Україна має рухатися у бік зменшення робочого часу до сорока годин на тиждень, а не в бік його збільшення, як це передбачено зареєстрованим у парламенті проектом Трудового кодексу. Таку думку в статті для «Дзеркала тижня» висловила юрист ЮФ «Ілляшев і Партнери» Валерія Гудій.
Експерт вказує, що в даному питанні слід було б звернути увагу на ряд міжнародних документів.
«На Європейську соціальну хартію, яку Україна успішно ратифікувала і взяла на себе зобов'язання, зокрема, встановити розумну тривалість робочого дня й робочого тижня та поступово скорочувати тривалість робочого тижня. На Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, що визначає принцип справедливої та сприятливої праці, зокрема, розумного обмеження робочого часу. Ну і, звичайно ж, на Конвенцію Міжнародної організації праці № 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень», що схвалює принцип сорокагодинного робочого тижня і покладає забов'язання на Україну застосовувати цей принцип до різних категорій зайнятості. Таким чином, чітко видно, що Україна повинна йти в бік зменшення робочого часу до сорока годин на тиждень, а ніяк не в бік збільшення», — вважає Гудій.
Експерт вказує, що, за умовами запропонованого проекту роботодавець у колективному договорі (якщо договір відсутній, то в своєму нормативному документі), погодженому з профспілкою або профспілковим представником, може визначити максимальну тривалість роботи на тиждень за підсумованим обліком робочого часу.
«А так як у проекті представлений не повний перелік випадків, коли роботодавець може скористатися правом збільшення максимальної тривалості роботи протягом тижня, то під виглядом наявності достатніх підстав роботодавець цим правом може скористатися будь-коли. Тобто роботодавець може скористатися законодавчою лазівкою і збільшити робочий тиждень до 50, 55, 60 годин. А чому ні? Сьогодні багато доброчесних і відповідальні працівники трудяться більше 10 годин на добу за своїм бажанням, так чому ж подібний трудовий розпорядок не легалізувати?», — підкреслює вона.
Гудій звертає увагу, що під уведенням максимальної тривалості роботи протягом тижня на рівні 48 годин мають на увазі роботу в разі підсумованого обліку робочого часу.
«Уведення підсумованого обліку робочого часу дозволено в тих галузях економіки, на тих підприємствах і на тих видах робіт, де за умовами роботи не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Тобто начебто у проекті пропонують обмеження! Насправді фактично будь-яке підприємство може «заявити» про неможливість встановлення щотижневої тривалості й перейти на підсумований облік робочого часу», — зазначає вона.