«А що сьогодні за свято таке? Я знаю, що був день Піонерії, а сьогодні що?» — здивовано запитала жіночка, спостерігаючи за учасниками пішої ходи у Каневі. Втім, не всі місцеві жителі такі «обізнані» і більшість із них таки знали, що в місті відбуваються заходи з нагоди перепоховання Тараса Шевченка. Канівчани повиходили із дворів і зацікавлено спостерігали за ходою учнів, студентів та можновладців, що прямували від центру міста до Тарасової гори. «Ви мені скажіть – Янукович буде?» — смикнула мене за рукав якась бабця. Розчаруванню людей не було меж, коли дізналися, що Президент не приїхав. Адже його попередник, схоже, «розбалував» своїми частими приїздами, а тут — на заходи з нагоди перепоховання поета вперше за стільки років не приїхав очільник держави…
Всі доріжки до Монументу Слави, пам’ятнику Святому Макарію та до Успенського собору, де відбувався молебень, було посипано травою та квітками ірисів, калини і акації. Щоб ніхто не заблукав. Біля собору делегацію місцевих чиновників зустрів владика Черкаський та Канівський Софроній. Він подарував губернатору Черкащини величезну проскурку і запевнив, що якщо «їсти по маленькому шматочку натщесерце і запивати водою, то будуть сили відроджувати та розбудовувати Черкаську область». />
Поки учасники ходи неспішно долали сім кілометрів, під Чернечою горою розташувалося містечко майстрів.
«Мене підняли о четвертій ранку. Сказали – Янукович приїде. Я бігом сюди» — каже гончар зі Шполи Станіслав Мазурик. Він крутить гончарний круг – робить кришечку до макітри. «120 обертів за хвилину роблю! Це вам не абищо!» — хвалиться.
Вже на горі голова облдержадміністрації Сергій Тулуб запевнив, що невдовзі відновлення могили та реконструкцію музею буде завершено. «Є проблеми із фінансуванням, але я переконаний, що всі роботи завершимо до Дня незалежності», — сказав губернатор.
Міністр культури Михайло Кулиняк, у свою чергу, пояснив, що є кілька варіантів розміщення експозиції в музеї, вже збиралася науково-методична рада з цього приводу. «Ми на наступному тижні проведемо нараду і визначимося, який із трьох проектів обрати», — запевнив міністр.
До речі, він був єдиним представником уряду, який відвідав Канів в день перепоховання Шевченка. Щодо нардепів, то у натовпі поважно походжали «уенпівець» Іван Заєць, а також — екс-мер Черкас регіонал Володимир Олійник. Той самий, котрий відзначився під час яєчно-димового побоїща у парламенті – стояв за спиною в Олеся Донія і безтурботно посміхався, спостерігаючи, як колегу б’ють по голові і тягають за чуба. У Каневі Олійник користувався шаленою популярністю у школярок, які влаштовували імпровізовані фотосесії.
Також вперше за багато років до Канева приїхав мер Черкас Сергій Одарич. Проте, його «вистачило» тільки на офіційну частину біля Монументу слави. На Тарасовій горі черкаського міського голову вже ніхто не бачив. Не дійшов, мабуть.
Вшанувати Шевченка приїхав і народний художник Іван Марчук. «Більше ніколи не буду на цю гору виходити. Гидко і бридко. Охорона дурнувата – там не стань, сюди не пройди… Та у Каневі люди могли завжди вільно злетіти на Тарасову гору. Всі з певною святістю йдуть сюди, щоб уклонитися тихо і смиренно. Хіба не зрозуміло, що страйку тут не буде? То навіщо ж стільки війська?!» — обурювався митець.
Колишній керівник Канівського заповідника, а також екс-міністр культури та екс-посол Білорусії в Україні Ігор Ліховий радо спілкувався із канівчанами.
Після закінчення офіційних заходів біля могили поета замайоріли прапори «Свободи», УНА-УНСО та «Нашої України». Ці політичні сили замовили проведення панахиди.
Тим часом, поки всі носилися із прапорами, розгортали їх, а потім згортали, під могилою тихенько собі сидів якийсь дідусь і читав Кобзар…