Вітчизняні експерти відчувають труднощі, коли їх просиш назвати резонансну справу за останнє десятиліття, яка б не грішила порушеннями та непрозорістю ведення. Водночас, роздумуючи над самим поняттям резонансності та судового розгляду вони зауважують, що для України характерий поділ на дві категорії у цьому питанні: перша — це суд над пересічними громадянами, друга ж категорія — це привілейовані персони, де неможливо передбачити ухвалу суду.
Якщо в першому випадку закон керує справою і, можливо, ним керується суд, то у другому варіанті слідчі дії ризикують закінчитися нічим, або ж бути зведеними нанівець, стверджує правозахисник Едуард Багіров. “Розраховувати на торжество закону ми можемо. Це наше право. А от чи отримаємо ми результат тієї чи іншої кримінальної справи — під великим питанням. Практика показує і час, що ми не бачимо кінцевого результату. Тобто ми бачимо початок, якийсь шум інформаційний, заяви політиків, наміри. Але все зводиться до того, що чомусь ті особи, які є фігурантам тієї чи іншої кримінальної справи і були у минулому високопосадовцями, вони не попадають до колоній… Протягом останніх десяти років кримінальні резонансні справи природньо починються в рамках закону, йдуть дуже вірно. А от куди їх заводять певні ситуації політичні, економічні або ж якісь інші певні поняття доцільності, як правило вони губляться у темному лісі певних інтересів”, — каже він.
Водночас, інший експерт, правозахисник Олег Целуйко запевняє, що законодавство України дозволяє проводити чесне розслідування та розгляд кримінальних справ. Інша річ, за його словами, — корупція у системі правосуддя. При цьому, на думку директора програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження” Романа Романова, саме застаріла система розслідування дає мінімальні можливості для судового контролю за тим, як розслідуються справи. Ще однією проблемою правозахисник назвав заполітизованість органів прокуратури, а також вибірковість при визначенні самих об’єктів переслідування. “На превеликий жаль, зазначив експерт, всі заяви і декларації про те, що необхідно подолати корупцію у найвищих ешелонах влади чомусь завжди зводяться до того, що переслідують тих, хто був при владі вчора, але не сьогодні. Так було у 2005 році, так, власне, відбувається нині. Тобто суд переможців над переможеними завжди викликає дуже багато сумнівів і створює атмосферу недовіри”.
За останні кілька місяців проти членів уряду Тимошенко та самої екс-Прем’єр-міністра було порушено цілу низку кримінальних справ. Наразі експерти не беруться передбачати розвиток подій. Але все ж правозахисники натякають, що влада в Україні дуже швидко міняється місцями з опозицією і і часто ця обставина і визначає обвинувачуваних прокуратурою. Проте, навіть наявність чи відсутність порушень закону при розгляді кримінальної справи не завжди визначає справедливість вироку.