У Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” в Києві розпочалися заходи щодо вшанування пам’яті засновника музею, присвячені 100-літньому ювілею Івана Макаровича Гончара.
На честь пам’ятної дати в НЦНК „Музей Iвана Гончара” пройшов святковий вечір за участю народних колективів, під час якого було відкрито виставку „Іван Гончар : жити і творити для народу”, передав кореспондент ГолосUA,
Ювілейна виставка показує шлях видатного майстра від рідної батьківської хати в с. Лип’янці Шполянського р-ну на Черкащині до всесвітньо відомого хатнього музею українських старожитностей, де представлено розмаїття зразків народного малярства, ткацтва, вишивки, гончарства, дереворізьблення, одягу, прикрас, музичних інструментів, тощо. В рамках ювілейної виставки влаштовано також книжкову виставку „Іван Гончар: зачарований красою”.
Під час заходу було презентовано спільне видання НЦНК „Музей Івана Гончара” і поліграфічної фірми „Майстер Книг” Книга подарунково-поштових листівок „Українці в малюнках Івана Гончара”. Видання розкриває для читачів ще одну сторінку творчого і наукового доробку Гончара – серію його картин „Українські народні типажі у місцевому національному вбранні другої половини XIX – початку XX століть”. Анотації до аркушів і передмова викладені українською та англійською мовами. Також був представлений бібліографічний покажчик „Іван Гончар: митець, збирач, дослідник”, унікальність якого полягає в тому, що вперше у такому обсязі (614 записів) викладено публікації від 1949 по 2009 роки, які висвітлюють життєвий і творчий шлях ювіляра і становлення заснованого ним музею.
„Це – не тільки результат творчого пошуку окремого художника. Ця унікальна збірка хатнього музею І.М. Гончара, сформованого на основі етнологічного розуміння українського мистецтва є реальним втіленням української національної ідеї”, — наголосила заступник директора з науково-просвiтницької роботи НЦНК „Музей Iвана Гончара” Тетяна Пошивайло,
Музей Гончара в 1960-і був одним із неофіційних осередків «шістдесятництва» в Україні, в реакційні 70-і – являв зразок протистояння художника і громадянина системі, а з другої пол. 80-х рр. став духовною основою для національно-визвольного руху й формування ідеології української державності.