“Інформаційною війною” між прихильниками ідей імунізації і “антивакцинаторства”, а також тим, що кількість щеплених осіб з року в рік знижується, Україна останнім часом викликає стурбованість благополучних європейців. Ймовірно, тому, у 2009 році наша країна вперше долучилася до Європейського тижня імунізації під гаслом “Попередити. Захистити. Щепити”. Захід є щорічним, проходить з 20 до 26 квітня, спрямований на отримання знань про так звані “керовані інфекції” та охоплення імунізацією всіх верств населення, насамперед дітей. У 2008 році в ньому прийняли участь 32 із 53 держав-членів європейського регіону.
Серед низки подій "Тижня імунізації" (семінарів, тематичних “круглих столів”, розповсюдження просвітницької літератури) представники медичної адміністрації пообіцяли українцям публікацію у ЗМІ матеріалів, присвячених “порівняльному аналізу переваг та загроз вакцинопрофілактики”, як мовиться у одному в прес-релізів. Безперечно, при прийнятті будь-якого важливого рішення повинні вмикатися своєрідні “терези”. Тому вплив медиків та ЗМІ важко переоцінити, адже серед них існують і ті, хто підкладає “потрібну” чи “смажену” інформацію на їхні важелі.
Поки ж бої тривають — медична спільнота і чиновники закидають мас-медіа необізнаність, недостатньо фахове висвітлення питання, а журналісти звинувачують лікарів у корисливих мотивах та приховуванні фактів. Таке собі протистояння “недоумків” зі “злодіями”. Поле битви, як зазвичай — всі ми разом.
Попередити
Серед беззаперечних досягнень вакцинації у ХХ-ХХІ ст. найбільш суттєвими називають тотальну ліквідацію повітряної віспи, викорінення поліомієліту у Північній та Південній Америці, більшій частині Європи, контроль над інфекцією кору у тих самих регіонах, зменшення захворювання на правець, дифтерію, кашлюк, краснуху, менінгіти, рак печінки та гепатоцеллюлярну карциному, викликані вірусом гепатиту В. Фахівці вважають, що саме такі успіхи підштовхують суспільство до певного заспокоєння, притаманного країнам, де не виникає епідемій, і сприяють збільшенню відмов від щеплень.
Перший заступник головного санітарного лікаря Людмила Мухарська, попередила про наслідки зменшення прошарку щеплених в Україні: “В епідеміології існує так званий закон “ножиць”. Вже зараз за деякими інфекціями рівень щеплених є нижчим за 85%, і ми почали спостерігати спалахи краснухи, але поки що у закритих колективах. При подальшому зростанні кількості незахищених ці “ножиці” закриються через 1-2-3 роки, що загрожує загальнодержавним спалахом, а для відновлення стабільності знадобиться вже 5-6 років. Хотіла би підкреслити, що збудник не читає газет, не дивиться телевізор. “Керовані” інфекції або стримуються за допомогою вакцинації, або перемагають, іншого поки що не винайдено”.
“Під час спалаху дифтерії у 90-ті роки від тяжких токсичних форм з ураженням серця загинуло більше, ніж 600 українців. З 2005 року в Україні спостерігалося два спалахи кору, 11 людей загинуло, зафіксовані тяжкі енцефаліти з подальшою інвалідізацією дітей. Багато говорять про те, що краснуха зазвичай протікає у легкій формі, забуваючи, що захворювання у першому триместрі вагітності невідворотно веде до тяжких вроджених вад плоду, що займають друге місце у структурі дитячої смертності у нашій країні. При важкому протіканні кашлюка на першому році життя може статися зупинка дихання під час приступу, а захворювання поліомієлітом несе практично стовідсоткову інвалідізацію. Тож треба гарно подумати, чи піддавати власну дитину подібним ризикам”, — наголосив головний позаштатний дитячий інфекціоніст Міністерства охорони здоров”я України Сергій Крамарів.
“Якщо говорити мовою статистики, у світі близько 3 мільйонів людей щорічно помирає від хвороб, які можна попередити за допомогою вакцинації”, стверджує керівник бюро ВООЗ в Україні Ігор Поканевич. Зокрема, кожна четверта дитина, яка захворіла на дифтерію у нашій країні, гине.
Міністр охорони здоров’я Василь Князевич переконаний, що громадяни України, які відмовилися від щеплень, повинні лікуватися за власний рахунок. За його словами, зараз 10% людей відмовилися від щеплень, таким чином вони поставили під загрозу своє здоров’я і здоров’я оточуючих. А ще міністр висловив дивну, м’яко кажучи, думку, що інформаційна атака, яка розпочалася після смерті підлітка у Донецькій області, була добре спрямована і хтось може організувати смерть ще однієї дитини ніби-то від щеплення, аби дискредитувати вакцинацію.
Захистити
Маленьких українців рвуться захищати всі. Одні — від наслідків тяжких інфекцій, другі — від халатності перших. “Ліга захисту громадянських прав” вважає, що українські нормативно-правові акти, котрі мають відношення до вакцинації, у ряді моментів суперечать один одному, а, відтак, ці протиріччя офіційні особи намагаються витлумачити на свою користь. Тому Ліга розмістила на своєму сайті в інтернеті відповіді на питання, наскільки законною в Україні є відмова від щеплень, що юридично вона може потягти за собою, та чи всі щеплення є обов’язковими.
Медики все ж намагаються повернути майже втрачену довіру пацієнтів. “В Україні наразі зареєстровано, ліцензовано і вживається близько 40 найсучасніших вакцин французького, бельгійського, індійського, російського, українського виробництва, зокрема суперсучасна 5-валентна проти п’яти інфекцій. Вакцини, ліцензовані на території України, пройшли всі дослідження, зокрема на реактогенність. Наприклад поліомієлітна вакцина інактивована, а не жива, яка викликала певні ускладнення, як 5 років тому. Всі вони надаються у державних кабінетах щеплень безплатно”, — наголосила Людмила Мухарська.
Міністерство охорони здоров’я України розробило законопроект, яким передбачена грошова компенсація особам, що потерпіли від поствакцинальних ускладнень та мають доведену поствакцинальну реакцію за рахунок коштів страхувальників. Про це повідомила директор Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України Раїса Мойсеєнко. Проект закону наразі очікує розгляду у Верховній Раді України.
Щепити?
На відміну від дисциплінованих європейців, та під впливом страшних випадків, що, за словами медиків, лише збіглися із щепленнями (смерть підлітка Антона Тищенка з Краматорька навесні 2008 року), українські батьки все частіше відмовляються від вимог лікарів прищепити власне чадо. В хід йдуть всілякі хитрощі, від прямого підкупу нечесних медпрацівників, до відкритого протистояння, яке закінчується домашнім навчанням дитини, як це передбачено українським законодавством.
Якщо давати їм вже якісь поради, можна сказати єдине: кожен дорослий, який відповідає за чиєсь маленьке життя, повинен бути уважним, знайти час для того, щоб прискіпливо прочитати інструкцію із застосування вакцини, відшукати у собі сміливість, щоб вимагати цей документ у медпрацівника, та не дозволяти щепити своє чадо, якщо воно ще не до кінця видужало після хвороби. Зважити всі “за” і “проти” і пам’ятати, що наслідки прийнятого рішення торкнуться, перш за все, саме вас і вашої дитини.