Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник пропонує в новому підручнику історії визнати лідерів ОУН-УПА Степана Бандеру і Романа Шухевича колабораціоністами.
Про це йдеться в статті Д. Табачника «Яким має бути підручник історії», розміщеній на сайті Партії регіонів.
Він зазначив, що «насамперед підручник має бути історично коректний – трактування вітчизняної і світової історії не може змінюватися із зміною Президента чи міністра освіти, не може і не повинне залежати від особистих смаків, комплексів і фобій будь-якого посадовця. Тому підручник має наповнюватися фактами незаперечними (якщо, звичайно, керуватися позиціями цивілізованого європейця, а не представника «маленького, але гордого», загубленого в горах племені)».
Наприклад, на думку Табачника, «в розділі історії Європи середини ХХ століття підручник має допомогти вчителю пояснити учням, чим відрізнялася Велика Вітчизняна війна від Другої світової, які коаліції брали участь у війні і які були їхні цілі, де проходили лінії фронтів, хто, коли, кому і з якої причини війну оголосив, хто визнаний світом агресором, хто в кого приймав капітуляцію. Мабуть, після того, як весь цей матеріал буде якісно засвоєний учнем, у нього не буде жодних проблем з ідентифікацією осіб Сталіна і Бандери з Шухевичем, що так розбурхують сьогоднішнє суспільство. В обох випадках я цілком згоден з колишнім прем’єр-міністром Польщі Лешеком МІЛЛЕРОМ: Сталіну не можна ставити пам’ятник, оскільки він безпосередній винуватець смерті (МІЛЛЕР сказав – убивця) багатьох ні в чому неповинних людей».
При цьому міністр освіти зазначив: «Але так само ми не можемо заперечувати роль Сталіна як Верховного Головнокомандуючого армії, що перемогла, і лідера країни, котра винесла основну тяжкість війни, в досягненні Великої Перемоги. А Бандера і Шухевич залишаться в історії як націоналісти та організатори масових убивств, але при цьому вони ще й будуть навіки заплямовані колабораціонізмом. Адже не існувало в 1941-1945 роках іншої української держави, окрім УРСР…»
За словами Д. Табачника, «навіть «найправовірніші» українські націоналісти ведуть державну спадкоємність саме від УРСР, оскільки я ще ні від кого не чув пропозиції відмовитися від статусу країни-засновника ООН і наново просити цю організацію про прийом України. Та й маса інших питань виникне, якщо відмовитися від радянської спадщини: політичних, територіальних, правових, майнових, фінансових – під їх тягарем звалиться держава і міцніша за Україну. Таким чином, люди, що воювали проти Радянської України (навіть найгарячіші шанувальники Бандери і Шухевича не скажуть вам, що вони воювали за Радянську Україну) є колабораціоністами».
«Вивчення голих фактів, звичайно, не завжди буває достатньо для школяра, який ще тільки вчиться самостійно обробляти і системно аналізувати інформацію, але ідеологізацією підручника ми вже захоплювалися як у радянські, так і в помаранчеві часи. Мабуть, хай діти дізнаються про Голодомор, останню війну і попередні війни, про революції і повстання з документів і фактів. Ми ж візьмемо на себе сміливість прокоментувати ці факти таким чином: голод, «організований» за злим наміром державних мужів, і голод, спровокований їхньою некомпетентністю, однаково вимагають відповідальності винних (якщо не юридичної, то історичної). Голод, від якого люди гинуть за соціальною ознакою, не менш страшний, ніж голод, від якого люди гинуть за ознакою етнічною. Мільйон загиблих — не менш страшна цифра, ніж десять мільйонів…», — зазначив в статті Д. Табачник.
Міністр упевнений, що «такий гуманітарний, антропоцентричний підхід до історії не тільки полегшить пізнання цього предмету нашими дітьми і внуками, а й значно поліпшить суспільний клімат в Україні…».
Крім того, міністр упевнений, що «в повній відповідності з європейською традицією підручник історії не повинен охоплювати події останніх, як мінімум, десяти років. У противному випадку це не історія – це політика».
За матеріалами: УНІАН />