Варіант змін пенсійної системи, який запропоновано в Програмі економічних реформ України Президента Віктора Януковича, з фінансової точки зору є найменш ефективним.
Про це заявив кандидат економічних наук з Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Коваль.
У Програмі економічних реформ на 2010-214 роки, що запропонована главою держави, пропонується підвищити пенсійний вік для жінок до 60 років поступово до півроку щорічно в 2012—2021 роках. Як зазначили експерти, ці заходи з фінансової точки зору є найменш ефективним зі всіх обговорюваних в експертному середовищі. Олександр Коваль зазначив, що у разі реалізації такого плану зниження дефіциту бюджету Пенсійного фонду навіть у розпал реформи не перевищить 20% його розміру.
«Решту аргументів на користь підвищення пенсійного віку (повніша реалізація трудового потенціалу, підвищення рівня життя пенсіонерів, зниження проблеми дефіциту робочої сили, зростання ВВП тощо) слід вважати не більш ніж хорошою міною при поганій грі», — додав експерт.
О. Коваль зауважив, що в загальному контексті дійсно реформаторським кроком можна вважати введення накопичувальної системи, що передбачає обов’язкові пенсійні внески, які накопичуються на індивідуальному рахунку.
«Солідарна система породжує до себе абстрактно-відсторонене ставлення з боку працівника як до своєрідного податку. Накопичувальна ж за своєю економічною сутністю є відкладеним доходом. Фактично, це індивідуальний пенсійний фонд, і людина бачить прямий зв’язок між своєю зарплатою сьогодні та розміром пенсії в старості», — додав економіст.
Як відзначив фахівець, в солідарній системі людина вимушена сподіватися на майбутнє покоління своїх співвітчизників, кількість яких до того ж постійно скорочується. Він пояснив, що накопичувальній же системі людина може сподіватися тільки на самого себе: розмір накопичень визначається його легальною зарплатою, сумарним трудовим стажем і якістю управління пенсійними активами.
«Накопичувальна система зрозуміла й прозора. У ній немає хитромудрих формул, поняття нормативного та понаднормативного виробничого стажу й багато інших малозрозумілих атрибутів солідарної системи. До речі, і з технічної точки зору її реалізація не є надто вже складним завданням», — наголосив фахівець.
О. Коваль упевнений, що лише впровадження накопичувальної системи в довгостроковій перспективі здатне зняти цей тягар з держави і перекласти на працедавців і самих громадян, тим самим позбавить останніх непотрібних ілюзій і помилкових надій.
При цьому він зазначив, що сама по собі накопичувальна система не є панацеєю від «пенсійних бід». «У накопичувальній системі, так само, як і в солідарній, нарахування робляться не на всю, а лише на офіційну зарплату. І коли новоспечений пенсіонер з’ясує, що його персональних накопичень явно недостатньо для задоволення його ж амбіцій, докоряти можна буде лише самому собі», — упевнений він.
За матеріалами: Дзеркало тижня