У фізиків є традиція – раз на 50 мільярдів років вони збираються і будують адронний колайдер. Такі анекдоти про Великий адронний колайдер вже не рідкість. Всі жартують, саркастично коментують наукові статті, але… бояться. Люди вважають, що експерименти з величезною машиною коли-небудь закінчаться «великим вибухом» і Земля, якщо не буде знищена, то принаймні матиме власні «чорні дірки».
Великий колайдер, а чи великий зиск?
Великий адронний колайдер є найбільшим у світі прискорювачем заряджених частинок, який призначений для розгону протонів та важких іонів та вивчення продуктів їх зіткнень. Він побудований в науково-дослідницькому центрі Європейської ради ядерних досліджень (Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN), на кордоні Швейцарії та Франції, недалеко від Женеви. Довжина тунелю з колайдером становить 26,7 км, а глибина його залягання коливається від 50 до 175 метрів. В тунелі розташовано 1624 магніти, які тримають та корегують протонні пучки.
Чимало людей запитує: а навіщо ж взагалі побудований такий пристрій, на який, до речі, за різними даними, було виділено від 10 до 20 мільярдів доларів? Вчені за допомогою колайдера намагаються підтвердити або спростувати чимало теорій, зокрема теорію «великого вибуху», внаслідок якого розширився Всесвіт, а згодом з’явилось життя на Землі. Окрім того, вчені сподіваються експериментально довести існування бозону Хіггса, який в суспільній свідомості вважається «часточкою Бога», а вчені вважають, що він відповідає за масу елементарних часточок.
Українські експерти пояснюють потребу у створенні колайдера тим, що це значно просуне науковий прогрес вперед, проте на запитання, чи матиме світ якусь практичну користь від цих експериментів, чіткої відповіді не дають. «Зиск лежить в тому, що ми просунемося в розумінні того, як утворений наш світ. Якщо ми це зрозуміємо, то повинні будемо зробити наступний крок і думати, як до цього пристосуватися. Ми не можемо дати якоїсь конкретної відповіді, але, можливо, якщо ми навчимося керувати великими швидкостями та енергіями, то зможемо робити космічні кораблі, які будуть літати дуже далеко, або створимо нові джерела енергії», — так вважає завідувач відділу фізики високих густин енергії Інституту теоретичної фізики імені М.М.Боголюбова Національної академії наук Геннадій Зінов’єв.
Ідея використовувати прискорення протонів для побудови двигуна, здатного розігнати космічний корабель до швидкості світла, належить американському фізику Франкліну Фелберу, який спирався на працю «Основи фізики» німецького математика минулого сторіччя Девіда Гілберта. Гілберт підрахував, що якщо швидкість часточок перевищує половину швидкості світла, то маса повинна часточки відштовхувати. Фелбер в своїй праці зробив висновок, що часточки будуть відштовхувати масу, а отже, зможуть відштовхнути і космічний корабель. Щоправда, випробувати свою теорію у Великому адронному колайдері Фелбер навряд чи зможе. За словами працівників ЦЕРН, колайдер не пристосований для експериментів, пов’язаних з гравітаційними взаємодіями, а отже, людство навряд чи найближчим часом зможе за лічені секунди літати у найвіддаленіші куточки Всесвіту.
«Кінець світу відкладається»
У березні 2008 року Уолтер Ваґнер, власник ботанічного саду “World Botanical Gardens» на Гаваях та іспанець Луїс Санчо подали позов до суду, вимагаючи втрутитись в запуск Великого адронного колайдера і відкласти його на чотири місяці. Ваґнер та Санчо стверджували, що колайдер може спровокувати появу маленької «чорної дірки» або «дивної» часточки, яка перетворить Землю в згусток «дивної матерії». Тим не менше, в CERN назвали цей позов «нісенітницею», а прес-секретар ЦЕРНу заявив, що в природі відбуваються набагато потужніші зіткнення, ніж в умовах колайдера, оскільки космічні промені переміщуються галактикою зі швидкістю, близькою до швидкості світла.
Варте уваги те, що Гавайський суд відмовив Ваґнеру та Санчо у позові, а в суспільстві з’явились чутки, що Ваґнера в лютому 2008 року звинуватили в розкраданні майна ботсаду, мовляв, галас довкола небезпеки запуску колайдера повинен був відволікти громадськість і суд від справи власника “World Botanical Gardens»…
Світ завмер в очікуванні «судного дня» 15 травня 2008 року – саме на цей день був запланований запуск Великого адронного колайдера. Але ЦЕРН змусив людей сидіти в напруженості далі і переніс запуск на невизначений термін. «Смертоносний Великий колайдер не почав роботу», «Вчені вирішили відкласти Кінець світу» — такими заголовками «годували» суспільство інтернет, газети і телебачення.
Але «Кінець світу» не настав і 10 вересня 2008 року, коли колайдер був офіційно запущений. В цей день запущений пучок протонів вдало пройшов весь периметр колайдера за годинниковою стрілкою, а пізніше – проти годинникової стрілки. Вчені тріумфували і, здавалося б, громадськість нарешті заспокоїться. 19 вересня 2008 року у колайдері ставвся інцидент: один з магнітів нагрівся до температури 100 градусів вище абсолютного нуля, а один з електричних контактів між магнітами розплавився під дією збільшеної сили струму, внаслідок чого стався викид рідкого гелію в тунель. Кілька днів по тому в ЦЕРНі заявили, що робота колайдера відкладається на невизначений термін.
Планувалось, що колайдер розпочне роботу після ремонту та модернізації у вересні 2009 року, але через порушення герметичності у двох секторах колайдера його запуск вирішили перенести на листопад. Але, наче насміхаючись над вченими, колайдер не почав роботу в зазначений термін. 3 листопада вчені помітили, що температура секторів досягла восьми Кельвінів, а причиною неполадки в системі охолодження став… шматок французької булочки. Як вона потрапила до системи охолодження – для вчених залишається загадкою. Хоча, можна чекати повідомлення про те, що знайдений співробітник ЦЕРНу, який вирішив підкріпитись булочкою на робочому місці і через незграбність випустив її з рук. За останніми даними, повноцінний запуск циркулюючих протонних пучків очікується приблизно 20 листопада. Після цього послідовність дій буде такою ж, як планувалось раніше на 2008 рік, враховуючи те, що перші фази роботи мають пройти швидше.
Не такий страшний колайдер, як його малюють
У вересні 2008 року в засобах масової інформації з’явилось повідомлення: «Запуск колайдера довів до самогубства дівчину з Індії. Розмови про те, що Великий адронний колайдер може вийти з-під контролю вчених та знищити Землю, а також усю галактику, не давали спокою 16-річній жительці Індії. Не чекаючи кінця світу, вона наклала на себе руки”.
У паніці довкола Великого адронного колайдера люди підняли навіть пророцтва Нострадамуса. Так, на думку дослідників цього питання, в катренах VI, 97 і IX Нострадамус описує дію смертоносного апарату, здатного знищити весь світ: />
«Мотор разовьет сумасшедшую скорость,
Тараном пробив неприкаянный век.
Война будит мысль человека,
Который Науке дает Прометеев разбег.»
Загалом, людству і без колайдера є над чим замислитись – в світовій апокаліптичній літературі 2008 рік не фігурував як рік, коли настане Кінець світу. За Нострадамусом, в 2009 році, який вже добігає кінця, на людство чекає Армагедон. У 2012 році, який майя пророкували нам як останній, має відбутись і порушення всіх космічних циклів, і зміна полюсів. В 2014 році людству загрожуватиме хмара космічного пилу, яка змете все на своєму шляху, а в 2016 розтануть усі льодовики і більша частина суходолу буде затоплена. Окрім вже згаданого Армагедону, Нострадамус напророкував на 2018 рік ядерну війну, а за розрахунками Ісаака Ньютона, Кінець світу настане в 2020 році.
Вчені ж продовжують заспокоювати громадськість, і основним аргументом виступає «коли люди ставлять такі експерименти, вони все прораховують наперед». Українські експерти наводять свою можливу причину небезпеки від колайдера: протони, які «бігають» у колайдері, складаються з кварків і «гіпотетично хтось може сказати, що кварки можна роз’єднати, хоча сьогодні ми побудували теорію, що це неможливо зробити. Але якщо ми досягнемо таких енергій, що їх все ж таки можна буде роз’єднати, тоді можна буде підіймати питання про небезпеку», — вважає Геннадій Зінов’єв.
Але про те, наскільки безпечним є Великий адронний колайдер можна буде сказати тоді, коли він нарешті працюватиме на повну потужність. До того можна лише припускати чи він стане чимось на зразок атомної енергетики, коли з одного боку є очевидна вигідність АЕС, а з іншого – катастрофи та людські жертви, а чи стане справжнім проривом як в науці, так і в буденному житті.