятиріч після моменту встановлення пам’ятника, його встановили на початку сімдесятих. Уже сорок років точно пройшло. От із того моменту відбувається їх накопичення. От вам такі нюанси.
Ольга Смалюхівська: Пане Миколо, але чого бракує все ж таки — волі, грошей, талану комусь — чого?
Микола Щепець: Грошей, звичайно, завжди бракувало і буде бракувати, але має бути чітка політика міста, яка була ще десять-п’ятнадцять років тому. В чому полягала ця політика? Наблизити і створювати місця відпочинку біля води, в тому числі й пляжів, поблизу місця проживання людей. І відповідно підкуватися про це. Приклад? Будь ласка, озеро Синє на Виноградарі, його здатність прийняти одночасно триста осіб, а там були вечори, коли одночасно перебувало вісім-десять тисяч.
Уявіть собі, яке навантаження чинилося на цю водойму, а вона залишалася живою! Так існує здатність у даної водойми після того, як її зберегли вже в мінімальному вигляді, адже той масив «Синьоозерний» увесь побудований на Синьому озері ще за радянських часів, що вже було злочином. Адже це єдина водойма у місті Києві, не заплавного типу, не ставок (тобто штучна створена водойма), не кар’єр, а водойма, яка внесена до світового списку водойм. І це водойма, яка є льодовикового походження. Єдина така. І, до речі, за характеристикою дна і води вона відповідає тій воді, яка в озері Балатон в Угорщині, а це курорт світового значення.
Ольга Смалюхівська: Колеги, будь ласка, задавайте свої запитання нашим гостям.
Журналіст: Скажіть, будь ласка, за статистикою, узагалі скільки у нас пляжів? І в скількох на сьогодні дозволено купатися, у цифрах скажіть?
Микола Щепець: Я це сказав із самого початку. Готується одинадцять, чотири вчора чи позавчора отримали санітарні паспорти.
Журналіст: Тобто у Києві всього чотири пляжі, на яких можна відпочивати.
Ольга Смалюхівська: І то, існують питання до них, я так розумію.
Володимир Борейко: І є питання. Це офіційні пляжі, які працюють. А пляжів у столиці взагалі багато.
Володимир Борейко: Повірте мені, що місць, придатних для купання дуже багато, але не скрізь, і навіть якщо написано: «Озеро Вербне. Отримало санітарний паспорт», і якщо ви думаєте, що по всьому периметру озера можна купатися, то це неправда, і не може такого буде. Існують тільки певні, визначені місця, де реально дозволяється купатися. Але в цих зонах мають бути виставлені буйки обов’язково, які обмежують територію, де допускається купання. Але таких немає, я вже забув, як вони виглядають ті буйки, а були раніше.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка, ще запитання.
Журналіст: Дніпровська екологічна прокуратура вчора оприлюднила, що в Києва можна купатися на чотирьох пляжах Гідропарку, та на пляжі Чорторий. Чи мають вони ці паспорти?
Микола Щепець: Це ті самі, про які я сказав. Значить, вони оприлюднили тільки ті пляжі, які отримали санітарні паспорти.
Журналіст: Вони там мають буйки, якісь ще додаткові дозволи, чи тільки мають ці паспорти і більше нічого?
Микола Щепець: Ні, можливо, так, можливо, не так. Я вам зараз відповіти не можу, бо я вчора не був там. Якби я був, то я би сказав, є там буйки, чи немає. Коли я був? На цьому тижні у понеділок, то ніяких буйків ніде в Гідропарку не було.
Ольга Смалюхівська: Пане Володимире, ви хотіли додати?
Володимир Борейко: Так, я хочу додати. Розумієте, это как бы одна система, система санэпидстанций дает паспорт, но она не дает, скажем, какой-то документ, что на этом пляже должны быть буйки…
Микола Щепець: Ні, пробачте. Для того щоб отримати санітарний паспорт, існує повністю виписаний перелік, що має бути в наявності, і є воно, чи немає, все це там фіксується. І санітарний паспорт… От найстрашніше, я не знаю на сьогоднішній день, чи функціонує паспорт підводної частини пляжу, про що говорив Володя, про порізи.
От саме водолази мають взяти на себе відповідальність, підписатися, «Плесо» має поставити штам печаткою своєю (підприємства) про те, що вони гарантують на цьому місці безпеку дна. Санітарний паспорт не видавався, якщо такого документу не було, і була конкретна людина, яка відповідала за те, що там написано. Так само конкретні люди відповідали й за те, що є на березі, чи чого немає на березі, чи в воді. Це має бути так.
Ольга Смалюхівська: Колеги, будь ласка, останнє запитання. Є запитання? Що, всім усе зрозуміло?
Володимир Борейко: Я хочу добавить еще один момент, что вот у нас есть организация «Плесо», которая отвечает за пляжи. Вот этот человек, допустим, порезал ногу…
Микола Щепець: Ему должны оказать медицинскую помощь непосредственно на месте.
Володимир Борейко: Да, и тот, кому он может предъявить претензию по идее.
Володимир Борейко: По идее он можетпредъявить претензию непосредственно «Плесо».
Володимир Борейко: К «Плесо»?
Микола Щепець: Конечно.
Ольга Смалюхівська: А хіба вони забезпечують медичними працівниками?
Микола Щепець: Вони, так. А в разі необхідності у них є договір… Має бути договір із швидкою невідкладною допомогою, і викликають уже вони. А першу медичну допомогу у них спеціально, без медичного працівника пляж не отримає санітарного паспорта.
Володимир Борейко: Николай Степанович, а если у пляжа нет санитарного паспорта, но это место отдыха, он тоже «Плесо» должен предъявлять претензии?
Микола Щепець: До «Плесо» тільки. На сьогоднішній день у межах міста Києва жодної іншої структури, повторюю жодної структури, яка б відповідала би за санітарний, безпечний, будь-який стан об’єктів водного фонду, а це острови, це води, це береги в межах захисних смуг. За це повністю відповідає єдина господарська структура — комунальне підприємство по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо».
Ольга Смалюхівська: Пане Володимире, пане Миколо, до вас останнє запитання. Де ви, власне, будете цього року купатися — в Києві, чи взагалі біля водоймищ не буде відпочивати у зв’язку з такою ситуацією?
Микола Щепець: Мені дуже легко на це відповідати, я ніколи не любив відпочивати на морях і океанах, хоча бував багато де. Завжди відпочиваю вдома, перебуваю вдома, а найчастіше купаюся…
Володимир Борейко: У ванній?
Микола Щепець: Ні, у Редьчиному або «Міністерці» найчастіше, бо я там проживаю поряд, тому мені просто це зручно. А якщо в Києві, то я найчастіше і завжди я купався на «Золотому» пляжі в Гідропарку.
Володимир Борейко: А я купаюсь в Гидропарке. Но сейчас очень, так сказать, захожу в воду очень осторожно.
Ольга Смалюхівська: З опаскою, так?
Володимир Борейко: З опаскою, да. И всех, кто поедет в Гидропарк или на Труханов остров купаться, закликаю тоже, заходите, пожалуйста, в воду с опаской.
Микола Щепець: Ви розумієте, існує ще проблема течії, є проблема сьогоднішньої високої води, адже на даний момент рівень води в Дніпрі ще на півтора метри вищий від нормального літнього.
Ольга Смалюхівська: А коли, до речі, спаде рівень води після танення снігу? Тим більше, знову обіцяють нам нові дощі, і рівень води підніметься.
Микола Щепець: Ця вода вже не вплине сильно, і не може вже вплинути, спад почався, і спад уже пройшов сантиметрів дев’яносто, тобто майже на метр вода вже зійшла.
Ольга Смалюхівська: До середини літа вона має зійти?
Микола Щепець: Ні, кінець цієї весняної повені припаде десь на двадцяте — двадцять п’яте червня, не пізніше, мені так здається. Це суто з досвіду, бо розрахувати це практично неможливо. Все залежить ще й від того, наскільки заповнили чи не заповнили Кременчуцьке та Каховське водосховища, і який водозабір із цих водосховищ відбувається. Особливо з Каховського. Бо Крим п’є виключно дніпровську воду, з Дніпродзержинського беруть воду Донецьк і Харків.
До речі, щоб ви знали, канал Дніпро — Донбас бере початок із Дніпродзержинського водосховища, і одна вітка пішла на Харків, а основна пішла на Донецьк. І потім ця вода через систему річок Вовча Самара попадає назад у Дніпро.
Ольга Смалюхівська: Тобто наприкінці червня можна очікувати, що рівень річок прийдуть у норму?
Микола Щепець: Ну, десь наприкінці червня більш-менш усе прийде в нормальний стан.
Володимир Борейко: Если дожди европейские к нам не придут.
Ольга Смалюхівська: Я ж кажу, що обіцяють, що за тиждень вони до нас уже прийдуть…
Микола Щепець: Вони вже до нас прийшли, випадають зараз ті європейські дощі. Але я скажу, що позавчора випало досить серйозна кількість опадів — більше сорока міліметрів. Тобто чотири сантиметри — а це вже дуже багато.
Володимир Борейко: Короче, нас ожидают еще неприятности, которые были весной.
Микола Щепець: До речі, весняне підтоплення по місту Києву пов’язане як із сніготаненням, так і з цими дощами. На території міста дуже багато територій, які не позбулися ще навіть на поверхні води.
Ольга Смалюхівська: Зрозуміло. Дякую вам дуже. Приходьте до нас ще. Колеги, дякую і вам.