Сотні тисяч українських дівчат ґвалтують у борделях Європи та Азії, водночас тисячі інших українок уже пакують валізи, мріючи заробити за кордоном гарні гроші або ж одружитися з іноземцем. І все це поки ви читаєте, цей матеріал. />
Вона приходить вчасно і зовні нічим не відрізняється від інших жінок, тавра на ній немає, хіба що трішки худорлява та виглядає старшою за свої роки, але це для тих, хто знає, що їй 27, для решти вона проста 35 річна жінка, така як всі…
Сидимо за столиком у кавярні, п’ємо каву та розмовляємо на загальні теми про здоров`я. курс долара, який знову виріс, спеку на вулиці і шкідливість куріння.. При цьому дівчина курить цигарку за цигаркою. Єдина умова жінки, яка погодилась на сповідь як колишня сексуальна рабиня – жодних імен, призвіщ, фото.
— Називай мене, як хочеш Маша, Даша, Іра…
Довідка: У світі торгівля «живим» товаром займає третє місце після торгівлі зброєю і наркотиками і приносить прибуток у 12 мільярдів доларів на рік. Український внесок у цей обіг – майже півтора мільйони потерпілих за усі роки незалежності. За статистикою, потенційними емігрантами з України є 76% молодих людей, які не бачать у рідній країні свого майбутнього. Жертвами торговців людьми у світі щорічно стає мільйон людей (інформація ООН).
— То з чого ж усе почалсь?
— Та з того, з чого й в інших – з бажання заробити гроші…. Я після школи до університету не поступила, вирішила, що рік попрацюю, підзароблю і знову спробую. Але який заробіток у 17 років? Ну, працювала я консультантом, але ж хотілось і одягнутись, і погуляти, і щось придбати — тут не відкладеш багато. А тут зустріла давню знайому, вона і розповіла про Ізраїль, великі заробітки та забезпечене майбутнє.
— Виходить, що «допомогти» у такій ситуації може і добре знайома людина?
— Більше того «провідником» може бути навіть близка людина, родич, подруга, для них це великі гроші – за кожну дівчину плата. Для когось це спосіб відкупитись. Всі ці подруги — колишні повії і щоб піти, їм потрібно на своє місце привести нових. Та вони маму рідну продадуть, щоб отримати свободу. Ну, а далі — справа проста. У нас же на заході в кожній родині хтось на заробітках за кордоном та й не тільки на заході, взагалі в Україні — поїхати в Італію, Польщу, Америку у пошуках кращої долі, не новина.
Довідка: Для залучення потенційних жертв рекрутери часто використовують особисті зв’язки або фальшиві рекламні оголошення в місцевій пресі, нелегальні кадрові агентства і підроблені веб-сайти з працевлаштування. Вони обіцяють хорошу працю няньками, офіціантками, секретарками, моделями, танцівницями, медсестрами і так далі. Продавцями людьми можуть бути також люди, яким жертви дуже довіряють, — друзі, родичі, приятелі і навіть батьки. За словами експертів, ці люди пропонують роботу, подорож за кордон для вивчення мови, можливість знайти роботу та інші привабливі можливості. Крім того, вони можуть запропонувати фінансову допомогу і підтримку при організації поїздки і оформленні всіх необхідних документів. Пропозиції подібних осіб можуть здаватися дуже правдоподібними, запевняють фахівці МОМ. Щорік з метою продажу через кордони переправляються близько 2 млн. жінок. При цьому продавці"полюють" за представниками найбільш уразливих категорій населення. До їх рук потрапляють безробітні, діти-сироти, діти, що живуть в умовах конфлікту, і так далі…
— Ця знайома і з документами допомогла?
— Вона усім займалась. Сказала, що спершу митиму посуд, підучу мову і влаштуюсь на кращу. У неї був помічник, разом вони і зробили мені паспорт, документи та позичили гроші, мовляв, заробиш віддаси. Посадили на поїзд до Москви. Там нас мали зустріти і допомогти далі. Кажу нас, бо виявилось, що я не одна. Біля поїзда познайомилась з 5 дівчатами, які теж їхали "мити посуд". У Москві нас і справді зустріли, відвели на якусь квартиру, а потім вручили путівки до Єгипту на сім днів.
— Вас це не настрожило, збирались в Ізраїль, а тут Африка?
— Ми, тоді на це й уваги не звернули. Яка різниця, як ти потрапиш до країни. Взагалі, розумієш…. у наших людей не виникає запитань. Чому? Для нас, як колишніх радянських людей закордон це як рай, молочні ріки, солодкі береги. Якщо це закордон, то там і закон, і захист, і справедливість. В Єгипті нас спочатку поселили в місті Хурґада в одному з готелів. Там прожили кілька днів. Потім за вказівкою невідомого зробили закупки на базарі й на авто в супроводі кількох чоловіків вирушили у невідомому напрямку. Оскільки жодної іноземної мови ми не знали, то з попутниками могли порозумітися тільки за допомогою жестів. Щоправда, з’ясувати, куди саме їдемо, так і не вдалося. Мандрівка єгипетськими пустелями тривала кілька днів. Араби передавали нас із рук у руки, кілька разів ночували під відкритим небом, разом із бедуїнами пішки долали десятки кілометрів, аж поки не перетнули єгипетсько-ізраїльський кордон.
Довідка: В Україні, згідно з даними соцопитувань, 78% громадян знають про існування торгівлі людьми, 66% населення вважають це проблемою для України, але лише 30% усвідомлюють свій ризик
— Тоді і виникло розуміння, що тут щось не так?
— У Москві до нас приєднали ще декілька жінок. Коли ми зрозуміли. що все це нелегально і до добра не доведе — було вже пізно. Ми йшли пустелею і зупинились на ночівлю, один з провідників зґвалтував дівчину, побивши її за опір. Тоді Аліна, москвичка, і сказала нам «Чого вдаєте з себе невинних, хіба не знали заради чого їхали?» Це було шоком, але що можна було зробити. Коли ми прибули, нас поселили у бараці – це як сарай: у тісній кімнаті 15 дівчат всі на брудних матрацах. Тут і почалось моє довге пекло. У ту ніч нас ґвалтували по 15-20 разів. Одна з дівчат не витримала кинулась на охоронця. ЇЇ забрали і потім ми вже її не бачили… А згодом нас поділили, прийшли, оглянули як товар, позаглядали на зуби. Це було як розподіл. Чоловік, який добре розмовляв російською, відібрав у нас паспорти і повідомив, що тепер ми повинні надавати сексуальні послуги. А за те, що нас доставили в Ізраїль, маємо йому заплатити 10 тисяч доларів. Щоби ми нікуди не втекли, до нас приставили якогось Володимира. Можна сказати, мені у цьому плані повезло, якщо це слово можна застосовувати. Мене і ще кількох забрали у «добрий» бордель, куди приходять заможні люди. Я знаю, що деякі так і лишаються у бараках, або ти туди все одно потрапляєш за вислугу років.
— Вислуга років? Це скільки?
— Років 4-5, а хто витримає більше? Чим довше, тим більше понижується рівень твого борделю, зрештою доходить до бараку, а там все .. дороги назад немає. Туди приходять бедуїни. Уяви, вони роками не знають, що таке митись, це найбідніша верства їхнього населення, купляють тебе за копійки, міняються щопівгодини. Та до бараку можна і не протягнути. Знаєш, скільки дівчат пропали за будь-яку провину, непослух, спробу втечі? Тобі не подобається — тебе б`ють, можуть убити, бо хто ти? Без імені, без документів, без прав і волі. Ти м`ясо, товар Даша, Маша, Іра….
— У самому борделі, які були умови? Тобі платили за роботу?
— Що ти! Які гроші. Хто я така? Добре, що годували. Умови такі: приходить клієнт, оглядає оголених дівчат, вибирає, платить в залежності від часу, на який бере дівчину. А потім спочатку – приходить новий клієнт і т. д. От і всі умови. Щоб ми постійно боялись нам показали фільм, де вбивають дівчат… (змовкає та довго мовчить) це було так страшно, там були і діти. Діти особливо у ціні, дорога розвага для багатих педофілів, їх можуть і повністю купити у власність хазяїна. Потім, якщо ти дівчинка і набридаєш власнику, тебе здають в бордель. Потрапити в секс-індустрію — це все одно що придбати квиток в один кінець. Сподіваючись лише деякий час попрацювати повією за кордоном, жінка упевнена, що зможе себе захистити. Насправді за кордоном жінка потрапляє в боргову кабалу, і від неї вимагають повернення величезних сум за її перевезення і продаж господареві. Крім того, більшість зароблених страшним приниженням грошей відбирають сутенери, якщо ти працюєш добровільно. І повертаються ці жінки додому такими ж бідними, та ще і хворими, психічно і фізично зломленими, втративши своє здоров’я і молодість. Якщо взагалі повертаються.
— Можна було якось утекти?
— Рідко, практично неможливо. Бордель постійно переноситься, аби уникнути набігів поліції. Дівчат контролюють, тебе завели в кімнату, або відвезли до клієнта, тебе забрали. Вже тут, в Україні, мені одна з дівчат, з якою я перебувала в реабілітаційному центрі, розповіла, що їй вдалось втекти через постійного клієнта. Він приходив завжди і став знімати її на цілий день. Одного разу, коли той вийшов з автомашини, вона і втекла. Пішла у поліцію і там її вже й депортували додому.
— А самі клієнти, іноземці, вони вам допомагали?
— Та це тільки говориться багато про їхню розвиненість, про те, що ми третій світ, а насправді всі вони знали до кого йдуть, хто ми і яким чином нас там утримували. Приходять, роблять своє діло, іноді ще й скаржаться на життя, а якщо і довіришся комусь то вони вислухають, скажуть тобі, яка ти нещасна, і підуть. Все. Мені за весь час один клієнт єдине, що допоміг – так це дав телефон. Я лише встигла зателефонувати додому і сказати «Я жива». Я вибралась через хворобу, після того, як один з клієнтів побавився у холодній воді, я отримала запалення легень. Дійшло до втрати свідомості, бо про лікування і не йшлося. Останнє, що пам’ятаю, то це як викинули з машини десь у рів. Все. Далі вже прокинулась в лікарні, а потім мені допомогли повернутись в Україну. Загалом я пробула там 3, 5 роки. Шрамів у мене багато. Нас били, не давали їсти, ґвалтували, а потім знову били. Тим, хто намагався оборонятися, кололи наркотики…За день у мою кімнату запускали більше п"ятнадцяти клієнтів. В низу живота страшенно нило та боліло. Щоб полегшити біль, ми просили клієнта замовити випивку. Та від алкоголю не ставало легше. Біль тілесний доповнював біль душі, було гидко лише від однієї думки про все те. Тому ниють більше душевні шрами, а не фізичні. Скільки часу вдома, а досі ні працювати, ні жити спокійно, ні спати не можу. Думаєш, що прочитавши мою розповідь, хтось зупинеться? Ні. Скільки сказано про це, але все гадаєш, що з тобою таке не станеться. Якщо, може, хоч одна дівчина прочитавши це зупинеться, то, може, мої гріхи буде спокуто.
До речі: Днями у Києві знешкоджено міжнародне злочинне угруповання, яке за два роки своєї діяльності продало за рубіж в сексуальне і трудове рабство понад 500 українок. Про це під час прес-конференції повідомив міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. За його словами, тільки торік обвинувачені продали за кордон 200 жінок. Міжнародне злочинне угруповання вдалося розкрити за класичною схемою, інкопорувавши в ряди організаторів оперативного співробітника. Як повідомив міністр, на територію України були заманені 4 громадян з Об’єднаних Арабських Еміратів, двох з Іраку, одного росіянина, які повинні були провести нібито «модельний кастинг». Під час цього «кастингу» члени угруповання і були затримані».
Водночас Юрій Луценко стверджує, що велика частина дівчат свідомо йшла на подібні контакти з іноземцями, розуміючи, що за кордоном їх чекає не модельний подіум, а бордель. Міністр вважає, що з 500 звільнених українок, значна частина розуміла, яка робота їх чекає за кордоном. «Моральна планка, на жаль, наших громадян опустилася настільки низько, що дівчата, розуміючи, що за кордоном вони займатимуться проституцією, свідомо робили кроки назустріч замовникові», — заявив міністр.
Головними замовниками так званих моделей були заможні громадяни з Великобританії, Німеччини і Об»єднаних Арабських Еміратів. Найбільший попит мали незаймані дівчата — ціна за таку досягала 50 тисяч євро.