Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM». Звучит по средах на волнах этой радиостанции.
Эфир за 16.05.2012 г. Ведущая — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Україна продовжує залишатися у тривалому переговорному процесі з Росією в питаннях ціни на газ, участі в Митному союзі та створені Зони вільної торгівлі в рамках СНД. Неформальний самміт країн СНД так і не став поштовхом для напрацювання конкретних рішень. З боку України пролунали старі заяви про вивчення питання, готовність і розуміння ситуації. Єдине, на чому наголосив президент Віктор Янукович, так це те, що Україна не шукатиме альтернативних джерел постачання газу, якщо Росія знизить його вартість. В ефірі програма «РозворотUA».
З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас! Отже, якою є нинішня зовнішня політика України, й де знаходяться її економічні інтереси, поговоримо сьогодні під час програми «РозворотUA». Сьогодні наші гості народні депутати Спиридон Кілінкаров — фракція Компартії і Володимир Бондаренко — фракція «БЮТ — Батьківщина».
Отже, вчора відбувся саміт глав держав СНД, але фактично, українська сторона приїхала ні з чим після такого тривалого переговорного процесу. Єдине, що сказав президент, що міністри, мається на увазі й голова правління «Газпрому» Олексій Міллер, і міністр Бойко, вони «не розлучаються й ходять поруч як брати». Але що з цього виходить — невідомо. Тобто, це вже відбувається не один місяць поспіль. Які причини такого затяжного процесу?
Спиридон Кілінкаров: Во-первых, я думаю, что позитивным есть факт того, что такая встреча состоялась и двусторонние переговоры между президентом Украины и президентом России состоялись. К сожалению, очень мало информации о результатах, но тем не менее, это начало диалога. Думаю, что пауза, взятая Российской Федерацией, на сегодняшний день завершена. И я думаю, что теперь более активно будут проходить эти переговорные процессы, потому что, по меньшей мере, они крайне необходимы для Украины. И при такой цене на газ, мы будем абсолютно неконкурентоспособны. Кроме того, это наносит колоссальный вред экономике нашей страны.
И сегодня — я по крайней мере по Луганской области могу сказать — возникает ряд очень серьезных проблем, связанных с потенциалом нашей страны. В частности, скажем, Лисичанский нефтеперерабатывающий завод сегодня стоит, есть проблемы по химической, нефтехимической отрасли, по металлургии. То есть, это те вопросы, которые нужно и крайне необходимо, сегодня решать.
Но, я думаю, не все так просто, потому что слишком высока цена вопроса. И на сегодняшний день достаточно трудно убедить руководство России в том, чтобы они отказалась от тех договоренностей, которые были достигнуты между председателем правительства России и украинской. В частности, принимала участие в этом Юлия Тимошенко, в тех договорах, которые были подписаны. То есть, нужно искать аргументы для того, чтобы все-таки убедить российскую сторону в необходимости снижения цены на газ. Без этого украинской экономике выжить будет достаточно сложно.
Оксана Ващенко: Але якщо пригадати, то цей візит відбувався зовсім на іншому фоні. Тобто, ми знаємо, що Європа, Євросоюз погрожував бойкотувати «Євро-2012», яке почнеться невдовзі в Україні. І в експертному середовищі однозначно говорили, що якісь-то рішення все одно мають бути ухвалені в Москві.
Спиридон Кілінкаров: Я думаю, позиция Европейского Союза в отношении Украины и в частности проведения еврочемпионата не совсем оправдана, я думаю, что спекулировать на таких вопросах как спорт, особенно пристегивая его к политическим процессам, это ошибка со стороны Евросоюза. И в принципе, посмотрим какая ситуация будет на момент проведения «Евро-201»2. Я считаю, что нельзя просто-напросто идти путем шантажа. Дескать, если вы не решите вопросы по Юлии Тимошенко, то мы будем бойкотировать проведение Евро. Я не считаю это целесообразным и с политической позиции. И вообще, в принципе, с точки зрения межгосударственных отношений между Украиной и представителями Европейского Союза.
Оксана Ващенко: Залучаємо Володимира Бондаренка. Пане Володимире, але все одно, ціна на газ (російський газ) для України вкрай важлива, не лише цього року була, а й минулого року. Як відомо, не лише на Луганщині, а й інші підприємства України страждають від того, що ця ціна значно вища. Й очевидно, що всередині цього року люди відчувають уже на собі, на соціальних доходах, на зарплатах усі ці моменти. Навіть з’явилася інформація, що з Німеччиною може бути укладений контракт і ми будемо у них купувати газ за нижчою ціною, ніж у Росії. От чому не вдається домовитися до цього часу? Невже, знову ж таки, треба чекати чергової виборчої кампанії?
Володимир Бондаренко: На жаль, політика Росії та російського керівництва по відношенню до України в останні роки, та й у попередні роки, й дуже давні часи була побудована на комплексі старшого брата й меншовартості України. Й тому, коли подивитися на розвиток подій, то можу вам сказати, що Україна вже давно могла би позбавитися такої тотальної залежності від газових проблем, якби вона займалася проблемами диверсифікації поставок, видобування газу, займалася б іншими енергетичними джерелами, не тільки газом. Тому що той самий Бойко довів споживання газу в Україні до дуже великої, я б сказав непомірної для нашої економіки цифри, коли 74 мільярди кубометрів газу наша країна отримувала від Росії. Це ненормальна ситуація. Ми, як бачимо сьогодні, можемо жити на двадцяти восьми мільярдах, тридцяти мільярдах, можемо видобувати свого газу більше тридцяти мільярдів кубометрів. А колись і більше шістдесяти видобували. Це одна позиція.
Інша. Нинішнє керівництво, йдучи до влади, декларувало, що ось ми налагодимо прекрасні стосунки з Росією, у нас буде все добре й дешево. Але виявляється, що не все так просто. Тому що сьогоднішнє керівництво Росії ставить ні в грош, знову ж таки, українське керівництво. Воно навіть іноді звертають увагу на минуле президента, коли кажуть, що кадебіст — керівник Росії, і колишній зек — керівник України, ніколи не знайдуть спільної мови. Я б хотів сказати, що обрав народ України такого керівника, і його треба поважати у міждержавних відносинах.
Свого часу Юлія Володимирівна була поставлена в жахливі умови: на вулиці — двадцять п’ять градусів морозу, все зупиняється, диверсифіковане всередині країни постачання на Луганщину та в інші східна регіони газу з Західної України. І в таких умовах вона була в цейтноті. Так от тоді вона підписала угоду по 235 доларів з тисячу кубічних метрів газу, а нинішній найбільший олігарх України Фірташ поїхав і перебив цю угоду, знову ж таки, запропонувавши по 295 доларів. Це стало основою для того щоб керівництво Росії взагалі стукнуло по столу, і зовсім, я би сказав, пішло без гальм уперед.
Тому сьогодні ми маємо унікальні «братські» стосунки, коли терзають українські молокопереробні заводи, й сьогодні, під час цього візиту, два заводи знову отримали вето на постачання сиру в Росію. А це значить, що в цілих районах України селяни не зможуть здати молоко, будуть вирізати скотину. Це як диверсійна діяльність проти нашої країни. Я хочу сказати, чому до нас такі вимоги — щоб російська мова домінувала тут, щоб школи відкривалися? Чому таких вимог немає в українського керівництва? Чотирнадцять мільйонів українців живе на території Росії, але там не транслюється жоден телеканал українською, не виходить жодна українська газета й таке інше.
Оксана Ващенко: Коли ми говоримо про взаємовідносини з Росією, у нас питання сталі не розв’язані — це газ, Зона вільної торгівлі, от ми ще поговоримо, можливо, про Митний союз. І всі ці аргументи, які висловлюються, принаймні сьогодні, при моїй пам’яті останні роки три-чотири одні й ті самі. /> Якщо емоції все-таки, як кажуть, відкинути трохи далі, поставити на другий план, і розсудливо подумати, взяти економіку за основу і порахувати. Де наша стратегія? Якщо ми такі амбітні, якщо ми самостійні, де наша стратегія в переговорах, нехай навіть із сильною державою, однозначно треба поводитися на рівних. Росія — сильна держава…
Володимир Бондаренко: Тоді для чого Севастополь віддали? От сьогодні вони б стояли перед вибором — мати базу в Севастополі чи йти звідси. І народ, який сьогодні на все це дивиться, розуміє, що й міжнародна спільнота підтримала б позицію України в цьому, тому що в нашій Конституції це чітко записано. Так от тоді через мордобій, через знущання над депутатським корпусом, яке було задіяно в залі Верховної Ради, було «протягнуто» рішення про передачу території України ще на двадцять п’ять років Чорноморському флоту Росії.
Адже сьогодні йдеться про те, що позиція має бути, у нас існують свої плюси. Ви мені скажіть, що це за вимога по Керченській протоці, щоб віддати Росії? Чому, за що? Чому ми сьогодні знову ж таки не ставимо питання про деякі давніші проблеми? Виходить так, що як брати, то брати, але тільки тоді, коли це на користь Росії, а коли це не на користь Росії, то братства вже не існує.
Іван Степанович Плющ колись розказував історію з флягою води. Коли повзуть узбек і росіянин і знаходять флягу води. Пити дуже хочеться. І росіян каже: «Давай поделим по-братски», а узбек каже: «Давай порівну поділимо». Так от я хочу, щоб ми ділили порівну проблеми наші, а не по-братськи, як це сьогодні робиться.
Спиридон Кілінкаров: Давайте справедливости ради скажем, что в политике очень часто, особенно в международной, применяются двойные стандарты. Вот мы сегодня говорим о России, о тех обходных путях, которые они строят вокруг Украины — «Южный», «Северный» потоки.
Оксана Ващенко: Які вже працюють фактично.
Спиридон Кілінкаров: Да, фактически работают. И это естественно снижает рейтинг Украины и как страны-транзитера. Но все стрелы направлены в сторону Российской Федерации, и при этом никто не говорит о том, а кто же на самом деле финансирует или принимает участие в финансировании этих проектов. Европейский Союз в лице Германии принимает участие в строительстве обходных путей вокруг Украины, когда мы говорим, что там враги, а там друзья. Слушайте, в политике не бывает друзей, политикой двигают интересы.
Володимир Бондаренко: Германія — це «Газпром».
Спиридон Кілінкаров: Минуточку… Правильно.
Володимир Бондаренко: То ніяка не Германія…
Спиридон Кілінкаров: Но Германия — это не просто «Газпром», Германия — это еще и Евросоюз. Давайте же будем говорить честно.
Оксана Ващенко: В продовження тези: у політиці рушійна сила — це інтереси.
Спиридон Кілінкаров: Конечно. Безусловно, политикой двигают интересы и у каждого объединения есть свой интерес. У Европейского Союза свой, у Российской Федерации свой, у Украины свой.
Оксана Ващенко: Так у чому ж наш тоді інтерес? Чому ми не можемо його забезпечити?
Спиридон Кілінкаров: А наш интерес заключается в том, что мы должны определиться с внешним вектором нашей страны.
Оксана Ващенко: Так не виходить, це вже який рік у нас?..
Спиридон Кілінкаров: Причем, не за нас должны определить внешний вектор, а мы должны сами стать инициаторами, исходя из интересов украинского народа. То есть мы должны предложить условия, на которых мы готовы входить в определенные объединения. Давайте скажем справедливости ради, что мы находимся в геополитическом плане между двумя очень крупными экономическими объединениями. С одной стороны — Европейский Союз, с другой стороны — Евразийский союз, и вот посрединке находится в сравнении, скажем, с этими объединениями, маленькая страна Украина.
Володимир Бондаренко: Ну, нічого собі маленька!.. Найкрупніша країна Європи.
Спиридон Кілінкаров: Нет, я говорю… Я же сказал: в отношении объединений, которые созданы. Поэтому мы должны определить четко свой внешний вектор. Вот до тех пор, пока мы не примем решение: все-таки, где наш интерес — на востоке или на Западе, вот до тех пор у Украины будут соответствующие проблемы.
Плюс ко всему прочему, давайте опять же, справедливости ради скажем, что ни ЕС, ни Россия не заинтересованы в том, чтобы в Украине была сильная власть. Потому что сильной сластью управлять очень сложно. Поэтому они будут влиять на политический процесс, как это происходит сегодня со стороны ЕС, со стороны России, с тем, чтобы в Украине не было никогда сильной власти, которая пользовалась бы авторитетом у населения. И этот раздрай будет вноситься в нашу политику постоянно со стороны всех, кто заинтересован в возможности влиять на политические процессы внутри страны.
Володимир Бондаренко: Пане Спиридоне, я вважаю, що сьогодні домінуючим впливом на Україну користується Росія. Чому?
Спиридон Кілінкаров: Я бы так не сказал.
Володимир Бондаренко: Абсолютно. Євросоюз, який складається з багатьох країн, які є рівними між собою, там може ветувати будь-яке рішення одна маленька країна. От прибалтійська, чи якась інша. А в Євразійському союзі вісімдесят три відсотки акцій належать Росії, й будь-яке рішення, всі до єдиного рішення будуть прийматися тільки під диктовку Росії, яка так побудувала стосунки у своєму Євразійському союзі, що всі інші просто ніхто, й жодного впливу на ці рішення вони не можуть зробити. А маленька Латвія, чи Литва, и Естонія, де лише півтора мільйони народу, може приймати рішення.
Оксана Ващенко: Якщо пригадати хоча б останні рішення, в яких Латвія, Литва чи Естонія були впливовими у своїй позиції в політиці Євросоюзу?
Володимир Бондаренко: А хто сказав, що у них виникали якісь проблеми?
Оксана Ващенко: От бачите, вони не ветували жодного рішення, які ухвалювалися на рівні Євросоюзу.
Оксана Ващенко: Секундочку. Якби у них були якісь проблеми, а такі є, от сьогодні Греція там диктує, вибачте мене, Іспанія там диктує.
Оксана Ващенко: Так які, які? Ми маємо говорити фактами.
Володимир Бондаренко: Так я ж і кажу, що Греція диктує зараз свою політику, Іспанія диктує.
Спиридон Кілінкаров: Давайте честно ответим на вопрос. Чтобы вот люди понимали. Вот я, например, считаю, что в ближайшие пятнадцать-двадцать лет Европейский Союз вообще в принципе не будет рассматривать вопрос о возможности вступления Украины в европейское сообщество.
Володимир Бондаренко: Я здатен чекати й більше, але, не дай Бог, потрапити туди — в Азію.
Спиридон Кілінкаров: Нет, я еще раз говорю. Они на сегодняшний день столкнулись с колоссальными экономическими проблемами, которые они внутри даже тех государств, которые вошли в Европейский Союз, не в состоянии решить.
Володимир Бондаренко: Пане Спиридоне, а що немає таких проблем у Росії? Та там жахлива економіка!
Спиридон Кілінкаров: Нет, у России… Минуточку, я еще раз говорю, у России есть проблемы… Но я говорю о том, что это все иллюзия в отношении того, что Европейский Союз заинтересован во вступлении Украины в члены Европейского Союза. Это неправда.
Володимир Бондаренко: Я не сказав, що вони зацікавлені, я сказав, що це ми зацікавлені туди потрапити.
Оксана Ващенко: Я нагадую нашим слухачам, що сьогодні ми говоримо про результати фактично перших переговорів на рівні глав держав Києва та Москви, які відбулися в столиці Російської Федерації. Там учора відбувся самміт глав держав СНД. І сьогодні ми говоримо, яким чином, власне, можуть бути розв’язані важливі проблеми, які існують в українсько-російських взаємовідносинах.
Якщо далі говорити більше саме про відносини між Києвом та Москвою, то знову ж таки, був навіть не натяк, а наголос на тому, що треба Україні визначитися з Митним союзом. Численні «круглі столи», які були проведені в Києві, думаю, в Російській Федерації також, на яких різні експерти висловлювали різні точки зору, але принаймні остаточної інформації з української сторони щодо цікавої формули співробітництва «3 + 1», на якій наполягає українська сторона, по якій вона буде співпрацювати та інтегруватися в Митний союз, поки що не підтримана російською стороною. І фактично не зрозуміла економістам тут в Україні, й вони не знають, яким чином можна інтегруватися за рахунок от такої формули.
Спиридон Кілінкаров: Она даже не озвучивалась на последней встрече.
Оксана Ващенко: Так. Але існують коментарі, зокрема американців, я подивилася, які існують у нас у відкритому інформаційному просторі. Зокрема, «переваги України від приєднання до Митного союзу очевидніші, ніж від створення Зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом», — вважає директор Американського інституту в Україні Ентоні Салвія. «Користь від створення Зони вільної торгівлі з ЄС на відміну від членства в Митному союзі не так помітна, і не так очевидна для України». Він переконаний, що «приєднання України до Митного союзу дало б українській промисловості вільний доступ до ринку Росії, Казахстану та Білорусі, й привело би до збільшення прямих іноземних інвестицій в українську економіку». Можливо, інтеграція пожвавила б якийсь такий інвестиційний рух. Можете ви з цим погодитися чи спростувати?
Володимир Бондаренко: Хочу сказати, що стандарти європейської економіки та російської відмінні. Відмінні, притому значно різняться по технологіях, по дуже багатьох напрямках, зокрема й по галузевому списку. Росія є сировинною державою, й вона не зацікавлена в переробці. Тобто напряму ті, хто сьогодні приймають рішення в Росії, зацікавлені в продажі дорогої нафти, дорогого газу, і менше в технологіях.
Тому нам сьогодні йти туди, де отаким чином розвивається економіка, притому рівень корупції в Росії приблизно такий самий як і в нас, а рівень корупції в Європі значно менший. Тому, якщо говорити про те, куди ми хочемо, й куди ми бажаємо йти, то я хочу, щоб ми йшли в Європу, а не йшли в ту зону, де сьогодні стандарти абсолютно тримаються у хвості світового економічного розвитку, і Росію, і Казахстан, і особливо Білорусію й таке інше.
Так от у цьому полягає проблема, куди нам іти. А те, що сьогодні хтось туди приєднається і якісь інвестиції в Україну підуть, так вони підуть, але тільки з Росії. Так вони й зараз вже ідуть, вже сьогодні йде експансія російської економіки в Україну в банківську справу, в нафтопереробну галузь, де свідомо нищать заводи, не продаючи туди сировини, в молокопереробну промисловість. Працюють українські молокопереробні заводи тільки ті, які належать росіянам — там сир хороший, а там, не власники не росіяни — там він гірший.
Оксана Ващенко: Ми зупинилися на Митному союзі, як реально можливій умові зниження російської ціни для України на газ.
Спиридон Кілінкаров: Вы знаете, я хотел бы сказать, когда ставится вопрос интересов украинской стороны, хотел бы напомнить, что мы выходцы из бывшего Советского Союза: и Украина, и Российская Федерация. И экономика союзная была построена таким образом, и я согласен в отношении того, что там была сырьевая база, а перерабатывающие предприятия были сосредоточены на западной границе. И проблема сегодня в экономическом плане и Украины и России заключается в том, что у Украины есть перерабатывающие заводы и фабрики, а у России есть сырье. И вот разрыв этих отношений приводит к тому, что теряет и российская, и украинская сторона.
Поэтому высокий уровень кооперации, который был и который сегодня потерян, просто вынуждает нас искать компромиссы и искать варианты, как оживить сегодня и дать динамику развитию нашей экономики. Поэтому я нисколько не сомневаюсь в том, что это направление для нас абсолютно перспективное, и надо добавить ко всему прочему, что с той продукцией, которую в состоянии производить Украина, вряд ли мы попадем на европейские рынки. Но мы могли бы активно составить конкуренцию на рынках евразийских и пойти дальше с учетом, скажем, если будут такие договоренности достигнуты, и на азиатские рынки в том числе.
Я мог бы сказать по конкретным производствам, которые в частности есть в Луганской области, и которые занимались активным экспортом своей продукции на территорию Российской Федерации. И которые сегодня находятся в очень непростой ситуации, потому что, скажем, в страны Европейского Союза их просто не пускают. И вот эти взаимоотношения или проблемы, которые возникают между Российской Федерацией и украинской стороной, опять же, не позволяют нам эффективно принимать участие в этих процессах.
Поэтому искать надо, садиться, с калькулятором просчитывать все возможные варианты, и плюсы, и минусы этого сотрудничества. Но в любом случае, я думаю, что конечным итогом все равно будет подписание и Зоны свободной торговли, и Таможенного союза, альтернативы я на сегодняшний день не вижу.
Оксана Ващенко: А от це перебування в дискусії — що за такий час не можна було виробити, напрацювати вигідне для України економічне рішення?
Володимир Бондаренко: Та тут усе зрозуміло. Тільки потрібна політична воля. От дивіться, у кожної країни є якийсь домінуючий товар, або домінуюче виробництво, яке визначає її у світі. Наприклад, Росія — сировинна країна, Україна, наприклад, виробляє найкращі транспортні літаки, найкращі у світі ракети, які сьогодні використовуються бразильцями, іншими. Але ж Україна має ще один плюс — зернові культури, сільськогосподарське виробництво. Його сьогодні можна було би зробити домінуючою галуззю України, й ніякої, вибачте мені, не було би у нас ні від кого залежності, й ми би мали хороші гроші.
Разом із тим, Україна видобуває тридцять мільярдів кубічних метрів газу, яких вистачає для використання населенням і житлово-комунальним сектором. Тоді для чого ми купуємо газ і для кого? Для заводів Ярославського хімпрому, для заводів хімпрому Фірташа й таке інше. Так ви мене вибачте, нехай вони купують, нехай торгуються й борються у світі з іншими виробниками такого товару. Країна сьогодні забезпечує за рахунок політичних уступок, за рахунок інших галузей економіки декількох олігархів нібито дешевшим газом. Територію за це віддаємо й таке інше.
Давайте ми будемо думати, чим наша країна відрізняється від Росії. Так, у нас існують прекрасні виробництва, які потрібно зберігати, і в нас прекрасна земля. Не можна сьогодні робити так, щоб території на селах перетворювалися в посіви рапсу та кукурудзи й лише. От треба цим займатися. Якби ми сьогодні визначилися…
Оксана Ващенко: Так ви скажіть, а що для цього треба? Приєднуватися до Євросоюзу, чи до Митного союзу?
Володимир Бондаренко: Для цього потрібна політична воля, а не допускати… Але хто сьогодні керує країною? Хто керує сьогодні оцими галузями? Хто? Представники тих самих олігархів, які мають конфлікт інтересів.
Спиридон Кілінкаров: Давайте так, во-первых, мы с вами имеем разную позицию в отношении собственности. Я представляю интересы Компартии, и мы всегда настаивали на том, что стратегические объекты должны находиться в собственности государства. В том числе это и либеральная ваша позиция, и позиция Партии регионов, и целенаправленные решения, которые принимались и по отдельным стратегическим предприятиям, в том числе, о передаче их в частную собственность. И представители вашей фракции, и в Партии регионов есть представители крупного, назовем его так, капитала, которые имеют в собственности вот такие предприятия, о которых вы говорите, что на них поставляется, в том числе российский газ.
И то, что вы сказали в отношении того, что можно внедрять, искать альтернативные пути, энергосберегающие технологии, то здесь существует противоречие и оно очень простое. Скажите, для чего собственнику, скажем, водоканала, или облгаза, или облэнерго внедрять энергосберегающие технологии? Для чего ему это делать, если он за счет того, что это не внедряется, получает дополнительные ресурсы. То есть, у них нет интереса модернизировать. Поэтому двадцать лет в Украине никто не занимался и не собирается заниматься внедрением энергосберегающих технологий, потому что это не выгодно экономически для собственников предприятий, которые качают деньги и бюджетные в том числе. Когда из бюджета оплачиваются школы, детские сады по электроэнергии, воде, газу, теплу и все это попадает кому в руки? Это попадает в руки частному собственнику, который предоставляет этот вид услуги.
Я вам приведу для примера. Сегодня в городе Луганске есть разработки, скажем, для плит, которые стоят в школах, которые дают экономию в два с половиной раза. Есть разработки, которые дают экономию потребления воды в два с половиной раза. Но никто этого не хочет внедрять. И мы уже неоднократно пытались это сделать. А где же интерес? Как будет, скажем, руководитель облэнерго, или облгаза, или «Луганскводоканала», который передали в частную собственность, зачем он будет внедрять технологии, которые снижают его прибыль?! Поэтому, давайте вернемся к вопросу собственности. Если вопрос это принципиальный, то нужно вернуть их в собственность государства.
Володимир Бондаренко: Але ж Німеччина не є комуністичною країною, але там економія, економія ресурсів шалена. Швеція не є комуністичною країною, але там теж економія. Тому організаційні рішення приймайте — ви влада, ви сьогодні в більшості, ви сьогодні разом можете прийняти будь-яке рішення.
Спиридон Кілінкаров: Давайте так, в отношении того, кто власть, а кто оппозиция, мы можем с вами в рамках отдельной дискуссии поговорить. Поэтому я сегодня могу сказать, что ни одного представителя Компартии Украины в правительстве нет. Ни одного!
Володимир Бондаренко: Ні, ну ж були весь час…
Володимир Бондаренко: Ни одного! Никогда не было наших членов правительства ни разу.
Оксана Ващенко: Є у нас дзвінки. Будь ласка. Одразу два питання послухаємо, бо обмаль часу.
Слухач: Дмитро Олександрович, місто Ромни Сумської області. В мене до пана Володимира Бондаренка таке запитання. Пане Бондаренко, ви доведіть у Верховній Раді, що у нас у місті Ромни, це Роменський район, багато газу можна видобувати. Й не потрібен нам російський. Це перше питання. І друге запитання до пана Володимира. Наведіть порядок у Пенсійному фонді у місті Ромни. Тут страшенна корупція. В мене є рішення суду по пільгам «дітям війни» мого батька, але вони не хочуть виконувати.
Оксана Ващенко: Й запитання другого слухача одразу. Слухаємо вас.
Слухач: Добрий день! Це Олег, Лубни. В мене таке запитання. Скажіть, будь ласка, а хто дає право депутатам і іншим чиновникам за всю країну обирати напрям, який вектор має бути України? Якщо брати всю Україну, то країна поділена. Наприклад, Крим, Донбас, Харків — то там російськомовне населення й вони грудьми будуть лягати за Росію й відстоювати свої права. Якщо брати Закарпаття, то там зовсім протилежне направлення. Дайте відповідь, будь ласка.
Оксана Ващенко: Але ми тут не ділимо, однозначно. Ми шукаємо відповідь, де економічно вигідно країні співпрацювати, легше та зручніше.
Спиридон Кілінкаров: И больше того скажу, позиция нашей фракции такая, что это для нас очень важный и принципиальный вопрос, и желательно было бы этот вопрос все-таки рассмотреть и принять на референдуме. Дать возможность людям самим определить, где они хотят видеть будущее своей страны.
Оксана Ващенко: Будь ласка, було два запитання особисто до вас, пане Володимире.
Володимир Бондаренко: Я звертаю увагу на те, що сепаратистські настрої окремих громадян, усе-таки соціологія показує, що це окремі громадяни іноді неадекватні в психічному стані, які вважають, що Україну треба розвалити. Одній частині — піти на Захід, іншій — піти на схід. Я вважаю, що наша країна є унітарною державою, в ній живуть росіяни, білоруси, українці, але в основному українці. І це єдина територія, де українська мова повинна бути, бо інші держави її не запровадять ніколи, де повинна бути все-таки єдина територія, і це визначено Конституцією. Це перше.
Друге. Там було питання, які стосувалося того, чи народ визначає, чи депутати. Так, ви обирайте депутатів тих, які визначать долю держави, як у всьому світі робиться. Можна референдум провести, але, бачите, не виходить. Увесь час референдуми у нас проходять якісь маніпулятивні.
А стосовно запитань по Ромнах, я скажу, що Україна, ще раз повторюся, на Шебелинці, на інших газових родовищах видобувала до сімдесяти — шістдесят вісім мільярдів кубічних метрів газу, а це подвійна річна норма на сьогодні наша. Це було і є. Й сьогодні в Україні на шельфі Чорного моря, Азовського, за які така йшла боротьба, що сьогодні посадили міністра екологія Григорія Філіпчука за те, що він скасував продаж за безцінь цих шельфів чотирьом дівчаткам-студенткам. Так от сьогодні його посадили у в’язницю. Він із уряду Юлії Тимошенко, тому що уряд Юлії Тимошенко боровся за те, щоб ці ресурси належали державі, а не чотирьом студенткам, які представляли інтереси сьогоднішніх олігархів, що при владі. Тому і в Ромнах існують такі можливості.
А стосовно Пенсійного фонду, давайте ми будемо виходити з того, що сьогодні представник цієї влади такий собі Галицький сів на декілька років, і правильно зробили, що його посадили.
Спиридон Кілінкаров: Он Фонд занятости возглавлял, а не Пенсионный фонд.
Володимир Бондаренко: Нехай Фонд зайнятості, в інших фондах те саме. Інші фонди, і пенсійні тощо — вони сьогодні перетворилися в годівнички. А те, що нинішня влада через Конституційний Суд скасувала права громадян, у тому числі й щодо виконання тих рішень, які стосуються «дітей війни».
Оксана Ващенко: До речі, й Юлія Тимошенко цим правом користувалася. Згадайте.
Володимир Бондаренко: Нічого подібного. Конституційний Суд нинішнього «розливу» донецького скасував право громадян, у тому числі чорнобильців, афганців, «дітей війни» на отримання виплат навіть за судовими рішеннями.
Оксана Ващенко: Це вже третє рішення. А перед цим було рішення так само, яке не давало можливості виплачувати ці компенсації.
Ми вже, на жаль, не маємо часу.
Спиридон Кілінкаров: Одну фразу. До тех пор, пока у нашего государства не будет собственности, оно не будет в состоянии выполнять свои социальные обязательства.
Володимир Бондаренко: А навіщо тоді Янукович давав їх таку серію?
Оксана Ващенко: Дякую вам. Думаю, ми продовжимо вже наступного разу. До побачення!