Україна здійснила чергове досягнення на шляху до євроінтеграції. Хоча для високопосадовців цей крок може здатись незначним, але на культурному рівні було подолано справжню прірву між українським та європейським світами. Йдеться про презентацію вітчизняного мистецтва 9 червня 2009 року на всесвітньо відомому аукціоні «Sotheby’s», яку арт-критики вже назвали «українським проривом».
Відбір українських художників був тривалим та прискіпливим. Для цього існує кілька причин. По-перше, цей пул буде ледь не вперше представляти українське мистецтво на міжнародному аукціоні. По-друге, як це не прикро, в Україні є не так багато художників «з історією», роботи яких зможуть зацікавити та вразити досвідченого європейського глядача. У результаті експертами «Sotheby’s» був укладений список з 19 картин, які будуть виставлені в Лондоні. Імена 13-и художників, які занесені до переліку, не стали несподіванкою не лише для мистецтвознавців, але й для всіх, хто знається на сучасному мистецтві. Ілля Чичкан, Олег Тістол, Арсен Савадов, Олександр Ройтбурд, Олександр Гнилицький та Павло Маков — це діячі, широко відомі як в Україні, так і поза її межами. Вочевидь, участь у «Sotheby’s» для них — це не раптовий злет, а логічне продовження творчої кар`єри.
Як зауважила голова відділу російського мистецтва аукціону «Sotheby’s» Джо Вікері, 9 червня пройде вже третій російський аукціон, на який буде виставлено не лише живопис, але й скульптуру та фотографію. Цього разу на аукціон виставлено 109 лотів, з яких 20% — це українське мистецтво. «Ми вважаємо це лише початком, — відзначила Джо Вікері. — Адже жоден із цих художників не був проданий на попередніх аукціонах». Відповідно, естімейти (тобто, очікувана вартість робіт) є невисокими — від 3 до 25 тисяч фунтів стерлінгів.
Організатори наголошують, що важливо було поставити реальні та не надто високі оцінки для робіт. За словами генерального директора «Sotheby’s» в Росії та СНД Михайла Каменського, українські твори мистецтва продавати набагато важче, ніж навіть польські чи чеські. Передусім, це пов`язано з тим, що в країнах Східної Європи існувала традиція аукціонних торгів. Україна такого досвіду не має. «Для прикладу, польська діаспора міцно стоїть на ногах. Тому найбільш заможні представники цього національного об`єднання купують своє мистецтво. Не можна сказати, що українська діаспора мала, але з незрозумілих причин вона поки не зацікавлена в купівлі сучасних українських художників. Але існує національна українська буржуазія. Тому при формуванні цін ми враховували купівельну спроможність саме її», — відзначив він.
Чому ж, за версією організаторів, були обрані саме такі художники? «Коли ми приїздили минулого року для відбору митців, — зазначила Джо Вікері, — то керувались кількома критеріями. Для нас було важливим, як часто та де саме вони виставлялись. Більшість із художників були виставлені на Заході та в Росії. Навіть більше того — деякі з них зараз представляють знані московські галереї». Окрім того, організатори враховували оригінальність художника, а також те, що він хоче сказати своєю роботою.
На критерії статусності художника наголошує і голова ради директорів «Sotheby’s» в Європі лорд Марк Полтімор. «Дивимось на історію презентування на виставках, а також у музеях. Тобто, якщо я зараз щось намалюю, то не зможу це виставити на аукціон. Частково тому, що я поганий художник, а частково тому, що в мене не було експозицій на інших виставках», — зазначив він.
Співробітнки «Sotheby’s» наголошують, що рішення презентувати українських митців разом з російськими не є політичним. Навпаки, Михайло Каменський вважає, що «таке рішення є позаполітичним». За його словами, організатори керувались лише тим, що долі двох держав, а також самих українських і російських художників, тісно переплетені. «І аудиторія, яка зацікавлена в придбанні цих художників, є тісно переплетеною, причому не лише економічними інтересами, але й спільною ментальністю», — висловився він. Окрім того, в «Sotheby’s» вважають, що в Україні не так багато знаних художників, щоб створювати для них окремий аукціон. «Тих 20-и відсотків українських художників, які будуть представлені на аукціоні, недостатньо для того, щоб видавати окремий каталог та організовувати спеціальні торги», — зауважив Михайло Каменський.
Як наголосила Джо Вікері, українське мистецтво зможе відкрити європейським колекціонерам інший вимір «contemporary art». «Українські художники доводять, що саме живописне мистецтво на сьогодні є не лише живим, але й дуже актуальним. Це досить важливо тому, що на Заході зараз панує концептуальне мистецтво. А в Україні показано, що живописні роботи можуть бути актуальними», — розповіла вона.
Фаворитами виставки, за словами Джо Вікері, стали Олег Тістол, Арсен Савадов та Олександр Гнилицький. Олег Тістол презентує нову хвилю українського живопису 1990-х років та, на думку аукціонщиків, більше за інших переймається питаннями українського національного характеру. «Його велика робота «Ялта» здалеку може здатись звичайною фотографією. У той же час, вона відсилає нас до мистецтва поп-арту 70-х років, передусім до творчості Енді Ворхола. А ця робота зроблена традиційним способом — олією на полотні», — коментує Джо Вікері. У той же час, роботи Арсена Савадова є найбільш брутальними та актуальними з представлених в українському пулі. Його картина «Алупка» отримала найвищий естімейт — 25-30 тисяч фунтів стерлінгів. Третьою серед кращих було названо картину «Дощ» Гнилицького. «Коли я дивилась на картину, то думала: невже існує інша робота, яка використовує дощ як головного персонажа? Для мене, як жительки Лондона, це важливо», — зазначила пані Вікері.
Роботи ще не доїхали до британської столиці та їх вже спіткали бюрократичні труднощі. Вітчизняне законодавство досі не перейшло на міжнародні стандарти, тому твори мистецтва відчувають себе в Україні «як за кам`яною стіною». Легальна схема перевезення твору на аукціон є непростою та витратною. Картини їдуть до Лондона начебто на постійний виїзд, при цьому художники повинні сплатити 20% від очікуваної вартості твору. Якщо ж роботи не продадуться, то вони мають повернутися в Україну на постійне утримання. При цьому митці чи галеристи повинні будуть заплатити вже 40% від вартості роботи. Таким чином, якщо якийсь твір не буде проданим, то митець не лише не отримає прибутку, але й змушений буде сплатити 60% від очікуваної вартості. Зрозуміло, що така ситуація не може задовольнити художників, для яких така сума може стати просто «непідйомною». На допомогу митцям прийшли українські меценати, які допомогли сплатити мито за вивезення картин. Проте, хто відшкодує мито за непродані картини — поки невідомо. Урядовці та парламентарії, які обіцяли внести зміни до законодавства, розгляд цього питання також відклали.
Як підсумував генеральний директор «Sotheby’s» в Росії та СНД Михайло Каменський, участь України в міжнародних торгах може стати важливішою, ніж експонування вітчизняних художників в європейських чи американських музеях. «Це важливо, бо про це будуть писати, будуть говорити, і обговорення це буде не одноденним, а триватиме досить довго», — наголосив він. Тож за успішного проведення аукціону Україна отримає пропозиції щодо наступних торгів. Представники «Sotheby’s» припускають: пересичена Європа може зацікавитись невідомим мистецтвом, а отже — отримати нового фаворита на арт-ринку. Чому б ні?