Минулий тиждень, зрошений сльозою Голови Верховної Ради Володимира Литвина – позначився маштабним стартом кандидатів у Президенти, приготуваннями до зміни керівництва у фракції НУ-НС та депутатськими баталіями.
Пафосно, помпезно, грандіозно, вочевидь, недешево …
Сталося! Передвиборча компанія в Україні стартувала офіційно! На сьогодні вже маємо чимало “перших” зареєстрованих кандидатів. Маловідомий широкому колу виборців юрист Олег Рябоконь, очевидно, хотів хоч в цьому стати першим і тому раніше за інших подав документи до Центральної виборчої комісії на реєстрацію кандидатом на посаду глави держави. За ним до ЦВК прийшов «перший непрохідний» Анатолій Гриценко. Власне, ні для кого не новина, хто балотуватимуться на президентську посаду і не зважаючи на те, що реєстрація кандидатів триватиме до 13 листопада, імена майже півтора десятка претендентів вже відомі.
Як свого часу Віктор Ющенко, Прем”єр і кандидат Юлія Тимошенко вирішила вирушати на президентські перегони з Майдану. Пафосно, помпезно, грандіозно і, зрозуміло, недешево — і все це в її стилі. Шкода, лише, що зовні гарна картинка не була наповнена жодним змістом. У людей, що в 2004 році перехворіли на політичний романтизм вже виробився імунітет до такого роду заходів.
Незважаючи на те, що вуличний з’їзд БЮТу був зворушливий і красивий, він кульгав на надмірну штучність і був занадто відрежисований — до найменшої дрібниці, починаючи від снів, які нібито сняться Тимошенко, і закінчуючи її вбранням. Юлія Тимошенко відкрила багато цікавих фактів зі своєї біографії: від підробітків в студентські роки до досвіду спілкування з неповнолітніми в слідчому ізоляторі.
Не менш помпезно стартував на свому з”їзді і Віктор Янукович, щоправда одразу ж налаштувавши проти себе всю пресу тим, що пустив журналістів, так би мовити, лише до передпокою і дозволив їм спостерігати за таїнством свого висування з моніторів. Висування головного регіонала відбулося без ексцесів. Хоча він і критикує Віктора Ющенка за “проамериканізм”, з”їзд біло-блакитних провели на американський манер — стоячи навколо подіуму, з якого по папірцю промовляв лідер. На американський же манер — кожному у руки дали портрет партійного провідника, з яким призвичаєні до українських реалій учасники з”їзду не знали що робити.
Віктор Янукович пообіцяв, що через десять років жителів України буде 50 мільйонів (мабуть, в пробірках будуть вирощувати), а малий бізнес п’ять років жируватиме на податкових канікулах, українські університети за президента Януковича увійдуть до списку 500 найкращих в світі, а українська армія перейде на контрактні засади вже в 2011 році. Загалом відчувалося – «лідеру» не вперше йти на вибори!
Та найбільше за всіх, мабуть, відзначився Володимир Литвин. Хто зна, чи то мамин рушник усьому виною, чи хтось щось сказав, але голова парламенту на з”їзді власної партії розплакався та так щиро і чутливо, що журналісти зробили «сльози Литвина», мало не темою дня. Тремтячим голосом Володимир Литвин повідав як в глухому селі його народили батьки і як сьогодні його народили вдруге присутні в залі. Пізніше спікер пояснив це звичайним проявом людських почуттів, але так і не дав журналістам відповіді на запитання про те, звідки взяв 2,5 мільйони гривень на участь у президентській кампанії.
Скромно подав свої папери до ЦВК Арсеній Яценюк. Очедно, “фронтовик” трохи втомився від галасу навколо своєї особи, адже його смугасте обличчя першим почало прикрашати вулиці усіх міст України.
"НУ-НС" без голови, коаліця без "НУ-НС"у
В п’ятницю кулуарами парламенту активно поповзли чутки про зміщення з посади голови фракції "Нашої України–Народної Самооборони" Миколи Мартиненка. Народний депутат Олег Гуменюк заявив засобам масової інформації, що в секретаріаті Верховної Ради зареєстровано відповідну постанову. За його словами, приводом для ухвалення такого рішення послужили кроки керівника фракції, спрямовані на зближення з БЮТ.
Сам Микола Мартиненко прокоментував це рішення як нелегітимне, оскільки, за його словами, воно було ухвалене не на засіданні фракції, і угледів в ініціативі депутатів бажання президента Віктора Ющенка змінити формат коаліції БЮТ–НУНС–Блок Литвина. "Цим особисто займалися Віктор Ющенко з головою його Секретаріату Вірою Ульянченко. Вони персонально обдзвонювали депутатів", — запевнив пан Мартиненко.
На його місце у “НУ-НС” претендує колишній керівник фракції В`ячеслав Кириленко, який відомий своєю прихильністю до Віктора Ющенка, чого, і правда, не скажеш про Миколу Мартиненка. Зрозуміло, що внаслідок такого розвитку подій і призначення благонадійного керівника фракції можливий вихід фракції з коаліції, який би дав підстави заговорити про дострокові парламентські вибори, що на руку Банковій. «Загроза виходу «НУ-НС» з коаліції існує. Але для того і щука в річці, щоб карась не дрімав», — прокоментував депутат з фракції БЮТ Сергій Міщенко коаліційні заворушення.
Політична кастрація
“Давайте запровадимо таке поняття, як політична кастрація. Якщо політична партія матиме в своїх лавах таких негідників, які є в нашому сесійному залі, то цю партію – “каструвати” на 5-10 років у виборчих правах, щоб вона не мала права засідати ні в парламенті, ні в місцевих органах», — запропонував депутат із фракції Компартії Адам Мартинюк. Очевидно, виступ у Верховній Раді міністра внутрішніх справ Юрія Луценка із звітом про розслідування справи про згвалтування дітей в дитячому центрі «Артек», став останньою краплею, яка спонукала комуніста до цієї заяви.
Тим часом ні звіт Генеральної прокуратури, ні інформація Юрія Луценка, ні заяви звинувачених у причетності до цієї справи не прояснили ситуції з «Артеком». З одним можна погодитись — для хворого суспільства скандали в політиці компенсують власні хвороби. Схоже, є гірка правда у словах політолога Андрія Єрмолаєва, який зазначив, що «Україна, на жаль, серед умовних лідерів по соціальних хворобах. У нас не виходить серйозно ставити питання про те, чому в українському суспільстві зараз, на другому десятилітті незалежності, уражені саме базові соціальні інститути: інститут сім’ї, поколінський інститут. Чому на тлі пропаганди християнського відродження християнська нація дозволяє собі такі речі, які є тотальним явищем? Чому ми в регіональних лідерах по СНІДу? Чому в регіональних лідерах по хворобах, які притаманні малорозвиненим суспільствам, — туберкульозу і таке інше? І тут політики є лише елементом, частиною цього багнючного життя. Але ж не парламентарі чи високопосадовці самі по собі творять це. Це хвороба, яка виявилася наслідком напіврозпаду нормативної культури, моральної кризи, яка до цих пір не подолана в українському суспільстві. Це серйозний виклик для розвитку. Ці соціальні хвороби свідчать про те, що у нас дуже хворий соціальний організм, який, скоріше, розпадається, аніж формує новий.»