Російські неоімперіалістичні амбіції? Слова, які не мають нічого спільного із реальністю, переконане британське видання “The Economist”.

"Ось і настав кінець епопеї про так звані "сфери впливу" Росії та постійній схвильованості Заходу із цього приводу: нещодавні події у Білорусі та Киргизстані довели, що в житті все набагато складніше і заяви про ніби-то неоімперіалістичні амбіції Москви на пострадянському просторі не більше, ніж пусті балачки", — пише видання.

Росія, зазначається у публікації, протягом довгого часу намагалася відгородити колишні радянські республіки, рошташовані довколанеї, від зовнішнього впливу, особливо від американського. Тепер, коли ЄС та Вашингтон зайняті власними проблемами, ця задача стала простою як ніколи. Але ось в чому заковика: Кремль, на адресу якого постійно надходять звинувачення в його небувалих імперських амбіціях та бажанні взяти під контроль сусідні "сфери впливу", не виявив жодних ознак лідерства, бачення чи відчуття тих грандіозних царських замашок.

Більше того, наголошує видання, нещодавня газова війна, що спалахнула цього разу між Росією та Білоруссю, яскраво продемонструвала хиткість всієї ідеї із митним союзом між Москвою, Астаною та Мінськом, вже не говорячи про якесь там лідерство росіян. На фоні кривавих подій в Киргизстані приблизно те ж саме можна сказати і про Організацію колективної безпеки (до неї входять Росія, Киргизстан, Узбекистан, Казахстан, Таджикистан, Білорусь та Вірменія), яка виявилася не більше ніж політичною химерою.

"Газова сварка, що відбулася між Мінськом та Москвою, вкотре засвідчила, що росіянам не хоче і не буде коритись навіть авторитарний антиамериканський білоруський “бацька”, із чим Кремль не тільки фактично нічого не може зробити, а ще й вимушений спостерігати як президенту Лукашенко вдається витягувати із Росії різноманітні вигідні субсидії, водночас підлабузнюючись до Євросоюзу", — пише газета та додає, що минулого року білоруський глава відмовився визнавати незалежність Південної Осетії та Абхазії, за що поплатився "молочною" війною та він не злякався і попри російську незгоду, цього року вирішив надати скинутому президенту Киргизстану Бакієву притулок і навіть саботувати митний союз із Казахстаном та Росією. Про яке відновлення російської імперії взагалі може йтися, якщо навіть Білорусь так поводиться, не говорячи вже про інші держави?

Видання вважає, що останнім часом Москва будувала свої відносини із сусідами на стриманості та навіть байдужості, достатньо лише звернутися до ситуації із Бакієвим та погромами у Киргизстані. Коли Росія надала 2 млрд долларів допомоги скинутому киргизькому президентові для того, аби він нарешті ліквідував американську військову базу на території його країни, той замість того, щоб "піддатися імперським амбіціям" Кремля підняв плату для Вашингтона і продовжив строки її оренди.

Коли на фоні етнічних баталій у киргизькому місті Ош в росіян з’явилася можливість скористатися нагодою ввести свої війська в країну, так би мовити, проявити свої царські апетити сповна, виявилося, що ніхто нічого не хоче: для Росії події у Киргизстані — це як черговий жах спогадів про радянську інтервенцію у Афганістані у 1980-х і до того ж, об’єктивно оцінюючи можливості російської армії, яка страждає на непрофесійність призовників та дідовщину, слід визнати, що вона не готова втілювати жодні миротворчі операції. Та й російські "союзники" по Організації колективного договору безпеки — Узбекистан та Казахстан не хочуть, аби в сусідній їм незалежній та суверенній державі було створено прецедент втручання зовнішніх військ.

"Навіть одна думка про можливість інтервенції Кремля до Киргизстану та, зокрема до Ошу, куди 20 років тому генсек Горбачов вже відряджав війська, коли там спалахнули міжетнічні конфлікти, спровокує поміж росіян хвилю ксенофобії, особливо по відношенню до численних робітників із центральної Азії, вже не говорячи про те, що будь-яка жертва життям росіянина заради подій в Киргизстані буде неприйнятною", — зазначається у публікації.

Виходить, підсумовує видання, Росія, яка мала б вести себе як імперіалістичний монстр замість того, щоб підлаштовувати всіх під себе, роздавати вказівки направо і наліво та застосовувати військову силу, сидить, мовчить і спостерігає за тим в як її так званих "сферах впливу" люди роблять що хочуть та як хочуть. "Наступного разу, коли ви почуєте про російський імперіалізм у СНД, серйозно задумайтесь, адже насправді московським "царям" вдається не тільки непогано зображати демократію, а ще й так само непогано імітувати "колосальні" загарбницькі амбіції", — резюмує “The Economist”.

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# імперіалізм