Відучора в газетних кіосках та на пошті ажіотаж – розбирають папки «Особова справа» і конверти з марками. На вулицях вже колишні школярі ходять з батьками ледь не за руку і про щось стурбовано спілкуються, а в маршрутках тільки й чути «Їду здавати документи». Температура в Києві понад тридцять зі знаком плюс, а у вишах вона наблизилась до температури кипіння – почався прийом документів на новий навчальний рік.
15 липня, одинадцята ранку, Національний педагогічний університет імені Драгоманова. Хтось сидить під інформаційними стендами університету, хтось – на східцях підземного переходу. Найбільш відчайдушні абітурієнти продираються крізь декоративні зелені насадження до дверей, але там їх перехоплюють “конкуренти” та їх батьки. Спроба пройти поза чергою загрожує не тільки перспективою почути щось несподіване на свою адресу, а не виключає силових “аргументів”. Дехто стоїть під його стінами з третьої години ночі, а щасливчики, які о восьмій зайшли до університету, досі там і залишаються. Кажуть, що спочатку були складені списки, щоб створити хоч якийсь порядок, але до одинадцятої всі вони десь загубились і черга стала “живою”.
Дванадцята ранку, Київський національний економічний університет імені В.Гетьмана. На вулиці людей не так багато, як біля педуніверситету, але в будівлі до кабінетів вишикувались довгі черги. Найбільший ажіотаж – на спеціальність «бухгалтерський облік та аудит». Мати однієї з абітурієнток каже, що о сьомій ранку разом з дочкою була під стінами вишу. Тоді почали складати списки, але коли о восьмій тридцять почала роботу приймальна комісія, люди ставали в чергу в довільному порядку. Сталося так через те, що в одному кабінеті треба було брати бланки для заповнення, а в інший – здавати їх. Через це люди ще більше нервують. «Сюди б наших міністрів, щоб вони тут постояли!», — каже жінка. Тим не менше в КНЕУ вдалося почути перші радісні вигуки: «Мамо, я здала документи!».
Близько четвертої години дня, приймальна комісія Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка. В будівлі, де приймають майбутніх філологів, психологів та соціологів — спокійно. Вже не видно довжелезних черг, ніхто не кричить і не сперечається. Як кажуть абітурієнти, здавати документи вони могли в сприятливих умовах – системи «списків» тут дотримувались. Гірша ситуація склалась в приймальній комісії Інституту журналістики. «Люди ще зі вчорашнього вечора писалися в списки. І перекличка була вночі», — зазначає один з батьків, а інший каже, що о дев’ятій ранку його дитина була 103. «О дев’ятій як зайшла дитина документи здавати, так досі її немає. Ми ще о шостій ранку зайняли чергу і були дев’ятнадцятими», — зазначає мати колишньої школярки.
Вхід до кабінетів, де заповнюють бланки і здають документи, перегороджений письмовим столом. Біля нього – методистка, яка прискіпливо перевіряє документи в абітурієнтів, аби пропустити до кабінетів. На ній знервовані батьки і «відіграються»: кричать, щось доводять і просять покликати «начальство». Офіційний представник Інституту журналістики, який каже, що усього встигли прийняти документи в 102 осіб, їх не задовольняє – їм треба бачити когось, хто скаже їм, чому їх діти так довго здають документи і що буде з тими, хто сьогодні документи не встигне здати. До батьків мусить вийти директор Інституту журналістики Володимир Різун: «Шановні, мої батьки! Отаке, яке зараз відбувається — відбувається в перші три дні. Ми вже маємо шістдесятирічний досвід прийому документів, бо інститутові вже майже шістдесят п’ять. Ми вас просимо, киян, не треба сьогодні здавати документи! Звичайно, ті діти, які вже тут, вони пройдуть – ми будемо працювати доти, доки не приймемо їх. Але якщо ви кияни, я вас прошу — прийдіть не сьогодні, не завтра, не післязавтра, а прийдіть з понеділка. З понеділка тут нікого не буде. Тепер чому все так довго – тому що одна книга реєстрації. Вона прошита, опечатана і тому кожна дитина все одно має сісти перед одним методистом, який в книгу реєстрації все це записує. Ця процедура якраз сповільнює».
Директор також пояснює, що була ідея зробити кілька реєстраційних книг: один методист оформлює з першого номеру по двохтисячний, а інший – з «дві тисячі першого» і далі. «Але з чим ми стикнулися? Є батьки, які сказали: «А чому це моя дитина сьогодні прийшла, а вона буде дві тисячі перша? Я хочу, щоб вона була перша!». Тобто, ви розумієте, це вже психологічний момент», — пояснив Володимир Різун. Загалом, ситуація в приймальній комісії Інституту журналістики завершилась тим, що почали складати новий список для приїжджих, “перепусткою” до якого стали квитки на поїзд чи автобус. Батьки наче заспокоїлись, повірили в те, що завтра викликати дітей будуть винятково за списками.
А далі — з 23 до 31 липня будуть вступні іспити, результати яких стануть відомі лише в серпні… І зрозуміло, ще буде багато емоцій, але це вже буде зовсім інший етап вступу.