“С совестью проблемы окаянные,
Как перед собой не согрешить?
Тут и там солдаты оловянные,
Как решить, кто должен победить?”
(В. Висоцький).

Нові технології з’являються не лише у освоєнні космосу та електроніці. Здоров’я і життя для людини є найважливішими цінностями, тому на часі виникнення новітніх галузей, зокрема біомедицини. Вона використовує у дослідницьких та терапевтичних цілях людський матеріал (ембріон, зародок, тканини дорослої людини) — або як об’єкт, або як “сировину”, адже дослідження винятково на тваринах не можуть гарантувати нешкідливість окремих біомедичних технологій для людини.

Ситуація, що склалася, нагадує бій світлих “інших” з темними у відомих “Вартах” письменника Сергія Лук’яненка У боротьбу за безкінечне продовження життя на землі, з одного боку, та за можливість перенесення його у вічність, з іншого, змагаються дві потужні сили. Питання лише у тому, чого коштуватиме людству перемога однієї зі сторін.

Недивно, що таке вторгнення у “Божу парафію” викликає багато суперечливих думок. Реакцією на застосування людського генетичного матеріалу у експериментах стала поява біоетики (науки про повагу до життя і гідності людини) та організацій, що об’єднують за її принципами науковців, юристів, суспільних діячів і духовенство. У світі це, насамперед, Міжнародний комітет з біоетики при ЮНЕСКО, Україна має власний Комітет з питань біоетики при Національній академії наук.

“Денна варта”, або видима сторона питання

“Жертвоприношення — це величезний викид сили. Особливо, коли це — жертвоприношення дитини.” (Сергій Лук’яненко, “Нічна варта”).

Є тяжкі недуги, врятувати від смерті при яких допомагає лише трансплантація, тобто пересадка клітин. Це, зокрема, гостра печінкова недостатність та цироз, вроджені імунодефіцити, порушення кровотворення при системних та онкологічних захворюваннях, дегенеративні хвороби нервової системи, вроджені патології та багато інших. А представники біомедицини за допомогою “панацеї” у вигляді стовбурових клітин обіцяють вилікувати практично будь-яке захворювання.

“Перед трансплантологією завжди стояла проблема дефіциту матеріалу. Без якихось “будівничих” засобів ми вже обійтися не можемо. От, наприклад, багато хто пам’ятає випадок із дівчинкою Настею з Донецька, яку врятували лікарі у місцевому опіковому Центрі. Вони не дали дитині померти від шоку, зуміли знайти матеріал для покриття обпеченої поверхні. А що це за матеріал? Була використана штучна ксеношкіра, вирощена у культурі тканин. Питання тільки у джерелі, з якого взято клітини”, — розповів учасник круглого столу “Біоетичні і духовні аспекти клітинної терапії і клонування” Олег Бобров, завідуючий лікувального відділу НДІ паліативної допомоги.

Пошуки матеріалу для пересадок підштовхнули людство до зухвалої ідеї — використання ембріональних стовбурових клітин, яким притаманна “плюрипотентність”, тобто можливість розвитку з них будь-яких тканин або органів. Цю властивість вони зберігають до 14-ти перших діб життя. Застосовуються клітини, отримані після абортів, викиднів, та так звані “запасні” ембріони, що залишаються у репродуктивних технологіях при заплідненні “у пробірці”.

Але виростити повноцінну тканину чи орган із ембріональних стовбурових клітин, як завважують науковці, насправді надзвичайно важко. “Люди, які кажуть, що стовбурова клітина дасть початок органу у пробірці, займаються профанацією. Проблема підігрівається навколонауковими комерційними колами, бо є величезний попит. Але регуляція ембріогенезу, розвитку органів тіла є надзвичайно складною проблемою, у ній беруть участь сотні ферментів, вмикаючи та вимикаючи потрібні гени. 25-35% стовбурових клітин при прямій трансплантації в організм дають початок росту злоякісних пухлин, які називаються “ембріональними карциномами”. Постає питання: якщо у культурі клітин залишаються стовбурові, хто може гарантувати, що у пацієнтів не виникатимуть пухлини? І це не єдине “ускладнення”, м’яко кажучи. Про це всі мовчать, тому що питання не популярне”, — наголосив нейрохірург-дослідник, асистент кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. Богомольця Володимир Медвєдєв.

Набагато простіше, виявляється, отримати потрібний орган для терапевтичного клонування, створивши копію організму “на запчастини”, як це не дико звучить. “Береться яйцеклітина, з неї прибирається генетичний матеріал і на його місце “вкладається” матеріал будь-якої соматичної, звичайної клітини організму. З точки зору біології, перспектива досить проста і реальна. А 100 років тому хто міг би уявити собі, наприклад, що операція переривання вагітності буде практично нормою людського існування? На Пироговському з’їзді у 1913 році розбирали питання, яке покарання повинні понести лікар, жінка та оточуючі, які не зупинили її”, — поділився думками Олександр Ломикін, завідуючий відділення патології вагітних пологового будинку №6 м. Києва. Однією з перших про використання клонування для отримання стовбурових клітин заявила американська компанія "Джерон Корпорейшн" у березні 2001 року.

11 березня 2009 року президент США Барак Обама підписав розпорядження про зняття заборони на державне фінансування досліджень стовбурових клітин. Цей крок є реалізацією його передвиборчих обіцянок про незастосування до науки політичного тиску під час його каденції. “Вчені вірять, що ці крихітні клітини допоможуть нам у розумінні і, можливо, у лікуванні важких хвороб” — прокоментував своє рішення Обама. За оцінками експертів, тепер дослідні інститути мають досить часу для надання американській владі програм з клітинних досліджень. Отже, перегони за головний приз -фінансування після восьмирічної перерви знов почались.

“Нічна варта”, або ціна питання

“І все-таки вони продовжували потребувати якихось виправдань. Хоч би перед самими собою, (Сергій Лук’яненко,“Нічна варта”.

Церква та інші релігійні організації намагаються вести діалог із суспільством. “Нас турбують ці питання, як пастирів, людей віруючих, які бачать багато негативних наслідків медичних технологій, які пропонуються людям, що не мають духовних знань. Ми є творінням Божим, а не якоюсь “людською подобою”. Що таке людська сутність? Як це зрозуміти без Творця, адже ми — творіння Боже? Якщо ми мовчатимемо, більшість людей так і не зрозуміє, що відбувається”, — переконаний Геннадій Батенко, голова синодального відділу УПЦ “Місія “Церква і медицина”.

Підтримують таке ставлення до проблеми й науковці. Нейрохірург Володимир Медвєдєв стверджує: “ У світовій літературі безапеляційно приймається така теза: для того, щоб відновити будь-яку тканину, потрібні ембріональні стовбурові клітини. Для цього запліднюється яйцеклітина, утворюється зігота, яка дає початок всьому організму. Ця тотіпотентна клітина (тобто, клітина, з якої може утворитися організм), зараз є об’єктом дискусії. Майже весь матеріалістичний світ стоїть на тому, що цю клітину не треба вважати окремим життям. Хоч вона і велика у розмірах, але не має ніяких ознак будови тіла, наприклад. Але сучасною наукою вже доведено, що ця клітина має окремі зони, які дають прямий початок голові, рукам, ногам, і іншим органам. Тобто, різні частини заплідненої яйцеклітини є прямими проекціями тих чи інших органів. Маючи такі дані, ми не можемо більше говорити, що яйцеклітина — це просто клітина”.

Клонування людини офіційно заборонене у всіх країнах світу. Та законодавча база європейських країн все-таки дозволяє роботу з ембріонами до 14 днів життя, коли починається закладення органів і тканин.

Чи можна не перетинати межу?

Застосування стовбурових клітин у сучасній медицині не зупинити, це визнають і представники Церкви. Чи існують етичні можливості їх отримання? Безумовно, так. По-перше, це тканини дорослого організму, ці клітини є у кістковому мозку, шкірі, крові дорослої людини. Але відрізняються тим, що з них утворюється лише один вид тканини. По-друге, стовбурові клітини видобуваються із крові пуповини, набраної при народженні дитини. У подальшому вони заморожуються задля можливого використання у майбутньому в якості своєрідних людських “запчастин”, існує така практика і в Україні.

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# клонування