На наступний після голосування день керівництво Національного екзит-полу виступило з заявою, у якій висловило обурення підозрами у заангажованості та підкупі, висловленими деякими політиками. Причиною звинувачень став найменший, зафіксований розрив у розподілі голосів виборців між лідерами перегонів — Юлією Тимошенко та Віктором Януковичем, що склав, за даними Національного екзит-полу, 4,3%. Запитання ГолосUA — як були отримані такі цифри і про що вони свідчать насправді, а також про те, чи використовує українська політика соціологію для впливу на результати виборів, прокоментував генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто.
— Пане Володимире, чому з’явилася заява керівництва Національного екзит-полу?
— Одразу після публікації даних Національного екзит-полу посипалися заяви політиків. Спочатку виступила Юлія Тимошенко і наголосила, що наш екзит-пол є єдиним правильним, а всі інші дослідження волевиявлення громадян, які вже на той момент з’явилися у засобах масової інформації, у її конкурентів, неправдиві. Потім з’явилися виступи представників деяких засобів масової інформації, які зявили про те, що, навпаки — дані всіх екзит-полів збігаються, а от один Національний екзит-пол “куплений” і ми повинні за це відповідати. Правда, Віктор Янукович досить спокійно відреагував, “помилилися, мовляв, нічого страшного”. />
У заяві, яка була написана вчора (керівництвом Національного екзит-полу — ред.), і тільки сьогодні була розіслана, йдеться про те, що різниця між даними, порівняно з іншими дослідженнями, не така вже й драматична. Максимальне розходження з даними Центральної виборчої комісії і між екзит-полом була у Національного екзит-полу — приблизно у 4%, порівняноно з екзит-полом Савіка Шустера — 3,4%, а у Самого Савіка Шустера — 3% порівняно з “R&B”. У заяві говориться також про те що є різні методології і, можливо, завдяки відмінностям методології Національного екзит-полу ми отримали такий результат.
— Тобто, методика, на Вашу думку — головна причина того, що так різняться дані?
— На мою думку, це єдина причина, чому так вони так різняться. І зараз ми із цим розбираємося, є деякі гіпотези. До речі, наші дані збиралися на двохста сорока дільницях, “R&B” на п’ятиста тому у них, можливо, вийшло точніше. Але, якщо брати суму відхилень від результатів виборів по всіх кандидатах, то вона у них більша, ніж у нас. Просто нам не повезло, у нас “плюс-мінус” у Тимошенко у одну сторону, а по Януковичу — в іншу і різниця через це вийшла занадто велика, у результаті ж всі захвилювалися.
— Захвилювалися, бо з’явилося скорочення розриву між лідерами?
— Так. Заява пов’язана з тим, щоб соціологів не намагалися втягувати у політику. Ніяких звинувачень тут не може бути. Це, так би мовити, “розбірки” професіоналів, якщо їх вже почали. Я, до речі, з Чуриловим (генеральний директор Центру соціологічних і політичних досліджень "Соціс" — ред.) розмовляв щойно, ми обговорювали можливі причини із Центром Разумкова, уточнювали, чим відрізняється методологія, і будемо робити якісь висновки.
— Таке запитання: чи встигнете ви зробити ці висновки до другого туру і внести зміни у методики, щоб уникнути надалі звинувачень у заангажованості?
— Так, звичайно. Думаю, що ми маємо ще отримати дані з поля. Було б дуже добре, якби — як у всіх інших країнах — були доступні результати по кожній виборчій дільниці. Тоді ми би змогли знайти… Я можу пояснити у чому, власне, різниця. Справа у тому, що кількість людей, опитаних у кожній області у рамках екзит-полу, інші соціологічні компанії задають, виходячи з числа зареєстрованих виборців. Але ж ми не знаємо, яка кількість виборців прийде, скажімо, є велика різниця по областях. Наприклад, у якійсь області було дуже холодно і прийшло набагато менше людей, тоді ця методика погано працює.
Ми з 2006 року перейшли на більш досконалу методику, яку такою вважають всі іноземні фахівці. За нею інтерв’юери мають опитувати кожного з певним “кроком”, дуже суворо його виконуючи. Ми опитуємо кожного шостого, що є певним самозваженням. Наші інтерв’юери не знають, скільки конкретно людей вони мають опитати. А за традиційною методикою, їм дається кількість людей з єдиним застереженням,щоб вони не опитали всіх їх вранці, наприклад, є визначені інтервали.
Нова, тобто наша, методика начебто краща. У 2006-му і 2007-му вона дуже добре себе проявила. Але на цих виборах виявилася гіршою, мабуть тому, що інтерв’юери не витримували “крок”. І ми ще через холод зробили відпочинок для них через кожні півгодини. Коротше кажучи, це наразі треба перевірити.
Поки, здається, краще користуватися більш традиційною, але більш надійною методикою. Теоретично, наша методика працює незалежно від того, як вибори змінилися. А традиційна методика залежить від ситуації — ситуація змінилася, скажімо, люди більш зацікавлені у якомусь кандидаті, низька явка — і ця методика не спрацює. Наш екзит-пол, начебто, від цього був застрахований, але щось не спрацювало. Маємо досвід і 2006, і 2007 років, коли всі екзит-поли практично збіглися між собою. Мабуть, зараз гірші умови для проведення досліджень, зима на дворі.
— Володимире Іллічу, Агентство моделювання ситуацій спільно з компанією “Соціополіс” проводили на Луганщині власний незалежний екзит-пол, мають цікаві результати. Що Ви можете сказати стосовно доцільності проведення регіональних екзит-полів, і загалом великої кількості екзит-полів під час цьогорічних виборів?
— На жаль, навіть, якщо би у нас (у Національному екзит-полі — ред.) було задіяно триста дільниць, як ми планували, а не двісті сорок, нас було б недостатньо в одній області, щоб сказати чи збігається наш результат з регіональним екзит-полом, чи ні. В принципі, регіональні екзит-поли — це добре і чим їх більше, тим краще. У Сполучених Штатах екзит-поли проводяться, як правило, у всіх п’ятидесяти штатах, хоча у них не так багато загальнонаціональних екзит-полів. Здається, під час останніх президентських виборів було два чи три.
— Так, Україна рекордсмен у цьому році.
— Так, але у нас в 2007 році було п’ять екзит-полів, лише на один менше…
— А з чим може бути пов’язана така кількість?
— Я думаю, з недовірою одне до одного різних політичних сил. Тому, хоча вони прикриваються засобами масової інформації зараз, але я знаю досить точно, що деякі з екзит-полів фінансувалися політичними партіями і засоби масової інформації є просто…
— Посередником?
— Так, посередником. Проведення власних екзит-полів, у деяких випадках, не було ініціативою засобів масової інформації. Тому що деякі політичні партії хочуть мати свій “незалежний” контроль і пересвідчитися, що “все нормально”.
— Якщо виходити з цього, на Вашу думку, чи може бути соціологія інструментом тиску для отримання бажаного для тієї чи іншої політсили результату? Зрозуміло, що соціологічні дані не можуть бути підставою для оскарження результатів виборів у суді, але для звинувачень у фальсифікаціях і тиску, щоб визнати вибори недійсними, можуть, як Ви гадаєте?
— Теоретично, ми проводимо екзит-пол для того, щоб контролювати результати виборів і при великих відхиленнях казати, що щось там, мабуть, не так. Що треба перевірити, більш детально переглянути якісь дільниці.
Соціологія достатньо точна наука, але можуть бути похибки і вони час від часу спостерігаються у будь-яких екзит-полах, у будь-яких країнах. Іноді вони систематичні, досить великі. Особливо це стосується регіональних екзит-полів у США, наприклад, у місцях компактного проживання різних етнічних груп. У нас підстав для цього, на щастя, немає, бо більш однорідне населення.
Тому екзит-пол є тільки індикатором. Політичні сили можуть використовувати соціологічні дослідження чи намагатися це робити, застосовувати як технологічний інструмент для тиску. На жаль, саме це зараз і намагаються робити, що дуже неприємно соціологам. Така тактика політиків призводить до зниження довіри людей до соціологічних досліджень і самих соціологів. Хоча я не думаю, що зараз ця тактика може бути успішною. У нормальних, демократичних суспільствах соціологічні дослідження не мають бути засобом контролю над ситуацією, впливати на перемогу чи поразку у виборах. Однак, з моєї точки зору, у пострадянських країнах вони, на жаль, інколи виконують таку функцію.