Расизм — це віра у те, що одна расова популяція обов’язково вища або, відповідно, нижча, за іншу. Все більше людей в світі страждають від браку безпеки, несправедливості і приниження гідності. Такий висновок «Міжнародної Амністії», яка вказує на те, що світова економічна криза також завдала серйозного удару по правах людини. Оцінюючи становище в Україні, міжнародні правозахисники вказують на вже хронічну проблему — тортури в місцях позбавлення волі і нове зростаюче явище — напади на расистському грунті.
Питання расизму почали порушувати і в політиці. Так, нещодавно в Україні вибухнув новий скандал, коли мер міста Ужгородач Сергій Ратушняк напав на дівчину-активістку в інформаційному наметі “Фронту змін” Арсенія Яценюка, яка поширювала серед перехожих друковану продукцію.
Ратушняк емоційно прокоментував діяльність “Фронту змін”: “Знахабнілий єврейчик Яценюк, що успішно для себе прислуговував злодюжкам при українській владі, на кримінальні кошти преться у президенти України. Цинічно ображає нинішній стан в Україні, до якого сам же причетний. У регіонах (наприклад, у Закарпатті) зібрав наркодилерів і контрабандистів, які, ігноруючи всіма нормами і правилами, засмічують місто, заважають спокійному життю громадян і задурюють населення до такого ступеня, що невдовзі потік річок у звичному напрямку стане заслугою масонського “Фронту змін”.
ГолосUA вирішив поцікавитись в пересічних громадян України як вони ставляться до питання расизму, чи вважають за необхідне вводити кримінальну відповідальність за расизм і як оцінюють використання цієї проблеми політиками?
Анастасія, 27 років, письменниця: /> — Національність – це не привід для того, щоб робити різницю між людьми. Звичайно, я негативно ставлюсь до расизму. А от кримінальна відповідальність – питання неоднозначне і складне. Карати людей за те, що вони думають, не можна. Кожен має право говорити, те що він думає. Мене особисто хвилює питання дискримінації за расою не тільки у нас, в Україні, а й за кордоном, те як ставляться до нас у всьому світі
Віктор, 37 років, танцівник:
— Я взагалі, проти расизму і будь-якого розрізнення за національностями, кольором шкіри, розрізом очей…. Людину треба оцінювати за рівнем вихованості, толерантності тощо. Я знаю безліч прикладів, коли допомагали у біді люди інших національностей, в той час як свої відмовляли. Щодо кримінальної відповідальності – то її треба застосовувати, коли йдеться про вбивства, згвалтування, а коли йдеться про образу – тут доцільніше говорити про сплату моральної шкоди. Єдине проти чого я виступаю, то це цигани, бо від них багато біди і шкоди, але чесно кажучи я їх за націю не вважаю, тому і не застосовую сюди поняття расизму.
Ольга, 25 років, журналіст:
— Абсолютно добре ставлюся до всіх націй…але я за закриття кордонів для бандитського непотрібу з азійських країн. Проти тих, що роблять розбірки на наших ринках, грабують наших людей, гвалтують наших дівчат. Я за закриття кордонів для масової міграції в Україну. Нам кримінального добра й свого вистачає. От, за таке я б точно ввела кримінальну відповідальність. Можете вважати мене расисткою.
Галина, 22 роки, репетитор англійської мови:
— Я проти расизму, взагалі це не ознака культурного суспільства. Якщо ми хочемо бути цивілізованою країною, увійти до Європейського Союзу, то і закони мають бути в Україні відповідними. Інші нації є такими ж особистостями, як і ми з вами, і немає ні у кого права позбавляти життя людини з іншим кольором шкіри. Расизм в Україні показує, що ми нецивілізовані люди і до всесвітнього (прогресивного, культурного і так далі) суспільства нас пускати не можна, поки люди не поміняють в першу чергу своє мислення (розум) і ставлення до інших національностей. Думаю, кримінальна відповідальність була б доречною, може таким чином можна було б викорінити з нас це варварство. А політикам не дивуюсь, про їхній рівень культури, взагалі годі й говорити.
Сергій, 55 років, сам собі начальник (за словами співрозмовника):
— Расизм — здорова захисна реакція нації, направлена на збереження її цілісності. Ніде в світі іноземці не почувають себе так вільно, як в Україні. А про расизм в Україні говорять меншини, які хочуть стати панівною нацією. Якщо неграм так погано в Україні, хай їдуть в Африку – їсти банани, або, на крайній випадок, в Росію — там їм покажуть свободу демонстрацій за права негрів. І взагалі розплодилось тут всякої…. Євреїв і так по всьому світу багато, почитайте українську літературу, чи мали ми від них добро? А тепер вмикаю телевізор, а вони скрізь у Верховній Раді, на естраді. Ну що це таке? А китайців скільки зараз? Заполонили всі університети. Хай їдуть назад і в себе там їдять сиру рибу. А ми, українці, будемо виводити, свою чисту націю, а то скоро не зможемо і сказати хто ми і якого роду.
Ігор, 45 років, працівник банку:
— А чого це ми маємо всіх жаліти? Чи може хтось сильно схвалює дії арабів, які ріжуть християн? Або негрів, які продають наркотики? Може комусь подобаються азербайджанці, які труять шаурмою, крадуть і не хочуть працювати у себе на батьківщині? Є зараз скінхеди, раніше були партизани, козаки. І ще тут питання не тільки в чужих, але й у своїх – ізольовувати також треба людей з ліберальним мисленням, як тих, хто діє завжди на догоду чужим. І шкодить своєю байдужістю і посібництвом окупантам не менше.
Марія, 30 років, тимчасово не працює:
— Звісно, я проти расизму. Ми ж усі люди!!! В усіх тече одна кров!!! яка різниця якої ти національності чи раси!!! Моїй знайомій одного разу “негри”, як деякі висловлюються, життя врятували, в той час, коли наші стояли в стороні, посміхаючись!!!А що ж тут хорошого може бути? Ми всі рівні — і євреї, і афроамериканці, і українці. Зрештою нам теж не приємно, коли потрапляємо за кордон і до нас ставляться, як до третього світу. Кажеш — Україна і одразу асоціація з чимось відсталим. З кримінальною відповідальністю я б не поспішала. Можливо, треба вводи моральну компенсацію за образи та лайки, але не кримінальну відповідальність. Що ж до політиків, то я не дивуюсь їхнім вчинкам і тому, що вони використовують питання расизму, вони і питання націоналізму використовують часто.