"Здається, — пише журналіст британського видання “The Guardian” Девід Кронін — колишній прем’єр-міністр Чехії Мірек Тополанек очолює чешський фан-клуб Нормана Тебіта ( скандального британського торі), адже так само як і у Тебіта його політична діяльність — клоунада". "Можливо, я втрачу посаду прем’єра, але я точно не припиню свою політичну діяльність. — цитує Тополанека Кронін і додає, що не всім сподобається те, що той не хоче завершувати свою політичну кар’єру.
Починаючи із січня 2009, пише автор, президентство ЄС потрапило до рук чешського клоуна Мірека, для якого висловити власну позицію настільки незвично, що навіть трохи соромно. "Кожний раз, коли Тополанек намагався сказати будь-що: від оцінок економічної чи політичної ситуації у світі до критики детектива, який він читав перед сном — чиновники у Брюселі молилися, аби це якимось чином не вплинуло на міжнародну довіру до ЄС. Але сталося не так як гадалося і Міреку вдалося попсувати нерви Брюселю, коли він назвав стимульні економічні пакети Обами “дорогою до пекла "- зазначає Кронін.
Хоча Тополанек належить до партії Громадянські демократи, яка вважається євроскептичною ( у 2005-му, коли голандці та французи відмовилися затверджувати європейську конституцію, Тополанек дав їй свою експертну оцінку, назвавши її "лайном"), тим не менше його відданість ідеалам капіталізму (скоріше його дикої версії) неможливо не визнати. "Для чешського екс-прем’єра не важливо, що за прогнозами Європейської Комісії протягом наступних двох років 8,5 млн людей стануть безробітними,- зазначає Кронін- він вперто наголошує, що всі зможуть знайти собі роботу. Скоріше за все, Тополанек має на увазі таку роботу, де зарплатня та умови праці будуть на рівні деградації".
Проблема ЄС полягає в тому, що він намагається побудувати цілісну "європейську свідомість" всіх держав-членів за рахунок лише забезпечення безперебійного функціонування свого ринку. При цьому ніяк не враховується культурний та ментальний аспект кожної країни союзу. "Соціальний захист у ЄС — слабка ланка,- наголошує Кронін — уряди більшості європейських держав можуть відмовитися інколи надавати мінімальні гарантії робітникам і абсолютно справедливо послатися на своє законодавство, яке виправдовує таку поведінку. Коли у Британії відбувалися страйки робітників проти урізання їхньої зарплати закордонними компаніями, що мають свої представництва у Сполученому Королівстві, то Брюсель був більше схвильований тим як це відобразиться на цілісності функціонування єдиного європейського ринку, аніж тим як кожна окрема сім’я має себе прогодувати".
Минулого року Європейський суд справедливості виніс аж занадто "справедливе рішення", коли вказав, що уряд Люксембургу не має втручатися у політику формування та виплати зарплати його громадянам закордонними компаніями. "Можливо, десь у світі китайське прислів’я "Кожна криза сповнена можливостями" і працює, але, схоже, що не у Європі, де за умов кризи, настав ментальний параліч.- наголошує Кронін — Наприклад, розглянувши доповідь BusinessEurope ( конфедерація роботодавців, що справляє величезний вплив на ключові європейські інституції), я був просто "вражений" прогресивністю їхніх ідей для економії коштів. Відтепер, згідно з доповіддю, всі рахунки мають приходити винятково через інтернет, аби не витрачати гроші на папір, а державні установи мають вчасно сплачувати всі заборгованості. У доповіді і близько не згадувалося про тогорічний ентузіазм європосадовців щодо створення тисячі робочих місць у сфері виробництва енергії із відновлювальних джерел. Схоже, що Брюсель просто намагається втікати від проблем — як економічних, так і політичних. Якщо це так, то всі ми у ще більшій небезпеці, ніж я уявляв", — резюмує журналіст британськоі газети “The Guardian”.
Підг. Л.Дубенко.