3 березня український політикум, притлумивши внутрішні суперечки, таки надіслав листа про наміри до Міжнародного валютного фонду. Президент України Віктор Ющенко в офіційній заяві оптимістично відзначив, що Україна вийшла на фінішну пряму в отриманні другого траншу кредиту від МВФ. Як запевняють представники влади, кредит допоможе пом`якшити кризу та пришвидшити вихід з неї. У той же час, прихильники лівих кіл б`ють на сполох та запевняють, що Міжнародний валютний фонд вимагатиме від України зменшення соціальних видатків, що спричинить зубожіння незахищеного населення.
Варто відзначити, що обидві сторони мають свою правду. Якщо звернутись до, так би мовити, кредитної історії МВФ, то з»ясується, що кредити брали як країни, що розвиваються, так і провідні європейські держави. Зокрема, під час енергетичної кризи 1970-х років послугами МВФ успішно скористались такі країни, як Франція та Великобританія. У той же час, «послужний список» фонду не завжди позначався успіхами.
Отримання щедрих кредитів МВФ не допомогло Югославії, якій не вдалося підтримати рівномірний розвиток регіонів, і яка через деякий час розпалась. Отримання кредиту в Сомалі збіглося з початком громадянської війни, а Перу, Еквадор та Аргентина після запозичень у цій міжнародній організації опинились на межі бідності. Руанда, яка також отримувала позичку від МВФ, тепер працює винятково на сплату боргових відсотків, а Мексика виявилась прив`язаною до американської економіки та міжнародних дотацій. Уряд Латвії, який майже одночасно з Україною позичив у Міжнародного валютного фонду, також не зміг забезпечити стабільність економіки країни.
Українські експерти оцінюють роль кредиту від МВФ неоднозначно. Президент центру ринкових реформ Володимир Лановий зауважив, що доля держави після отримання кредиту лежить на плечах уряду, а не міжнародних організацій. За його словами, Міжнародний валютний фонд – це не комерційна банківська установа, яка надає допомогу країнам, що не мають, скажімо, ресурсу для підтримки торгівлі. МВФ не може передбачити, наскільки ефективним буде кожен проект, адже одні країни використовують гроші ефективно, а інші — ні. «Справа в тому, що коли банк дає гроші, він дивиться: прибутковим буде цей проект чи збитковим. Для збиткового проекту він не дасть грошей. Проте, МВФ дає гроші під гарантії уряду, і тому на плечах уряду вже лежить, як витратяться гроші: ефективно чи шкідливо. Головне – щоб уряд повернув гроші. Скажімо, Єгипет не повертає гроші, тому що «проїв» їх, так би мовити. Так, як і Аргентина. Питання в цьому. Все залежить від держави, а не від МВФ. Якби його не існувало, були б борги по зовнішній торгівлі, а тоді країни можуть вирішувати нецивілізованими шляхами питання погашення таких боргів», — вважає економіст.
Подібної думки дотримується директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан. На його переконання, країни, які збанкрутували після отримання кредиту, дійшли до цього через неефективне управління коштами. «У них виникли проблеми внутрішні, це проблеми їх економік. Це проблеми, коли не проводяться структурні зміни в економіці, коли в один прекрасний момент виявляються колосальні дисбаланси, а в результаті відбувається стрімка девальвація. — наголосив експерт. — Кредити МВФ можуть допомогти в таких випадках, але вирішити за країну цих проблем ніякі кредити зовнішні не зможуть — ні за Аргентину, ні за Мексику, ні за Україну».
Як зауважив Юрій Рубан, самі по собі інвестиції нічого поганого для країни зробити не зможуть. Навпаки, зараз країні потрібні дотації іноземних компаній, адже виведення капіталу з країни, на думку експерта, спричинило зростання курсу долара.
Кардинально іншої думки дотримується народний депутат від Комуністичної партії України Алла Олександровська. За її словами, кредити від МВФ не дають абсолютно нічого. Більше того, переконана вона, МВФ йде тільки в слабкі держави для забезпечення власних інтересів. «МВФ йде в слабкі держави. Ті, які слабкі політично, тобто, на них тиснуть політично, а також ті, які є фінансово слабкими. Задача МВФ – поставити країни третього світу в підлегле положення по відношенню до сильних країн. От в чому суть його рекомендацій. Тому що його рекомендації не спрямовані на покращання економіки країн. Тому він виконує певну політичну задачу».
Окрім того, Алла Олександровська вказала на ще одну загрозу від міжнародного кредиту, за яку МВФ критикується багатьма експертами. Іноземні компанії залучатимуть інвестиції в Україну, після чого вони домогатимуться владних прав на території держави. Зокрема, на думку Олександровської, як тільки земля стане товаром, її почнуть викуповувати іноземні власники. Також народний депутат наголосила, що МВФ не виділяє кошти на соціальні програми, і це стане серйозним тиском на українців.
У свою чергу, Володимир Лановий підкреслив, що винятково на соціальні програми кредитів не надає ніхто, а Юрій Рубан зазначив, що МВФ ніколи прямо не говорить про потребу зменшення соціальних видатків. «Ми можемо і далі ховати голову в пісок і казати, що це проклятий МВФ хоче, щоб ви голодували і пішли з торбами, наші бідні пенсіонери, бюджетники і так далі. — говорить Юрій Рубан. — Це легка відповідь. Звісно, там капіталісти, імперіалісти, вони нас мордують. А є чесна відповідь. А чесна відповідь така: економіка може дати певний ресурс на соціальні потреби. Не менше і не більше того, що вона може дати».
Щоправда, як наголосив економічний експерт Костянтин Кузнецов, Україні не слід використовувати схеми інших країн. На думку фахівця, кожна з держав має свою специфіку, тому порівнювати їхнє становище з Україною ні в якому разі не можна. Попередня історія відносин між МВФ та іншими країнами не опинялась в площині такої кризи, яка є сьогодні. Питання, на думку експерта, слід ставити інакше, а саме: як змінюються за останній рік відносини між МВФ та Україною? Костянтин Кузнецов погоджується, що й справді у низки країн після співпраці з МВФ погіршувались макропоказники. Проте, в умовах кризи сценарій МВФ є більш позитивним, ніж політика, яка здійснюється сьогодні владою держави в цілому. «Наприклад, ми кажемо, що в умовах кризи, хотіли б ми цього чи ні, слід скорочувати соціальні програми. Але сьогоднішня влада розуміє, що не за горами вибори, не хоче йти на такі кроки. Тому і виникав певний дефіцит бюджету, що і критикував МВФ. Тому на сьогодні в рамках отримання необхідних коштів неінфляційного характеру уряд мав би більш конструктивно співпрацювати з МВФ».
Також Костянтин Кузнецов звернув увагу на те, що деякі країни не співпрацюють з Міжнародним валютним фондом. Таким прикладом є Росія, яке не погоджується брати кредити у МВФ. На думку експерта, Росія — це специфічна країна, близько 50% надходжень в бюджет якої складають доходи газової та нафтової сфер. Росія має інші обсяги резервів Центрального банку, і це країна, яка може довше триматися в нормальному стані. Що стосується України, то в її бюджеті немає таких ресурсів, які б могли пом`якшити кризу та сприяти подальшому економічному зростанню.
Як вважає експерт, якби в Україні перед кризою були проведені необхідні реформи, вона могла б обійтись без допомоги МВФ, оскільки випускала б конкурентоспроможну продукцію та мала свій внутрішній потужний ринок. «Але ж у нас всього цього немає. Тому єдиним нормальним виходом в цій ситуації є кредити чи кошти з боку МВФ, оскільки вони не носять характеру емісії, тобто надрукованих грошей, які нічим не забезпечені. Це все ж таки кредитні ресурси, і треба буде їх віддавати, ще й відсотки платити. Проте, це кращий вихід, ніж просто друкувати гроші, не маючи надходжень від податків», — переконаний Костянтин Кузнецов.
Обговорюючи роль кредиту МВФ для української економіки, більшість українських експертів сходиться на думці, що ці грошові вливання спричинять позитивні зрушення в ній. За словами Володимира Ланового, МВФ вигідний тим, що він надає гроші в короткі терміни, і надходжень від нього не потрібно чекати впродовж багатьох місяців. Окрім того, Юрій Рубан зауважив, що наразі ніхто, окрім МВФ, не надасть Україні кредит під невеликий відсоток, адже наша країна займає невисокі позиції в рейтингах міжнародних агентств. Та попри все, експерти акцентують на одному: гроші Україна отримає, а ефективність їх використання залежить тільки від цілеспрямованих дій уряду.