Українські захисні споруди не зможуть врятувати населення у разі війни чи стихійного лиха. До літа 2008 року мало хто думав, що Грузії знадобляться бомбосховища, а в Україні понад 45% бомбосховищ не придатні для укриття.

Бомбосховища покликані врятовувати не тільки від війни, а й від вибухів на небезпечних підприємствах та стихійних лих. В Україні сховища почали будувати під час Великої Вітчизняної війни. Є кілька категорій захисних споруд.

Перша — коли стіни укриття витримують удар до 5 кг на квадратний сантиметр. Це — сховища Секретаріату президента, Верховної Ради та Кабінету міністрів. Ці об’єкти містяться на глибині семи поверхів. Врятують навіть від прямого влучання атомної бомби. Доступ до них мають лічені особи — об’єкти засекречені.

Друга категорія — це сховища, які здатні витримати удар силою до 3 кг на квадратний сантиметр. Вони розташовані на всіх вибухонебезпечних об’єктах: комбінатах, заводах і фабриках, а також під місцевими органами влади. Прямого потрапляння надпотужної зброї не витримають. Але від артобстрілів та від хімічних атак захистять.

Сховища третьої та четвертої категорії — відповідно тримають удар 2 і 1 кг на сантиметр квадратний. Це підвали будинків, паркінги та схожі підземні приміщення – саме на випадок, якщо лихо застало людей не на роботі, а вдома. В них можна сховатися хіба що від радіаційного дощу та кулеметних черг.

Директор департаменту цивільного захисту МНС України Василь Квашук зазначає: ці сховища не захистять від проникаючої радіації, від хімічної зброї чи великих пожеж, бо там немає системи вентиляції та герметичності.

Одночасно спуститися у сховища другої категорії теоретично може близько 15% населення країни. Але насправді врятованих буде вдвічі менше.

"Понад 45% не придатні для укриття населення і працівників", — наголошує Квашук.

Сховища обов’язкові на підприємствах на кшталт пивзаводів, де може статися витік, наприклад, аміаку, або вибух. ВАТ "Київмлин" — не виняток. Борошно легкозаймисте і спалахує не гірше за порох. А поруч іще один завод, там аміак.

Якщо він потрапить у повітря, працівники заводу встигнуть урятуватися у бомбосховищі. А от мешканцям довколишніх будинків доведеться від шкідливої хмари втікати. У сховищі 25 лежаків, і 45 сидячих місць. Іншим доведеться стояти: загалом туди вміщаються 150 людей.

Протриматися можна три доби: у приміщенні є контейнер для зберігання питної води і харчів. Наразі там кілька тисяч літрів води та декілька ящиків із консервами. Продукти, що швидко псуються, за схемою евакуації, треба буде прихопити з кухні, якщо буде час.

Також у сховищі є шість двигунів, що нагнітають повітря, і кілька фільтрів, які його очищують. Два телефони. Якщо лихо не мине за три доби – рятувальники мають евакуювати людей з-під землі у безпечніше місце. По радіо передаватимуть, як діяти далі.

А от у бомбосховище під психіатричною лікарнею у столиці можна спускатися лише режисерам фільмів жахів. Споруду ще за СРСР приймали з порушеннями. Хотіли відремонтувати тепер, але — криза. Грошей надають стільки, що ледь на хворих вистачає.

У МНС прогнозують, що через 10 років в Україні зовсім не залишиться придатних для використання захисних споруд. Але це вважають украй небезпечним. Тому пропонують надавати пільги підприємствам, що утримують сховища, та запровадити програму їхнього відновлення — на рівні держави. А будуючи нові мікрорайони — передбачати такі споруди.

Втім і бомбосховища, які сьогодні є в Україні, не є гарантією виживання. Не так давно, у квітні цього року, в Севастополі три людини загинули і 5 опинилися в реанімації в результаті отруєння парами невідомої хімічної речовини в одному зі старих бомбосховищ часів Другої світової війни на Малаховому кургані.

За матеріалами: телеканал СТБ

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# бомбосховище