Малі міста — з великими проблемами

Останнім часом багато говорять про Європу та європейську інтеграцію, про необхідність впровадження в Україні європейського досвіду місцевого самоврядування. Особливо ці вислови та заклики стають актуальними напередодні виборів, а зважаючи на частоту цього процесу в нашій країні, популярне: “Всю владу радам!” — давно могло б втілитись у життя. В реальності, попри обіцянки та гучність заяв політиків, котрі отримавше бажане — забувають про сказане, Україна все більше й більше віддаляється від європейської моделі розвитку, а зростання диспропорцій соціально-економічного розвитку протягом останніх років набуває швидких темпів. />   Малим вважається місто, чисельність якого не перевищує 50 тис. осіб. У 2008 році в проекті змін до бюджету уряд передбачив виділення 1 млрд. грн на потреби малих міст. Пропонувалась, що гроші до кожного міста надходитимуть безпосередньо від Міністерства фінансів, а розподілятиме їх міська рада, що мінізувало б корупцію і дозволило б спрямувати їх на вирішення пріоритетних проблем громади. В ситуації економічної кризи ці кошти стали б для малих міст і антикризовим чинником, адже забезпечили б підрядами підприємства на місцях. Але на жаль, цього не сталося, адже ухвалений Держбюджет 2009 року “випустив” цю суму.

Голова Асоціації малих міст України та міський голова міста Українка Київської області Павло Козирєв у розмові з журналістом Голос.UA Ольгою Каретниковою поділився проблемами, котрі виникли через бюджет, та проблемами малого міста в цілому.

 П.К.: Малі міста — це 350 міст України. Зазвичай. типове мале місто — це районний центр і обслуговується навколо таких міст 22 млн. громадян нашої країни. Коли кажуть, що до нас прийшла криза, одразу відповідаю, що вона нас — мале місто — і не полишала. Коли ми минулого року, нарешті, достукались до уряду і в проекті змін до бюджету 2008 року з’явився 1 млрд. грн. — то радості не було меж. На жаль, при формуванні бюджету-2009 ці кошти зникли. Зараз йде тотальне урізання бюджету, але в більшості міст вилучення збільшуються. Взагалі, бюджети міст не мають капітальних видатків на житлово-комунальне господарство.

О.К. Які ще гострі проблеми турбують сьогодні малі міста?

П.К. Залишається не вирішеною проблема відсутності в штатах виконавчих органів малих міст посад юристів, спеціалістів з питань землевпорядкування, архітектури та інших. Пропозиції, щодо управління землями за межами населених пунктів залишились без уваги, як і пропозиції з впровадження податку на нерухомість.

Бюджети органів місцевого самоврядування в 2009 році мають недофінансування заробітної плати в бюджетних установах та організаціях, недофінансування оплати енергоносіїв. Знову фінансування захищених статей відбувається за рахунок житлово-комунального господарства. Це вже питання національної безпеки. Стан будинків, мереж та відсутність коштів на їх ремонт може призвести до масових катастрофічних ситуацій в малих містах.

З року в рік відбувається недофінансування виконання делегованих повноважень та маніпулювання формульним розрахунком, що ставить в залежність бюджети органів місцевого самоврядування від фінансових управлінь обласних державних адміністрацій.
Нез’ясованим залишається питання екології та фінансування оздоровлення.

О.К. Наскільки, на Вашу думку, збільшиться вартість комунальних послуг для малих міст у зв”язку зі зростанням ціни газу та чи не боїтеся Ви припинення виплати заробітної плати бюджетникам?

П.К. Це цілком очевидно. Навіть по захищених статтях бюджету, а це і передбачає зарплатню на весь рік — не вистачає грошей на 70- 80%. І тому є оце питання дофінансування того, що недодає держава, за рахунок другого кошику, а другий кошик претворився на резервний фонд уряду, що є загрозливим, бо це викачує гроші з наших мереж і є причиною підвищення комунальних послуг. Ми можемо порахувати: якщо ми беремо тарифне тепло, в якому 80% собівартості — складова енергоносія, то ви можете порахувати наскільки зміниться тариф, якщо ми знаємо, що ціна на газ збільшилась. Те саме стосується і водоканалу і жеків. 

О.К. І що ж Ви пропонуєте уряду для вирішення цих проблем?

П.К. Є така, на мою думку, непогана ідея. Кожен з нас з кожної гривні оплати житлово-комунальних послуг 20% сплачує у вигляді ПДВ. Ми пропонуємо домовитись: давайте зробимо спецрахунок, на якому ці гроші будуть залишатись там, де вони виникли. Наприклад, беремо водоканал, де “диряві” мережі, і з цього рахунку витрачаємо їх винятково на закупівлю попередньо ізольованих труб і укладання їх замість старих. Так само і тепломережа, де найбільша проблема енергоефективність. — з цього рахунку гроші витрачаємо на теплоізоляцію фасадів будинків і.т.д Це буде найбільш справедливо, оскільки гроші будуть йти назад до кишені, замість того, аби залишатися в Києві, де потім не зрозуміло на яких умовах розподілятися.

Окрім цього, за оцінками фахівців, найбільш пекучі проблеми малих міст України породжені, головним чином тим, що цілісної моделі місцевого самоврядування в нас досі немає. На обласному та районному рівнях управління виконавча влада зосереджена в руках представників місцевих державних адміністрацій, які призначаються центром та йому підпорядковуються. Водночас органи місцевого самоврядування позбавлені елементарного права на підвідомчих їм територіях. Скажімо, директор київського Інституту трансформації суспільства, професор Олег Соскін – як і більшість інших науковців — переконаний, що для вирішення цієї проблеми фінансові ресурси, повноваження, функції з надання послуг треба якомога швидше передати на рівень місцевих громад, оскільки існуюча соціально-економічна система України вже не в змозі впоратися з наростаючими проблемами і не здатна виконати свою головну місію — забезпечити умови для розвитку українського народу. 
   

 

Читайте также по теме