Цьогорічний нечуваний врожай зернових – маже 50 млн. тонн – не приніс великої радості вітчизняним сільгоспвиробникам та зернотрейдерам. Не врятували ситуацію і повідомлення про те, що на Європу, зокрема, та на світ загалом насувається продовольча криза. Хоча треба сказати, що про європейську кризу — більше схоже на чутки. Адже насправді Європі не вистачає дешевих продуктів та сировини, а дорогих — завжди було вдосталь. /> Загальна ж фінансово-кредитна та економічна криза в світі «пригасила» останні сподівання аграрного сектору країни і особливо зернотрейдерів, які працювали на зовнішні ринки і дуже мало займалися внутрішнім. Пшеницю не купує сьогодні Європа, яка запровадила обмеження у вигляді мита, дуже мало купують інші країни, з якими зазвичай велась активна торгівля ще минулого року. Схоже, український АПК став заручником незбалансованого збуту зерна – основну частку якого протягом останніх років Україна вивозила за кордон і дуже цим пишалася.
Ціна практично копійчана
Здавалося, все виходило добре. Україна начебто повернула собі славу житниці вже не лише Європи, а й цілого світу. Проте, якраз світова криза довела, що це не те що не дуже добре, а й можна сказати — зовсім погано. Якби більше орієнтувалися на внутрішнє споживання, то й експортні можливості не були б втрачені та й перекосів у вигляді стійкої спеціалізації на вирощуванні лише пшениці – вдалося б уникнути.
А відтак якщо ще місяць тому пшеницю третього класу з елеватора можна було купити за 1240 грн. за тонну, то вже 17 листопада вона коштувала 980 грн. за тонну. Пшениця четвертого класу місяць тому купувалася за 1090 грн. за тонну, зараз – лише 840 грн. за тонну. Упала в ціні також і фуражна шениця, яка, зазвичай, є основним експортним компонентом АПК: зараз тонна фуражу оцінюється на елеваторах лише в 500 грн. проти 600 грн. за тонну місяць тому. Пшеницею — і продовольчою, і фуражною — сьогодні в Україні завалені всі елеватори, комори та інші пристосовані та мало пристосовані для її зберігання сховища.
І заспокоювати себе можна хіба що тим, що ситуація і США, і в Канаді зараз нічим не краща. Більше того, в Канаді вона навіть гірша, ніж в Україні. Там немає взагалі ніякого попиту. У США, які в Україні вся система також працювала на експорт. І сьогодні дуже багато зерна там зберігається в буртах. Воно не купується, але справа навіть не в ціні, яка є дуже низькою, а в тому, що грошових ресурсів в світі стало менше, тобто купувати немає за що.
Баланс пшениці і можливості експорту
Сьогодні, враховуючи минулорічні запаси, наша країна має до 29 млн. тонн пшениці різних класів. Такі дані кореспонденту «ГолосUA» навів президент компанії «ПроАгро» Микола Верницький. За його словами, внутрішнє споживання в нашій країні кожного року є доволі сталим: до 15 млн. тонн. Експортувати, враховуючи втрати — до 5%, а також залишки на насіння, наша країна може від 12-16 млн. тонн. “Однак нині про такі цифри експорту ми не можемо говорити, бо ситуація на ринках складна», — додає експерт. Його слова підтверджує транспортна статистика — сьогодні українські порти відвантажують лише 1 млн. тонн зерна на місяць (не лише пшениці, а й кукурудзи тощо). Торік цей показник складав 2,5-3 млн. тонн.
Втім, не все виглядає так песимістично. Наприклад, керівник аналітичної служби компанії «АПК-Інфром» Родіон Рибчинський вважає, що активізувати експорт української пшениці може допомогти та ж нестабільна гривня, але за умови зростання попиту на міжнародних ринках зерна.
Проте, зараз жоден з експертів, стверджує Микола Верницький, не може спрогнозувати більше, ніж на 10 діб вперед. Таким чином треба просто чекати. «Справа в тому, що всі зайняли очікувальну позицію, і країни Європи, і країни Середземномор’я та Близького Сходу, куди зазвичай йде наша пшениця, але це може тривати недовго. Адже низькі ціни завжди формують великий попит», — пояснив експерт.
А що всередині?
Аграрний фонд, на який зерновиробники покладали чимало надій, практично вже перестав здійснювати прямі закупівлі зерна і почав працювати лише за механізмом застави. Таким чином сільгоспвиробникам пропонуються позики під заставу зерна. Але експерти вважають, що і ця схема не буде спрацьовувати, тому що заставні ціни Аграрного фонду нижчі від ринкових. Звісно, кому ж із селян-власників пшениці захочеться продавати таким чином своє зерно? Адже їм треба розраховуватися із кредитами, які вони брали під врожай 2008 року.
Щоб запобігти колапсу та масовим банкрутствам сільськогосподарських підприємств, фахівці радять забезпечити продовження фінансових інтервенцій за рахунок термінового виділення коштів Аграрному фонду, передбачених державним бюджетом на 2008 рік, зокрема на жовтень місяць — 700 млн. гривень, на листопад — 300 млн. гривень. Окрім цього, покращити ситуацію міг би додатковий експорт зерна з України по лінії Всесвітньої Продовольчої програми ООН, про що так багато говорилося, але, схоже, мало що робиться.
Самі винні..?!
Втім, багато експертів вважає, що наші господарства, в тому числі крупні зернові, якоюсь мірою самі винні в тій ситуації, в якій вони опинилися. Так, ще минулого року, коли ціни на пшеницю та інші зернові були досить високими, рентабельність багатьох господарств складала 27% — що є дуже високим показником. Але, вони замість того, щоб вкладати гроші в розвиток більш високих технологій, в заміну парку техніки тощо, як то кажуть, «профукали» всі прибутки, купуючи дорогі авто та зводячи маєтки. До речі, ті ж самі керівники могли б подбати і про створення в своїх господарствах системи зберігання врожаю, які є в будь-яких господарствах розвинених країн, навіть в найближчих наших сусідів по колишньому соцтабору. А відтак, зберігати зерно в хороших умовах, а не як зараз, практично просто неба.
А тим часом, залишається чекати на поновлення попиту, який сьогодні, як кажуть ріелтори, є відкладеним. Лише пожвавлення традиційних закордонних ринків пшениці дозволить утриматися “на плаву” цьому сектору АПК.