Нещодавно з’явилася інформація про те, що ціни на м`ясо-молочну продукцію можуть зрости на 20 %, якщо уряд введе новий механізм надання державних дотацій виробникам цієї продукції. Власне, влада охоче вирішує всі проблеми в сільськогосподарській галузі за допомогою імпорту продукції, тоді як українські товаровиробники, навпаки, пропонують відмовитися від подібної практики. ГолосUA поцікавився у провідних черкаських підприємців, як їм живеться, якої підтримки очікують від влади, і чи справді Україні бракує 500 тисяч тонн молока.
М’ясо без преміксів – дороге і рідкісне задоволення?
Сільськогосподарські товаровиробники Черкащини сприйняли розмови про подорожчання м’яса й молока та про надання державних дотацій доволі скептично. Мовляв, у нас тут посівна, своїх проблем чимало, а ви нам про підвищення цін щось торочите. />
Підприємець Дмитро Лисун колись був заступником голови Черкаської облдержадміністрації. Сьогодні у нього 9 тисяч гектарів землі, 5 тисяч голів великої рогатої худоби, тисяча свиней. Він очолює підприємство «Плешкані» у Золотоніському районі, яке об’єднує шість сіл. Зараз заклопотаний посівною. «Це моя двадцять п’ята весна. Посіємо, виростимо і зберемо – це не проблема. До влади лише одне прохання – не треба нам ніяких дотацій! Головне – не заважайте, дайте свою справу робити» — емоційно розповідає. Каже, що на базарі і в магазинах не знайти нормального м’яса: «У Черкасах знаю, що польське продають. А якщо й українське, то все воно із преміксами» — каже підприємець. Пояснює, що премікси – це спеціальні добавки, за рахунок яких свині з’їдають вдвічі менше кормів, а товарної ваги набирають дуже швидко. Власне, сьогодні більшість господарств годують свиней преміксами. Це економія і часу (не треба сікти буряки чи траву, варити якесь вариво), і грошей (без введення преміксів свині з’їдають вдвічі більше корму). «У мене м’ясо нормальне. Свині їдять природню їжу, але собівартість у нього виходить вища. Тому на базарах люди переважно купують м’ясо із Польщі – звідти завозять усякий непотріб, зате ж коштує дешевше» — резюмує Д. Лисун. Вихід підприємець бачить один – припинити імпортувати сільськогосподарську продукцію, натомість відкрити і регулювати експорт: «Має бути чітка державна програма підтримки молочного скотарства і свинарства, щоб наш виробник підняв своє виробництво» — каже підприємець.
Корів доїтимуть… роботи
Цікавлюся станом молочної галузі – чи правда, що молока нині в Україні бракує, тому будуть завозити із Росії та Білорусії.
«Ага, я чув, що голова асоціації молочників «Укрмолпром» Бондаренко щось про це говорив. У нас уже не знають, чи кнура до свині вести, чи свиню – до кнура! Не знаю, чого там справді бракує, але ключові слова тут «імпорт із Росії та Білорусії» — відповідає Д. Лисун. На його думку, ситуація на молочному ринку є доволі оптимістичною і без російського та білоруського молока. Підприємець багато подорожує і має змогу порівнювати стан галузі в Україні та інших країнах. Так, каже, що в Росії три роки не завозили жодної молочної продукції, а зараз уже готові її експортувати. Тоді як у Новій Зеландії взагалі за останні 20 років підняли економіку саме завдяки тому, що почали більше займатися розведенням корів.
У «Плешканях», до речі, зараз 1800 корів. Раніше їх доїли доярки. Дмитро Лисун навіть хвалився, що за свою працю жінки отримували близько трьох тисяч гривень на місяць. А сьогодні розповів, що корів доїтимуть… роботи. Мовляв, технічний прогрес наступає на п’яти: «Уже підписав договір про закупівлю відповідної техніки. Ще ні в кого на Черкащині такого немає» — розповів підприємець.
Натомість, голова Спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкащини Григорій Грушовенко лише стинає плечима, почувши про те, що молоко завозитимуть із Росії та Білорусії. «Мене вже нічого не дивує, якщо на Черкащину возять молоко і сметану зі Львівської області. Наших селян більше хвилюють такі внутрішні питання, а також, наприклад, те, що для кожної корови треба купити й причепити бірочку у вухо, яка коштує не мало й не багато – 50 гривень» — каже Г. Грушовенко. На його думку, потрібна бодай якась стабільність на ринку цін на сільськогоподарську продукцію.
Одним із важливих кроків, що сприятиме покращенню ситуації, має стати будівництво в Черкасах оптового ринку: «Зараз розробляємо план побудови. Хочемо, щоб селяни області могли виставляти там на продаж свою продукцію як рослинного, так і тваринного походження, щоб там була своя лабораторія, забійний цех, логістичний центр, холодильники… Місце нам влада пообіцяла виділити. Сподіваємося, що найближчим часом це буде зроблено» — сказав Г. Грушовенко. На його думку, оптовий ринок дасть можливість хоча б частково регулювати цінову політику, забезпечити стабільність цін на продукцію сільськогосподарських товаровиробників.
До речі::"Зараз найвигідніший бізнес – торгувати селами»
«Сьогодні в Україні процвітає дуже специфічний бізнес. Торгують селами. Не можна ж над селянами так глумитися!» — каже Дмитро Лисун. Йдеться про те, що підприємці беруть в оренду землю, а потім перепродують її за вищою ціною. Або нічого там не вирощують, чекаючи змін у земельному законодавстві. «Знаю особисто таких підприємців, що в них у власності є 180-200 гектарів землі, але обробляють вони при цьому не більше 20-30 гектарів. Орендують землю і чекають, коли буде відповідний закон, щоб цю землю викупити, бо купити має право в першу чергу той, хто орендує» — пояснює Д.Лисун. На його переконання, подібні колізії відбуваються, бо Земельний кодекс дає можливість усіляко маневрувати.