Судячи з блогів деяких українських політиків, контактувати з народом більшість з них не мають наміру. Якщо, звичайно, не вважати комунікацією потік однобічної інформації про діяльність шефа, який його старанні піарники виливають на наші голови. Такі блоги інакше як “олюдненими” прес-релізами не назвеш, зауважили в українському виданні, яке провело свій власний експеримент.
Зайшовши на блоги політиків і прочитавши там найсвіжіші пости, ми задали питання по викладеним темах і почали чекати реакції. Результат: відреагували Леся Оробець, Дмитро Корчинський і абсолютно несподівано — Олег Тягнибок.
А от Сергій Тігіпко прямо з порогу свого блогу гальмує “розбігтися” поспілкуватися з ним громадянина суворим попередженням: “Поточне завантаження, на жаль, не дозволяє мені на даний момент підтримувати активність в блозі і соціальних мережах, але звіт з поточних реформ і відповіді на поставлені до нього питання я напишу найближчим часом”. Одне тільки слово «звіти» зводить від нудьги вилиці, раз і назавжди відбиваючи полювання сюди заходити.
У подібній офіційної стилістиці ведеться блог губернатора Донеччини Анатолія Близнюка. На коментарі він не реагує. Пишіть, що хочете, випускайте пар. Тому й кількість коментів відповідну — 5-10, максимум 30. Довгі офіціозні заголовки його посад ще більш незграбно виглядають на Twitter. Сумнівно, що твіттеряни кинуться читати акаунт, що повідомляє наступне: «В ідеології єдиних адміністративних одиниць».
А ось Олег Тягнибок свою стіну на Facebook постійно коментує. Щоправда, часто замість слів залишає смайлик:). Зрозуміло, якщо повідомлення подобається.
Щодня оновлюється блог Анатолія Гриценка. Візуально він зроблений дуже професійно — за всіма правилами онлайн-медіа. Але з точки зору комунікацій, це односторонній рупор: я кажу — він слухає. Найбільш мертвий блог у Юлії Тимошенко: все віддане на відкуп піарникам з їх страшним офіціозом.
На такому тлі яскраво виділяється блог старожила ЖЖ Михайла Бродського, блогера з 2007 року. Він стверджує, що всі пости пише сам, тільки великі тексти диктує помічникам. Щодня витрачає на блог по годині. У результаті 100-200 коментарів під постом — не рідкість. Якщо коментують мало, блогер ображається і негайно провокує гостей.
Не менш активним блогером є Леся Оробець. Зараз вона щодня пише на таку гарячу тему, як реформа освіти, опонуючи міністру освіти та науки Дмитру Табачнику. Цікаво, що представники партії влади в Мережі взагалі не проявляють активність. Так що Україні випадає зі світової тренду — використання блогосфери для державних агітації і пропаганди. Останні події в Єгипті відмінно довели, наскільки ефективні соцмережі для внесення смути в народні маси.
Якщо б сталося диво і В. Янукович завів собі “людський” блог, а ще краще — завели б особисті блоги М. Чечетов і В. Лук'янов, думаю, багато хто став би завсідниками їх онлайн-сторінок.
За матеріалами: Дело