Після першого невдалого робочого дня Верховної Ради стало очевидним, що злагодженості, принаймі до виборів Президента від українських політиків очікувати не слід. Та чи змінить кардинально ситуацію вибори глави держави. Про це ГолосUA запитав у колишнього народного депутата, політолога, заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України Дмитра Видріна.
— Вибори 2010 обіцяють бути одними з найяскравіших в історії незалежної України… Чого очікувати українцям?
— Звісно вибори будуть бурхливі. Це ж вибори, а вибори в Україні завжди бурхливі. Не знаю, чи будуть вони яскравими, тобто з позитивним відтінком. Думаю, те що буде відбуватись, не буде носити позитивний характер. До цих виборів краще застосувати слова брутальність, бруд, звинувачення і. т. Д . В принципі, вже визначилися три головні тренди виборчої кампанії, оскільки є три фаворити передвиборної гонки. Фаворити одночасно є і трендами, а інколи і брендами. Перший тренд я б назвав "Лідер". Зрозуміло, про кого йдеться. Це — Віктор Янукович. Реклама про те, що в країні є лише один лідер, вже йде. Другий тренд — "Робітниця". По аналогії з журналом, який в радянські часи видавався п”ятнадцатимільйонним накладом. І третій — "Фронтовик". Арсеній Яценюк сам так себе називає. І його оточення теж. На мій погляд, у всіх трьох трендах закладені великі протиріччя, які неминуче створять проблеми при їх подальшому розвитку.
— І всі скандали, які здійнялись зараз: Ратушняк, Пукач, Лозінський — це вже перші “брудні” кроки?
— У нас ніхто не вміє технологізувати політику. Що таке технологія? Це коли прогнозовано створюється ряд визначених ситуацій, які призведуть до визначеного наперед результату, а у нас вміють використовувати ситуацію, що склалась випадково. Той же Пукач – це не чиясь технологія. Хтось десь його тримав цілих 5 років, а тут сказав «хлопці час», бо за нашим планом у цей час треба знайти Пукача. Це безглуздо. Те ж саме Лозинский. Ніхто б Олійника так просто нікуди не запускав, лише тому, що у Лозинського прогнозований характер і він застрелить його. Можливо, ці ситуації просто роздули, учепившись у правильний момент. Абсолютно ідентично і з мером Ужгорода, ніхто спеціально не ставив палаток там, де гуляє Ратушняк. Виникла ситуація за неї учепилися всі, як та сторона, так і інша.
— Закон про вибори був ухвалений під час позачергової сесії, як гадаєте його можуть визнати нелегітимним?
— Я гадаю, що Конституційний суд може визнати незаконною ту сесію, яка була позачерговою, бо така вважається законною, якщо вона розглядає питання, з приводу яких була скликана. А тоді був запропонований один порядок денний, а працювали за іншим. Якщо Конституційний суд в Україні працює, він просто зобов’язаний визнати її незаконною, а відповідно і всі рішення, ухвалені тоді. Тому гадаю, що до вето Президента може й не дійти.
— Чи зміниться ситуація після виборів?
— Ситуація після виборів не зміниться. Переможець буде з традиційної української політичної еліти зі своїми недоліками, своїм колоритом, тому хто б не переміг значення немає.
— Криза політичної еліти очевидна: ми обираємо, влаштовуємо революції, але ситуація в країні не міняється. Хто може бути генератором змін?
— Змінити може тільки народ, якщо почнуться масові протести, маніфестації, то Президентом цілком може стати той, хто очолить вулицю. 2004 рік зробив Майдан, а у 2010 році може бути Вулиця. Відчуваєте різницю… Якщо вона прокинеться (Вулиця), зміни можливі.
— А чому ж такої “Вулиці” не вдалось зробити під час Майдану 2004 року?
— Після помаранчевої революції була спроба побудувати країну за законами Майдану. Майдан – це своєрідний архаїчний політичний механізм, який передбачає поділ суспільства на два шари старшину і тих, хто безпосередньо на Майдані. А проблема в тому, що немає консенсусу, дискусії між старшиною, президією і другим шаром. Ви знаєте хоча б одну людину, яка з Майдану — де їх були тисячі, тисячі, які думали, що вони керують процесом — піднялась до влади? Ні, і я не знаю. Самостійно еліта не може будувати країну, їй вкрай необхідний народ .
— Чи вплине призначення дати виборів на 17 січня на хід самих виборів?
Ось так сходу не зможу вам відповісти. Знаю, що зміна сезонів вплине на темпоритм кампанії. Але як. Одразу згадується розповідь одного з героїв роману "По кому подзвін", який говорив, що дурні діляться на дві категорії: зимові і літні. Літнього дурня дуже легко розпізнати. Ви йдете по запорошеній сільській дорозі, назустріч вам попадається отара овець. На чолі пастушок, який колупається в носі, грає на дудочці і пританцьовував. Ви відразу розумієте, що йде отара на чолі з літнім дурнем. А з ідентифікацією зимового дурня все набагато складніше. Ви сидите в хаті. Вирішили “накотити” за Новий рік “по соточці”, поставили вже пельмешки і раптом чуєте, що хтось зайшов на подвір”я. Виходите поглянути, кого там принесло. Бачите, що стоїть солідний чоловік. Дуже поважний і, кажучи сучасною мовою, харизматичний. Він починає роздягатися. Скидає пижикову шапку, довго її очищає від снігу — ви дивитеся. Потім скидає з себе кожуха, витрушує його — ви дивитеся. Потім візитер стягує з ніг валянки і довго обмахує їх віником. І лише коли він завершує процедуру роздягання, ви розумієте, що зайшов дурень — зимовий дурень. /> Боюся, що взимку набагато складніше буде відрізнити небажаного персонажа від того, кого ми чекаємо насправді. Тому що зима — це не лише шуби і важкий одяг. Це ще замерзлі думки, утомлена свідомість після святкування Різдва, Нового року, другого Різдва, старого Нового року. Це замерзлі на січневому морозі наші очікування. Думаю, що зима трішки додасть драматизму у виборчу кампанію, а також сильно закамуфлює тих людей, за яких ми голосуватимемо.
— Чи можливі дострокові парламентські вибори?
— Не виключаю. Пам`ятаєте у гумориста Михайла Жванецького – один необережний рух — і ти батько, так і тут. Один необережний рух — і кінець коаліції. Так само я не виключаю можливість дострокових парламентських виборів.
— Фракції Партії регіонів і БЮТ будуть намагатись домовитись про об`єднання?
— Вони постійно ведуть переговори, але зараз вибори на носі і чим до них ближче, тим менше домовленостей. Зараз у них одна причина для домовленостей – це закон про вибори, а коли буде вирішено пройде він чи ні, домовлятися не буде про що.
— Тоді чи можлива, на ваш погляд, поява якихось союзів на перспективу між кандидатами? Наприклад, переможець стає президентом, а той, хто програв — прем’єром.
— Подібні союзи неминучі, оскільки поодинці вже ніхто не зможе виграти. Електоральні сили так драматично розподілилися по регіонах, що жоден з претендентів не може сьогодні стати ментальним героєм всієї країни. Як виникатимуть подібні альянси — сьогодні ніхто точно сказати не може. Можливі найхимерніші формати. Будь-який альянс передбачає якусь компромісну сферу управління, коли частина влади делегується союзникам. Крім випадку, коли лідером стає Юлія Володимирівна. Тимошенко володіє на диво потужним політичним травленням. Вона будь-який альянс здатна переварювати протягом двох-трьох, максимум шести місяців. Якщо Тимошенко виграє вибори, то через три місяці всі забудуть про те, що їй хтось допомагав, а вона забуде про те, що з кимось домовлялася. Якщо виграє Янукович, який буде мати якусь домовленість з Юлією Володимирівною, то він впродовж декількох місяців, можливо, навіть років, болісно шукатиме приводи, причини для усунення Тимошенко. А Юлія Володимирівна усуне його відразу: без приводів і причин.
— Згідно з рейтингами, сьогодні лідер — Віктор Янукович, але чи слід вірити соціологічним опитуванням, адже спираючись на них деяким кандидатам, наприклад, Тимошенко варто вийти з гри завчасно і не програвати…
— Тимошенко хороший тактик, вона вміє вийти сухою з води, цього в неї не забереш. Погляньте, ми ще недавно обговорювали її низькі рейтинги, а вона взяла і вдало фінішувала у рекламі — і Прем`єр в дамках. Вона реальний кандидат у Президенти, це однозначно. Взагалі, що таке рейтинги? Сьогоднішні рейтинги варті нулю, коли більшість з них — замовні. За соцопитуваннями, сьогодні лідер Віктор Янукович, але йому не слід розслаблятись. Українська політика цікава річ і все може змінитися в останню хвилину. Тут важко прогнозувати хто переможе, а хто ні.
— Те, що політики так маніпулюють мовними, регіональними, релігійними питаннями може призвести до того, що українське суспільство перестане існувати, як єдиний чинник держави?
— Ми не зовсім правильно розуміємо, що є головною «скрепкою» суспільства. Є таке визначення нації – “Нація – це спільна доля і спільна ціль”. В Україні у всіх спільна доля, незалежно живеш ти у Львові чи Донецьку. За стільки років у нас викристалізувався спільний соціальний генотип, спільні цілі, уявлення про те, що таке нормальне життя. Коли в угорця питають, що таке угорська нація він відповідє: “Палєнка, салямі, паприка і гусяча печінка”. Це спільні смаки і як не дивно вони об`єднують їх більше, ніж якісь висококапарні цілі. Розумієте рано чи пізно мовне питання, питання орієнтації на Росію, Європу, релігійні, культурні відпадуть, бо ми вже сформована нація, у нас одне бачення нормального життя і політикам цього не розірвати.
— Перший день роботи парламенту уже продемонстрував його непрацеспроможність, як ви гадаєте, він так і буде закупорений до виборів?
— Парламент — це пряма кишка демократії, яка виводить шлаки з соціального організму. Всі головні речі в українській політиці будуть відбуватися зараз саме через парламент. Але нашому парламенту вкрай необхідне оновлення. Я думаю, воно неминуче: нові люди, нові погляди. Інше питання, який для цього потрібний час? На жаль, такі зміни будуть повільними. Молодим сьогодні називають Арсенія Яценюка? Мене дивує молоде покоління. Багато молодих людей, які приходять у політику, стають старими. Є таке поняття: «молодий старик», це молода людина зі старими поглядами, мріями, звичками. Думаю, це стосується і Арсенія Яценюка та його кампанії. А ще мене дивує боягузливість молодих. Навіть журналістів. Всі ставлять розумні запитання політикам але ніхто не питає, коли вони перестануть брехати. Коли молодь навчиться ставити це запитання, вона стане спроможна змінити ситуацію.