"Можна визначити достоїнство народу по кількості книг, котрі він поглинає” – цей вислів належить французу Е.Лабле – письменнику просвітницької доби. Якщо держава перебуває у стані стагнації, а народ переймається проблемами хліба насущного — потреба в „духовній” їжі лише зростає. Одним із варіантів задоволення духовного голоду є преса та книги, що нині не кожному українцеві по кишені. Натомість, бібліотеки та Інтернет стають все більш затребуваними у суспільстві — це свідчить, що потреба у інформації серед наших співвітчизників є надзвичайно високою.
На сьогоднішній день бібліотеки залишаються чи не єдиним доступним центром культури, науки, освіти та інформації для більшості українців, особливо тих, хто мешкає в маленьких містах і селах. А культурно-виховна роль книги в умовах формування сучасного інформаційного суспільства в нашій країні залишається приорітетною. Звісно, в цій нелегкій справі проблем також вистачатиме, адже приорітети державних урядовців, на жаль, не завжди збігаються з народними. Отож, на захист і лобіювання інтересів читачів встають самі бібліотекарі.
В Україні вже 14 років існує громадське об’єднання Українська бібліотечна асоціація, яка стала однією з перших професійних неурядових організацій, котру було створення для вирішення проблем та ініціатив, що генеруються професійною бібліотечною спільнотою України. Подібні громадські утворення існують в багатьох країнах світу – вони є показником інформатизації суспільства, розвитку його культурно-просвітницького рівня. Найбільш потужні асоціації — в США, Німеччині, Швеції, Великобританії, Франції. Саме досвід цих країн було взято за приклад у створенні Української бібліотечної асоціації.
„На сьогоднішній день здобутки Асоціації дуже значні, — стверджує – член президії цієї організації Ірина Шевченко. — Наша громадська організація лобіює інтереси українських бібліотек при розробці законодавчих актів і є дуже багато позитивних моментів, які, можливо, й не відбулися б без участі Асоціації. Зокрема, було прийнято дві поправки до Закону „Про діяльність бібліотеки і бібліотечну справу”. Багато зусиль було докладено, щодо того, аби змінити положення „Закону про закупівлю товарів і послуг”, за яким бібліотечні установи повинні були проходити усі тендерні процедури на придбання книжок і журналів. Це суттєво спростило процедуру поповнення фондів, які певний час перебували в катастрофічному стані”.
У світі громадський професійних рух бібліотекарів є дуже активним. А найбільш потужною професійною установою є Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та закладів і цього року Україна вперше оформила членство у ній. Представники української асоціації бібліотекарів сподіваються, що це стане новим кроком на шляху духовного та інтелектуального розвитку українського суспільства. Адже право на вільний доступ до інформації та знань, яке гарантоване законодавстом України, держава забезпечує далеко не повною мірою. Приміром, якщо взяти відповідність українських бібліотек міжнародним стандартам, матимемо невтішні показники. Минулого року за ініціативою Української бібліотечної асоціації спільно з Радою міжнародних наукових досліджень і обмінів за програмою „Глобальні бібліотеки” було проведено дослідження стану готовності українських бібліотек до впровадження інноваційних технологій.
Всього у дослідженні взяли участь 17 763 публічні бібліотеки по всій Україні. Кількість комп’ютерів, якими володіють ці заклади для використання їх читачами – 1754 ( в середньому це 0,1 комп’ютер на одну бібліотечну установу). Лише 21% із загальної кількості бібліотек підключені до Інтернету; 355 — мають електронну адресу, і лише 139 — власний вебсайт в Інтернеті.
„Це досить красномовний показник стану бібліотек в нашій країні, — вважає Ірина Шевченко, — але бібіотечна асоціація може лише привернути увагу держави, а не забезпечити бібліотеки належними коштами, які дозволять хоча б частково наблизитися до рівня світових бібліотечних закладів. Жодними громадськими ініціативами, і тим більше місцевими бюджетами не можливо досягти результатів. Отже, треба, щоб такі програми фінансувалися державою.”
Зараз у вітчизняній бібліотечній галузі з’явилися хороші перспективи : намітилися кілька основних сегментів подальшого розвитку бібліотечної програми в України. Пов’язані вони із початком впровадження в Україні програми „Глобальні бібліотеки” фонду Білла та Мелінди Гейтс, яка має на меті подолання цифрової нерівності та забезпечення рівних можливостей доступу до комп’ютерної техніки та Інтернету усіх верств населення через користування біблотеками. Сучасні технології збільшують можливості читачів у доступі до життєво важливої інформації. Але, за даними міжнародних соціологічних досліджень, понад 87% населення світу – тобто 5,5 млрд. людей – не мають змоги користуватися сучасними інформаційними технологіями.
Програма „Глобальні бібліотеки” вже діє у багатьох країнах – Латвії, Литви, Болгарії, Польші,Чилі та ін. В Україні вона з’явилася завдяки Українській бібліотечній асоціації, яка виступила ініціатором, а згодом і партнером IREX у реалізації проекту „Бібліо-міст”. Цьому передувала велика робота з вивчення потреб українського суспільства. Впродовж двох років фахівці займалися соціологічними дослідженнями: наскільки готові українські читачі до нових бібліотечних послуг, яким має бути доступ читачів до інформації і чи будуть вони мати попит у користувачів публічних бібліотек, тощо.
Втім, стоятимуть в сучасних книгозбірнях книжкові полиці, а чи комп’ютерні столи і як будуть називатися працівники бібліотечних установ — „бібліотекарі” чи „інформаційні спеціалісти”, не надто важливо. На даному етапі показником розвитку суспільства є те, що в будь-якому своєму форматі біблотеки в Україні є затребуваними, а отже мають оптимістичне майбутнє. />