11 июня в агентстве «Голос UA» состоялась пресс-конференция на тему «Выдержит ли наш кошелек летние цены на фрукты и овощи?»
В пресс-конференции участвовали: Мария Колесник — заместитель директора консалтингового агентства «ААА»; Виктор Кулакевич — заместитель директора Департамента организационно-методической работы, экономического анализа и мониторинга цен на рынке продовольствия Государственной инспекции Украины по контролю надценами; Андрей Новак —председатель Комитета экономистов Украины.
Модератор — Юрій Гаврилечко, експерт «Фонду суспільної безпеки».
Юрій Гаврилечко: Доброго дня, шановні гості, шановні колеги! Інформаційна агенції «ГолосUA» розпочинає прес-конференцію: «Чи витримає наш гаманець літні ціни на овочі та фрукти?» Сьогодні нашими гостями є: Віктор Арсентійович Кулакевич — заступник директора Департаменту організаційно-методичної роботи, економічного аналізу та моніторингу цін на ринку продовольства Державної інспекції України з контролю за цінами; Марія Колесник — заступник директора консалтингової агенції «ААА», та Андрій Новак — голова Комітету економістів України.
Перше слово я хочу надати Віктору Кулакевичу для надання нам офіційної інформації, що відбувається в Україні з цінами, особливо з цінами на овочі та фрукти саме зараз. Пане Вікторе, вам слово.
Віктор Кулакевич: Дякую. Доброго всім дня! Як ви знаєте, у нас в Україні Держцінінспекція займається, скажімо, поки що займається, здійсненням моніторингу цін на продовольчих ринках, у торговельній мережі. Ми з вами живемо в Україні, тому, безумовно, кожен із нас є безпосередньо покупцем і бачить, яка ситуація відбувається на продовольчому ринку з цінами.
Так, існують деякі причини підвищення цін, яке відбулося цього року, починаючи, скажімо, з початку року, і мають об’єктивний характер. Чому? Тому що запаси минулорічного врожаю в овочесховищах закінчуються, безумовно, його якість, скажімо, теж стає низькою, і заходять уже наші товари нового врожаю, або безпосередньо імпортні товари за вищими цінами, тому відповідно, скажімо так, ціни поки що не стабілізувалися.
Що стосується цін на новий врожай, якщо тема нашої сьогоднішньої зустрічі звучить так, щоб спрогнозувати безпосередньо, чи витримає наш гаманець ціни, які будуть безпосередньо влітку, то скажу так. Держцінінспекція не моніторить безпосередньо того, що стосується цін на фрукти, наша інспекція моніторить і здійснює контроль за цінами на продовольчих ринках, які визначені в діючому законодавстві. Зокрема, постановою 803, яка визначає, які саме продукти підпадають під моніторинг.
Що стосується так званого «борщового набору», по якому здійснюється безпосередньо моніторинг нашою інспекцією, ми зазначаємо, що дійсно за період, починаючи з січня-місяця по червень-місяць зростала ціна безпосередньо в квітні-місяці, і по деяких позиціях зростання цін доходило до шістдесятих відсотків по деяких регіонах. Але також там впливав трішечки, як-то кажуть, об’єктивний фактор, тому що не вистачало певної кількості цієї продукції в певних регіонах. А також вливав ситуативний фактор, пов’язаний із тим, що були Великодні свята, я, як кажуть, на цьому безпосередньо суб’єкти господарювання намагалися отримати якісь додаткові кошти. Поки що в мене все.
Юрій Гаврилечко: За вашими словами, чи не вперше за останні роки державна інституція визнала, що все ж таки у нас попри нульову інфляцію ціни зростають, принаймні на той самий «борщовий набор». Скажіть, будь ласка, з чим це пов’язано? Невже в попередні роки не бачили, що ціни на овочі теж не знижуються, теж принаймні?
Віктор Кулакевич: Дивіться, яка ситуація? Що стосується попередніх років. У попередні роки Держцінінспекція України, яка працювала в складі Мінекономіки України, була ліквідована в березні-місяці 2011 року, і, скажімо так, нова інспекція, яка на сьогоднішній день уже існує, була створена у 2012 році в січні-місяці. До того моменту, доки укомплектовувався її штат, як такої роботи ніхто не здійснював, тому що, як кажуть, структура існує, а штат не сформований. Безпосередньо моніторингом ми стали займатися лише з одинадцятого місяця 2012 року.
Те, що ви запитали стосовно того, що надає нам інформацію Державне агентство статистики, то так, ми маємо дефляцію по квітню-місяцю, але, знаєте, я вам скажу так. У нас трохи різні методики щодо здійснення моніторингу і ми зараз уже пропонували, декілька разів надсилали пропозицію в Кабінет Міністрів України щодо того, що ми пропонуємо створити робочу групу щодо відпрацювання єдиного методичного підходу щодо відслідковування динаміки цін. Зокрема, мається на увазі, статистичних показників наших і Міністерства агропромислового комплексу. Чому? Тому що в їхній структурі безпосередньо також є державне підприємство, яке здійснює моніторинг на ринку.
Так ось, Держцінінспекція, як кажуть, живе з вами, ходить у ті самі магазини, і ми здійснюємо моніторинг безпосередньо з прилавку, а на прилавках ціна реальна, а не та, скажімо, яка зазначається у статистичних даних, а та, яка існує в реальності. Через те, моніторинг цін, які ми бачимо безпосередньо на прилавках у магазинах, ми і показуємо.
А чому, скажімо, не визначають інші державні інституції безпосередньо, чи є підвищення чи немає, я не можу за них відповідати. Я відповідаю безпосередньо за роботу своїх колег, або своїх підлеглих.
Юрій Гаврилечко: Тоді наскільки, на вашу думку, буде справедливим твердження, що інфляція саме за тими продуктами, які входять до споживчого кошику, вища, ніж те, що Держстат звітує, що у нас дефляція? Тобто за дешевими товарами, які все населення споживає, і які визначені відповідно в постанові, що підлягають моніторингу? Чи можна сказати, що це правда, що споживчий кошик дорожчає набагато більше, ніж офіційний рівень інфляції, принаймні продуктовий набір споживчого кошика?
Віктор Кулакевич: Я не можу вступати зараз у полеміку безпосередньо з Державною службою статистики, скажімо так, наскільки збільшується в нашій країні інфляція, тому що вони ми не здійснюємо прогнозування інфляції, це якби не наш предмет.
Що стосується того, що підніматимуться ціни безпосередньо вже на новий урожай, я думаю, що так. Чому? Тому що не дивлячись на те, що стабільна ціна поки що на пальне, я вважаю, що в аграріїв існують свої об’єктивні причини щодо підняття ціни на новий урожай. І, як кажуть, лише за результатами збору врожаю з тих посівних площ, які були засаджені безпосередньо агрокультурами, ми будемо визначати, яким безпосередньо є насичення обсягів ринку тими продуктами харчування, стосовно яких ми ведемо мову.
Я думаю, що збільшення цін буде, але поки що не буду робити прогноз, на який відсоток. Чому? Тому що потрібно дочекатися безпосередньо хоча б надання інформації, з якої кількості площ зібрано було врожай, і чи дійсно весь урожай належним чином відправлений в овочесховища.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Пані Маріє, будь ласка.
Марія Колесник: Я хочу зазначити, що ми навпаки, не моніторимо споживчі ціни в магазинах і роздрібних мережах, а безпосередньо займаємося саме ринком і цінами від товаровиробників. Тому у мене буде погляд трохи з іншого боку. Я нічого не хочу сказати, що ви щось сказали невірно, але це трохи різні ціни.
Справа тому, що в цьому році ми вже ввійшли в новий маркетинговий рік по овочах на вищій базі. Тобто овочі старого врожаю подорожчали до того, як розпочався новий маркетинговий рік, до того, як стартував новий врожай. Це почалося, як було вже зазначено, наприкінці березня — на початку квітня-місяці. Відповідно в літо ми ввійшли, коли картопля, моркві, капуста, буряк, так званий «борщовий набір», уже коштували дорожче в порівнянні з аналогічними показниками минулого року. Тому овочі нового вражаю на сьогоднішній день коливаються в межах десять-п'ятнадцять гривень.
Ціни на ту саму молоду моркву чи буряк, незалежно від того обсягу, який на сьогоднішній день пропонується товаровиробниками, заздалегідь поставили вищими, оскільки старт був вищим. І відповідно здешевлення на сьогоднішній день не спостерігається, незалежно від того, що доволі сприятливі кліматичні умови.
Звичайно, остаточну ціну на загальну корзину по овочах десь у вересні, жовтні-місяці можна сформувати лише по тому, як урожай буде зібрано. На сьогоднішній день це лише невеличка частка. І, як правило, аграрії не продають більше в цей період, коли мова йде про молоду продукцію, щоб ціна не знижувалася. Тобто ніхто не буде вам викопувати молоду картоплю всю відразу в червні-місяці й продавати її по ціні, яка має сформуватися в жовтні. Її будуть викопувати рівно стільки, щоб ціна утримувалася на доволі високому рівні більш-менш стабільно, бо це є рання продукцію, вона більш затратна, і відповідно від неї розраховують отримати більший прибуток.
Тому моніторити ціну на так звану ранню продукцію, напевно, не варто, бо це як преміям-сегмент, це не є продукція для соціально незабезпечених верств населення. Хоча, звичайно, будь-яка бабця також хоче ту саму молоду картоплю купити. Але ціна дуже суттєво різниться, в залежності від того, який сорт, яка категорія такого продукту, і де саме вона реалізується. Якщо ми беремо, скажімо, місто Київ, то навіть по ягодах ціна на оптовому ринку інколи буває вищою, ніж на околицях міста. Бо на оптовому ринку це товарна партія, це сформована закупівельна ціна, які формується, виходячи з собівартості, з кон’юнктури ринку, а, скажімо, на ринку «Лісовий», або десь на Виноградарі привозять селяни, які самі виростили ту продукцію, і фактично ціна формується вже попитом, а не тією пропозицією, чи виходячи з собівартості.
Тому на сьогоднішній день ціна на овочі та фрукти в Києві має дуже розгалужений діапазон, наприклад, по ягодах фактично у межах десяти гривень. Такого розбігу цін раніше ми не спостерігали, а зараз існує надлишок пропозиції, тому деякі товаровиробники і самі аграрії, селяни, можна так сказати, не товаровиробники, а селяни намагаються реалізувати свою продукцію дешевше. Тому ми бачимо сьогодні полуницю і по вісім гривень, і по десять гривень. Це є пропозиція оптова і таке фактично інколи буває навіть у роздрібній пропозиції. У той самий час паралельно присутня продукція за двадцять гривень.
Підсумовуючи коротко все сказане, хочу сказати, що у найближчі два тижні, ми очікуємо, що так званий «борщовий набір» старого врожаю буде десь у тих межах, які на сьогоднішній день зафіксовані в цьому прес-релізі, який надала інспекція по цінах. Так, вони повністю відповідають дійсності, новий врожай буде коштувати десь у межах десять-п'ятнадцять гривень за кілограм. Причому незалежно від того обсягу, який буде пропонуватися. Можливе суттєве здешевлення огірків, томатів через те, що це овочі сезонного фактору, і ця продукція реалізовується саме зараз, а не очікується, що вона десь там побуде ще у землі, а потім буде збиратися в осінній період, коли відбуватиметься основний вал збирання цього врожаю.
Ну, і по ягодах. Є надія, що цього року по полуниці буде суттєво розширений період реалізації. Були вкладені великі інвестиції: і безпосередньо населення інвестувало в цю продукцію, і бізнес-структури, тому фактично не лише ранні сорти були висаджені, а й більш пізні, і погода є доволі сприятливою. Тому, можливо, що протягом ще мінімум місяця ця продукція буде реалізовуватися на ринках, а отже ціна буде триматися на доволі низькому рівні. По інших ягодах існує сезонний фактор, коли ми виходимо на пік пропозиції, ціна буде знижуватися. Це є природний сезон.
Юрій Гаврилечко: Скажіть, будь ласка, цього року ви відмітили, що знизилися ціни на фрукти, впали ціни на ягоди. А чи не призведе це до того, що наступного року ми не побачимо таких низьких цін саме тому, що не дуже вигідно буде цим займатися?
Марія Колесник: Фактично існує декілька факторів, чому ціна знизилася. З одного боку, як я вже зазначила, по полуниці були інвестиції, інвестували безпосередньо як ті, хто хотів займатися виробництвом товарної ягоди, так і переробними. Тобто компанії, які зацікавлені в цій продукції для своїх власних подальших потреб, скажімо, як молочна галузь, якій потрібна та сама полуниця для йогуртів і таке інше, тому вони інвестували в такі проекти. Тому існує доволі значна пропозиція. Ці інвестиції вже залишаться, і вони будуть давати врожай і на наступні роки.
Що стосується ягід, які ростуть на деревах, то це залежатиме виключно від сприятливих погодних умов, і фактично їх ніхто менше садити не буде, просто через те, що ці дерева вже є. А говорити про інвестиції в сади, я думаю, трохи зарано, тому що це доволі тривалий період окупності, а на сьогоднішній день банківські кредити є достатньо дорогими. І тому таких великих обсягів інвестицій саме в виробництво садових культур, я поки що не знаю. Якщо не відбудеться здешевлення банківських запозичень, інвестування в садівництво найближчим часом, напевно, очікувати не варто. Тому в даному випадку виключно сприятливі погодні умови нам дали такий врожай.
Якщо ж, скажімо, наступного року до нас там зненацька прийде зима, і від того померзнуть кісточкові дерева, то відповідно ми не матимемо гарного врожаю, тому ціни будуть високими. На сьогодні просто склалася сприятлива ситуація і, напевно, ягоди, особливо кісточкові, це така галузь, де в залежності від цін ми не можемо сказати, що наступного року просто зменшиться виробництво через те, що аграрії не будуть садити. Це може стосуватися овочевої продукції, коли кожного року ви садите і відповідно від кон’юнктури ринку вирішуєте, чи садити вам на наступний рік, скажімо, ту саму цибулю, чи не садити.
Скажімо, минулого року цибуля коштувала на початок нового сезону менше, ніж гривня за кілограм. І це не просто менше собівартості, це нижче, ніж собівартість на момент збирання врожаю. А після того як ви рік урожай зберігали, то це фактично шалені збитки. І це якраз те, чому на сьогоднішній день у нас пропозиція все ж таки менша по цибулі, хоча вона й залишилася ще з минулого сезону.
Юрій Гаврилечко: Відповідно ваш прогноз на осінь та зиму. Чи призведе зниження цін на початку літа на фрукти та ягоди, можливо, до зниження цін восени та взимку на джеми, соки й інші похідні, чи ні?
Марія Колесник: Навряд чи це призведе. Сировина — це дуже незначна складова в собівартості виробництва. Як правило, переробні підприємства завжди закуповують її по доволі низьких цінах у порівнянні з тими, по яких вона йде на ринки, і безпосередньо до кінцевого споживача. Там значну частку займає енергетична складова, фактично соціальна складова — заробітна плата, певні податки. І на сьогоднішній день там була тенденція виключно до зростання собівартості.
Тому, як мінімум можемо очікувати, що ціна залишиться приблизно на тому самому рівні. Хоча, в принципі, можливе навіть і подорожчання. Якщо відбудеться зростання вартості логістичної складової, то це безпосередньо відіб’ється на будь-якій продукції харчового напрямку.
Юрій Гаврилечко: Відповідно краще суницю, полуницю їсти зараз, поки вона дешева?
Марія Колесник: Можна заготовити і самим.
Юрій Гаврилечко: Пане Андрію, у вас сюрприз? Будь ласка.
Андрій Новак: У нас тема: «Чи витримають наші гаманці ціни на овочі та фрукти». І я скажу впевнено, що наші гаманці овочі та фрукти витримають, щоправда, після цього вони будуть порожніми. Тобто крім овочів і фруктів уже в більшості українців ні на що не залишиться. Чому? Знаєте, коли ми говоримо про контроль за цінами, мені, чесно кажучи, кумедно це слухати. Тому що, я хочу вам повідомити, що ми вже двадцять два роки в ринковій економіці, а при ринковій економіці не можна контролювали ціни, особливо на такі споживчі товари, як продукти харчування.
Ціна формується в ринковій економіці, як ви знаєте, виходячи з двох факторів, які перетинаються між собою: пропозиція та попит. Якщо ми подивимося на пропозицію нашої групи продукції овочевої та фруктової, то тут існує дві складових, як і всюди, — пропозиція вітчизняних виробників і імпорт, який заводиться. Якщо ми подивимося на продукцію вітчизняних виробників, то наша аграрії через те, що вони не бачать логіки економічної політики з боку уряду, з року в рік дуже різко переключаються на інші категорії товарів. Тобто одного року вони більше площ засівають під моркву, наступного року набагато більше засівають під капусту, третього року більше засівають під буряк. І таким чином із року в рік нас кидає, як ви помітили, по різних групах товарів у зростання, або зниження цін.
І це відбувається тому, що наші аграрії не мають ніякої логічної економічної політики від уряду. А коли немає логіки, тоді кожен аграрій, виходячи зі своєї індивідуальної ситуації, вирішує кожного сезону, на що йому зробити ставку: чи робити йому ставку на зернові, чи робити йому ставку на олійну групу. Тобто це все від непродуманості продовольчої політики з боку уряду. І доки відбуватиметься така непродуманість і непрогнозованість продовольчої політики, продовольчої стратегії, доти ми будемо мати з року в рік коливання цін в цілому, і особливо коливання в середні по окремих товарних групах.
Якщо говорити про фруктову групу, то існує такий чинник, який почне працювати з наступного року, якщо Україна (а я сподіваюся) підпише угоду про асоціацію з Європейським Союзом, поступово ми будемо переходити на європейські стандарти якості. А що це означатиме? Це означатиме, що вміст добавок у соковій групі, в йогуртах того, що там має бути, повинен буде зростати. Тобто вже такий відсоток хімікатів використовувати, як зараз у нас використовується в соках, у йогуртах і інших групах, вже буде неможливо. Тоді це змусить наших аграріїв більші площі віддавати саме під фруктовий напрямок.
І взагалі, хочу вам сказати, що з наближенням до європейських стандартів, ми побачимо зовсім іншу картину, перш за все по тому, що стосується якості продуктів харчування. Тому що зараз, як ви розумієте, набагато дешевше і простіше закупити порошок у Китаї, додати води, і ось ми маємо вже нібито те, що ми маємо споживати. Тобто з наближенням європейських стандартів, для наших аграріїв відкриються додаткові вимоги. Але, як правильно сказала колега, розумієте, наші аграрії не можуть здешевити продукцію, тому що основна частка в собівартості це вартість запозичень. А оскільки відсотки по кредитам не знижуються, то всі ці відсотки треба закласти потім у що? У відпускну ціну. І доки у нас такі дорогі кредитні ресурси, не можна очікувати на зниження собівартості, а потім на зниження роздрібної ціни, тому що виробник просто не може собі такого дозволити, тому що він запозичує дуже дорогі гроші.
І те, що береться кредит під 25 відсотків, то ці двадцять п’ять відсотків потім потрібно буде закласти у ціну. І нікуди від цього аграрій не може подітися. Знову ж таки, у цій сфері також немає продуманої політики з боку уряду та Національного банку. Тобто всі говорять про підтримку вітчизняного виробника, а насправді вітчизняний виробник залишається сам-на-сам у цьому ринковому полі, й мусить виходити з тих умов, які формуються в цілому в економічній системі.
А такі умови на сьогодні не сприяють збільшенню виробництва, і ви це бачите вже і по офіційній статистиці, якою у нас маніпулюють. Ми вже маємо спад промислового виробництва п’ять відсотків, загальне зниження ВВП — понад відсоток порівняно з аналогічним періодом минулого року, і все це, безумовно, відбивається на пропозиції товарів. А пропозиція — це основний чинник, який потім формує нам кінцеву ціну.
І якщо говорити з точки зору попиту, то ми розуміємо, що наші смаки (українців) також змінюються. А це призводить до того, що змінюється структура попиту. Тобто, якщо раніше ми, наприклад, більше вживали цукру, а зараз ми вже трошки більше читаємо про здоров’я, й менше споживаємо цукру, то це змінює структуру нашого попиту. І так само по будь-якій групі існує велика залежність від того, наскільки змінюються наші смаки і відповідно на це реагує пропозиція.
Тому якщо ми очікуємо, що новий урожай, навіть якщо він буде гарний, повинен призвести до того, що у нас будуть знижуватися ціни, то в Україні, на жаль, поки що у наших умовах це не спрацьовує, тому що для аграріїв, перш за все, дуже дорогі запозичення, немає продуманої продовольчої стратегії уряду, і наші аграрії просто змушені працювати в режимі виживання. І все це відбивається потім на кінцевому споживачеві — на нас із вами. Дякую.
Юрій Гаврилечко: У мене ще таке запитання. Ви згадали про ЄС і наш можливий вступ, принаймні асоціацію з Євросоюзом. Але в більшості країні Європейського Союзу аграрна сфера дотаційна в державі. Наскільки я знаю, майже рік уряд планує виключити агровиробників із пільгової категорії щодо сплати ПДВ. Наскільки це може призвести до подорожчання взагалі продукції, яка виробляється на селі? Тому що це додаткові двадцять відсотків, які по першій події вони мають відраховувати до бюджету.
Андрій Новак: Дійсно, ви своїм запитанням підтверджуєте те, що немає стратегії в аграрній політиці. Тобто, з одного боку, гасла «Підтримаємо вітчизняного виробника», з іншого ж боку, тим самим аграрія, яким дійсно потрібна всебічна підтримка не тільки стосовно повернення ПДВ, яке у нас, ви знаєте, за яким принципом відбувається. І ця непродуманість дає негативний результат у чому? У відтоку інвестицій, причому не тільки зовнішніх, а і внутрішніх. Тобто аграрії заробили, і замість того щоб вкладати у виробництво, щоб його розширяти, щоб збільшувати вироблення продукції, вони зароблені кошти миттєво ховають, а в Україні залишається на виробничий цикл, на наступний виробничий цикл тільки той мінімум, який необхідний лише для простого економічного відтворення.
Тобто, розумієте, не можна виривати з контексту, взяти й вирвати аграрну сферу з загального контексту економічної ситуації в країні. Аграрії живуть у таких самих умовах, як інші виробники, і як ті самі споживачі. Тобто в економіці не можна виділити певну сферу чи певний регіон, якусь область і зробити там окремо взятий рай, у одній окремо взятій сфері. Тому починати треба з загальної економічної політики, а тоді, якщо є така економічна політика, вже можна розраховувати, що всі сфери нашої економіки почнуть працювати вже на інших принципах.
Юрій Гаврилечко: Будь ласка, пані Марія.
Марія Колесник: Хочу внести певне роз’яснення. У аграріїв немає повернення ПДВ, а аграрії не сплачують ПДВ на сьогоднішній день до держбюджету, вони сплачують його на власні рахунки, які потім використовують для розвитку виключно аграрної діяльності. Аграрії на сьогоднішній день є платникам фіксованого сільгоспподатку, і не сплачують податок на прибуток. Аграрна галузь на сьогоднішній день є доволі привабливою, і вона, напевно, є єдиною, яка розвивається і в принципі може себе забезпечити й показує приріст. Саме тому й хочуть забрати в неї податкові пільги і наповнювати держбюджет.
Що ж стосується овочівництва, то в даному випадку його дуже важко розглядати як аграрну галузь через те, що більше, ніж вісімдесят відсотків це виробництво в господарствах населення. Тобто це не є аграрний бізнес, і саме тому кожного року ми не знаємо, що вони посіють, ми не знаємо, яка буде ціна, бо це не є бізнес. Коли у нас виробництво зернових і олійних є аграрним бізнесом, то прогнозування там фактично є прозорим — посівні площі відомі заздалегідь, тому що аграрні компанії планують мінімум на п’ять років через те, що це теж бюджети, і фактично, якщо ви не заплануєте й не будете враховувати, які у вас попередники, то у вас потім нічого не виросте.
І звичайно, що на ринках олійних та зернових культур основний уплив на формування ціни становлять зовнішні ринки, оскільки ми повністю інтегровані у світове співтовариство, ми є країною нетто-експортером, і відповідно світова ціна на всі зернові та олійні є формуючою для тієї ціни, по якій буде ця продукція закуповуватися потім усередині України. Тобто існує світова ціна, відповідно формується ціна фобу, це те, по якій Україна експортує, далі ми віднімаємо певні видатки, певні прибутки, ціна CPT-порт, і далі є ціна, по якій продукція закуповується у аграріїв.
Існують незначні коливання, скажімо, у період збиральної кампанії, це трохи пониження. Ми не можемо сказати такого про ринок овочів. Там повний хаос. Фактично ще вам буде дуже багато роботи, пане Вікторе, у найближчі роки, поки в цей напрямок не прийде бізнес. Бо сказати, що буде посіяно, в якій кількості, яку саме ціну поставить та бабця, неможливо. Вона не розуміє, яка в неї собівартість, бо якби це був бізнес, то ціна формувалася б від видатків. А у нас по овочах дуже часто, на превеликий жаль, ціна формується від того, «що там сусід сказав», «чи яку там можна поставити на ринку».
І тому це ціна, яка сформована неринковими методами. А це якраз є дуже неправильна політика нашої держави, що немає стимулу для того, щоб бізнес прийшов в овочівництво. Єдиний напрямок картоплярство, куди в принципі вже прийшли так звані «картоплярські барони», якщо можна їх так назвати. Але ці компанії заздалегідь, до того як вони сіють, вони вже мають контракти на реалізацію своєї продукції, як правило, від переробних компаній. І саме тому ми реалізуємо переважну більшість наших овочів усередині країни, і тільки минулого року був невеличкий поштовх до експорту.
Бо ми не можемо сформувати товарну партію. Коли одна картопля така дрібненька, інша така велика, одна рожева, а інша біла — хто буде експортувати таку продукцію? Хто буде калібрувати таку продукцію? Доки не прийде в цей напрямок бізнес, інтегрований повністю, доти ми це не налагодимо. А не так, що один побудував овочесховище, а якийсь там фермер має вирощувати. Все це має бути об’єднано. Тобто якість, кількість продукції та гарантований обсяг поставок буде давати гарантію стабільності цін. Доки цього не буде, доти цей ринок буде фактично лихоманити ще не один рік.
Юрій Гаврилечко: Відповідно можемо зіткнутися з ситуацією, що коли цибуля в один рік буде по гривні, наступного року буде по п’ять. І так само майже по кожній позиції десь буде надлишок, а десь буде дефіцит.
Марія Колесник: Так, абсолютно правильно.
Андрій Новак: Я хочу тут додати, поділитися однією інформацією первинною від виробника з приводу прогнозованості. От є у нас такий чудовий ринок, називається «пиво». Цілком прогнозований, обсяги споживання пива зростають із року в рік, начебто все має бути добре. Первинна інформація від найбільшого українського пивного виробника, що на сьогодні у нього завантаженість виробництва тридцять відсотків при зростаючому ринку пива. А чому? А тому що навіщо варити пиво, коли можна кинути порошок у цистерну, навіть перемішувати не треба — і вже на виході у вас пиво.
Тобто ми повинні розуміти, що поки що Україна поза контекстом узагалі продовольчої політики будь-якої. І доки не з’явиться контекст продовольчої політики, я би сказав навіть продовольчої безпеки, на сьогодні вже треба ставити так питання, ми не зможемо прогнозувати не те, що «борщовий набір, ми нічого не зможемо прогнозувати, навіть такий прекрасний ринок, як ринок алкогольних напоїв. Оце вам практика.
А щодо бабусь, дійсно, треба вже урочисто заявляти, що ми в Україні повертаємося до натурального господарства. І ми повинні розуміти, що третина населення нашої країни це є що? Село і сільська місцевість. От для цієї третини населення, а це велика частка, правда, це велика частка для формування попиту — третина населення. Безумовно, що для них узагалі не актуально сьогодні овочева та фруктова група з точки зору купівлі. Тобто попиту та споживання у цих людей немає, тому що це натуральне господарство, де люди виростили і самі спожили, а надлишок бабуся виходить і продає на ринку.
Тобто це така ситуація, якої немає, наприклад, у Європі, якої немає у Сполучених Штатах Америки, тому що там сільської місцевості у Сполучених Штатах узагалі немає, а в Європі сільська місцевість це все також споживачі, вони не займаються натуральним господарством. А у нас ще існує чинник натурального господарства, і це, вибачте, третина попиту, одна третя частина попиту. От вам і причина, чому ми не можемо нічого спрогнозувати. Продуманої політики аграрної не існує з боку держави, самі виробники (аграрії) виживають від сезону до сезону, кожен торує собі шлях, а формування нашого попиту дуже залежить від величини нашого гаманця, про що тема нашої розмова.
А оскільки у нас загальний гаманець дуже бідненький, то відповідно ми як споживачі попит формуємо трошки спотворений. Тому що частка продуктів харчування у нашому гаманці неадекватно велика порівняно з тими ж європейцями. Для європейця вона становить десять-п'ятнадцять відсотків його гаманця. Для нас же продукти харчування становлять 70-75и відсотків нашого гаманця.
Юрій Гаврилечко: І відповідно моє останнє запитання якраз щодо гаманців до всіх гостей. «Укрзалізниця» кілька днів тому заявила, що вона буде підвищувати тарифи на вантажні перевезення більше, ніж на десять відсотків кумулятивно, починаючи з червня і закінчуючи жовтнем-місяцем. Наскільки це може вплинути на подорожчання продукції села? І якщо паралельно буде введений ще й акциз на бензин, то відповідно все, що привозять у місто, буде коштувати дорожче. Наскільки, ваші прогнози?
Марія Колесник: На ринок овочів «Укрзалізниця» ніяким чином не впливатиме. Що стосується експортного потенціалу, то це буде лягати, в першу чергу, дійсно на аграріїв, напевно, це буде якраз той додатковий мінус, за яким будуть закопувати безпосередньо продукцію у першого товаровиробника, бо трейдер не буде брати на себе ці додаткові видатки.
Що стосується всього решти харчового набору, то звичайно вартість бензину та будь-які додаткові акцизи — це є непрямий податок на кінцевого споживача. Будь-який акциз на сьогоднішні день, а мова сьогодні вже йде і про це горезвісне пиво, що має подорожчати, і все решта, тобто введення будь-якого акцизу, це є податок на кінцевого споживача. А все, що призводить до подорожчання логістичної складової, як мінімум на півтора-два відсотки призводить до подорожчання будь-якого товару на полицях.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Пане Вікторе, будь ласка.
Віктор Кулакевич: Я доповню тезу Андрію, він сказав, що не розуміє, як у державі існує структура, яка здійснює контроль за цінами. Питання в тому, що ми не є державою дійсно, скажімо, з ринковою економікою, у нас вона перехідна економіка, тому класифікуйте її більш точніше. Справа в тому, що у нас роботи і так дійсно вистачає, особливо це стосується щодо обґрунтування товаровиробником, зокрема суб’єктом господарювання безпосередньо своєї ціни.
Особливо це стосується, коли цю продукцію купують так звані незахищені верства населення. Це зокрема проявляється в хлібі та інших продуктах, коли дійсно перед виробником стоїть одна ціль — заробити, це як би девіз бізнесу: «Заробити побільше коштів». А от обґрунтування цих витрат, коли він закладає їх у собівартість він повинен відкрито заявити, що структура собівартості моєї продукції складається з таких і таких позицій. Так от якраз цього не відбувається. Я скажу вам відверто, знаєте, у нас зараз існує певне лобі у парламенті, зокрема і в бізнес-середовищі, коли відбувається дерегулювання економіки.
Так ось уже неодноразово нами і листи направляли в Кабінет Міністрів зі сторони спілки Асоціації молочників, Асоціації там виробників цукру, і всі вказують на те, що давайте перейдемо на декларативний характер. Так от, дивіться, ринок дійсно сам регулює деякі позиції, зокрема ринок цукру. У минулому році, в позаминулому році ми мали ціну на цукор навіть до п’ятнадцяти гривень в реалізації, в цьому році, у попередньому році його перевиробництво. Зовнішні ринки закрилися, відповідно відбувається накопичення цукру всередині країни, відповідно ціна, скажімо, була відрегульована. Тепер ми маємо 5,25-5,40 гривень за кілограм. Тобто ринок працює в тих механізмах, де дійсно не потрібно нічого доказувати.
І я зараз не досліджував, скажімо так, ситуацію щодо рентабельності даного бізнесу, бо це якби не наш напрямок роботи безпосередньо, це вже стосується, як кажуть, економістів, які займаються аналізом, вивченням попиту ринку.
Так от, стосовно роботи структури, яку я представляю. Ще раз повторюю, що ми намагаємося здійснювати перевірку обґрунтованості, що стосується застосування даної собівартості в структурі ціноутворення продовольчих товарів, у першу чергу для соціально незахищених верств населення: молочна продукція, хліб і таке інше.
Тепер щодо підняття ціни, про що ви сказали, що «Укрзалізниця» піднімає безпосередньо вартість перевезень, або, зокрема, підняття застосування акцизу та підняття безпосередньо вартості паливно-мастильних матеріалів. Я погоджуюся з колегою стосовно перевезення залізничним транспортом, аграрний сектор не досить активно використовує даний тип перевезення. А що стосується безпосередньо введення акцизу на паливно-мастильні матеріали, так, у структурі собівартості ми вбачаємо, що перевезення безпосередньо займають досить суттєву частку в собівартості, відповідно це буде впливати на підвищення відпускної ціни. Так що, я думаю, що якщо тільки застосують цей механізм, що стосується введення акцизу, безумовно, це не тільки на осінь, а вважайте вже і на весну ще й за зберігання продукції, ми отримаємо відповідне підвищення цін.
А от на який відсоток? Давайте, як кажуть, отримаємо спочатку перший поштовх — побачимо, який буде акциз, а потім будемо рахувати безпосередньо калькуляцію собівартості.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Пане Андрію, погоджуєтеся з колегами?
Андрій Новак: Я вам скажу так, у продовольчій групі витрати на перевезення, на транспортування — це є одна з найбільших часток у структурі собівартості саме продовольчої групи. А якщо говорити про те, що акциз переноситься на ціну, то я вам скажу по секрету, що на ціну все переноситься, всі без винятку податки виробник потім закладає у відпускну ціну свого товару — всі хабарі, всі відкати. Все потім закладається в ціну, і в кінцевому результаті споживач оплачує все, в тому числі вартість кредитних ресурсів.
Усе це ми потім, купуючи будь-які товари, будь-яку послугу, в кінцевому результаті оплачуємо. Іншого джерела немає — споживач платить за все. Ми повинні розуміти, якщо вищий податок — ми його оплачуємо, вищий акциз — ми його оплачуємо, вищі витрати на транспорт — ми їх оплачуємо, коли купуємо безпосередньо товари, які цим транспортом були перевезені. Тому будьте готові, й повинно бути розуміння, що ми оплачуємо все. Неефективна урядова політика — ми, споживачі, її оплачуємо. Крадіжки із державного бюджету — ми їх оплачуємо. За все платимо ми.
Державний борг — ми його сплачуємо потім, тому що він повертається з бюджетів наступних років. А хто формує бюджет? Ми з вами. Тому що ми єдине джерело наповнення державного й усіх місцевих бюджетів. Споживач оплачує все. От тому в цивілізованій країні кожен громадянин, перш за все відчуває, що він платник податків, і тому він вимогливий до своєї влади. Крок уліво, крок управо — страйк. Так чи ні? А ми чомусь поки що не розуміємо, що крім того, що ми громадяни цієї країни, ми ще й платники податків, ми оплачуємо все в цій країні.
Юрій Гаврилечко: Отже, повертаючись до гаманця овочів і фруктів, будь ласка, ваші запитання? Чи вже все зрозуміло?
Андрій Новак: Головне, щоб не побігли зараз на базар скуповувати товарні залишки…
Юрій Гаврилечко: Дякую гостям. Дякую, колеги. На все добре.