Соціальні картки — шлях втрат?
size="2">11 жовтня уряд прийняв постанову “Про впровадження єдиної інформаційної-аналітичної системи обліку та управління коштами соціальної сфери” у відповідність до якої, у найближчі 2 роки буде введено експеримент щодо запровадження електронної соціальної картки, зокрема, в Києві, Харківській та Чернівецькій областях. Як пояснюють фахівці, ідея впровадити соціальні картки вже давно витає у повітрі, але лише тепер робиться спроба трансформувати її
color="#000000">
face="Times New Roman, serif">конкретну програму дій.
color="#000000">
face="Times New Roman, serif">Про новий експеримент для українців, кореспондент агенції «ГолосUA» спілкувася з експертом, заступником директора “Експертної ради” Ігорем Лавриненком.
size="2">— Пане Ігорю, чим, на вашу думку, зумовлений намір уряду зап
face="Times New Roman, serif">ровадити соціальні картки для населення?
size="2">— Ми маємо досить довгу історію, як мінімум років 10, яка пов'язана з інформатизацією економіки, суспільства і влади в цілому. Що таке соціальна картка — це електронний документ, який отримує пільговик і за допомогою якого людина може отримувати пільги: чи це пільги на отримання безкоштовних ліків в аптеці, чи це пільги для проїзду в автобусі, чи це пільги зі сплати комунальних послуг. Людина показує не посвідчення пенсіонера, а соціальну картку. Тобто, ця соціальна картка буде своєрідним аналогом різноманітних посвідчень.
face="Times New Roman, serif">
size="2">— Кому, на вашу думку, вигідне впровадження соціальної картки?
size="2">
color="#000000">—
color="#000000">Для влади це вигідно, оскільки держава зараз обслуговує стільки людей, скільки підприємств. В Києві проживає, скажімо, 500 тисяч пенсіонерів і “Київенерго” отримує від бюджету дотацію на опалення для тих пенсіонерів. А чи живуть ці пенсіонери в столиці чи не живуть — ніхто не знає. Так само “Київпастранс”. Вони пишуть: ми минулого місяця перевезли 300 тисяч пенсіонерів — правда чи це не правда, ніхто не знає, оскільки цих пенсіонерів в автобусах ж ніхто не рахує. А так, умовно кажучи, в цих автобусах буде встановлено спеціальний автомат, пенсіонер заходить до автобусу, користується карткою, автомат фіксує факт проїзду пенсіонера, а держава автоматично компенсує перевізнику вартість його проїзду.
size="2">—
size="2">Тобто держава матиме змогу зекономити гроші?
size="2">— Для влади це не стільки економія, скільки упорядкування, тобто неможливість вкрасти зайві гроші. Де-факто, може економії й не буде, але пільги та кошти будуть отримувати тільки ті, хто надають послуги пільговикам. Наприклад, є автобусний маршрут Київ-Васильків, яким користуються тільки пенсіонери. Є маршрут скажімо, Київ-Конча Заспа, яким вони не користуються, бо там живуть мільйонери, але обсяг дотацій, ці автобусні маршрути зараз отримують однаковий, а після запровадження соціальних карток на маршрут Київ- Конча Заспа, вони скасують компенсацію, бо там пенсіонери не їздять, а на маршрут Київ-Васильків компенсація залишиться, бо там реально їздять пенсіонери.
size="2">— І виходить, це невигідно комунальним підприємствам, оскільки вони не зможуть на цьому
face="Times New Roman, serif">спекулювати?
size="2">— Спекуляції вже були, є і, я думаю, будуть. Ці проекти, маю на увазі запровадження соціальних карток, намагались реалізувати з 2002 року, можливо, навіть і раніше. Тоді була допомога з боку Світового банку, були рекомендації з боку МВФ, були намагання депутатів реалізувати ці соціальні картки, але весь час ці проекти на тому чи іншому рівні заходили в глухий кут. Чому?
color="#ff0000">
color="#000000">Тому, к
color="#000000">омунальні підприємства не зацікавлені в проваджені цих соціальних карток.
size="2">— Чи відомі вам все ж таки спроби запровадження у містах?
color="#000000">
size="2">— Так, наприклад, кілька років тому влада Дніпродзержинська намагалась запровадити в себе спеціальні картки для проїзду в автобусі. Всім пільговикам видали так званий специфічний електронний проїзний білет. Заходили до автобуса, засовували в автомат картку і їхали далі. І виявилось, що кількість пільговиків, які користуються міським транспортом майже в 4 рази менша, ніж та кількість, яку декларували перевізники. І в результаті перевізники почали отримувати в чотири рази менше коштів з бюджету як компенсацію за перевезення. Тоді вони просто почали ламати ті апарати, які зчитують інформацію з картки.
size="2">— Які вам відомі приклади невдалого провадження такої системи?
color="#000000">
size="2">— Пригадую ситуацію, коли була спроба впровадження електронного реєстру підприємств в Україні, тобто, послуга для підприємців. За словами одного з чиновників, частина коштів населення цього реєстру була списана нецільовим способом. І є дуже великий ризик, що і під час впровадження соціальних карток частина коштів може бути реалізована таким самим методом.
size="2">— А чи відомо вам, коли виникла ідея запровадження соціальних карток?
color="#000000">
size="2">— Я можу вам розповісти закриту інформацію. Нова влада, коли прийшла, почала вивчати інформацію щодо діяльності попередньої влади і зокрема, щодо соціальної реформи. І була отримана претензія від Світового банку, що він хотів надати кредит для впровадження цих соціальних карток попередньому уряду, і кредит, формально, був наданий, але проект так і не був реалізований. І коли Мінпраці почало з'ясовувати, чому так сталось, було з'ясовано, що оскільки, це кредит Світового банку, то він реалізовувався на підставі процедур Світового банку, тобто відкритий тендер, ніяких “відкатів”. І попередній міністр заблокував реалізацію цього проекту тільки тому, що він не побачив для себе фінансової вигоди. І зв'язку з цим новий уряд був змушений вибачатись перед банком і обіцяти, що цей проект буде реалізовано.
size="2">— Пане Ігоре, з чим може стикнутись українець, коли отримає картку?
size="2">— Всього в Україні близько 17 млн. пільговиків різних видів та типів. Найбільше звичайно пенсіонерів, їх 13 млн. Однак, можна виділити й кілька типів ризиків: перший тип — це ризик організаційний. Тобто, потрібно буде оформлювати дуже багато документів, потрібно буде не тільки виготовити ці картки, але й роздати людям і навчити людей цими картками користуватись. І відповідно, паралельно необхідно буде проводити інформаційну кампанію для людей, щоб вони зрозуміли що з ними робити і куди необхідно йти. І при цьому, хочу зауважити, якщо людина пільговик не отримує достатнього обсягу інформації, то вона автоматично позбавляється певної послуги.
size="2">— Чи не означає це, що українців після впровадження карток буде легше контролювати? Чого громадянин може бути позбавлений?
size="2">— Соціальна картка може мати деякий вплив на тих людей, які нею користуватимуться. Наприклад, живе людина-інвалід в трикімнатній квартирі, тобто прописана. Але фактично вже 15 років вона живе з дітьми десь в селі, а цю квартиру здають дієздатним людям. І ці люди сплачують не повну вартість послуг ЖКГ, а частково, оскільки формально там прописаний інвалід. І якщо буде запроваджена інформатизація, очевидно, що такі випадки будуть мати місце, але людина вже не зможе зловживати своїми правами, оскільки, система буде бачити — інвалід живе в Донецькій області і вже в Києві пільги він не отримає.
size="2">— На вашу думку, чи достатньо людей втратять від особливостей користування карткою?
size="2">— Людей, які можуть опинитись в якомусь незвичному положенні буде дуже багато і ризики того, що люди не зрозуміють як користуватись цими картками, й коли вони не зможуть отримати пільги з тих чи інших причин, теж будуть. Скажімо, в аптеці не буде світла, комп'ютер не буде працювати. Або люди не зможуть отримати ці пільги в той спосіб як вони звикли ці пільги отримувати, тобто автоматично — заходять до автобусу “я пенсіонер, везіть мене безплатно”. А тут доведеться не тільки казати, а й показувати картку.
size="2">— Де, на вашу думку, виникнуть найбільші проблеми у впровадженні?
size="2">— Основні проблеми будуть саме в селах. Я думаю, якщо ці картки будуть запроваджуватись, то в селі це відбудеться в останню чергу. Тобто, 3, 5 років ці картки будуть діяти як експеримент, і очевидно, будуть діяти тільки у великих містах. З об'єктивних причин, для села це дорого встановлювати такі пристрої, зчитувальні, і у багатьох випадках це безглуздо, оскільки, витрати будуть більші ніж вартість послуг, які отримає сам селянин.
size="2">— А чи вимагає дана програма значних фінансових витрат?
size="2">— Так. Це так званий другий фінансовий ризик. Ця програма запровадження інформатизації коштує досить багато. Світовий банк оцінював це в кілька сотень мільйонів доларів, але він був готовий надати кредит на цю суму. Однак, існує ризик зловживання фінансами під час реалізації цієї програми. Умовно кажучи, якщо ця картка буде коштувати гривню чи п'ять, то очевидно, підприємці зможуть продати її державі за п'ятдесят гривень, за допомогою різних шахрайських методів. І неодноразово аналогічні шахрайські механізми вже були реалізовані, зокрема, кілька років тому було досить багато скандалів щодо інформатизації судів.
size="2">— Підсумовуючи, назвіть головні негативні моменти впровадження цих карток?
size="2">— Не повинно бути поспішності в реалізації. У будь-якому випадку, цей проект повинен мати кілька етапів і перший етап повинен бути експериментальним на базі якихось великих міст як Київ, для прикладу.
size="2">— Повинен бути комплексний підхід. Повинен бути комплексний підхід, оскільки є конкуренція платформ. Умовно кажучи, є соціальна картка на отримання медичних послуг, яка не стикується з карткою, умовно кажучи, на отримання послуг ЖКГ, тобто, не одна соціальна картка на всі види пільг. Тобто, людина змушена в аптеку нести одну картку, в ЖЕК — іншу, а коли отримає кошти на оздоровлення дитини — ще іншу. І ці бази даних не поєднанні одна з одною, і в результаті, це зайва бюрократична тяганина. Тобто, якщо впроваджувати проект, повинен бути комплексний підхід, який стосується всіх видів соціальних послуг та всіх видів пільговиків. До речі, один із ризиків, коли одна людина має кілька статусів, наприклад, він і ветеран війни, і чорнобилець, і пенсіонер, і він повинен сам для себе обрати хто він. А умовно кажучи, ветеран війни має більше послуг і по ЖКГ, а чорнобилець має більше пільг з точки зору медичного обслуговування, а людина може мати лише одну картку. До того ж виникнуть проблеми і при оформленні карток.
size="2">— Несумісність баз даних при оформленні карток. Аналогічні проблеми вже зараз є. Можу запевнити, що база даних Податкової адміністрації, де акумулюється з інформацією про сплату податків, не поєднана з базою даних Пенсійного фонду щодо сплати пенсійних внесків. І в дуже багатьох випадках це призводить до проблем держави, яких людина може, власне, і уникати. Тобто, вона податок 15% платить, а пенсійний внесок 2% може і не платити — одна з причин, тому що ці бази не поєднані. А також не поєднані бази Податкової та митниці. Є спеціальне рішення щодо поєднання цих баз, зокрема, митниці з податковою, але це рішення, на мою думку, умисно ігнорується.
Читайте также по теме