Сьогодні 99 відсотків робочого часу працівників Мінфіну (тих з них, хто не ніжиться нині на пляжах відомчих урядових санаторіїв) зайнято двома речами – підготовкою заходів щодо скорочення видатків та нарощування доходів (інакше не отримати третій транш МВФ) та складанням проекту бюджету на 2010 рік.
Якщо робота над першим стосом документів має дати ефект вже найближчим часом, то творення проекту «бюджету-2010», за образним висловом одного із вітчизняних політиків, не варте навіть того паперу, який при цьому псується.
Адже, як ніколи за попереднє десятиріччя, проект бюджету на 2010 рік матиме суто формальне значення. У нього одна-єдина місія – бути складеним докупи і зареєстрованим у секторі законопроектів Верховної Ради до 15 вересня, як того вимагає Конституція. Ось чому прикро за тисячі робочих годин працівників Мінфіну, які зводять докупи документ, який нікому, про суті, не потрібен.
Це розуміють і самі політики, причому з усіх таборів. Мало хто звернув увагу, що Бюджетна декларація на 2010 рік цього року не складена, не подана і не розглянута парламентом, як того вимагає Бюджетний Кодекс України та Закон про Кабінет Міністрів України. При цьому уряд вдає, що взагалі забув за Бюджетну декларацію, а опозиція про неї навіть і не згадує, враховуючи цілковиту безпомічність цього документа.
Враховуючи критичну сукупність факторів, що зійшлися докупи на цьогорічну осінь – черговий етап економічної кризи, безпорадність парламенту, кволість коаліції, беззубість оппозиції, відсутність міністра фінансів, фіскальні обмеження, накладені умовами програми між МВФ та Україною, цілковита непередбачуваність макроекономічних прогнозів на 2010 рік – за таких умов сподіватися на реалістичний проект бюджету на 2010 рік не доводиться. Якщо йому судитиметься пережити етап першого читання, то другого йому не бачити, як не бачити вкладникам радянського «Сбербанка» повного повернення своїх заощаджень, щоб їм при цьому не обіцяли політики.
Проект бюджету 2010 ще далеко навіть не гомункулус, але в ньому вже закладено дефективні гени, що самознищать його невдовзі після подання до парламенту.
Перше – нереалістичність покладених в його основу макроекономічних параметрів. Історія із цьогорічним прогнозом економічного зростання України в 0,4 відсотка, на якому так затято наполягає уряд Тимошенко, в той час як червнево-липнева місія МВФ вже винесла свій вердикт в 14 відсотків падіння ВВП (найгірший в Європі) ризикує повторитися і в 2010 році. Уряд, швидше за все, замахнеться на очікуване зростання в 5 чи навіть 8 відсотків ВВП, в той час як насьогодні не існує підстав вважати, що українська економіка відновиться наступного року більш, ніж на 4 відсотки. Нереалістичний макроекономічний прогноз, в свою чергу, перекреслює якість розрахунків доходів, видатків і дефіциту, а тому проектові «бюджету-2010» готується коротке і неяскраве життя. Шкода тисяч людиногодин Мінфіну, змарнованих на цей документ.
Друге. 2010 — найнепередбачуваніший рік світової економіки. Ніхто із достовірною впевненістю не може спрогнозувати динаміку розвитку глобальної економіки наступного року. Очікування стагнації сусідять із сподіванням на відновлення зростання. У будь-якому разі, не один уряд де-інде буде змушений переглядати свої бюджети, не мине цього і Україна (хоча діючий уряд і демонструє, як можна не переглядати бюджет, коли він нього лишилися одна лише шкіра та кістки). Тож будь-який вересневий макроекономічний прогноз, покладений в його основу, ризикує безнадійно застаріти вже через кілька місяців навіть через фактори, дійсно непідвладні урядові. Тим паче шкода тисяч людиногодин Мінфіну, змарнованих на цей документ.
Третє – хоч розірвись. Претендент на президентську посаду не може не перетворити проект бюджету на один із розділів своєї передвиборчої програми. Тож проект має містити і нові обіцянки соціальних гарантій, і збільшення фінансування охорони здоров»я та освіти – загалом, цілу коробку фіскальних цукерок, загорнутих у гламурну фольгу оголошеного післякризового відновлення України. Ось тільки коса популізму може наразитися на камінь фіскального консерватизму програми з МВФ. Летітимуть іскри, і буде шкода тисяч людиногодин Мінфіну, змарнованих на цей документ.
Четверте – петарда нової редакції Бюджетного кодексу. Якщо нова редакція Бюджетного кодексу буде зветована (схоже на те), прем»єр обіцяла відновити її ідеологію в проекті бюджету. Сам по собі проект «бюджету-2010» виглядає неоковирно і невпевнено, але якщо в нього ще вручну «впаяти» 12 тисяч сільсьих бюджетів, то конструкція взагалі стає громіздкою і некерованою. Настільки, що ризикує опинитися на складі бюджетного металобрухту. Вкотре шода тисяч людиногодин Мінфіну, змарнованих на цей документ.
І п»яте – вибори. Яким би охайним і фіскально витонченим не був би цей документ, він нього каменю на камені не залишать політичні пристрасті. Мінфін це розуміє, без особливого ентузіазму працюючи над цим документом і вже шкодуючи за тисячі людиногодин, на нього змарнованих.