Нарешті в Україні офіційно стартувала президентська виборча кампанія. Щоправда, чимало учасників забігу давно “стартонули”, не дочекавшись законного пострілу і не особливо зважаючи на правила та порядок. Населення України, яке звикло нести на собі тягар наслідків політичних помилок «вищих» і про яке регулярно згадують, бажаючи маленької галочки у виборчому бюлетені, ще з літа знало – хто врятує країну, хто працює і хто вислухає кожного. />
Обставина перша – офіційна
Цього року, згідно із законом «Про вибори Президента України», який був опублікований 10 вересня без підпису глави держави, президентську гонку скорочено з 120 до 90 днів. Календарним планом Центральної виборчої комісії визначено, що 20 жовтня до 6 листопада партії і блоки повинні висунути своїх кандидатів у президенти. Документи на реєстрацію кандидатів, а також їхніх уповноважених представників кандидати повинні подати до 9 листопада. Остаточне число учасників президентської кампанії Центрвиборчком визначить до 14 листопада, а до 18 листопада оприлюднить їх списки в газетах «Голос України» і «Урядовий кур’єр». До 1 січня 2010 року повинні бути розіслані іменні запрошення всім виборцям.
Проведення агітації почнеться наступного дня після реєстрації кандидатів і закінчиться о 24.00 15 січня. 17 січня 2010 року голосування щодо обрання Президента відбуватиметься з 8.00 до 20.00. До 27 січня повинні бути встановлені результати голосування і складений відповідний протокол. Після встановлення результатів виборів головуючий на засіданні ЦВК офіційно оголосить результати виборів. Не пізніше, ніж на третій день після підписання протоколу результати виборів публікуються в газетах «Голос України» і «Урядовий кур’єр». У разі, якщо голосування 17 січня не дозволить визначити переможця, 7 лютого відбудеться другий тур президентських виборів. Число українців з правом голосу складає 36,582 млн. осіб, з них 390 тис. перебувають за кордоном.
Обставина друга – історична
Вибори-2010 обіцяють бути найбруднішими за всю свою історію. А може так статись, що нічого нового вони не принесуть. До бруду та агресії під час змагань між політиками українці вже звикли і зростання цих двох показників з кожними виборами пояснюється збільшенням бажаючих осідлати владу та бажанням не відповідати за хаос в країні у тих, хто цього вже досяг раніше. До того ж, може повторитись звичайна гра – інтрига на двох, тільки цього разу між Юлією Тимошенко і Віктором Януковичем.
Та певні зміни все ж таки є. Так, минулу виборчу кампанію, майже повністю “вів” екс-президент Леонід Кучма, контролюючи і адміністративний ресурс, фінансування, засоби масової інформації та владу на місцях. Цього ж разу — Президент України Віктор Ющенко, далеко не головна фігура. У 99-му році минуле протиставлялося майбутньому, а майбутнє – минулому, в 2004 році романтизоване майбутнє, протиставлялось сьогоденню, яке критикувалося. На цих виборах кандидати вимушені будуть конкурувати образами і пропозиціями відносно майбутнього. Ми переживаємо кризу історичної свідомості, критичне і навіть нігілістичне ставлення виборців до сьогодення, яке їх розчарувало. Тому зараз розгортається конкуренція за те, як потрібно будувати Україну в майбутньому. Під час минулих виборів Віктор Ющенко був – «новим старим» обличчям, втіленням демократії і змін на краще. Цього разу молодих, нових кандидатів побільшало і основна їхня ціль на президентських виборах – створення майданчика для парламентських перегонів. І нарешті, вибори-2010 пройдуть під час фінансової кризи і що головне після перших наслідків економічного занепаду.
Обставина третя – юридична
Призначення чергових виборів Президента не обійшлося без юридичної колізії. Спочатку депутати пухвалили постанову, якою призначили вибори на 25 жовтня 2009 року. При цьому парламентарії керувалися законом про вибори Президента, стаття 17 якого свідчила, що вибори повинні пройти в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень глави держави. Проте ця норма вступала в протиріччя з Конституцією, яка визначає, що чергові вибори Президента проходять в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень глави держави. Конституційний Суд визнав неконституційною цю норму закону і депутатам довелося прийняти нову постанову, якою вибори були призначені на 17 січня 2010-го, — останню неділю п’ятого року повноважень Віктора Ющенко.
Крім того, Верховна Рада внесла зміни до закону про вибори Президента, якими скоротила виборчий процес з 120 до 90 днів, а застава, що дозволяє балотуватися в президенти, зросла в п’ять разів — з півмільйона до 2,5 млн.грн. Що, як з’ясувалося згодом, стало проблемою для деяких охочих спробувати свої сили в президентській гонці. На день офіційного старту виборчої кампанії, налічується дюжина потенційних кандидатів. Семеро з них — депутати Верховної Ради. До них долучилися глава держави і Прем’єр-міністр. Ще троє — колишні парламентарії.
Обставина четверта – сумна
Вибори 2010 обіцяють бути найдорожчими. Президентська виборча кампанія в Україні коштуватиме усім основним кандидатам та їхнім інвесторам близько 1 млрд. доларів. Таку цифру назвав віце-президент Української ліги із зв’язків з громадськістю Денис Богуш. «Виборча кампанія коштуватиме усім основним кандидатам у Президенти України близько 1 млрд. доларів. Мінімум, 5 людей у цій країні можуть повністю забезпечити собі ці вибори і проплатити усіх кандидатів одразу – можуть влаштувати таку собі шахову дошку», – зауважив експерт.
Але експерти запевняють – хто б не переміг, ситуація не зміниться, бо майже за всіма кандидатами стоїть один спонсор – великий український капітал. Непрямим підтвердженням цього процесу є нещодавні публічні зустрічі Юлії Тимошенко і Ріната Ахметова, використання Віктором Януковичем послуг політтехнологів, які обслуговують Республіканську партію США, співпрацю колишньої команди Леоніда Кучми як із Юлією Тимошенко, так і з Арсенієм Яценюком
Сьогодні виборча кампанія фактично показала, що сторони, принаймні, одна із сторін, готова до війни без правил. Така війна за своєю суттю не може принести реальність з чітко встановленими правилами. Якщо вестиметься війна без правил, то після президентських виборів той, хто переможе в цій війні, безумовно, захоче добити свого опонента. А отже, політична криза триватиме.
Окрім цього для багатьох це буде кампанія-реванш, яка повинна буде додати сенсу їхній попередній політичній кар’єрі. Хтось спробує «засвітиться», щоб з’явитися в парламенті наступного скликання. Хтось ставитиме перед собою завдання залишитися в майбутньому складі Верховної Ради. Але для всіх ці вибори будуть важливі.
Під час кризи соціально-економічного характеру голос виборця дешевший, ніж він міг би бути. І це одна з ключових проблем виборів-2010. Дешевий виборець прагне щонайшвидше продати свій голос, а не використовувати його як довгострокове вкладення з дивідендами, що належать йому. Зокрема, політолог Володимир Фесенко, називає цю технологію тестом на зрілість для українського суспільства. Якщо люди згодяться масово продавати свій голос – це означатиме кінець демократії в Україні.
Політтехнолог Сергій Гайдай ще однією проблемою виборів називає, дефіцит гідних кандидатів. «За наявності великої кількості кандидатів — немає вибору. Інтуїтивно народ розуміє, що від виборів мало що зміниться».- вважає він.
Говорячи про особливості виборів Президента, директор Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко висловив думку, що ці вибори не матимуть “глибокого драматичного змісту для життя країни та навряд чи покликані її врятувати”. Фесенко назвав майбутні вибори – «виборами з похмілля», адже, як пояснив експерт, громадяни прийдуть на перший тур для голосування після довготривалого святкового новорічного марафону, що не може не мати вплив на хід та результати виборів глави держави».
Ці вибори стануть проміжним етапом перед майбутніми виборами до Верховної Ради, які повинні будуть остаточно переформувати вітчизняну політичну партійну систему та внести зміни до складу політичної еліти. Характерним є і те, що суттєво змінився виборець України, а тому не виключено, що попри прогнози і соціологічні дослідження в другий тур вийде «третя сила», появу якої сьогодні замовчують або перспективою перемоги якої навіть намагаються залякувати. Однак більшість населення спіткало розчарування в спроможності нинішніх “господарів життя” забезпечити гідні рівень і можливості для країни і її народу. Це не тільки породжує апатію й недовіру до існуючого режиму і його різношерстого оточення, а примушує шукати політичну силу, з якою можна було б пов”язати реальне поліпшення життя вже невдовзі.
У цьому зв”язку вже сьогодні — у час, коли виборча кампанія тільки-но стартувала — експерти з високим ступенем впевненості говорять про примарність розрахунків ще вчорашнього кандидата у Президенти “номер-2” Юлії Тимошенко вийти навіть у другий тур. Враховуючи економічні перспективи країни, а також скандали навколо політичної організації, яку вона очолює, не виключено, що до кінця року ці сподівання стануть ще примарнішими. Водночас в політичному розкладі з”явилася така сила як “Лівий блок”, до якого увійшли провідні ліві й лівоцентристські політичні організації, об”єднавши таким чином навколо свого єдиного кандидата у Президенти голоси тих, хто співчуває лівій ідеї.
Поряд з цим і світові, так би мовити, “економічні досягнення” капіталістичної системи господарювання об”єктивно збільшує кількість таких прихильників. До того ж в нашій країні ще дуже багато людей пам”ятає “як було і як стало” і завтра, коли доведеться вибирати лідера нації, ці спогади можуть мати вирішальне значення. Тож нині існує дуже висока ймовірність, що у другому турі президентських перегонів змагатимуться регіонал Віктор Янукович і комуніст Петро Симоненко. У подальшому такий розклад визначатиме і конфігурацію наступного складу українського парламенту.
Цьому сприятиме і те, що ця виборча кампанія проходить на тлі глибокої моральної кризи. Це проблеми конфлікту поколінь, проблеми, пов’язані з кризою інституту сім’ї, деградацією суспільної моралі і відповідними політичними кампаніями, в яких використовує аморальний компромат, що б’є по репутації і етичних аспектах політики. І це серйозно змінює клімат політичної боротьби, яка перетворюється на дуже брудну передвиборну метушню. Ліві, як відомо, ніколи не брали участі у компроматних війнах, протиставляючи цьому конкретні програми організації суспільного життя у разі своєї перемоги. Тож на тлі величезної калюжі, яка виникне від взаємного поливання брудом представників ліберально-олігархічного капіталу, позиція лівих буде виглядати таким собі зразком чистоти.
Президент, як відомо, є важливою, креативною фігурою в політичній системі. Але вперше за роки незалежності країна вибирає президента, який не зможе швидко і самостійно «розрулити» проблеми політичної і економічної кризи. Обмеженість повноважень змушуватиме майбутнього переможця шукати нові формули облаштування політичної системи і нові формули компромісу. Досить сказати, що майбутній переможець не зможе відразу ж запропонувати свою версію уряду і не зможе нав’язати парламенту свою програму, не маючи на те доброї волі народних депутатів і широкої політичної підтримки.