— Хто б міг подумати, що я питиму «Оболонь» в Нью-Йорку, а колись лазив на цей пивзавод на околиці Києва через паркан , — згадує Євген Ґудзь, лідер американського гурту “Gogol Bordello». Приїзд музиканта став головною подією фестивалю «Балкан фест», що пройшов в столичному Палаці спорту минулих вихідних. Також на ньому виступили румуни Fanfare Ciocarlia, македонці Kocani Orkestar , українці Гайдамаки, гурти з Сербії KAL та The No Smoking Orchestra, в якому грає відомий кінорежисер Емір Кустуріца.
Колишній киянин Ґудзь емігрував з України на початку 90-х. Мив машини в Італії, прибирав туалети в американській провінції, поки не перебрався до Нью-Йорку — столиці світового шоу-бізнесу.

Десять років тому вибухову суміш циганських й гуцульських мелодій «Gogol Bordello», зіграних з анархічною безкомпромісністю справжнього панк-року, відразу назвали свіжою хвилею світової музики. Інтернаціональний склад групи — це музиканти з Росії, Ізраїлю, Ефіопії, Тайланду. А український емігрант Євген Ґудзь почав зніматися в Голівуді, на сторінках жовтої преси називатися новим фаворитом королеви світової поп-музики Мадонни.

Перед виходом на сцену «Балкан фесту» музикант відповів на кілька питань кореспондента «ГолосUA»

— Балканська музика з регіонального феномену давно стала міжнародним жанром, приблизно, як реггі в 70-х роках. Навіть в Аргентині й Чилі ми бачили гурти, що надивившись фільмів Кустуріци намагаються її грати. Зрозуміло, що в музиці «Gogol Bordello» нічого балканського нема, але є карпатське, тому що я з України, але ми будемо підтримувати цю тему всім на радість, — пояснює музикант свою участь в «Балкан фест».

— Що для вас означає виступати на батьківщині?

— Приємно бути в Києві, бо я звідси. Давно час був приїхати. Якась ностальгія і за варениками з борщем присутня, особливо у нашого ефіопського басиста. Нас часто питають, чому не виступаєте в Україні. Так ніхто ж не кличе. Легше в двадцять п’ятий раз привезти «Ранетки». Тут зберіглося багато елементів «совка» — це феномен, який важко викоренити. Є моменти, які згодом зникнуть природнім шляхом, а є які діють на нерви. Чомусь запрошення для нашої групи приходять звідси в найостанніший момент. Чесно, на стратегічний розвиток кар’єри це ніяк не впливає, основна аудиторія все одно наша, але чисто по людськи неприємно. Тому що рок-музика не зайняла тут тих позицій, як на заході. В Україні всі рівняються на поп-зірок на їхній дурний продукт без усякого смислу. Й поки «New Musical Express» не поставив печатку, що «Gogol Bordello» круті, ніяких запрошень не було.

— Для світової популярності важливо, в якій країни починати музиканту кар’єру?

— Ви сильно переоцінюєте цей момент. Коли наш гурт став популярним на Заході й поступово це стало доходити сюди, людям звідси почало здаватися, що наша музика відображає їхній національний дух. Їм здається, це тому, що ми виступаємо в тільниках, й всі вони такі ж круті, й всі подібні гурти будуть відомі на весь світ. А все не так. Почнемо з того, що я пишу свої пісні не на національні мелодії, вони навіяні ними, але я пишу свої слова, свої композиції. Й це має мало спільного з патріотизмом. Все це нісенітниця, коли кажуть, що ми виїхали на моді на російську горілку, українських дівок, все це як екзотика, всі ці «серпи й молоти» давно пережоване на заході.

Багато хто з прихильників, які не говорять англійською, велике значення приділяють російськомовним вставкам в моїх піснях. Їм здається, що матеріал, який як абсолютно гумористичний проскакує в декількох рядках, це ментальний напрямок групи. Й приходять на наш концерт, типу ми вам зараз покажемо, що таке братва.

— Коли чекати нового альбому від вас?

— Офіційно він вийде в березні. В Україні, думаю, з’явиться вже в цьому місяці. Музичне піратство — це еволюція звукозаписуючої індустрії, з цим явищем нічого не поробиш, треба тільки вітати. Над записом платівки з нами працювала фундаментальна особистість в рок-н-ролі — продюсер Рік Рубін.
Він всім сказав: сила “Gogol Bordello» не в тому, що в них шалені живі шоу, і не в тому, що вони зі Східної Європи. А в тому, що вони пишуть оригінальні власні пісні й висловлюють те, що ніхто інший не висловлює. Про це мріє кожен артист.

— Що тримає “Gogol Bordello» разом?

— Музиканти моєї групи професіонали, на все життя. Вони можуть не спати тижнями. Приїжджати давати концерт, відповідати на запитання, потім грати на автепаті, потім летіти в Японію, зробити те саме. Приїхати додому, ще й записати в студії пісню. Просто дисципліна тут не проходить, нас об’єднує духовний стрижень.

— Продовжуєте кочове життя?

Останні два роки я осів у Ріо-де-Жанейро. Це місто живе 24 години на добу. Минає два тижні, як я не там, і вже починає ковбасити. Під час карнавалу мене до сліз пробиває, як бразильці шанують свою культуру. Скільки в Україні є народних пісень, які знають усі? Три? Ну, може, на Західній трохи більше. В Бразилії таких сотні, їх співають усі — від таксиста до президента.

Мій друг, французький музикант Мано Чао, зрозумів раніше всіх, що гастролювати треба тільки по Латинській Америці й Східній Європі, все інше це стрижка купонів. Ми з ним проїхалися всією Бразилією. В мене з’явилося купа улюблених гуртів, невідомих за межами своєї країни, але найкращих в світі. Ситуація з бразильцями перегукується з роком в СРСР, яким він був. Музика там несе відповідальність за напрям майбутнього покоління, як вона несла тут. Нема справжньої рок-радіостанції, як її нема тут до цього часу. Люди гратимуть рок-музику все життя, знаючи що не зароблять на цьому жодної копійки. Це абсолютно інший набір людей.

В Нью-Йорку тусовка мене втомила. Тому що справжнє мистецтво живе на вулиці, а не в галереях. Багато художників нью-йорських, з якими ми починали, по-своєму сприймають успіх. Почали працювати для колекціонерів. Тільки намалював, клієнт купив. Зрозуміло — всі мріють мати дім, а мені це не цікаво.

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# ґудзь