Чому питання про ЦРУ ставиться саме зараз?

На даний момент довкола Центрального розвідувального управління США розгорівся черговий скандал. Його винуватцем став колишінй віце- президент Дік Чейні, за наказами якого ЦРУ приховувало від Конгресу секретний проект "антитерористичних заходів" після 11-го вересня. Звичайно, така новина обурила американську громадськість, яка сприйняла таку поведінку ЦРУ та Чейні як пряме порушення закону. До то ж міністерство юстиції США проводить розслідування відносно нелегального застосування тортур проти схоплених управлінням терористів. Висновок — якщо робота секретної структури постійно потрапляє на шпальти газет зі скандалами, то вона неефективно виконує свою роботу, — пише газета “Тhe Independent”
.

Хіба так не було завжди?

Так було, починаючи із 1947 року. За часів “чолодної війни” ЦРУ постійно нагадувало про себе. До того ж занадто часто. Наприклад, у 1953 році управління стало головним організатором перевороту під назвою "Операція Аякс", яка скинула демократично обраний уряд Ірану. У 1963 ЦРУ безуспішно (та як виявилося потім із величезним скандалом) намагалося прибрати команданте Куби Фіделя Кастро. Серед інших "заслуг" управління можна відзначити його участь у Вотергейтському скандалі.

Тож чому б ЦРУ не працювати краще?

Однією із причин переважно провальної діяльності Центрального розвідувального управління США газета називає історичну фрагментацію американських розвідувальних операцій. За останніми підрахунками, 16 різних урядових агенцій брали участь у розвідувальній діяльності. Із них головним завжди виступало ЦРУ, але переважно у ролі “першого серед рівних”. Наслідком такого стану справ стала бюрократична війна між ним, Пентагоном та ФБР. Нездатність ЦРУ та ФБР вчасно надавати одне одному інформацію стало однією із причин успішності терористичної атаки 11-го вересня. У 2004-му конгрес затвердив законодавчий акт, який фактично зробив ЦРУ відповідальним перед директором національної розвідки. Тим не менше цей хід жодним чином не вплинув на основну проблему управління — незаконну діяльність її напіввійськової частини.

Чому в ЦРУ є напіввійськова частина?

Насправді вона була там із самого початку. Ще, починаючи із 1948 року головним завданням управління було вчиняти саботажі та проводити підривну діяльність, підтримуючи "різноманітні антикомуністичні рухи у країнах, яких поглинала червона загроза". Серед операцій ЦРУ було багато неуспішних та незаконних, як наприклад, повалення демократичних урядів Ірану (1953) та Чилі (1973). Але деякі із операцій все ж пройшли надзвичайно вдало. Достатньо згадати ефективну допомогу ЦРУ афганському спротиву військам СРСР у 1980-х, яка частково спричинила подальший розпад Радянського Союзу.

Чи виходять секретні операції ЦРУ із під контролю?

Так і ні. У 1947 році Дін Ейчсон, який згодом обійняв посаду державного секретара, наголосив, що ЦРУ може настільки вийти із під контролю, що ні президент, ні конгрес не знатиме, чим воно займається. Але останнім часом виглядає на те, що ЦРУ перетворилося на "особисту і секретну" армію президента (чи в даному випадку віце-президента Чейні) по боротьбі із тероризмом. Не повідомляючи Конгресу та Пентагону, управління робило те, що йому заманеться, а саме влаштовувало таємні табори у світі, вдавалося до тортур над підозрюваними терористами, навіть коли ті виявлялися абсолютно невинними. Тож виходить, що ЦРУ використовують як важіль влади президента.

Чому так виходить?

Усі шпигунські агенції у всіх демократичних державах завжди відчувають на собі занадто великий тиск. Працюючи у повній таємності, вони все ж мають бути публічно відповідальними. В США ця напруженість особливо помітн. ДІяльності по черзі заважають, то адміністрація президента (як у нещодавньому випадку із Чейні), то конгрес — як це було у 1990-х, коли управління отримало наказ скоротити кількість своїх агентів за кордоном, чим суттєво зашкодило своїм операціям. Таким чином, позитивному образу ЦРУ постійно шкодять різноманітні фактори, що втручаються у його діяльність.

Скільки коштує ЦРУ?

За офіційними даними, бюджет США на діяльність таємних служб становить близько 40 млрд доларів. Кількість працівників ЦРУ складає 20,000 осіб. Тим не менше, за оцінками експертів, більшість бюджетних коштів йде у фонд Національної агенції безпеки, яка займається розробкою високотехнологічних систем спостереження.

Американці — погані шпигуни?

Виходить, що так. Вашингтон, на відміну від Ізраїлю та навіть Великобританії, ніколи не міг покластися на свої таємні служби. аби вижити. Американська політична система занадто відкрита, як і самі американці, яким не подобається, що у їхній державі оперують таємні служби, які витонченними методами забезпечують безпеку їхній же державі. Їм потрібно, щоб такі установи як ЦРУ публікували фотографії різноманітних супутників та надавали "таємну" статистику.

Після завершення “холодної війни” один із ветеранів американської шпигунської діяльності Річард Хелмс наголосив, що "єдина наддержава у світі практично не виявляє жодного інтересу до побудови ефективної шпигунської системи". Загалом провалів у ЦРУ більше, ніж перемог: воно не змогло відвернути трагедію 11-го вересня; воно помилилося щодо наявності у Іраку ядерної зброї; воно не помітило економічної слабкості та дезінтегрції СРСР і, нарешті, воно пропустило ядерні випробуванння в Індії у 1998 році, які згодом повторив Пакистан.

Чому б просто не прибрати ЦРУ?

Деякі політики, зокрема сенатор від Нью-Йорка Даніел Петрік Мойніхан, закликають саме до таких жорстких дій. Краще, вважає він, прикрити ЦРУ і передати всі його повноваження Державному департаменту, зокрема напіввійськову — Пентагону. Тільки тоді завершиться національне американське приниження, яке забезпечує йому діяльність управління, — зазначає “Тhe Independent” .

Тож чи піде ЦРУ у минуле?

За:

— його діяльність неефективна і часом шкодить міжнародній політиці;
— воно занадто велике і керувати їм стає все тяжче;
воно втратило свою незалежність як політичний інститут і стало інструментом президента США і його заступників.

Проти:

— кожна держава має мати політичний інститут, який бере на себе відповідальність за всю "чорну роботу" та провали зовнішньої політики;
— реформа таємних агенцій США тільки почала втілюватися;
— попри всі помилки у ЦРУ були помітні успіхи.

Підг. Л.Дубенко

Читайте также в рубрике Мир