Їх називають «вбивцями авіаносців». Ракетні крейсери проекту, за радянською класифікацією 1164 «Атлант», були розроблені ще у 70-ті роки, а одним з унікальних їх завдань була боротьба із авіанесучим флотом потенційного супротивника. Проект виявився вдалим: навіть через тридцять років ці кораблі відповідають вимогам сучасного флоту та є однією з найпотужніших морських одиниць. Радянський Союз планував спорудити десять таких крейсерів, а встигли побудувати лише три. Точніше – майже чотири. Це саме «майже» — ракетний крейсер «Україна» — вже двадцять років стоїть недобудованим біля набережної Суднобудівного заводу імені 61 комунара у Миколаєві та потроху іржавіє. І, здається, вкотре отримав шанс перетворитися на справжню бойову одиницю. Щоправда, вже не українського флоту.

Перший крейсер цього класу – тоді він називався «Слава» — увійшов до складу Чорноморського флоту Військово-морських сил СРСР у 1983 році. Завданням цих кораблів був контроль певних ділянок світового океану, а в разі отримання наказу – завдавання ракетного удару по авіанесучих угрупованнях ВМС США та НАТО. Головне озброєння цих кораблів – 16 крилатих ракет «Базальт», у тому числі й з ядерними боєголовками; ці ракети здатні знищувати ціль у радіусі до 550 кілометрів. А крім «Базальтів» крейсери класу «Слава» оснащувалися низкою іншого озброєння, призначеного як для нападу, так і для захисту: два торпедні апарати, дві реактивні бомбові установки, артилерійська установка на 600 снарядів, кілька зенітно-ракетних та зенітно-артилерійських комплексів. А ще – гелікоптер палубного базування КА-25, призначений, передусім, для боротьби із підводними човнами супротивника… По одному з таких кораблів увійшли до складу різних флотів радянських ВМС: «Маршал Устинов» — до Північного, «Варяг» — Тихоокеанського, «Слава» — Чорноморського.

Саме «Славу» вважають найвідомішим кораблем серії: він побував у всіх океанах світу, брав участь у багатьох навчаннях, миротворчих та навіть бойових операціях, у грудні 1989 року забезпечував першу зустріч генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова із президентом США Джорджем Бушем (старшим) на Мальті — саме на цьому крейсері були обладнані каюти для президентів. А у серпні 1990-го на кораблі проходила Ялтинська міжнародна конференція з контролю за ядерним озброєнням.

У тому ж році «Слава» знову прийшла до Миколаєва – на восьмимісячний ремонт та модернізацію. Вісім місяців розтягнулися на вісім років: спочатку Росія та Україна ділили флот, потім не було грошей на ремонт. У 1995-му «Славу» перейменували на «Москву» — саме тоді уряд російської столиці взяв шефство над кораблем та виділив кошти на його утримання. А ще через три роки «Москва» повернулась до Севастополя та стала флагманом російського Чорноморського флоту.

Всі ці вісім років на миколаївському суднобудівному заводі впритул до корабля «Слава», а потім «Москва», стояв його брат-близнюк – майже такий самий крейсер «Адмірал Флоту Лобов». Йому не пощастило: корабель був спущений на воду 11 серпня 1991 року, тоді його готовність складала майже 95 відсотків – залишалося лише встановити деяке обладнання та озброєння. Але через кілька місяців Радянський Союз, для якого будували корабель, розпався. Потім Україна та Росія ділили Чорноморський флот та вирішили: ракетний крейсер «Слава» залишається за Росією, а власником «Адміралу Флоту Лобова» стає Україна.

За планами тодішнього керівництва держави, цей корабель мав стати флагманом українського флоту. У 1994 році крейсер особисто відвідав Прем’єр-міністр та кандидат у Президенти України Леонід Кучма. На крейсері урочисто підняли державний прапор України, заселили екіпаж, перейменували на «Україну», пообіцяли у найкоротші терміни добудувати корабель. А після виборів, на яких миколаївські корабели активно проголосували за Кучму, про «Україну» — забули. Київ не виділяв гроші ані на добудову, ані навіть на утримання корабля, забезпечення його життєдіяльності. Моряки жебракували та підгодовувалися у своїх колег – російських моряків з крейсера «Москва» по сусідству. Зрештою у 1996 році екіпаж було розформовано, моряків, які жодного разу так і не вийшли у море, звільнили у запас, державний прапор на кораблі зняли.

А у 1999-му, напередодні чергових виборів, сталося дежавю: керівництво держави знову заявило про своє рішення добудувати крейсер для українських ВМС. На завод знову приїжджає Леонід Кучма – тепер вже Президент України та Верховний головнокомандуючий, знову піднімає на крейсері державний прапор, на «Україну» знову заселяють екіпаж. Корабель на кілька років стає модною темою в обіцянках політиків найвищого ешелону: добудувати його, розрахуватися із боргами та вирішити проблеми корабелів особисто під час своїх візитів до Миколаєва обіцяли прем’єр-міністри тих часів Валерій Пустовойтенко, Анатолій Кінах, Віктор Ющенко. А тодішній міністр оборони генерал армії Олександр Кузьмук взагалі назвав добудову «України» та виведення її в море, дослівно, «особистою справою честі».

Але обіцянки залишалися лише обіцянками, а у долі «України» нічого суттєво не мінялося. В 2004-му з крейсера знову розігнали екіпаж та спустили прапор, зняли навіть охорону – через відсутність грошей. І лише тоді уряд визнав те, про що довгий час говорили військово-морські експерти: корабель такого класу Україні – державі, яка має лише внутрішнє море та не має стратегічних завдань у світовому океані – не потрібен.

Крейсер «Україна» у складі українських ВМС не може виконувати ті завдання, для яких він створювався, — вважає перший віце-президент Асоціації суднобудівників України «Укрсудпром» Віктор Лисицький. — Йому потрібен оперативний простір, спеціальна інфраструктура, виконання завдань у світовому океані. Україна ж таких не має. Тому найбільш доцільні для нашої держави кораблі, що їх можна використовувати у Чорному морі, — корвети.

Однак що далі робити із раптом непотрібним кораблем керівництво країни вже не знало. Найпростіший, начебто, варіант – продати. Тим більше, що жваву зацікавленість цим кораблем проявляли флоти одразу двох країн – Індії та Китаю, а експерти називали шалені цифри можливої вартості крейсера – від 300 до 750 мільйонів доларів. Але проти продажу однозначно виступила Росія: справа в тому, що більшість технологій та озброєнь, що використані на крейсері, досі є військовою таємницею й під час розділу флоту Москва та Київ обумовили неможливість продажу власних секретних технологій третім країнам. Другий варіант – продати корабель Росії, яка ще на початку 2000-х років розглядала можливість його добудови та введення у дію на одному зі своїх флотів під ім’ям «Санкт-Петербург». Але переговори Москви із вже «помаранчевою» владою у 2005 році були невдалими. Дійшло до того, що керівництво Миколаївської області всерйоз розглядало варіант допуску на корабель туристів за гроші – для того, щоб хоча б частково компенсувати витрати на утримання корабля на плаву біля причалу (щороку на це витрачається близько 1 мільйона гривень), але через техніку безпеки від цієї ідеї відмовилися.

Фактично в крейсера «Україна» залишилось два варіанти: або утилізація та продаж на металобрухт, або все ж таки добудова як бойової одиниці та продаж Росії. Схоже, у цієї історії може бути й добрий кінець. Останнім часом Росія активізувала роботи з оновлення свого флоту, значна частина якого вже застаріла: будуються нові корвети, атомні та дизельні підводні човни, укладається договір на купівлю у Франції десантного корабля «Містраль». В концепцію оновлення флоту цілком логічно вписується й добудова крейсера класу «Слава». Тим більше, що добудувати корабель із готовність 95 відсотків значно простіше, аніж споруджувати його «з нуля». І Росія та Україна вже почали переговори з цього приводу, повідомив депутат Держдуми РФ, член Комітету з питань оборони Михайло Ненашев. «Нова угода між Росією та Україною відкриває шлях конкретній домовленості щодо добудови цього корабля та передачі його Росії. Нам цей корабель потрібен й він може бути прийнятий до складу ВМФ Росії», — підкреслив депутат. За його словами, попередні результати домовленостей щодо крейсера «Україна» будуть відомі вже до кінця травня.

P.S. Кабінет міністрів України направив до Верховної Ради подання про визнання такою, що втратила чинність, постанови парламенту про надання крейсеру, що будується на заводі у Миколаєві, імені «Україна». У такому разі, якщо корабель таки продадуть, опозиція позбавиться шикарної можливості для проведення піар-акції на кшталт «Уряд Азарова продав «Україну» москалям».

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# крейсер україна